Ухвала суду № 53439041, 02.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2015 року м. Київ К/9991/42506/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Бившевої Л.І.

Ланченко Л.В.

за участю секретаря Ковтун О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.12.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2012

у справі № 2а-10204/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Істсервіс»

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова

про визнання дій протиправними, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.12.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2012, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова щодо проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Компанія Істссервіс», за результатами якої складено акт від 09.03.2011 № 603/23-05/36988381. У задоволення решти позову відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Компанія Істссервіс» судові витрати в сумі 3,40 грн.

Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позову повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток за період: березень - грудень 2010 року, за результатами якої складено акт від 09.03.2011 № 603/23-05/36988381.

Підставою для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача слугував наказ від 09.03.2011 № 586.

Правовими підставами для прийняття наказу визначено п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України (далі - Кодексу).

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Статтею 79 цього Кодексу передбачено проведення документальних невиїзних перевірок.

Норми, що регулюють порядок та підстави проведення цього виду перевірки, не передбачають процедури допуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки. Такі перевірки здійснюються без обов'язкової участі платника податків, через що платник податків не в змозі висловити свою незгоду щодо правомірності призначення щодо нього податкової перевірки до моменту її проведення. Тому питання щодо правомірності призначення та/або проведення невиїзної документальної перевірки має вирішуватись судом незалежно від того, чи відбулася така перевірка на час розгляду справи.

Відповідно до п. 79.1 ст. 79 Кодексу документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Згідно з п. 79.2 ст. 79 Кодексу документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Таким чином, обов'язковою умовою проведення документальної невиїзної перевірки є направлення платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення такої перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Як зазначено судами попередніх інстанцій, належних доказів факту направлення наказу на проведення документальної невиїзної перевірки відповідачем не надано. Суди надали оцінку наданій відповідачем накладній № 731101, за результатами якої дійшли висновків про неможливість встановлення на підставі такої накладної, які документи надіслані.

Суди також встановили, що повідомлення про запрошення платника податків на 09.03.2011до податкового органу для підписання акта невиїзної документальної перевірки було направлено позивачу 25.02.2011, тобто ще до прийняття наказу на проведення перевірки від 09.03.2011.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини та наведені норми Податкового кодексу України дають підстави для висновку про те, що відповідач, здійснюючи документальну невиїзну перевірку за відсутності факту направлення на адресу платника копії наказу про її проведення, діяв не на підставі, що визначена Податковим кодексом України, з порушенням принципу, вставленого ч. 2 ст. 19 Конституції України, відповідно до якого орган державної влади зобов'язаний діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та чинним законодавством.

Отже, суд касаційної інстанції знаходить обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про протиправність дій відповідача щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.

Суди повно встановили обставини у справі та надали їм правову оцінку на підставі норм матеріального права, що врегульовують спірні відносини. Підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.12.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.І. Бившева

Л.В.Ланченко