Ухвала суду № 53438993, 11.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2015 року м. Київ К/800/26909/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Костенка М.І. Юрченко В.П.

при секретарі судового засідання Бовкуні В.В.,

за участю представників сторін: від позивача - Янковський Р.Я.

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24.03.2015 р.

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2015 р.

у справі № 815/1224/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Союз»

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Союз» (далі - позивач, ТОВ «Союз») звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - відповідач, ДПІ у Київському районі м. Одеси), в якому просило суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.11.2014 р. № 0004452202.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 24.03.2015 р., яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2015 р., адміністративний позов задоволено повністю: скасовано податкове повідомлення-рішення № 0004452202 від 17.11.2014 р.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24.03.2015 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2015 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач в судовому засіданні проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими та прийнятими у відповідності до норм діючого законодавства, а тому просив суд касаційну скаргу податкового органу залишити без задоволення, рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 23.10.2014 р. по 29.10.2014 р., на підставі наказу від 23.10.2014 р. № 702-п та відповідно підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, посадовою особою ДПІ у Київському районі м. Одеси було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «Союз» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських відносин з ПП «Буд-Системс» за період з 01.06.2014 р. по 31.07.2014 р., за результатами якої складено акт від 31.10.2014 р. № 3616/22-02/30586931 та зроблено висновок про порушення позивачем вимог пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточних звітних (податкових) періодів з урахуванням залишків від'ємного значення попередніх звітних періодів всього на 1 112 532 грн.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки від 31.10.2014 р. № 3616/22-02/30586931, позивач подав заперечення, за результатами розгляду яких позивачу була надання відповідь листом ДПІ у Київському районі м. Одеси від 13.11.2014 р. № 35945/10/15-51-22-02, в якому зазначено, що вимоги викладені в запереченні не підлягають задоволенню у зв'язку з тим, що висновки викладені в акті відповідають положенням чинного законодавства.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення від 17.11.2014 р. № 0004452202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 1 752 398 грн., з яких 1 112 532 грн. - за основним платежем та 556 266 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Задовольняючи позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що наказ від 23.10.2014 року № 702-п про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача скасовано в судовому порядку, а тому у податкового органу відсутні правові підстави для перевірки позивача та прийняття податкового повідомлення-рішення.

Так, встановлені Главою 8 розділу ІІ Податкового кодексу України правила щодо призначення та проведення перевірок є законодавчими гарантіями дотримання прав платників податків під час контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавства, який здійснюється контролюючими органами в розумінні Податкового кодексу України в процесі адміністрування податків і зборів. Відповідні гарантії спрямовані на забезпечення нормального перебігу господарської діяльності платників податків, а так само на надання можливості платникові податків висловити свою незгоду із неправомірним, на його думку, проведенням контрольних заходів щодо такого платника.

Недотримання встановлених статтями 75-81 Податкового кодексу України приписів порушує відповідні гарантії захисту прав та інтересів платника податків, а отже, є порушенням суб'єктивних прав останнього в адміністративних правовідносинах.

З системного аналізу зазначених норм Податкового кодексу України випливає, що проведення, зокрема, невиїзної перевірки як контрольного заходу передбачає такі етапи її проведення: встановлення підстав для проведення перевірки; прийняття контролюючим органом рішення про проведення перевірки, яке оформлюється наказом керівника цього органу; вивчення наданих платником податків документів та інших матеріалів; оформлення результатів перевірки.

Реалізація зазначених етапів означає наявність податкової перевірки як юридичного факту, на підставі якого керівник податкового органу може зробити висновок про наявність податкового правопорушення та винести податкове повідомлення-рішення.

Отже, на етапі встановлення підстав для проведення позапланової перевірки з мотивів можливого порушення платником податків вимог законодавства орган доходів і зборів зобов'язаний надіслати платникові податків запит, відповідь на який має бути подана протягом 10 днів із дня його отримання. Залежно від наявності або відсутності відповідної відповіді та її змісту може бути зроблено висновок про необхідність проведення перевірки. Оцінює зміст відповіді платника податків орган доходів і зборів. Проте платник податків може не погодитися з висновком контролюючого органу, вважаючи, що запит було надіслано безпідставно, або що його відповідь на запит є вичерпною і не потребує проведення перевірки викладених у ньому даних. Відповідні правовідносини й можуть бути предметом розгляду в адміністративних судах.

Таким чином, з метою забезпечення належного захисту прав платників податків, в разі призначення невиїзної документальної перевірки платник податків має право оскаржувати відповідні рішення (в тому числі накази про призначення перевірки), дії або бездіяльність контролюючого органу незалежно від того, чи фактично здійснено таку перевірку, навіть після оформлення її результатів у вигляді відповідного акту (довідки).

За результатами розгляду відповідних позовів платників податків суди мають оцінити правомірність призначення та проведення такої перевірки та, відповідно, прийняти рішення щодо правомірності або протиправності наказу про призначення перевірки, або дій щодо її проведення.

Як убачається з ухвали Вищого адміністративного суду України від 24.06.2015 р. касаційна скарга ДПІ у Київському районі м.Одеси залишена без задоволення, а постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2015 р., якою скасовано наказ № 702-к від 23.10.2014 р. залишена без змін.

При цьому, юридичним наслідком прийняття такого судового рішення має бути визнання відсутнім податкової перевірки як юридичного факту. Відповідно, необхідно автоматично визнавати протиправними будь-які податкові повідомлення-рішення, що прийняті з урахуванням результатів відповідної невиїзної перевірки.

Зазначене слідує з того, що здійснення перевірки є необхідною передумовою для винесення податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами, тому за відсутності проведеної перевірки як юридичного факту у контролюючого органу відсутня компетенція на винесення податкового повідомлення-рішення.

Така компетенція не виникає в силу самого лише факту вчинення платником податків податкового правопорушення. Для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платникові податків шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення в зв'язку допущеними таким платником порушеннями необхідно дотриматися певних умов, а саме - спочатку провести податкову перевірку.

Водночас, у разі визнання невиїзної перевірки протиправною з процедурних підстав така перевірка відсутня як юридичний факт, а отже, контролюючий орган не позбавлений повноважень провести нову перевірку будь-якого виду (в тому числі ще одну невиїзну перевірку), але вже за належною процедурою.

Виходячи з вищезазначеного, беручи до уваги встановлені фактичні обставини справи та з урахуванням вимог частини третьої статті 2, частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Доводи касаційних скарг не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи.

З урахуванням викладеного, постанова окружного суду та ухвала суду апеляційної інстанції підлягають залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24.03.2015 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2015 р. у справі № 815/1224/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) М.І. Костенко (підпис) В.П. Юрченко