Ухвала суду № 53438955, 10.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2015 року м. Київ К/800/27608/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Веденяпіна О.А.

Юрченко В.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2015 року по справі №826/14251/14 за позовом Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві звернулась до суду з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості в сумі 2433755,27 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 листопада 2014 року адміністративний позов задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2015 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову з мотивів необґрунтованості позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 24.06.2009 року по 08.07.2009 року посадовими особами позивача проведено планову виїзну документальну перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) суб'єкта господарської діяльності - відповідача.

За результатами позивачем прийнято рішення № 0009991740 від 31 липня 2009 року, яким на відповідача накладено штраф у розмірі 2428680,00 грн.

09 липня 2013 року відповідачем подано уточнюючу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2012 рік із самостійно визначеною сумою грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб.

Згідно цієї декларації уточнена сума податкових зобов'язань становить 4560,41 грн.

За даними облікової картки, у зв'язку з несплатою зазначеної суми відповідачеві нараховано пеню у розмірі 514,86 грн.

14 червня 2014 року відповідачеві вручено податкову вимогу № 3120-25 від 05.06.2014 року на суму 2433755,28 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно статті 14 Податкового кодексу податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно із підпунктом 20.1.19 пункту 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право, зокрема, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України на контролюючий орган покладено обов'язок щодо самостійного визначення суми грошових зобов'язань, самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Згідно пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За приписами пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

За змістом статті 129 ПК України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. При самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків нарахування пені розпочинається від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що 15 липня 2013 року відповідачем сплачено 4560,41 грн. податку з доходів фізичних осіб, визначеного у декларації від 09 липня 2013 року.

Факт добровільної сплати податкового зобов'язання підтверджується і випискою із рахунку відповідача, наданою позивачем.

Таким чином, оскільки відповідач у визначені ПК України строки самостійно сплатив суму податкового зобов'язання, у контролюючого органу були відсутні підстави для нарахування пені та стягнення цих сум у судовому порядку.

Крім того, постановою Окружного адміністративного суду від 10 травня 2011 року (залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.04.2015 року) визнано недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0009991740 від 31 липня 2009 року, яким на відповідача накладено штраф у розмірі 2428680,00 грн.

Відповідно до ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, враховуючи, що рішення контролюючого органу визнано недійним, позовні вимоги про стягнення застосованих на його підставі штрафних (фінансових) санкцій задоволенню не підлягають.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2015 року по справі №826/14251/14 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підпис Веденяпін О.А. підпис Юрченко В.П.