Ухвала суду № 53438939, 03.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2015 року м. Київ К/800/18118/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Приходько І.В.

Юрченко В.П.

при секретарі судового засідання: Чайці О.С.,

розглянувши касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2015 року

та постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2014 року

по справі № 0870/10537/12

за позовом Запорізького державного підприємства «Радіоприлад»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Запорізьке державне підприємство «Радіоприлад» звернулось до суду з позовною заявою до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000650802/2 від 08.12.2008 року в частині визначення податкового зобов'язання в сумі 20146140,65 грн.

Справа переглядалася судами неодноразово.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2015 року у даній справі позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000650802/2 від 08.12.2008 року в частині визначення податкового зобов'язання в сумі 20146140,65 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в результаті планової документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 року по 31.03.2008 року встановлено, зокрема:

- порушення пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпунктів 11.2.1, 11.2.3 пункту 11.2 статті 11 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон № 334/94-ВР) - підприємством завищено суму валових витрат, що відображені у рядку 04.1 декларацій з податку на прибуток за півріччя 2005 року І квартал 2008 року у зв'язку із включенням до складу валових витрат, нарахованих протягом перевіряємого періоду не у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції, і які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (крім витрат з імпорту продукції, що підтверджені вантажними митними деклараціями), в сумі 44335519,00 грн.;

- порушення пункту 1.25 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР, а саме - сума простроченої кредиторської заборгованості не включена до складу валового доходу підприємства за 2005-2007 роки, чим занижено валовий дохід від списання простроченої кредиторської заборгованості на загальну суму 113130,93 грн., та завищено валові витрати на загальну суму 94276,00 грн.

Крім того, перевіркою правильності визначення суми амортизаційних відрахувань встановлено, що на порушення підпунктів 8.3.1, 8.3.2 пункту 8.3, підпункту 8.1.1 пункту 8.1, підпункту 8.4.3 пункту 8.4 статті 8 Закону N 334/94-ВР підприємством завищено амортизаційні відрахування на загальну суму 551614,00 грн.

На підставі висновків перевірки та в результаті процедури адміністративного оскарження відповідачем прийнято спірне повідомлення-рішення № 0000650802/2, яким Запорізькому державному підприємству «Радіоприлад» визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток, у розмірі 20154053,00 грн. (у тому числі 9748630,00 грн. за основним платежем, та 10405423,00 грн. штрафні (фінансові) санкції)

Задовольняючи позов частково, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР встановлено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що всі необхідні первинні бухгалтерські документи є в наявності у позивача.

Згідно з п. 5.11 ст. 5 Закону № 334/94-ВР встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Посилань на бухгалтерські регістри при складанні податкових декларацій, Закон №334/94-ВР та/або Порядок складання декларацій з податку на прибуток підприємств, затверджений наказом ДПА України від 29.03.2003 року № 143 не містять.

Також, на стор. 18, 19, 20, 34, 70, 83, 135 акту перевірки від 04.07.2008 року зазначена наявність первинних документів та даних бухгалтерського обліку, на підставі яких відповідачем були зроблені висновки по конкретним операціям господарської діяльності позивача. На стор. 83 акту, зокрема, зазначено, що відповідачем перевірялися податкові накладні, акти прийому-передачі виконаних робіт, накладні, рахунки на оплату, журнал-ордер № 6 та вказано, що до податкового кредиту віднесено суми ПДВ, сплачені за товари (послуги) з метою їх подальшого використання в операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Даний факт спростовує висновки податкового органу про відсутність у позивача первинних документів та відсутність зв'язку витрат платника податку з підготовкою, організацією та веденням виробництва.

Крім того, згідно висновку експерта від 15.01.2014 року № 57/01-14 Б за результатами проведення економічної експертизи документально підтверджено витрати на придбання товарів (робіт, послуг) Запорізьким державним підприємством «Радіоприлад» за період з 01.04.2005 року по 31.03.2008 року в сумі 46123439,98 грн.

Колегія суддів погоджується також з наступними висновками судів попередніх інстанцій.

В силу припису підпункту 4.16 пункту 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР сума безповоротної фінансової допомоги включається до валового доходу платника.

Згідно пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону № 334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Суди вірно звернули увагу на те, що Законом № 334/94-ВР не встановлено обов'язку платників податків коригувати валові витрати при списанні сум кредиторської заборгованості після спливу строку позовної давності.

Аналогічна правова позиція зазначена у Постанові Верховного суду України від 17.10.2011 року.

Згідно положень частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Таким чином, ухвалені по справі рішення суду першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, а зазначена в касаційні скарзі позиція відповідача не знаходить свого підтвердження за матеріалами справи та не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

За таких обставин, суди дійшли вірного висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2015 року та постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2014 року по справі № 0870/10537/12 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підписПриходько І.В. підписЮрченко В.П.

Ухвала складена у повному обсязі 06.11.2015 р.