Ухвала суду № 53438895, 11.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" листопада 2015 р. м. Київ К/800/27964/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Лосєва А.М.,

Бившевої Л.І.,

Ланченко Л.В.,

за участю секретаря Титенко М.П.

представників сторін:

позивача Свердліченко Я.А., Хоменко М.М.

відповідача Морозов П.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл»на постановуКиївського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2015 рокуу справі№826/2184/15за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл»до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу обслуговування великих платників Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києвіпровизнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» (далі по тексту - позивач, ТОВ «АТ Каргілл») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу обслуговування великих платників (далі по тексту - відповідач 1, Центральний офіс ОВП) та Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві (далі по тексту - відповідач 2, ГУДКСУ в м. Києві), в якому просило визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо неповернення позивачу бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2014 року у розмірі 67508562,00 грн. та стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ «АТ Каргілл» заборгованості з бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2014 року у розмірі 67508562,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 квітня 2015 року позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано, а в задоволенні позову відмовлено.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2015 року та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 квітня 2015 року.

Відповідачі надали письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких у її задоволенні просили відмовити.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ТОВ «АТ Каргілл» подано до податкового органу декларацію з податку на додану вартість за лютий 2014 року з відповідними додатками, якою було заявлено до бюджетного відшкодування податок на додану вартість у сумі 65531305,00 грн.

Відповідачем 1 проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за лютий 2014 року.

За результатами перевірки 19 травня 2014 року складено акт №534/28-10-37-20/20010397 (далі по тексту - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення пункту 33.1 статті 33, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.3 статті 200, пункту 201.10 статті 201, пункту 202.1 статті 202 Податкового кодексу України в результаті чого позивачем завищено податковий кредит та від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за січень 2014 року на суму ПДВ 131536 грн., лютий 2014 року - 24161 грн.; пункту 14.1.18 статті 14, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2014 року в розмірі 131536 грн., яке підлягає зменшенню.

На підставі встановленого порушення відповідачем 02 червня 2014 року винесено податкове повідомлення - рішення №0000433720, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 131536 грн., у тому числі нараховано штрафні санкції - 65768 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 липня 2014 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2014 року, позов ТОВ «АТ Каргілл» задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення №0000433720 від 02 червня 2014 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31 жовтня 2014 року відповідачу відмовлено у відкритті касаційного провадження.

За результатами проведених перевірок відповідачем 1 сформовано та направлено до ДПСУ висновок щодо суми бюджетного відшкодування за лютий 2014 року.

Однак, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, до податкового органу 29 травня 2014 року надійшла ухвала слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва Пасинка В.С. про тимчасовий доступ до документів по ТОВ «АТ Каргілл» за період з 01.01.2012р. по 01.03.2014р., у справі №752/7424/14-к від 22 травня 2014 року, провадження у справі №1-кс/752/1649/14.

Відповідно до даного рішення суду від 22 травня 2014 року, було ухвалено надати старшому слідчому СУ ГУ МВС України в місті Києві Литвиненку Д.П. дозвіл на тимчасовий доступ до оригіналів всіх документів з можливістю їх вилучення, які знаходяться у Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників та які містять інформацію щодо відкритих та закритих розрахункових рахунків ТОВ «АТ Каргілл», податкової звітності вказаного підприємства (додатків до декларації з ПДВ Ф. №5 в електронному вигляді) тощо.

На підставі ухвали слідчого судді старшим о/у ГУ СБУ у м. Києві та Київській області Пригоровським К. було складено Опис речей і документів, які були вилучені на виконання ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва Пасинок В.С., серед якого вказано: Акт №534/28-10-37-20/20010397 про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за лютий 2014 року від 19 травня 2014 року; акт камеральної перевірки від 12 березня 2014 року №256/28-10-37-10/20010397 та інше.

Саме посилаючись на відсутність оригіналів матеріалів перевірок, податковий орган зазначає про неможливість підтвердити суму бюджетного відшкодування ТОВ «АТ Каргілл» за лютий 2014 року до моменту повернення вилучених оригіналів перевірок.

На підставі викладеного податковим органом були скасовані висновки та підтвердження суми бюджетного відшкодування у зв'язку з відсутністю оригіналів матеріалів перевірок.

Листом №2620/9/28-10-20-3-19 від 30 липня 2014 року відповідач 1 звернувся до відповідача 2 з проханням залишити без виконання та повернути висновки про відшкодування ПДВ на р/р ТОВ «АТ Каргілл».

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «АТ Каргілл», суд першої виходив з того, що під час розгляду справи було встановлено, що позивач має право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, перерахування якого не здійснено останньому у зв'язку з порушенням податковим органом порядку та строків надання органам держказначейства висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. При цьому суд дійшов висновку, що, оскільки право платника податку порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, належним способом захисту такого порушеного права має бути стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на користь позивача.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції Київський апеляційний адміністративний суд зауважив, що обов'язковою умовою для повернення сум податку на додану вартість є наявність у органу державного казначейства висновку контролюючого органу. З огляду на те, що висновки податкового органу щодо повернення сум бюджетного відшкодування скасовані та відкликані, а дії щодо відкликання та скасування позивачем не оскаржуються, підстави для задоволенні позову відсутні.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) та строки проведення розрахунків визначені у статті 200 Податкового кодексу України в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - ПК України). Саме нормами зазначеної статті регулюються всі питання, пов'язані із порядком визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

За приписами пункту 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається митним органом органу державної податкової служби в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Відповідно до пункту 200.10 статті 200 ПК України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Пунктом 200.12 статті 200 ПК України закріплено, що орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування або шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку, або шляхом оформлення (випуску) казначейського фінансового векселя (за згодою платника податків) протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Судом першої інстанції правильно встановлено та матеріалами справи підтверджується правомірність задекларованого позивачем розміру бюджетного відшкодування та наявність заборгованості перед позивачем.

Водночас, у разі безпідставної відмови платнику податку у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість чи безпідставного невідшкодування бюджетної заборгованості з цього податку, право платника податку фактично порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, а тому способом захисту такого порушеного права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (бюджетне відшкодування), яку позивачем і було заявлено до суду першої інстанції.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про не проведення погашення оскаржуваної суми бюджетної заборгованості позивачу, а тому вимоги ТОВ «АТ Каргілл» про стягнення з Державного бюджету України заборгованості з бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 67508562,00 грн. є належним способом захисту його порушеного права та підлягають задоволенню.

За таких обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову, а рішення суду апеляційної інстанції є помилковим та підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 210, 214, 215, 220, 221, 223, 226, 230, 231 частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2015 року у справі №826/2184/15 скасувати.

3. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 квітня 2015 року у справі №826/2184/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: А.М. Лосєв

Судді: Л.І. Бившева

Л.В. Ланченко