Ухвала суду № 53438837, 10.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" листопада 2015 р. м. Київ К/800/15283/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Головуючого судді Малиніна В.В.,суддів Ситникова О.Ф., Швеця В.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування пункту Наказу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування пункту 1 наказу Міністра оборони України № 619 від 13.09.2013 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності».

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києвавід 12 листопада 2013 року у задоволені позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано пункт 1 наказу Міністра оборони України від 13.09.2013 року № 619 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності».

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить його скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

Позивач письмових заперечень на вказану касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України не надав.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга заявника підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що26.03.2013 року окремим дорученням Міністра оборони України № 3973/з (реалізованого дорученням його заступника від 27.03.2013 року та т.в.о. начальника Генерального штабу ЗСУ від 01.04.2013 року) відповідним генералам, доручено створити робочі мобільні групи за напрямками видів Збройних Сил України із завданням на місцях визначити військове майно, яке доцільно включити до проекту переліку надлишкового військового майна, що підлягає реалізації (відчуженню), військове майно, яке доцільно включити до переліку на утилізацію, та засвідчити технічний стан військового майна, що підлягає списанню й тощо.

За результатами роботи робочої групи, в якій з числа підлеглих позивача працював ОСОБА_5, у Тилу ЗС України (В/ч А2791, А2756, А2975) підготовлено проект подання начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України до Міністра оборони України щодо вилучення зі складу ЗС України автомобільних засобів заправлення та транспортування пального, який підписано генерал-майором ОСОБА_6 До проекту подання додавався додаток, до якого включено Перелік автомобільних засобів заправлення та транспортування пального з дизельними двигунами, що за своїм технічним станом підлягають передачі до Центру обліку надлишкового військового майна ЗС України, за підписом - начальника Центрального управління забезпечення пально-мастильними матеріалами ЗС України генерал-майора ОСОБА_7

У військовій частині А3942 у квітні 2013 року робоча мобільна група не працювала, а інформація по зразкам техніки цієї частини була відпрацьована полковником ОСОБА_8 під час його роботи у вказаній частині з 18 по 22 березня 2013 року.

За наслідками службового розслідування, проведеного на підставі наказу Міністра оборони України від 30.07.2013 року № 532 «Про призначення службового розслідування за фактами заниження категорійності автомобільних базових шасі у Центральному управлінні забезпечення пально-мастильними матеріалами ЗСУ та військових частин А2791, А2756, А2975, А3942», 14.08.2013 року було складено акт службового розслідування, яким встановлено, що при визначенні категорійності техніки, зазначеної у Переліку, облік якої пропонується передати до Центру обліку надлишкового військового майна ЗС України, не враховані вимоги пункту 1.5 Положення про порядок забезпечення ЗС України автомобільною технікою та майном у мирний час, затвердженого наказом Міністра оборони України від 22.06.2007 року №366. Так, 51 одиниць, зазначених у Переліку військових частин, відносяться до наступних категорій: третьої категорії - 19 од.; четвертої категорії - 30 од. та потребують переведення до V категорії - 2 од.

Наслідком таких обставин, стало, зокрема, неналежневиконанням позивачем своїх функціональних обов'язків, що вбачаються у підписанні і наданні проекту подання (разом із Переліком) начальнику Генерального штабу - Головнокомандувачу ЗС України на Міністра оборони України щодо вилучення зі складу ЗС України автомобільних засобів заправлення та транспортування пального з дизельними двигунами, що за своїм технічним станом підлягають передачі до Центру обліку надлишкового майна ЗС України, із завідомо неправдивою інформацією.

Крім того, службовою перевіркою було вставлено, що у грудні 2012 року командиром військової частини А0125 (ЦУЗ ПММ ЗС Сил України Тилу ЗС України) генерал-майором ОСОБА_4 було затверджено акти технічного стану на переведення у V категорію технічних засобів служби пального. Також, разом з виробами номенклатури служби ПММ, у V категорію були переведені і автомобільні базові шасі, на яких вони змонтовані.

На підставі вказаного акту, Міністром оборони України 13.09.2013 року видано наказ «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» № 619, згідно до пункту 1 якого:за порушення вимог статей 11, 16, 58, 59 Статуту внутрішньої служби ЗС України, пункту 4.7 Керівництва зі встановлення строків корисної експлуатації до ремонту та списання технічних засобів пально-мастильних матеріалів, затвердженого наказом Міністра оборони України від 28 грудня 2011 року № 828, та своїх службових обов'язків, у відповідності до пункту «г» статті 69 Дисциплінарного Статуту ЗС України на начальника Центрального управління забезпечення пально-мастильними матеріалами ЗС України генерал-майора ОСОБА_7 накладено дисциплінарне стягнення - «попередження про неповну службову відповідність».

Задовольняючи позов суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідачем, у порушення положень статей 70, ч. 2 ст. 71 КАС України не доведено правомірності накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_4, оскільки з акту, складеного за результатами службового розслідування, не вбачається встановлення слідчою групою причинно-наслідкового зв'язку між заниженням категорійності автомобільних базових шасі у Центральному управлінні забезпечення пально-мастильними матеріалами ЗСУ Тилу ЗСУ і військових частин А2791, А2756, А2975, А3942 та діями позивача, що є підставою для визнання протиправним та скасування 1 пункту оскаржуваного Наказу.

Натомість суд першої інстанції, відмовивши у задоволені позову, дійшовпротилежного висновку, з яким погоджується колегія суддів Вищого адміністративного суду України, що позивач неналежно виконував службові обов'язки: не проконтролював виконання доручення заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України щодо організації роботи робочої мобільної групи Тилу ЗСУ згідно з рішенням заступника Міністра оборони України та надання звітності за результатами її роботи, що призвело до надання неправдивої інформації керівництву Генерального штабу Збройних Сил України, та перевищив свої службові повноваження стосовно переведення автомобільних базових шасі транспортних засобів заправлення та транспортування у V категорію.

Обов'язки кожного військовослужбовця визначені статтею 4 Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» № 551-XIV від24.03.1999 року до яких відносяться, зокрема, додержання Конституції та законів України, обов'язок поводитись з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків тощо.

Статтею 69 Дисциплінарного статуту визначені дисциплінарні стягнення, які накладаються на вищих офіцерів можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення а саме: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) попередження про неповну службову відповідність; д) пониження в посаді.

Пунктом 8 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-XII від 25.03.1992 рокупередбачено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України. У даному випадку - це Положенням про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України, затвердженого Указом Президента України від 07 листопада 2001 року № 1053/2001 (далі - Положення).

Згідно статті 84 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування, що проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини та відповідно до вимог ст. 85 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності.

Підстави, порядок призначення і проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, які допустили правопорушення встановлені Інструкцією про порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, яка затверджена наказом Міністра оборони України від 15 березня 2004 року № 82 (далі - Інструкція).

Пунктом 5.3. зазначеної Інструкції визначено, що притягнення військовослужбовця за результатами службового розслідування до відповідальності здійснюється за вимогами чинного законодавства.

Статтею 86 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України визначено, що після розгляду письмової доповіді про проведення службового розслідування командир проводить бесіду з військовослужбовцем, який вчинив правопорушення. Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.

Згідно з п. 2.2. Інструкції особа, стосовно якої проводиться службове розслідування, має право давати усні та письмові пояснення, робити заяви, подавати документи і порушувати клопотання про витребування та залучення нових документів, опитування відповідних осіб, проведення додаткових ревізій.

Пунктом 2.3. Інструкції передбачено, що у разі відмови надати пояснення військовослужбовцем, стосовно якого проводиться службове розслідування, посадовою особою, що його проводить, складається відповідна довідка. Зміст такої довідки засвідчується підписами двох свідків цього факту.

З матеріалів справи вбачається,що в порушення вказаних приписів законодавства України бесіда щодо неналежного виконання службових обов'язків з позивачем не проводилась, що позбавило права останнього надавати заперечення проти його невідповідності із займаною посадою, ознайомлюватись з матеріалами службового розслідування для надання доповнень та додаткових заперечень, давати усні та письмові пояснення, робити заяви, подавати документи і порушувати клопотання про витребування та залучення нових документів, опитування відповідних осіб, що є наслідком недотримання процедури проведення службового розслідування.

Разом з тим, на переконання колегії суддів Вищого адміністративного суду України визначення порушення процедури проведення відповідного службового розслідування не може слугувати основною підставою для визнання накладеного дисциплінарного стягнення на позивача протиправного.

Вказані обставини повинні досліджуватись в поєднанні із характером вчинюваного відповідною винною особою діяння, яке стало, на думку його керівництва, підставою для проведення відповідного службового розслідування та як наслідок прийняття відповідного індивідуального рішення.

Даний висновок ґрунтується на зазначених положеннях в поєднанні з наступним.

Відповідно до пункту 3 Інструкції розслідуванням повинно бути встановлено:

наявність чи відсутність події, з приводу якої було призначено розслідування, та її обставини (час, місце) і наслідки;

осіб, з вини яких трапилася подія, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли шкідливим наслідкам або створювали загрозу для їх спричинення;

наявність причинного зв'язку між подією, з приводу якої було призначено службове розслідування, та неправомірними діями військовослужбовця;

конкретні неправомірні дії військовослужбовця, яким вчинено правопорушення;

вимоги чинного законодавства чи інших нормативно-правових актів та керівних документів, які було порушено;

ступінь вини кожної з осіб, причетних до правопорушення;

форму вини (навмисно чи з необережності) та мотиви протиправної поведінки військовослужбовця і його ставлення до скоєного;

умови та причини, що сприяли правопорушенню;

чи вчинено правопорушення під час виконання військовослужбовцем службових обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, та акту проведеної службової перевірки факт протиправного переведення автомобільних базових шасі транспортних засобів заправлення та транспортування у V категорію, особи які здійснювати відповідні дії, встановлено.

Позивач, в даному випадку, під час виконання своїх функціональних обов'язків, підписав і подав подання вищестоящому керівництву із завідомо неправдивою інформації, що свідчить про наявність причинно-наслідкового зв'язку між подією, з приводу якої було призначено службове та встановленими за його наслідками фактами протиправних діянь військовослужбовців.

З врахуванням зазначеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що на позивача було правомірно накладене дисциплінарне стягнення у виді попередження про неповну службову відповідність, що встановлено судом першої інстанції.

Доводи касаційної скарги про можливе порушення судом апеляційної інстанції положень процесуального законну в частині здійснення повного фіксування судового процесу звукозаписувальною технікою під час розгляду даної справи 20 лютого 2014 року, матеріалами справи не підтверджуються, у зв'язку з чим вважаються необґрунтованими.

Таким чином, висновки зроблені судом першої інстанції є вірними та такими, що зроблені у відповідності до вимог чинного, на момент виникнення спірних правовідносин, законодавства України.

Згідно з частиною 3 статті 211 КАС України підставами касаційного оскарження є порушення судами норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст. 226 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

З огляду зазначене, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 210, 211, 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу про адміністративне судочинство України, колегія суддів, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргуМіністерства оборони України задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування пункту Наказускасувати, залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києвавід 12 листопада 2013 року.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.В. Малинін

Судді: О.Ф. Ситников

В.В. Швець