Ухвала суду № 53438825, 10.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2015 року м. Київ К/800/20093/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Головуючого судді Малиніна В.В.,суддів Ситникова О.Ф., Швеця В.В. розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуОСОБА_5 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 8 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Державної санітарно-епідеміологічної служби України, т.в.о. голови Державної санітарно-епідеміологічної служби України ОСОБА_6, третя особа - Головне управління Держсанепідемслужби у Харківській області про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування наказу, -

ВСТАНОВИВ:

Начальник Головного управління Держсанепідслужби у Харківській області, головного державного санітарного лікаря Харківської області ОСОБА_5 (зміненого ухвалою суду 1-ї інстанції на належного позивача - ОСОБА_5)звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної санітарно-епідеміологічної служби України, т.в.о. голови Державної санітарно-епідеміологічної служби України ОСОБА_6, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Головне управління Держсанепідслужби у Харківській області, у якому, з урахуванням зміни позовних вимог, просить суд:визнати протиправною бездіяльність т.в.о. Голови Державної санітарно-епідеміологічної служби України ОСОБА_6 щодо не призначення тимчасово виконуючого обов'язки начальника Головного управління Держсанепідслужби у Харківській області, головного державного санітарного лікаря Харківської області на час відсутності ОСОБА_5 відповідно до наказу Державної санітарно-епідеміологічної служби України від 21.11.2014 №81-о «Про надання відпустки без збереження заробітної плати ОСОБА_5.»; визнати протиправним та скасувати наказ Державної санітарно-епідеміологічної служби України від 21.11.2014 №81-о «Про надання відпустки без збереження заробітної плати ОСОБА_5.».

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 8 квітня 2015 року у задоволені позовувідмовлено.

Вважаючи, що рішення суду першої та апеляційної інстанції прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, позов задовольнити.

Відповідач (Державна санітарно-епідеміологічна служба України) у письмових запереченнях на вказану касаційну скаргу, які надійшли до Вищого адміністративного суду України просить її залишити без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга заявника не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, щопозивач перебуває на посаді начальника Головного управління Держсанепідслужби у Харківській області, головного державного санітарного лікаря Харківської області з 21 серпня 2012 року, відповідно до наказу Державної санітарно-епідеміологічної служби від 06.06.2012 №30-о.

21.11.2014 наказом т.в.о. Голови Державної санітарно - епідеміологічної служби України №81-о, начальнику Головного управління Держсанепідслужби у Харківській області, головному державному санітарному лікарю Харківської області ОСОБА_5 надана відпустка без збереження заробітної плати з 24.11.2014 року по 31.12.2014 року на підставі пункту 6-6 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік».

24.11.2014 року позивач, як начальник Головного управління Держсанепідслужби у Харківській області повідомила, що виконати наказ Держсанепідслужби № 81-о від 21.11.2014р. вважає за неможливе, оскільки установа залишається без керівництва та просила зазначений наказ скасувати.

Відмовляючи в задоволенні позову суди попередніх інстанцій виходили з того, з чим погоджується колегія суддів Вищого адміністративного суду України що оскаржуваний наказ прийнято у межах повноважень відповідача, та у спосіб, передбачений законами. Обставини, на які посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, не свідчать про протиправність оскаржуваного наказу.

Згідно із пунктом 6-6 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік»від 16.01.2014 року №719-VII (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №719), доповненого Законом України від 31.07.2014 р. №1622-VII керівникам центральних органів виконавчої влади, які здійснюють контроль та нагляд у відповідних галузях і сферах, та центральних органів виконавчої влади, виконання функцій яких можуть здійснювати відповідні міністерства, з метою забезпечення скорочення видатків, передбаченого цим Законом, здійснити заходи щодо оптимізації штатної чисельності працівників, надання працівникам відпусток без збереження заробітної плати, встановлення для працівників режиму роботи на умовах неповного робочого часу, зменшення або скасування стимулюючих виплат, підвищень посадових окладів, зменшення надбавок і доплат, які встановлені у граничних розмірах, переглянути укладені договори на придбання товарів, робіт, послуг.

Надати право керівникам зазначених центральних органів виконавчої влади у межах бюджетних призначень без згоди та попередження працівників встановлювати для них режим роботи на умовах неповного робочого часу та надавати відпустки без збереження заробітної плати на визначений цими керівниками термін.

Установити, що під час здійснення центральними органами виконавчої влади цих заходів: положення статті 26 Закону України «Про відпустки» та статей 32, 56 та 84 Кодексу законів про працю України (в частині обмеження терміну відпустки без збереження заробітної плати, необхідності повідомлення не пізніше ніж за два місяці та погодження з працівником встановлення режиму роботи на умовах неповного робочого часу) не застосовуються; до працівників, які перебувають у відпустках без збереження заробітної плати відповідно до цього Закону, обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, встановлені статтею 7 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», не застосовуються.

Згідно з пунктом 9-1 статті 116 Конституції України Кабінет Міністрів України утворює, реорганізовує та ліквідовує відповідно до закону міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» (далі - Закон), який визначає організацію, повноваження та порядок діяльності центральних органів виконавчої влади, систему центральних органів виконавчої влади складають міністерства та інші центральні органи виконавчої влади.

Законом визначено, що міністерство є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику водній чи декількох визначених Кабінетом Міністрів України сферах, проведення якої покладено на Кабінет Міністрів України Конституцією та законами України. Центральні органи виконавчої влади утворюються для виконання окремих функцій з реалізації державної політики як служби, агентства, інспекції (частина перша статті 6, частина перша статті 16).

Визначення завдань та функцій (в тому числі у сфері контролю та нагляду), конкретизація повноважень міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади є предметом регулювання положення про цей орган, яке відповідно до частини третьої статті 3 Закону затверджується Кабінетом Міністрів України.

На сьогодні система центральних органів виконавчої влади визначена постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року №442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» (далі - Постанова №422), в якій відповідно до примітки визначено органи, що не здійснюють державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності.

Відповідно до пункту 1 Постанови №422 Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, реорганізувавши шляхом перетворення Державну ветеринарну та фітосанітарну службу і приєднавши до Служби, що утворюється, Державну інспекцію з питань захисту прав споживачів і Державну санітарно-епідеміологічну службу та поклавши на Службу, що утворюється, функції з реалізації державної політики, які виконували органи, що припиняються (крім функцій з реалізації державної політики у сфері племінної справи у тваринництві, у сфері гігієни праці та функцій із здійснення дозиметричного контролю робочих місць і доз опромінення працівників), а також функції із здійснення державного контролю (нагляду) за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; здійснення державного нагляду (контролю) у сфері туризму та курортів.

У відповідності до схеми спрямування і координації діяльності центральних органів виконавчої влади Кабінетом Міністрів України через відповідних членів Кабінету Міністрів України, затвердженої Постановою №422 Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів є органом, що здійснює державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності.

Тому, колегія суддів Вищого адміністративного суду України зауважує, що спірний наказ прийнятий у відповідності до вимог законодавства України, чинного на час виникнення спірних правовідносин, оскільки повноваження щодо надання відпустки позивачу без збереження заробітної плати на визначений термін надано керівнику відповідача, як органу, що здійснює державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності.

Щодо оскаржуваної позивачем бездіяльності відповідача по не призначенню виконуючого обов'язків на її посаду за час знаходження у відпустці, то вказані позовні вимоги, на думку колегії суддів Вищого адміністративного суду України, є необґрунтованими, адже в даному випадку права та обов'язки останньої, жодним чином не порушуються.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

Інші доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 8 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Державної санітарно-епідеміологічної служби України, т.в.о. голови Державної санітарно-епідеміологічної служби України ОСОБА_6, третя особа - Головне управління Держсанепідемслужби у Харківській області про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування наказузалишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.В. Малинін

Судді: О.Ф. Ситников

В.В. Швець