Ухвала суду № 53438810, 26.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2015 року м. Київ К/9991/57146/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.12.2011

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2012

у справі № 2а/0470/9484/11

за позовом Публічного акціонерного товариства «Новопавлівський гранітний кар»

до 1. Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області;

2. Головного управління Державної казначейської служби Дніпропетровської області

про скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення з Державного бюджету України податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.12.2012, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2012, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 27.07.2011 № 00000162330. У задоволенні решти позову відмовлено.

Нікопольська ОДПІ Дніпропетровської області ДПС подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права: п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, ст. 58 Конституції України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для зменшення за податковим повідомленням-рішенням від 27.07.2011 № 00000162330 бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2011 року в сумі 320751 грн. та застосування штрафної санкції в сумі 1 грн. слугували висновки документальної позапланової виїзної перевірки, викладені в акті від 19.07.2011 № 643/233-00292304, про порушення вимог п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України.

За висновками перевірки порушення цих норм Податкового кодексу України полягало в неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту та заявленні до бюджетного відшкодування податку на додану вартість за операціями з придбання товару у контрагентів, інформація про проведення зустрічних звірок яких не надходила.

Інших правових та фактичних підстав для позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість відповідачем не наведено, фактичне придбання позивачем товару не заперечується.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

За умови реального здійснення платником податків (покупцем) господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), які призвели до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю, за відсутністю з боку платника податку порушення вимог п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, Податкового кодексу України при формуванні податкового кредиту, вимог п.п. 200.1 та п.п. «а» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України при обрахуванні від'ємного значення та заявленні його до бюджетного відшкодування, платник податку на додану вартість має право на отримання такого відшкодування.

Судами попередніх інстанцій не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на заявлення до відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість та отримання такого відшкодування.

Податковий кодекс України не ставить право на заявлення до бюджетного відшкодування податку на додану вартість та на отримання такого відшкодування залежно від факту проведення зустрічних перевірок (звірок) всіх постачальників у ланцюгу постачання та підтвердження сплати ними податку на додану вартість.

Допущені постачальниками в ланцюгу постачання товару порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право покупця на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість.

Враховуючи наведене, діючи в межах, встановлених ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.12.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун