Ухвала суду № 53438221, 21.10.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2015 р.Справа № 816/1347/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Курило Л.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Русанової В.Б. ,

за участю секретарів судового засідання - Запара Е.В., Ружинської К.О., Дудки О.А.,

представників позивача - Дмитрієвої С.О., Ботош О.І.,

представників відповідача - Паська Т.Г., Боровик Ю.Є, Мосієнко В.Б., Біленко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Полтавській області, Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.05.2015р. по справі № 816/1347/14

за позовом Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Полтавській області

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення - рішення та рішення про застосування штрафних санкцій,

ВСТАНОВИЛА:

10 квітня 2014 р. Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Полтавській області ( далі по тексту - позивач, Полтаварибохорона) звернулось до суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області ( далі по тексту - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення від 24.03.2014р. №0003201701/381 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 24.03.2014р. №0003191701/390.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.05.2015 року адміністративний позов Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Полтавській області задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 24.03.2014р. №0003201701/381 в частині збільшення грошового зобов'язання Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Полтавській області за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку в загальному розмірі 4445,63 грн., в тому числі 3187,78 грн. - основний платіж, 1257,85 грн. - штрафна (фінансова) санкція.

Визнано протиправним та скасовано рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №000319/1701/390 від 24.03.2014р. в частині визначення до сплати Управлінню охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Полтавській області єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 40170,22 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 18076,59 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов в повному обсязі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову в цій частині та прийняти нову постанову, якою відмовити в позові.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу позивача, Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Полтавській області просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2015 р. допущено заміну відповідача на правонаступника - Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Полтавській області.

Представники позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримали в повному обсязі, просили постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов.

Представники відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримали в повному обсязі, просили постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В судове засідання суду апеляційної інстанції, призначене на 21.10.2015р., представник позивача не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений своєчасно та належним чином. Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши представників сторін, переглянувши в межах апеляційних скарг постанову суду та доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що фахівцями Кременчуцької ОДПІ в період з 13.02.2014р. по 19.02.2014р. проведено документальну позапланову виїзну перевірку Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Полтавській області щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2010р. по 31.12.2013р., єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011р. по 31.12.2013р. у зв'язку з надходженням інформації щодо можливих порушень вимог чинного законодавства посадовими особами Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Полтавській області на підставі звернення громадянина ОСОБА_7, за результатами якої складено акт від 26.02.2014 року №550/16-03-17-01-11/34987803 ( т.1 а.с.8-12).

За висновками акту перевірки від 26.02.2014 року №550/16-03-17-01-11/34987803 контролюючим органом встановлені порушення позивачем п.п. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164, абз. 1 п. 167.1 ст. 167, абз.2 п. 167.1 ст. 167, п. 171.2 ст. 171, абз. "а" п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на доходи фізичних осіб в сумі 19227,98 грн., в тому числі: за червень 2013 року - 8144,87 грн., липень 2013 року - 11083,11 грн.; "б"п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено подання з недостовірними відомостями податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, і сум утриманого з них податку за ф.1-ДФ за ІІ-ІІІ квартал 2013 року; п.1 ч.2 ст.6, п.1 ч.1 ст.7, п.7 ст. 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в результаті чого недоутримано єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 40170,22 грн.

За результатами перевірки Кременчуцькою ОДПІ 24.03.2014р. прийнято:

- податкове повідомлення-рішення № 0003201701, яким збільшено грошове зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку на загальну суму 27315,76 грн., з них: за основним платежем - 19227,98 грн, за штрафними фінансовими санкціями (штрафами) - 8087,78 грн ( т. 1 а.с. 17);

- рішення № 0003191701/390 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким донараховано 59102,63 грн., з них: єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 40170,32 грн., штрафні санкції - 18932,41 грн. ( т.1 а.с. 18).

Не погодившись з податковим повідомленням - рішенням № 0003201701 та рішенням № 0003191701/390, позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №000319/1701/390 від 24.03.2014р. в частині визначення до сплати Управлінню охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Полтавській області єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 40170,22 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 18076,59 грн., а також податкове повідомлення - рішення від 24.03.2014р. №0003201701/381 щодо збільшення грошового зобов'язання Управлінню охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Полтавській області за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку в загальному розмірі 4445,63 грн., в тому числі 3187,78 грн. - основний платіж, 1257,85 грн. - штрафна (фінансова) санкція , є обґрунтованими.

Відмовляючи в решті позовних вимог, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості рішення №000319/1701/390 від 24.03.2014р. в частині визначення позивачу штрафної санкції в розмірі 855,82 грн. та податкового повідомлення - рішення від 24.03.2014р. №0003201701/381 в частині визначення грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку в загальному розмірі 22870,13 грн., в тому числі 16040,20 грн. - основний платіж, 6829,93 грн. - штрафна (фінансова) санкція.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів апеляційної інстанції зважає на наступне.

Щодо оскарження податкового повідомлення-рішення від 24.03.2014р. № 0003201701 колегія суддів зазначає наступне.

Фактичною підставою для прийняття спірного податкового повідомлення - рішення слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки про порушення позивачем пункту 171.2 статті 171 Податкового кодексу України у зв'язку з не утриманням податку з доходів фізичних осіб з перерахованих ОСОБА_7 компенсаційних виплат в сумі 42897,99 грн. та 57779,26 грн.

З матеріалів справи убачається, що рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 06.09.2012р. , яке набрало законної сили, у справі № 2/1622/881/2012 за позовом ОСОБА_7 до Головного державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибацтва у Полтавській області стягнуто на користь ОСОБА_7 з Головного державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибацтва у Полтавській області грошові кошти в сумі 42897,99 грн. ( т.1 а.с. 37-38).

Зі змісту вищезазначеного рішення суду убачається, що стягнуті на користь позивача грошові кошти в сумі 42897,99 грн є компенсаційними виплатами за час вимушеного прогулу.

Крім того, рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 01.04.2013р., яке набрало законної сили, у справі №554/1472/13-ц за позовом ОСОБА_7 до Управління охорони, використання і відтворення біоресурсів та регулювання рибальства в Полтавській області (Полтаварибохорона) стягнуто на користь ОСОБА_7 з Управління охорони, використання і відтворення біоресурсів та регулювання рибальства в Полтавській області середньомісячний заробіток за час затримки з розрахунком та видачі трудової книжки за період з 24.11.2011р. по 24.02.2013р. в сумі 57779,26 грн. ( т.1 а.с. 36).

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 02.06.2014р. суд роз'яснив рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 01.04.2013р. у справі № 554/1472/13-ц, вказавши, що із суми середньомісячного заробітку підлягає вирахуванню податок з доходів фізичних осіб і єдиний внесок на державне соціальне страхування ( т. 1 а.с. 186).

З матеріалів справи вбачається, що Управління охорони, використання і відтворення біоресурсів та регулювання рибальства в Полтавській області листом від 14.05.2013р. № 829-05 повідомило Державне агентство рибного господарства України , що згідно рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 06.09.2012р. та рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 01.04.2013р. стягнуто з Полтаварибоохорона компенсацію за час вимушеного прогулу за 2011 рік - в сумі 42897,99 грн. та за 2012 -2013 р.р.- в сумі 57779,96 грн., у зв'язку з чим просило виділити додаткові кошти на виплату зазначених сум ( т. 1 а.с. 126).

Отже, стягнуті на підставі судових рішень з Управління охорони, використання і відтворення біоресурсів та регулювання рибальства в Полтавській області на користь ОСОБА_7 кошти в сумі 42897,99 грн. є компенсаційними виплатами за час вимушеного прогулу, а кошти в сумі 57779,26 грн. - компенсаційними виплатами за час затримки з розрахунком.

Згідно з пунктом 164.1 статті 164 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Згідно з пунктом 164.6 статті 164 цього Кодексу під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов'язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.

Підпунктом 165.1.6 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається сума єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування платника податку, що вносяться за рахунок його роботодавця у розмірах, визначених законом.

За змістом пункту 167.1 статті 167 цього Кодексу ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.

Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до абзацу "а" пункту 171.2 статті 172 цього Кодексу особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є: податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.

Згідно з абзацом "а" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Як правомірно враховано судом першої інстанції, стягнуті з Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Полтавській області на підставі рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 06.09.2012р. грошові кошти в сумі 42897,99 грн. та на підставі рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 01.04.2013р. - середній заробіток за час вимушеного прогулу та за час затримки з розрахунком в сумі 57779,26 грн., відповідно до податкового законодавства України, вважаються загальним місячним (річним) оподатковуваним доходом, з якого податковий агент зобов'язаний утримати та перерахувати до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскільки виплату оподатковуваного доходу на користь платника податку на виконання судових рішень здійснило Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Полтавській області, то в цьому випадку позивач є податковим агентом, який зобов'язаний утримати податок із суми такого доходу, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу, та перерахувати його до бюджету.

Відповідно до платіжного доручення від 19.06.2013р. № U949320 (#86544510) платником -Полтаварибохорона - проведено перерахування коштів через Державне казначейство України шляхом безспірного списання коштів для зарахування на картковий рахунок ОСОБА_7 на суму 42897,99 грн. з призначенням платежу: списання коштів згідно виконавчого листа від 06.09.2012 № 2/1622/881/2012р. (т.1 а.с.92).

Відповідно до платіжного доручення від 09.07.2013р. № U1073559 (#86966055) платником -Полтаварибохорона- проведено перерахування коштів через Державне казначейство України шляхом безспірного списання коштів для зарахування на картковий рахунок ОСОБА_7 на суму 57779,26 грн. з призначенням платежу: списання коштів згідно виконавчого листа від 03.06.2013р. № 2/554/1632013 для зарахування на картковий рахунок ОСОБА_7 (т.1 а.с.93).

Судовим розглядом встановлено, що стягнуті за судовими рішеннями суми 42897,99 грн. та 57779,26 грн. Управлінням охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Полтавській області в повному обсязі перераховані на картковий рахунок ОСОБА_7 без утримання податків і зборів.

Отже, позивач як податковий агент, не забезпечив утримання із виплачених ОСОБА_7 компенсаційних виплат податку з доходів фізичних осіб та перерахування його до бюджету.

Контролюючим органом податковим повідомленням-рішенням від 24.03.2014р. № 0003201701 Кременчуцької ОДПІ збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку за основним платежем - 19227,98 грн. та за штрафними фінансовими санкціями (штрафами) - 8087,78 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що при визначенні розміру податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, контролюючим органом правомірно обраховано вказаний податок на суму середнього заробітку в межах десятикратного розміру мінімальної заробітної плати - за ставкою 15% та на суму, що перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати - за ставкою 17 %.

Крім того, контролюючим органом під час нарахування ПДФО на компенсаційні виплати згідно з п.164.5 ст. 164 Податкового кодексу України застосовано коефіцієнт 1,17674.

Згідно з пунктом 164.5 статті 164 Податкового кодексу України під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з цим Кодексом, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою: К = 100 : (100 - Сп), де К - коефіцієнт; Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування.

Отже, зі змісту зазначеної норми слідує, що вказаний коефіцієнт застосовується у разі нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі.

Як правомірно враховано судом першої інстанції, оскільки перерахування компенсаційних виплат ОСОБА_7 здійснено у грошовій формі, то у цьому випадку застосування коефіцієнту не здійснюється.

Таким чином, відповідачем під час визначення розміру податку на доходи фізичних осіб безпідставно застосовано коефіцієнт, передбачений пунктом 164.5 статті 164 Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що розмір податку на доходи фізичних осіб без застосування коефіцієнту 1,17674., становить суму 16040,20 грн.

Так, база оподаткування податком з доходів фізичних осіб суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 42897,99 грн (з урахуванням утримання єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування 3,6% ) становить 41353,66 грн.

При обрахунку ПДФО з 11470 грн (десятикратного розміру мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2013 р., тобто на момент сплати коштів - червень 2013 року) за ставкою 15% (ставка податку згідно з абзацом 1 пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України) розмір ПДФО становить 1720,50 грн.

При обрахунку ПДФО з 29883,66 грн за ставкою 17% (ставка податку згідно з абзацом 2 пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України) розмір ПДФО становить 5080,23 грн. Таким чином, загальний розмір ПДФО становить 6800,73 грн (1720,50 грн + 5080,23 грн).

База оподаткування податком з доходів фізичних осіб суми середнього заробітку за час затримки з розрахунком у розмірі 57779,26 грн (з урахуванням утримання єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування 3,6%) становить 55699,20 грн.

При обрахунку ПДФО з 11470 грн (десятикратного розміру мінімальної заробітної плати) за ставкою 15% (ставка податку згідно з абзацом 1 пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України) розмір ПДФО становить 1720,50 грн.

При обрахунку ПДФО з 44229,20 грн. за ставкою 17% (ставка податку згідно з абзацом 2 пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України) розмір ПДФО становить 7518,97 грн. Таким чином, загальний розмір ПДФО становить 9239,47 грн (1720,50 грн + 7518,97 грн).

Також спірним податковим повідомленням-рішенням від 24.03.2013 № 0003201701 до позивача контролюючим органом застосовано фінансові санкції (штраф) в сумі 8087,78 грн.

Як убачається із розрахунку штрафних санкцій ( т.1 а.с. 13), Кременчуцькою ОДПІ на підставі абзацу 1 пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України на суму недоплати ПДФО у розмірі 8144,87 грн. за червень 2013 р. застосовано штраф у розмірі 25%, що становить 2036,22 грн, та на суму недоплати ПДФО за липень 2013 року в розмірі 11083,11 грн. застосовано штраф в розмірі 50% , що становить 5541,56 грн. Крім того, застосовано штраф у розмірі 510 грн. на підставі частини 1 пункту 119.2 статті 119 Податкового кодексу України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що контролюючим органом правомірно нараховано позивачу штраф в розмірі 25 % на суму донарахованого податку на доходи фізичних осіб за червень 2013 року в розмірі 6800,73 грн, що становить 1700,19 грн (6800,73 грн * 25%) та в розмірі 50% - на суму донарахованого податку на доходи фізичних осіб за липень 2013 року в розмірі 9239,47 грн, що становить 4619,74 грн (9239,47 грн * 50%).

Крім того, відповідно до пункту 119.2 статті 119 Податкового кодексу України ( в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Згідно з абзацом "б" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування.

Судовим розглядом встановлено, що Управлінням охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Полтавській області не відображено у податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) за ІІ-ІІІ квартали 2013 року сплачені кошти на користь ОСОБА_7 згідно платіжних доручень від 19.06.2013р. № U949320 (#86544510) на суму 42897,99 грн та від 09.07.2013р. № U1073559 (#86966055) на суму 57779,26 грн., що підтверджується податковими розрахунками (т.1 а.с. 63-68).

Отже, позивачем подано до Кременчуцької ОДПІ податкову звітність з недостовірними відомостями про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку за формою 1-ДФ, у зв'язку з чим Кременчуцькою ОДПІ правомірно застосовано до Полтаварибоохорона штраф на суму 510,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 24.03.2014р. №0003201701/381 в частині збільшення грошового зобов'язання Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Полтавській області за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку в загальному розмірі 4445,63 грн, в тому числі 3187,78 грн - основний платіж, 1257,85 грн - штрафна (фінансова) санкція.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач, при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 24.03.2014р. №0003201701/381 в частині визначення грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку в загальному розмірі 22870,13 грн, в тому числі: 16040,20 грн - основний платіж, 6829,93 грн - штрафна (фінансова) санкція діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо оскарження рішення від 24.03.2014р. № 0003191701/390 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з абзацом 2 пункту 1 та абзацом 2 пункту 2 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010р. № 2464-VI платниками єдиного внеску є:

- роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;

- працівники: громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють: на підприємствах, в установах та організаціях, в інших юридичних осіб, зазначених в абзацах другому та восьмому пункту 1 цієї частини.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Згідно з пунктом 5 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" для бюджетних установ єдиний внесок встановлюється у розмірі 36,3 відсотка визначеної бази нарахування.

Відповідно до пункту 7 статті 8 Закону єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 2, 6 - 8 частини першої статті 4 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині дев'ятій цієї статті), встановлюється у розмірі 3,6 відсотка визначеної пунктом 1 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Як правомірно враховано судом першої інстанції, позивачем не забезпечено утримання єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування із виплачених у червні 2013 року ОСОБА_7 компенсаційних виплат за час вимушеного прогулу на суму 42897,99 грн, у зв'язку із чим Кременчуцькою ОДПІ правомірно обчислено утримання єдиного соціального внеску у розмірі 36,3 відсотка та 3,6 відсотка визначеної бази нарахування - 42 897,99 грн, а саме: 42897,99 грн*36,3%= 15571,97 грн; 42897,99 грн*3,6% = 1544,33 грн; всього 17116,30 грн (15571,97 грн +1544,33 грн).

Згідно з частиною 7 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" перелік видів виплат, на які не нараховується єдиний внесок, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Так, відповідно до пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 22.12.2010р. №1170 "Про затвердження переліку видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" до переліку видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування належать відшкодування, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскільки рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 01.04.2013р. у справі № 554/1472/13-ц за позовом ОСОБА_7 стягнуто з Управління охорони, використання і відтворення біоресурсів та регулювання рибацтва у Полтавській області на користь ОСОБА_7 середньомісячний заробіток за час затримки з розрахунком та видачі трудової книжки за період з 24.11.2011р. по 24.02.2013р. в сумі 57779,26 грн ( т.1 а.с. 36), то на вказану суму єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 36,3 % та 3,6 % не нараховується.

Таким чином, Кременчуцькою ОДПІ із середньомісячного заробітку за час затримки з розрахунком та видачі трудової книжки в сумі 57779,26 грн неправомірно обчислено єдиний соціальний внесок у розмірі 36,3% на суму 20973,87 грн (57779,26 грн * 36,3%) та 3,6% на суму 2080,05 грн (57779,26 грн * 3,6%).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до частин 3, 4 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Згідно з пунктом 6.3 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 р. № 455, (яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) органи доходів і зборів надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках: якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника про суми доходу (прибутку) фізичних осіб - підприємців чи осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів у повідомленнях-розрахунках, де визначено суми єдиного внеску, які підлягають доплаті; якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога надсилається одночасно з актом документальної перевірки платника єдиного внеску або актом про суми розбіжностей щодо сум доходу (прибутку), заявлених у звітності до органу доходів і зборів та задекларованих у річній податковій декларації фізичними особами - підприємцями чи особами, які забезпечують себе роботою самостійно, або повідомленням-розрахунком на всю суму донарахованого єдиного внеску.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога надсилається: платникам, зазначеним у підпунктах 1 та 2 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, протягом п'яти робочих днів, наступних за календарним місяцем, у якому виникла або зросла недоїмка зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій); платникам, зазначеним у підпунктах 3 та 4 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, протягом п'ятнадцяти робочих днів, наступних за календарним місяцем, у якому виникла або зросла недоїмка зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Відповідно до пункту 6.4 Інструкції вимога про сплату боргу формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з карток особових рахунків платників за формою згідно з додатком 4 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 5 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Судовим розглядом встановлено, що при винесенні рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 24.03.2014 р. №0003191701/390, Кременчуцькою ОДПІ в порушення вимог Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування включено до штрафної санкції суму основного платежу з єдиного внеску - 40170,22 грн. Між тим, контролюючий орган мав окремо сформувати та надіслати позивачу вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску, яка визначена актом перевірки від 26.02.2014 р., за встановленою формою, а не за формою згідно з додатком 10 до Інструкції (рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску).

Згідно з пунктом 3 частини 11 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Підпунктом 3 пункту 7.2 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначено, що відповідно до частини одинадцятої статті 25 Закону до платників, визначених підпунктами 1 - 4 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, органи доходів і зборів застосовують штрафні санкції у таких розмірах: за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Для розрахунку зазначеного штрафу кількість звітних періодів розраховується, починаючи з місяця, на який припадає термін подання звітності за період, за який донараховано (обчислено) суми єдиного внеску, та закінчуючи місяцем, на який припадає отримання таким платником акта перевірки від органу доходів і зборів або в якому він подав звітність, де зазначено такі донараховані суми.

Якщо за результатами перевірки виявлено в окремих місяцях суми донарахованого (своєчасно не обчисленого) єдиного внеску, то за кожне таке донарахування (кожний місяць) відповідно до Закону накладається штраф у таких порядку та розмірах: для дотримання вимог щодо максимального розміру (50 відсотків) штрафу:

- визначається сукупно сума донарахувань за всіма звітними періодами, в яких вони виявлені;

- визначається сукупно сума штрафу за всіма звітними періодами, у яких виявлені донарахування та за якими нараховано такі штрафи;

- здійснюється обрахування максимального розміру штрафу від сукупної суми донарахувань та порівнюється із фактично нарахованою сумою штрафів, визначеною сукупно за всі звітні періоди, в яких донараховано суми єдиного внеску.

До сплати визначаються суми штрафів, що не перевищують максимальний їх розмір, визначений цим підпунктом.

При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску за формою згідно з додатком 10 до цієї Інструкції.

Судовим розглядом встановлено факт наявності не обчисленого та не сплаченого Управлінням охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Полтавській області єдиного соціального внеску на суму 17116,30 грн.

З огляду на положення пункту 3 частини 11 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", сума штрафу не може перевищувати 5 відсотків донарахованих внесків.

Таким чином, відповідно до положень пункту 3 частини 11 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", сума штрафу не може перевищувати 5 відсотків донарахованих внесків, а саме: 855,82 грн (17116,30 грн х 5%= 855,82 грн).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Кременчуцькою ОДПІ, всупереч пункту 3 частини 11 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", рішенням від 24.03.2014р. № 0003191701/390 застосовано до позивача фінансові санкції в розмірі 5%, сума яких розраховувалась наростаючим підсумком починаючи з місяця, на який припадає сплата коштів на які донараховано (обчислено) суми внесків, та закінчуючи місяцем, на який припадає винесення спірного рішення.

З огляду на вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №000319/1701/390 від 24.03.2014р. в частині визначення до сплати Управлінню охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Полтавській області єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 40170,22 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 18076,59 грн. Вказане рішення в частині визначення до сплати позивачу штрафної санкції в розмірі 855,82 грн прийнято відповідачем обґрунтовано, а тому у цій частині скасуванню не підлягає.

Доводи позивача, що суд першої інстанції безпідставно стягнув судовий збір в розмірі 318,82 грн, колегія суддів вважає необгрунтованими, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Абзацом 2 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання позову майнового характеру визначена 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Законом України "Про державний бюджет України на 2014 рік" встановлена мінімальна заробітна плата на 2014 рік у місячному розмірі: з 1 січня - 1218 гривні.

Враховуючи, що позивач оскаржував податкове повідомлення - рішення № 0003201701 на загальну суму 27315,76 грн. та рішення № 0003191701/390 на загальну суму 59102,63 грн. (т.1 а.с. 17, 18), тому позивач повинен був сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 1827 грн.

Згідно з частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору.

Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Так, з матеріалів справи убачається, що позивачем при поданні позовної заяви, до суду першої інстанції позивачем, на виконання вимог ч.3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" сплачено 10% розміру ставки судового збору, а саме - 182,70 грн. , що підтверджується платіжним дорученням від 04.04.2014р. № 107. (т.1 а.с. 3)

Судом першої інстанції позов задоволено частково, а саме: скасовано податкове повідомлення-рішення від 24.03.2014р. №0003201701/381 в загальному розмірі 4445,63 грн. та скасовано рішення №000319/1701/390 від 24.03.2014р. в загальному розмірі 58246,78 грн., всього вимоги позивача задоволено на суму 62692,44 грн.

Таким чином, із заявлених позовних вимог позивача на суму 86418,39 грн., позов задоволено на суму 61692,44 грн., що складає 72,5% заявлених вимог позивача.

Відповідно до вимог абз. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" підлягала сплаті суму 1827,00 грн., але позивачем сплачено 10% розміру ставки судового збору.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, а саме - 72,5% заявлених позивачем вимог, позивачем має бути сплачений судовий збір в розмірі 502, 42 грн.

З огляду на вищевикладене та враховуючи сплату позивачем 10% ставки розміру судового збору, з позивача має бути стягнуто 319,72 грн.

Разом з тим, з матеріалів справи убачається, що судом першої інстанції стягнуто з позивача 318,82 грн. (т.1 а.с. 260)

Згідно ч.1 ст. 169 КАС України суд може з власної ініціативи або за заявою особи, що брала участь у справі, чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні.

При цьому, колегія суддів виходить з положень ч.2 ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, у якій зазначено, що не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 19.05.2015 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянтів.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Полтавській області, Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.05.2015р. по справі № 816/1347/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Курило Л.В.Судді Присяжнюк О.В. Русанова В.Б. Повний текст ухвали виготовлений 26.10.2015 р.