Постанова № 53438192, 13.11.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2015 р. Справа № 814/2060/14

Категорія: 10.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

доповідача, судді Димерлія О.О.

суддів: Єщенка О.В., Романішина В.Л.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційні скарги управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську та Первомайському районі Миколаївської області, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Первомайському районі Миколаївської області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську та Первомайському районі Миколаївської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Первомайському районі Миколаївської області про стягнення коштів в сумі 856,31 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Первомайському районі Миколаївської області (далі - Фонд) про стягнення суми виплачених пенсій у розмірі 856,31 грн.

За наслідками розгляду адміністративного позову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2014 року прийнято постанову якою:

адміністративний позов задоволено частково.

Стягнуто з Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Первомайському районі Миколаївської області (код за ЄДРПОУ 25937423) суму виплаченої пенсії у розмірі 0,08 грн. (нуль гривень 08 копійок).

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Приймаючи означене рішення, суд першої інстанції зазначив, що оскільки ОСОБА_1 не був застрахованою особою, внески до Фонду ніяке підприємство за нього не сплачувало, справу про страхові виплати в Фонді не сформовано; у Фонді документи, що підтверджують право ОСОБА_2 на страхові виплати та соціальні послуги, відсутні; ОСОБА_3 не має право на отримання страхових виплат відповідно до ст. 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», отже вимоги, щодо стягнення з відповідача заборгованості є безпідставними.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин справи, та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги УПФУ в м. Первомайську та Первомайському районі Миколаївської області послалося на те, що витрати, понесені органами ПФУ у зв'язку із виплатою та доставкою пенсій по інвалідності від трудового каліцтва (у тому числі й пенсій особам, які стали інвалідами від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР), а також щомісячна цільова грошова допомога на прожиття підлягають відшкодуванню за рахунок ФСС, як належного страховика від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

Відповідачем також подана апеляційна скарга, в якій відповідач просить скасувати оскаржену постанову та прийняти нову про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтуванні апеляційної скарги відповідача зазначено, що відділення виконавчої дирекції Фонду не мало правових підстав приймати до заліку витрати УПФУпо відшкодуванню пенсії, у зв'язку з не сформованістю особових справ, тому позов задоволенню не підлягає.

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню.

Відповідно до приписів п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач за період квітень - червень 2014 року виплатив пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у зв'язку з втратою годувальника, який помер від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за особовими справами потерпілих:

1) ОСОБА_1, який отримав травму в травні 2002 року, працюючи за договором підряду на підприємстві ЗАТ ОІК м. Дніпропетровськ. За рішенням суду був складений акт від 30.05.2005 форми Н-1 про нещасний випадок. Позивач сплатив йому пенсію в сумі 406, 23 грн. ОСОБА_1 до Фонду документів для формування справи про страхові виплати не надавав;

2) ОСОБА_2, який отримав травму в 1982 році в м. Надим Тюменської області (нині Російська Федерація). Позивач сплатив потерпілому пенсію в сумі 0,08 грн.;

3) ОСОБА_3, дружині ОСОБА_4, який загинув на шахті «Гірська» в м. Горьке, Ворошиловоградської області ІНФОРМАЦІЯ_1. На момент загибелі чоловіка ОСОБА_3 працювала, що підтверджується записом в трудовій книжці. Позивач сплатив ОСОБА_3 пенсію в сумі 450,00 грн.

Однак, Фонд, посилаючись на відсутність особових справ громадян, не прийняв до заліку виплачені суми, про що складено протоколи розбіжностей.

Що стосується вимог УПФУ про стягнення з Фонду суму витрат з виплати та доставки основного розміру пенсії, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до актів розбіжностей щомісячної звірки, відповідач відмовився приймати до заліку суму, яка складається з основного розміру пенсії, щомісячної цільової грошової допомоги та суми витрат на виплату та доставку пенсій у загальному розмірі 856,31 грн., у зв'язку з тим, що підприємства, на яких сталися нещасні випадки, знаходилися за межами України, були відсутні особові справи інвалідів та ін.

Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року №16/98-ВР (далі - Основи) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ (стаття 4 Основ).

Відповідно до пункту 4 статті 25 Основ за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надається, зокрема, пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Отже, пенсія по інвалідності потерпілому є страховою виплатою, яка виплачується застрахованій особі у разі настання страхового випадку.

За змістом статті 6 Основ, статті 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і статті 6 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" №1105-XIV від 23 вересня 1999 року (далі - Закон №1105-XIV) страховиками є цільові страхові фонди, зокрема з пенсійного страхування та страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, а саме - Пенсійний фонд України та Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Згідно з частиною четвертою статті 26 Основ якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Аналогічне правило закріплено пунктом 5 частини першої статті 24 Закону №1105-XIV.

Відповідно до статті 21 Закону №1105-XIV пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання входить до переліку соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Частиною другою статті 2 Закону №1105-XIV встановлено, що особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

Згідно зі статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 3 Угоди передбачено, що всі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення.

Таким чином, витрати, понесені органами Пенсійного фонду України у зв'язку з виплатою і доставкою пенсій по інвалідності від трудового каліцтва (в тому числі й пенсій особам, які стали інвалідами від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР) підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків як належного страховика від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Окрім того, відповідачем не враховано, що будь-якими іншими законодавчими актами не передбачена необхідність отримання органами Пенсійного фонду України ще додаткових документів для виплати пенсії по інвалідності, крім акту про нещасний випадок, трудової книжки, довідки МСЕК, тому всі витрати, які понесені позивачем у зв'язку з виплатою таких пенсій є обґрунтованими, і підлягають відшкодуванню.

З огляду на викладене, відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Фонду заборгованості з виплати і доставки основного розміру пенсії по інвалідності, суд першої інстанції не врахував зазначених норм матеріального права, а тому рішення суду підлягає скасуванню.

При цьому вимоги УПФУ про відшкодування відділенням Фонду витрат, пов'язаних із виплатою та доставкою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, відповідають змісту його прав як робочого органу Пенсійного фонду України щодо відшкодування понесених ним витрат та узгоджуються із компетенцією виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків, основними завданнями якої згідно з Положенням про виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженим постановою правління Фонду від 20 квітня 2001 року № 15, крім іншого, визначено виконання завдань та основних принципів страхування від нещасного випадку, фінансування страхових виплат, а до повноважень у сфері здійснення процедури страхування та координації страхової діяльності віднесено, зокрема, співпрацю з фондами з інших видів соціального страхування щодо відшкодування витрат, понесених ними у зв'язку з матеріальним забезпеченням потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та представництво інтересів страховика в органах державної виконавчої влади, органах місцевого самоврядування і судах.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 21-1087во06, від 12 червня 2012 року № 21-165а12 та 21 травня 2013 року № 21-129а13.

За таких обставин, судова колегія доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську та Первомайському районі Миколаївської області і, відповідно, необхідність їх задоволення в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що в даному випадку наявні достатні та необхідні правові підстави для задоволення адміністративного позову, та приходить до висновку, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було неповно встановлено обставини справи та порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та є підставою для скасування судового рішення.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи у зв'язку з чим, відповідно до ч. 1 ст. 202 КАС України, це є підставою для задоволення апеляційної скарги, скасування оскарженої постанови та ухвалення нової постанови суду про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 195, 197; п.3 ч.1 ст. 198; п.п.3, 4 ч.1 ст. 202; ч.2 ст. 205; ст. 207; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську та Первомайському районі Миколаївської області - задовольнити.

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Первомайському районі Миколаївської області - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2014 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську та Первомайському районі Миколаївської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Первомайському районі Миколаївської області про стягнення коштів в сумі 856,31 грн. задовольнити в повному обсязі.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які брали участь у справі, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції

Суддя-доповідач: О.О.Димерлій

Суддя: О.В. Єщенко

Суддя: В.Л. Романішин