Ухвала суду № 53437624, 09.11.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2015 р. Справа № 876/1981/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Сапіги В.П.,

суддів: Левицької Н.Г., Обрізка І.М.,

за участі секретаря судових засідань Сердюк О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Снятинському районі головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.12.2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Снятинська Нова" до Державної податкової інспекції у Снятинському районі головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Снятинська Нова" звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Снятинському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002502200 від 05.12.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що контролюючим органом проведено планову виїзну перевірку ТзОВ "Птахофабрика Снятинська Нова" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.09.2011 року по 31.08.2014 року. За результатами перевірки на підставі встановлених порушень, відображених у акті перевірки № 256/22/31673059 від 21.11.2014 року, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0002502200 від 05.12. 2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 147863 грн. Вважає таке податкове повідомлення-рішення необґрунтованим.

Постановою постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.12.2014 року позов задоволено, оскільки суд погодився з доводами позивача.

Зазначену постанову суду оскаржив відповідач - Державна податкова інспекція у Снятинському районі ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області, вважаючи, що оскаржувана постанова винесена судом з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить її скасувати та винести нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує та мотивує аналогічно доводам, що викладені у запереченні на позов, зазначаючи при цьому, що в ході перевірки ТОВ «Українська нафтогазова компанія» встановлено відсутність поставок товарів (робіт, послуг), надання податкової вигоди покупцям, встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг). Позивач безпідставно відобразив у податковому обліку операції по придбанню природного газу у ТОВ «Українська нафтогазова компанія». Вважає, що не встановлено реальність здійснення господарської операції та фактичного руху активу від Продавця до Покупця, який є безумовною підставою для відображення господарської операції в податковому обліку. Отже, позивачем включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість за операціями, що проведені на підставі нікчемного правочину та податкових накладних, що суперечать законодавчим та нормативним актам, в результаті чого занижено податок на додану вартість.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Товариство з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Снятинська Нова" зареєстроване 18.10.2007 року Снятинською районною державною адміністрацією Івано-Франківської області як юридична особа.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що в період з 20.10.2014 року по 14.11.2014 року податковим органом проведено планову виїзну перевірку ТзОВ "Птахофабрика Снятинська Нова" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.09.2011 року по 31.08.2014 року, про що складено акт № 256/22/31673059 від 21.11.2014 року.

Згідно висновків акту перевірки встановлено порушення ТзОВ "Птахофабрика Снятинська Нова" податкового законодавства, а саме: п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.4, п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість, що залишається у розпорядженні платника податку всього в сумі 112828грн, в т. ч. у лютому 2013 року на 49155грн, в березні 2013 року на 19167грн, в квітні 2013 року на 23002грн, в травні 2013 року в сумі 209грн, в липні 2013 року на 14793грн, у серпні 2013 року на 6502грн; п.201.4 ст.201 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 5167грн, в т. ч. за лютий 2012р. на 1216,39грн, за березень 2012р. на 852,97грн за квітень 2012р. на 998,02грн за травень 2012р. на 777,52 грн за червень 2012р. на 1321,69 грн.

За наслідками проведеної перевірки винесено податкове повідомлення-рішення № 0002502200 від 05.12.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 147863 грн.

Підставою для висновків відповідача про неможливість підтвердження господарських операцій є посилання на складений 12.08.2014 року працівниками Основ'янської ДПІ м. Харкова акт № 1137/20-38-23-01-04/37764888 "Про результати проведення зустрічної звірки ТзОВ "Українська нафто-газова компанія" (код ЄДРПОУ 37764888) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.10.2012 року по 16.01.2014 року, яким засвідчено факт незнаходження ТзОВ "Українська нафто-газова компанія" за податковою адресою, а отже зазначене Товариство не могло здійснювати господарські операції.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що укладений між позивачем та ТОВ «Українська нафтогазова компанія» договір виконаний у повному обсязі, наявність умислу на укладання договору купівлі-продажу з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відповідачем не доведено, а тому вказаний правочин не може розглядатися як нікчемний з мотивів його завідомої суперечності інтересам держави і суспільства.

Вирішуючи спір, колегія суддів вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин.

Так, пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України в редакції чинній на момент спірних правовідносин) визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Правові підстави віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту з податку на додану вартість регулюються статтею 198 ПК України.

Так, пунктами 198.1, 198.2 ст.198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення коштів сплачених на придбання товарів, робіт, послуг до складу витрат та віднесення сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту з податку на додану вартість є факт придбання товарів, робіт та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, сплачені у ціні товарів (робіт, послуг) суми податку на додану вартість для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Разом з тим, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Тобто, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах.

Доводи ж податкового органу про не підтвердження реальності здійснення господарських операцій мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на віднесення певних витрат до складу валових витрат з податку на прибуток та формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

За змістом статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Частино 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відтак, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом встановлено, що ТзОВ "Птахофабрика Снятинська Нова" здійснювало придбання природного газу в ТзОВ "Українська нафто-газова компанія", що підтверджується договором купівлі-продажу природного газу №П/13-318 від 21.01.2013 року та додатковими до нього угодами, укладеними між позивачем і даним контрагентом, та податковими накладними, а також належним чином оформленими актами передачі-приймання природного газу позивачем від ТОВ «Українська нафто-газова компанія» за періоди часу з січня по серпень 2013 року, договором №01-02-2013 на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 01.02.2013 року, укладеним між позивачем і ПАТ «Укртрансгаз», та актом здачі-прийомки послуг по транспортуванню газу, договором №201З/Т-ПР-Сн-10009 на розподіл природного газу (на транспортування природного газу газорозподільними мережами) від 01.01.2013 року, укладененого між позивачем і ПАТ по газопостачанню та газифікації «Івано-Франківськгаз» та актами приймання-передачі послуг транспортування, договором про переведення боргу №1258/21 від 31.10.2013 року, укладеним між позивачем і ТОВ «Українська нафто-газова компанія» та ТОВ «Аріона-Торг».

Таким чином, протягом лютого - серпня 2013 року ТзОВ "Українська нафто-газова компанія" умови договору та додаткові угоди до договору по поставці позивачу газу виконала, що підтверджується письмовими доказами, які містяться в матеріалах справи.

Суд першої інстанції на спростування доводів відповідача у зв'язку з посиланням на акт № 1137/20-38-23-01-04/37764888 Основ'янської ОДПІ м. Харкова "Про результати проведення зустрічної звірки ТзОВ "Українська нафто-газова компанія" від 12.08.2014 року, яким встановлено неможливість підтвердження господарських операцій щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.10.2012 року по 16.01.2014 року, яким засвідчено факт незнаходження ТзОВ "Українська нафто-газова компанія" за податковою адресою, вірно не погодився з таким твердженням податкового органу з огляду на те, що як встановлено в судовому засіданні, що договір купівлі - продажу природного газу № П/13-318 між сторонами укладено 21.01.2013 року.

Крім того слід зазначити, що при укладанні договору позивач як покупець не мав обов'язку перевіряти обставини фінансово-господарської діяльності контрагента, зокрема щодо наявності транспортних засобів, складських приміщень, трудових ресурсів, знаходження за місцем реєстрації, тощо.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що підстави нікчемності правочину встановлюються законом, а не актами податкових перевірок. Вказані в актах перевірки недоліки, допущені суб'єктом господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину. Одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що договір № П/13-318 купівлі - продажу природного газу, укладений 21.01.2013 року між ТзОВ "Українська нафто-газова компанія" і ТзОВ "Птахофабрика Снятинська Нова" реальний, тобто господарська операція з придбання та транспортування природного газу споживачу (позивачу) відбулася.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в спосіб, визначений ст.162 КАС України, оскільки відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатні та беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, та не довів правомірність прийнятих рішень.

В зв'язку з цим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та об'єктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи.

З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову - без змін.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, 199, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Снятинському районі головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.12.2014 року у справі № 809/4153/14 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвалив повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.П. Сапіга

Судді Н.Г. Левицька

І.М. Обрізко

Повний текст виготовлено 10.11.2015р.