Ухвала суду № 53437457, 10.11.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/11486/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Шелест С.Б.,

при секретарі Строяновській О.В.,

за участю:

представника відповідача - Кривенка В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Камянка Глобал Вайн» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 вересня 2015 року,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Камянка Глобал Вайн» звернулося у суд із позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.03.2015 №31526552209 в частині суми 2 598 520,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 вересня 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність тверджень контролюючого органу про заниження позивачем доходів, що впливають на визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

З такими висновками суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що за результатами податкової перевірки, на підставі акту від 16.03.2015 №197/26-55-22-09/36805359, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.03.2015 №31526552209, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі на 6 530 444,00 грн, з них 5 224 355,00 грн - за основним платежем, 1 306 089,00 грн - за штрафними санкціями.

Відповідно до рішення про погодження податкового компромісу від 14.04.2015 №23827/10/26-55-22-09 погоджено застосування податкового компромісу та сплати позивачем суми податкового зобов'язання з податку на прибуток по вказаному податковому повідомленню-рішенню в частині порушень, які підпадають під дію податкового компромісу, на суму 3 931 920,00 грн.

У даній справі позивачем оспорюється решта грошового зобов'язання з цього податку, яка складає 2 598 520,00 грн.

Зі згаданого акту податкової перевірки слідує, що вказана сума визначена позивачу з огляду на встановлене відповідачем порушення пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України. Таке порушення ґрунтується на наступних висновках контролюючого органу:

1) за перевірений період ТОВ «Камянка Глобал Вайн» не включено до складу доходу, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування, суми безоплатно отриманих послуг за користування торгівельною маркою внаслідок не сплати на користь ліцензіатів ліцензійних платежів;

2) підприємством не включено до складу доходу, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування, кредиторської заборгованості перед засновниками, що була списана шляхом взаємозаліку зустрічних вимог, оскільки прощення боргу не може бути внеском до статутного фонду, а кредиторську заборгованість товариства перед учасниками списано раніше, ніж зареєстровано зміни до установчих документів в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Не погоджуючись із таким рішенням та висновками контролюючого органу, позивач звернувся у суд.

Обговорюючи правомірність податкового повідомлення-рішення в оспорюваній частині, колегія суддів зазначає наступне.

Підпунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Порядок обчислення і сплати податку на прибуток підприємств визначається нормами розділу III Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, у цьому розділі об'єктом оподаткування, зокрема, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Положеннями пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України передбачено, що доходи, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно пункту 135.2 вказаної правової норми доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Перелік інших доходів, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування цим податком, визначено пунктом 135.5 статті 135 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до підпункту 135.5.4 вказаної правової норми, інші доходи платника податків включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, що визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

За визначенням підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України безоплатно надані товари, роботи, послуги, це: а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Отже, до складу доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування - інших доходів включається вартість безоплатно отриманих товарів чи послуг, тобто товари та послуги, що надані за договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації або без висування вимоги щодо компенсації їх вартості.

Як убачається із матеріалів справи, між ТОВ «Камянка Глобал Вайн» (ліцензіат) та ОСОБА_4 і ОСОБА_5 (ліцензіар) укладено ліцензійний договір від 24.03.2010 №18, яким регулюються правовідносини у сфері інтелектуальної власності, що виникають з приводу надання ліцензіарами дозволу ліцензіатові на використання торговельних марок (знаків для товарів і послуг); ліцензіар, який володіє правом власності на зареєстровані торговельні марки (знаки для товарів і послуг), за плату надає ліцензіату дозвіл на їх використання при виробництві та/або розповсюдженні товарів.

Умовами цього договору передбачено, що ліцензіат сплачує ліцензіару 2,00 грн за кожну реалізовану одиницю продукції з виростанням торгівельних марок (знаків для товарів і послуг), шляхом перерахування коштів на поточний рахунок ліцензіара.

Сторонами ліцензійного договору укладено додаткову угоду від 24.04.2012, відповідно до якої строк розрахунків ліцензіата за цією угодою починається не раніше січня 2013 року; за домовленостями сторін ліцензіат зобов'язаний проводити розрахунки за використані торгівельні марки, передані за ліцензійною угодою починаючи з січня 2013 року, але при цьому повний розрахунок повинно бути проведено не пізніше 24.04.2015 року.

Із акту податкової перевірки слідує, що станом на 31.12.2012 у складі собівартості реалізованого вина списано 1 995 220 пляшок, а тому, виходячи із розміру ліцензійної плати - 2,00 грн, ліцензійні платежі за 2012 рік повинні становити 3 990 440,00 грн. Станом на 31.12.2013 у складі собівартості реалізованого вина списано 2 318 787 пляшок, а тому, виходячи із розміру ліцензійної плати - 2,00 грн, ліцензійні платежі за 2013 рік повинні становити 4 637 574,00 грн. Фактично ліцензіару сплачено 4 014 154,00 грн. Відтак, за період 2012 - 2013 роки позивачем не сплачено на користь ліцензіара 4 613 860,00 грн. При цьому, кредиторська заборгованість перед ліцензіаром за ліцензійним договором відсутня.

Наведені обставини відповідач вважає такими, що свідчать про безоплатне отримання позивачем послуг з користування торгівельною маркою на суму 4 613 860,00 грн.

Проте, такі висновки суперечать умовам ліцензійного договору №18 від 24.03.2010 та нормам чинного законодавства, з огляду на наступне.

Як уже зазначалось, вказаним ліцензійним договором прямо передбачено оплату за користування торгівельною маркою. Зазначений договір не встановлює конкретних строків сплати ліцензійних платежів. У той же час, ним передбачено, що повний розрахунок повинен бути проведений не пізніше 24.04.2015.

У силу правил частини статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, строк виконання зобов'язання позивача зі сплати ліцензійних платежів за ліцензійним договором визначається саме вимогою ліцензіара, а за відсутності такої вимоги настає, з урахуванням вищезгаданої додаткової угоди, 24.04.2015.

Доказів того, що ліцензіаром висувались до позивача вимоги щодо оплати ліцензійних платежів протягом 2012 - 2013 років на суми, про які стверджує податковий орган, останнім не надано. При цьому, оскільки визначений умовами відповідного договору граничний строк розрахунків за такими платежами ані в указаний період, ані станом на день проведення податкової перевірки позивача не настав, відсутні підстави стверджувати про те, що послуги з використання торговельної марки були надані ТОВ «Кам'янка Глобал Вайн» безоплатно.

Окрім того, колегія суддів погоджується із правильністю зауваження суду першої інстанції з приводу того, що під час перевірки відповідачем не встановлено та не доведено під час судового розгляду, що за перевірений період позивачем реалізовано саме продукцію (вино) під торгівельною маркою, наданою згідно з ліцензійним договором від 24.03.2010 №18.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку про необґрунтованість та безпідставність тверджень контролюючого органу про безоплатне отримання позивачем послуг за користування торгівельною маркою.

З приводу висновків відповідача про те, що позивачем, усупереч приписам підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, не включено до складу доходу, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування, кредиторської заборгованості перед засновниками, що була списана шляхом взаємозаліку зустрічних вимог, у вигляді внеску до статутного фонду, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статутом ТОВ «Камянка Глобал Вайн», затвердженим загальними зборами учасників від 18.04.2012 №18, державна реєстрація якого проведена 24.04.2012, учасниками товариства є громадяни ОСОБА_4 і ОСОБА_5, що мають рівні частки у статутному капіталі, який складає 2 600 000,00 грн.

Протоколом загальних зборів учасників ТОВ «Камянка Глобал Вайн» (ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які володіють по 50% статутного капіталу товариства кожен) від 18.04.2012 №19/2 вирішено збільшити статутний капітал товариства та встановити його в розмірі 2 600 000,00 грн. З метою доведення статутного капіталу до збільшеного розміру вирішено, що учасники товариства збільшують його за рахунок додаткових внесків - по 800 000,00 грн кожен.

Із протоколу загальних зборів учасників цього Товариства від 24.04.2012 №19/2 слідує, що впродовж діяльності товариства між ним та учасниками виникла заборгованість, відповідно до якої товариство заборгувало кожному з учасників по 1 769 987,49 грн, а тому вирішено провести взаємозалік за взаємними боргами.

Так, на вказаних зборах прийнято рішення про те, що учасниками погашено свої обов'язки щодо формування статутного капіталу в розмірі 1 600 000,00 грн (згідно рішення про збільшення такого), а саме: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 внесено до статутного капіталу суми в розмірах по 800 000,00 грн кожним, а борги товариства перед цими учасниками зменшуються на суму проведеного взаємозаліку та становитимуть по 969 987,49 грн кожному, водночас, борги учасників перед товариством відсутні.

Відповідач стверджує, що вказані операції по суті є списанням кредиторської заборгованості учасників товариства перед його загальними зборами, а не перед товариством, а тому їх заборгованість в розмірі 1 600 000,00 грн не могла бути погашена шляхом взаємозаліку зобов'язань товариства перед учасниками і зобов'язань учасників перед загальними зборами товариства. Крім того, відповідач посилається на те, що здійснення внесків учасників до статутного фонду шляхом заліку взаємних боргів не узгоджується із приписами статті 144 Цивільного кодексу України.

Однак, судова колегія вважає наведені висновки відповідача помилковими, адже положення статті 144 Цивільного кодексу України не допускають звільнення учасника товариства з обмеженою відповідальністю від обов'язку внесення вкладу до статутного капіталу товариства, у тому числі шляхом зарахування вимог до товариства.

Разом з тим, спірні правовідносини полягають не у формуванні статутного капіталу товариства, а у його збільшенні.

У той же час, будь-яких обмежень при збільшення статутного капіталу товариства шляхом зарахування зустрічних вимог Цивільний кодекс України не передбачає.

Безпідставними є також твердження відповідача про різних суб'єктів відносин щодо заліку зобов'язань, адже статутний капітал це виключна приналежність товариства з обмеженою відповідальністю, а не зборів його учасників. Відтак, у межах спірних правовідносин мало місце зарахування зустрічних однорідних вимог між одними і тими ж сторонами (учасниками ТОВ «Камянка Глобал Вайн» та цим товариством).

Відхиляються колегією суддів також доводи контролюючого органу про те, що списання кредиторської заборгованості відбулось раніше, ніж зареєстровано зміни до установчих документів в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, адже вони не підтверджуються документально. Так, на копії першого аркушу статуту ТОВ «Камянка Глабал Вайн», який затверджений загальними зборами учасників, що відбулись 18.04.2012 (протокол №19), на яких вирішено питання щодо збільшення статутного капіталу, міститься відмітка державного реєстратора про реєстрацію змін до установчих документів і дата - 24.04.2012.

Відтак, твердження відповідача, на яких ґрунтується його позиція, не відповідають обставинам справи та не узгоджуються із чинним законодавством.

Оскільки списана кредиторська заборгованість перед учасниками не може вважатись безоплатно отриманим товаром чи послугою, так як передбачає компенсацію у вигляді зарахування зустрічних вимог за заборгованістю учасників перед ТОВ «Камянка Глобал Вайн» щодо внесків до статутного капіталу у зв'язку із його збільшенням, висновки про допущення позивачем порушення підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, внаслідок якого занижено доходи підприємства на суму 1 600 000,00 грн, є безпідставними.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції в тому, що податкове повідомлення-рішення відповідача від 30.03.2015 №31526552209 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 2 598 520,00 грн є протиправним та підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки місцевого суду та не свідчать про порушення цим судом норм матеріального чи процесуального права.

Отже, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду першої інстанції слід залишити без змін на підставі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України.

Як убачається із матеріалів справи, при поданні апеляційної скарги відповідачем не було надано доказів сплати судового збору.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2015 року скаржнику відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення апеляційним судом.

Оскільки станом на момент вирішення справи доказів відповідної сплати судового збору апелянтом суду не надано, керуючись положеннями статей 88, 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судовий збір підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до положень Закону України «Про судовий збір», з відповідача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 110% від ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви. За подання цього позову підлягала сплаті сума судового збору в розмірі 4872,00 грн.

Отже, розмір судового збору за подання даної апеляційної скарги становить 5359,20 грн.

Керуючись ст.ст. 88, 94, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 вересня 2015 року залишити без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (і.к. 39669867, адреса: 01011, м. Київ, вул. Лєскова, 2) до Державного бюджету України (р/р 31211206781007, отримувач УДКСУ у Печерському р-ні м. Києва, банк отримувача ГУДКСУ у м. Києві, код ЄДРПОУ 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 5359 (п'ять тисяч триста п'ятдесят дев'ять) гривень, 20 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяС.Б. Шелест

(Повний текст ухвали складений 13 листопада 2015 року.)

.

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Шелест С.Б.

Пилипенко О.Є.