Ухвала суду № 53437337, 05.11.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

05 листопада 2015 року

справа № П/811/1754/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Юхименка О.В. Нагорної Л.М.

за участю секретаря судового засідання: Лащенка Р.В..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2015 року у справі №811/1754/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Протеїн – Продакшн» до Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області про скасування податкового повідомлення - рішення, -

в с т а н о в и в :

05 червня 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Протеїн - Продакшн» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.05.2015 року №0000401504.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено відповідачем на підставі висновку акта перевірки про порушення позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, з огляду лише на матеріали перевірки контрагента позивача, в результаті чого підприємству зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2015 року адміністративний позов задоволено:визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 28.05.2015 року №0000401504.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем було допушено порушення вимог норм чинного законодавства при формуванні податку на додану вартість, внаслідок укладення нікчемних (удаваних) правочинів з метою отримання податкової вигоди. У зв’язку з зазначеним, податковий орган правомріно зазначив в висновках акту перервірки про виявлені порушення, та прийняв на їх підставі податкове повідомлення – рішення, яке є законним та обгрунтованим, а підстави для його скасування – відсутні.

Сторони, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення розгляду справи, в судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим, відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 24 квітня 2015 року по 12 травня 2015 року посадовими особами Кіровоградської ОДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку достовірності формування від’ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2014 року, січень 2015 року і лютий 2015 року та суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2015 року, за результатами якої складено акт від 18.05.2015 року №266/11-23-15-04/34448613.

Перевіркою ТОВ «Протеїн – Продакшн» встановлено, що на порушення п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 200, п. 200.4 ст. 200 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ (зі змінами та доповненнями) завищено суму від’ємного значення, яке підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку в банку (рядок 23.2 декларації) за лютий 2015 року в розмірі 1611.0 грн., в порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 та п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ (зі змінами та доповненнями) завищено від’ємне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту по податку на додану вартість за грудень 2014 року (рядок 19 декларації) на суму 36562.0 грн..

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення – рішення від 28 травня 2015 року №0000401504, яким позивачу зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 36562 грн..

Правомірність та обґрунтованість податкового повідомлення – рішення від 28 травня 2015 року №0000401504 є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем прийнято податкове повідомлення – рішення, яке не відповідає вимогам чинного податкового законодавства, є протиправним та необґрунтованим, таким що порушує права та законні інтереси позивача, у зв’язку з чим, підлягає скасуванню в судовому порядку.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності ж з п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України, при від’ємному значенні суми, розрахованої згідно із пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстрочення або відстрочення відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу – зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3 ст.200).

Згідно п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від’ємне значення, то:

бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у перердніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів / послуг аюо до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов’язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

залишок від’ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже платники податку на додану вартість формують від’ємне значення з податку на додану вартість за рахунок різниці між податковим зобов’язанням та податковим кредитом звітного періоду за наслідками господарської діяльності платника податку на підставі складених та зареєстрованих належним чином податкових накладних.

В свою чергу, встановлені обставини справи свідчать про те, що підставою для невизнання задекларованої позивачем суми від’ємного значення слугували матеріали перевірки контрагента позивача з приводу своєчасності та достовірності адміністрування податків.

Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується з такими доводами відповідача з огляду на наступне.

Згідно договору підряду від 04 серпня 2014 року №0208-14 року на виконання ремонтно-монтажних робіт укладеного між ТОВ «Протеїн-Продакшн» (Замовник) та ТОВ «Реодон ЛТД» (Підрядник), підрядник зобов’язується на свій ризик, власними силами й засобами виконати та здати Замовнику в установлений строк закінчені роботи по капітальному ремонту підготовчого цеху, цехів екстракції №№1; 2 та котельної на об’єкті Капітальний ремонт на період зупинки заводу по глибокій переробці сої ПрАТ «Протеїн Продакшн» за адресою: смт. Нове, вул. Ливарна, 10, а Замовник зобов’язується на умовах передбачених договором, прийняти від Підрядника якісно виконані підрядні роботи та здійснити їх оплату (а.с.33-35).

У зв’язку з необхідністю виконання додаткових робіт 06 жовтня 2014 року між позивачем та ТОВ «Реодон ЛТД» укладено додаткову угоду №1 до договору підряду від 04 серпня 2014 року №0208-14 якою доповнено п.1.1 договору, а саме: Підрядник зобов’язується на свій ризик, власними силами й засобами виконати та здати Замовнику в установлений строк закінчені роботи по реконструкції сушарки насіння SEP 17по переходу з газового підігріву на паровий (Лінія з первинної підготовки соєвих бобів потужністю 200 т) (а.с.36).

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що оплата за виконані роботи здійснюються Замовником на підставі Актів виконаних робіт, погоджених Сторонами, шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок Підрядника.

04 серпня 2014 року та 06 жовтня 2014 року сторони вищевказаного договору визначили договірну ціну, що підтверджується матеріалами справи (а.с.37-55).

Відповідно до довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати та актів прийняття виконаних будівельних робіт Підрядник виконав роботи відповідно до договору від 04 серпня 2014 року №0208-14 та додаткової угоди до нього (а.с.56-79).

З матеріалів справи вбачається, що після кожного підписання акту приймання виконаних будівельних робіт ТОВ «Реодон ЛТД» виписувало на адресу ТОВ «Протеїн-Продакшн» податкові накладні (а.с.80-83).

Загалом ТОВ «Реодон ЛТД» виконано робіт на загальну суму 219370,12 грн. в тому числі ПДВ в сумі 36561,69 грн.

Крім того, виконання монтажно-будівельних робіт на території ТОВ «Протеїн-Продакшн» за адресою: смт. Нове, вул. Ливарна, 10 підтверджується журналом реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці працівників ТОВ «Реодон» та актами приймання-передачі матеріальних ресурсів (а.с.146-153).

Оплата за надані послуги підтверджується долученими до матеріалів справи копіями платіжного доручення та карткою рахунку 637 за грудень 2014 року (а.с.84-85).

Позивачем в грудні 2014 року включено в декларацію з податку на додану вартість суму ПДВ від послуг отриманих від компанії ТОВ «Реодон ЛТД» у розмірі 36561,69 грн. (а.с.86-89).

Відповідно до ліцензії Серії АЕ №291162 виданої Державною архітектурно-будівельною інспекцією ТОВ «Реодон ЛТД» надано дозвіл на провадження господарської діяльності пов’язаної із створенням об’єктів архітектури (за переліком робіт згідно з додатком) (а.с.92-93).

Досліджені вище документи відповідають вимогам чинного законодавства, та визнаються судом апеляційної інстанції як первинні з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до ч.2 ст.9 означеного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення).

Надані позивачем, для підтвердження правомірності формування від’ємного значення з ПДВ, первинні документи відображають зміст та обсяг укладених договорів, містять всі необхідні реквізити, та обов’язкові посвідчення, що вказує на безпідставність висновків податкового органу про неправомірне відображення позивачем сум податку на додану вартість у податковій звітності за вказаними господарськими операціями тв. відповідно отримання сум від’ємного значення за наслідками такого декларування.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов’язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоди не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

Таким чином, встановлені обставини справи свідчать про правомірність формування позивачем сум від’ємного значення з податку на додану вартість за наслідками господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ «Реодон ЛТД», на підставі складених та зареєстрованих належним чином податкових накладних.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити й те, що формування підприємством податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, або припустився інших порушень при здійсненні господарської діяльності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, а відповідно і віж’ємного значення, у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з’ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв’язку з чим, підстав для скасування рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області – залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2015 року у справі №811/1754/15 – залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: Л.М. Нагорна