Ухвала суду № 53437269, 10.11.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

10 листопада 2015 рокусправа № 804/6944/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю.,

суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М. ,

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

за участю представників:

позивача: - Бейгул А.Г. (довіреність від 05 червня 2015 року),

відповідача: - Васюченка М.Е. (довіреність від 03 серпня 2015 року),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агро С.В.»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 червня 2015 року

у справі № 804/6944/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агро С.В.»

до державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

У червні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Агро С.В.» звернулося у Дніпропетровський окружний адміністративний суд з позовом до державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 квітня 2015 року №0004111501, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 28682,00 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 червня 2015 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю «Агро С.В.» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою позовні вимоги задовольнити.

Представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача заперечує проти вимог апеляційної скарги та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову - без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідачем проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за січень 2015 року товариства з обмеженою відповідальністю «Агро С.В.», за результатами якої складено акт від 13 березня 2015 року №51/15-01-31/34061155.

На підставі акту перевірки від 13 березня 2015 року податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 17 квітня 2015 року №0004111501, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 28682,00 грн., в тому числі 22946,00 грн. за основним платежем та 5736,00 грн. за штрафними санкціями.

З матеріалів справи убачається, що товариством з обмеженою відповідальністю «Агро С.В.» до державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області 17 лютого 2015 року подано декларацію з податку на додану вартість за січень 2015 року, зокрема, з додатком 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів».

Під час проведення перевірки податковим органом встановлено, що позивач включив до додатку 5 до складу податкового кредиту 22946,00 грн. суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, з періодом виписки січень-березень 2014 року.

Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).

Згідно з пунктом 76.1 статті 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація, розрахунок це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

При цьому, відповідно до пункту 48.1 статті 48 Податкового кодексу України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Наказом Міністерства фінансів України № 966 від 23 вересня 2014 року «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» (із змінами та доповненнями), який набрав чинності 01 грудня 2014 року, затверджено форму, порядок заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість. Отже, звітність з податку на додану вартість за звітним (податковим) періодом січень 2015 року, повинна подаватись за формою, встановленою наказом Міністерства фінансів України № 966 від 23 вересня 2014 року.

З 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України № 71-VIII від 28 грудня 2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», відповідно до якого були внесені зміни до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

Внесеними змінами передбачено, що при формуванні податкового кредиту за звітний період січень 2015 року, платник має право на податковий кредит в межах сум податку на додану вартість лише на підставі податкових накладних, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. Проте, зважаючи на ту обставину, що частина спірних податкових накладних, відповідно до вимог Податкового кодексу України, що діяли до 01 січня 2015 року, не підлягала обов'язковій реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, оскільки сума податку на додану вартість не перевищує 10 тис. грн., а продавець відмовився зареєструвати надану податкову накладну та враховуючи те, що станом на 31 грудня 2014 року платник податку мав право сформувати податковий кредит за таких обставин та за умов дотримання вимог визначених пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, покупець має право уточнити показники податкової звітності шляхом надіслання уточнюючого розрахунку до такої декларації за формою встановленою на дату подання цього розрахунку, вказавши звітний період в якому така податкова накладна була складена.

Відповідно до пунктів 1, 2 розділу IV Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, у разі, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 глави 9 розділу II Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої декларації за формою, встановленою на дату подання уточнюючого розрахунку. Внесення змін до податкової звітності за результатами самостійного виявлення помилок здійснюється у порядку, визначеному статтею 50 глави 2 розділу II Кодексу.

Пунктом 50.1 статті 50 Податкового кодексу України передбачено, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Згідно з пунктом 9 розділу VI Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість у разі виправлення помилок у рядках поданої раніше декларації, до яких повинні додаватися додатки, до уточнюючого розрахунку повинні бути подані відповідні додатки, що містять інформацію щодо уточнених показників.

Отже, норми Податкового кодексу України та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, які набрали чинності з 01 січня 2015 року безпосередньо впливають на порядок заповнення податкової звітності, формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за такий звітний період.

При цьому, законодавцем передбачений певний механізм включення податкових накладних, які сформовані та надані покупцю до набрання чинності змін до Податкового кодексу України, до податкової звітності, а саме шляхом подання уточнюючих розрахунків до звітного періоду в якому така накладна сформована.

Платники, які не включили податкові накладні, складені до 1 січня 2015 року, до складу податкового кредиту відповідних періодів, можуть реалізувати своє право на формування податкового кредиту шляхом подання уточнюючих розрахунків за відповідні звітні періоди з урахуванням вимог пункту 198.2 статті 198 розділу V Податкового кодексу України. Зазначене стосується податкових накладних складених до 1 січня 2015 року як в електронному так і паперовому вигляді, як зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, так і тих, що за правилами діючими до цієї дати не підлягали реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З урахуванням змін, внесених до пункту 198.6 статті 198 розділу V Податкового кодексу України, з 1 січня 2015 року втратила чинність норма, згідно з якою у разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігалося за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної. З 01 січня 2015 року даний строк з складає 180 днів.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків щодо відмови у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Агро С.В.», у зв'язку з тим, що позивач включив в декларацію з податку на додану вартість з додатками за січень 2015 року податкові накладні, які отримані в січні-березні 2014 року, тобто після спливу 180 днів.

Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, судом першої інстанції повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агро С.В.» - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 червня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко

Суддя: Ю.М. Дадим