Постанова № 53437140, 08.10.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 жовтня 2015 року № 826/11494/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Качура І.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києвіпровизнання протиправною та скасування постанови В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві від 18.05.2015 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, винесену у виконавчому провадженні ВП №47100420 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Держави штрафу в розмірі 17000,00 грн. при примусовому виконанні постанови Черкаської митниці ДФС в справі про порушення митних правил №5/90204/15 від 05.02.2015.

Позовні вимоги мотивовані тим, що державний виконавець, в порушення положень статей 25, 31 Закону України «Про виконавче провадження», не надіслав позивачу за адресою його реєстрації копію постанови про відкриття виконавчого провадження, що в свою чергу унеможливило вчасне реагування позивача на виконавчі дії, зокрема, добровільно виконати вимоги виконавчого документа. Також позивач зауважив, що його як сторону виконавчого провадження, не направленням постанови про відкриття виконавчого провадження за адресою проживання, державний виконавець позбавив можливості вчасно звернутися із заявою про зупинення виконавчого провадження, оскільки постанову Черкаської митниці ДФС в справі про порушення митних правил №5/90204/15 від 05.02.2015 позивач оскаржив до Дарницького районного суду м. Києва. Крім того, відповідно до статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів, а в разі їх відсутності на належне боржнику інше майно. На день прийняття оскаржуваної постанови позивач мав кошти на рахунку в банку.

З урахуванням наведеного, позивач вважає постанову від 18.05.2015 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, винесену у виконавчому провадженні ВП №47100420, протиправною і просить її скасувати.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов і просив його задовольнити.

Відповідач до суду не прибув; свого відношення з приводу заявлених позовних вимог не висловив.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, подальший розгляд справи здійснив у порядку письмового провадження, відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши пояснення представника позивача, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених Законом.

Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби (ч. 1 ст. 25 Закону).

Частиною другою статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Черкаської митниці ДФС України від 05.02.2015 в справі про порушення митних правил №5/90204/15 громадянина України ОСОБА_1 як генерального директора ТОВ «Еліт», визнано винним у вчиненні порушення митних правил та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на суму 17000,00 грн.

Листом від 27.02.2015 №167/9/23-70-26-03-43 Черкаська митниця ДФС України направила на адресу Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві постанову Черкаської митниці ДФС від 05.02.2015 у справі про порушення митних правил №5/90204/15 «щодо стягнення за місцем роботи з громадянина ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, працює генеральним директором ТОВ «Еліт» (м. Київ, вул. Саксаганського, 115-А, код ЄДРПОУ 32396857, проживає за адресою АДРЕСА_1») адміністративного штрафу розміром 17000,00 грн.

На виконання постанови Черкаської митниці ДФС від 05.02.2015 у справі про порушення митних правил №5/90204/15 державним виконавцем відкрито виконавче провадження, про що винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 06.04.2015 ВП№47100420.

Згідно частини другої статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює заходи для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Частиною першою статті 31 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

У відповідності з вищенаведеними вимогами Закону України «Про виконавче провадження» та у спосіб, встановлений виконавчим документом, державний виконавець надіслав постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою місця роботи боржника, а саме: м. Київ, вул. Саксаганського, 115-А.

Частиною третьою статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну.

З матеріалів виконавчого провадження ВП №47100420 вбачається, що державний виконавець здійснював запити до Пенсійного фонду України, зокрема, для отримання інформації про особу - боржника, який працює за трудовими та цивільно-правовими договорами, про останнє місце роботи; до Державної податкової служби про джерела отримання доходів боржника - фізичної особи та про номери рахунків, відкритих у банках та інших фінансових установах боржника, тощо.

Так, згідно відповіді Пенсійного фонду України №1009809922 від 07.04.2015 на запит №10851915 від 06.04.2015 останнім місцем роботи ОСОБА_1 зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Еліт» та адресою вул. Саксаганського, буд. 115-А. Відповідь №1009766715 від 0704.2015 на запит №10851883 від 06.04.2015 до Державної податкової служби України не містить інформації про номери рахунків відкритих у банках та інших фінансових установах боржника.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Статтею 57 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, зокрема, винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Керуючись статтею 57 згаданого Закону державний виконавець 18.05.2015 виніс постанову ВП №47100420 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Твердження позивача, що на час винесення оскаржуваної постанови він уже не працював генеральним директором ТОВ «Еліт» та мав кошти на рахунку у банках, не є підставою для визнання постанови ВП №47100420 про арешт майна боржника протиправною, оскільки державний виконавець діяв у відповідності з наведеними вище положеннями Закону України «Про виконавче провадження» та, окрім того, матеріали виконавчого провадження не містять інформації про кошти та інші цінності на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, так, як і не містять інформації про рахунки взагалі.

Також, на думку суду, не є підставою для визнання протиправною та скасування постанови про арешт майна боржника зауваження позивача з приводу того, що його як сторону виконавчого провадження, не направленням постанови про відкриття виконавчого провадження за адресою проживання, державний виконавець позбавив можливості вчасно звернутися із заявою про зупинення виконавчого провадження.

Як зазначено в частині четвертій статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», протягом строку, на який виконавче провадження зупинено, виконавчі дії не проводяться. Однак, накладений державним виконавцем арешт на майно, у тому числі на кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, не знімається.

Аналогічні положення містяться в Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за №489/20802.

Так, в п. 3.11 Інструкції зазначено, що зупинення виконавчого провадження, відкладення провадження виконавчих дій, відстрочка або розстрочка виконання рішення не є підставою для скасування раніше вжитих заходів до примусового виконання рішення.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №47100420 від 06.04.2015 вбачається, що документ, а саме постанова Черкаської митниці ДФС від 05.02.2015 у справі про порушення митних правил №5/90204/15, вступив у законну силу (набрав чинності) 16.02.2015; на примусове виконання поданий 02.04.2015; доказів добровільного виконання виконавчого документа матеріали виконавчого провадження ВП №47100420 не містять.

Таким чином, при вчиненні виконавчих дій, у тому числі, при винесенні постанови ВП №47100420 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 18.05.2015, державний виконавець діяв відповідно до вимог чинного законодавства, а тому підстав для визнання протиправною та скасування постанови ВП №47100420 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 18.05.2015 судом не встановлено.

Враховуючи всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, а тому вважає їх такими, що задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили у відповідності зі ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А.Качур