Постанова № 53437032, 01.10.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 жовтня 2015 року № 826/11591/15

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЛЕНА-ПЛЮС» до Старшого державного виконавця Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Андрійко Є.Л. про визнання дій неправомірними, скасування постанови.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕЛЕНА-ПЛЮС» (далі по тексту також - позивач) з позовом до Старшого державного виконавця Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Андрійко Є.Л. (надалі також - відповідач), в якому просив:

- визнати неправомірними дії Старшого державного виконавця Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Андрійка Є.Л. при винесенні Постанови про арешт коштів Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЛЕНА-ПЛЮС» ВП № 45127841 від 04.03.2015р.;

- визнати неправомірною Постанову про арешт коштів Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЛЕНА-ПЛЮС» ВП № 45127841 від 04.03.2015р.;

- скасувати Постанову про арешт коштів Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЛЕНА-ПЛЮС» ВП №45127841 від 04.03.2015р.

У судовому засіданні повноважний представник позивача підтримав позовні вимоги та просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, зважаючи на протиправність постанови про арешт коштів позивача.

Відповідач явки належного представника до суду не забезпечив, проте через канцелярію суду подав письмові заперечення щодо заявленого позову, з мотивів відповідності дій та рішення приписам чинного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на наведене та з урахуванням вимог ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов задоволенню не підлягає з огляду про наступне.

Фактичні обставини справи свідчать, Інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю у місті Києві прийнято постанову №215/13 про накладення штрафу на ТОВ «Селена - плюс» за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 15.07.2013р.

В подальшому, за заявою заявника - Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у місті Києві від 08.10.2014р., старшим державним виконавцем органу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві відкрите виконавче провадження ВП №45127841 з примусового виконання постанови від 15.07.2013 про стягнення з ТОВ «Селена - плюс» штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності у розмірі 1032300, 00грн. (згідно постанови від 20.04.2014р.).

З підстав добровільного невиконання вимог державного виконавця щодо сплати штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, відповідачем прийнято постанову про арешт коштів Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЛЕНА-ПЛЮС» від 04.03.2015р.

Позивач категорично не погоджуючись із правомірністю арешту коштів на підставі постанови державного виконавця від 04.03.2015р. звернувся з даним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Позовна заява мотивована тим, що постанову про арешт коштів Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЛЕНА-ПЛЮС» ВП №45127841 від 04.03.2015р. прийнято на підставі не існуючих документів, що є грубим порушенням і Конституції України і ЗУ «Про виконавче провадження» та як наслідок і прав позивача. При цьому, позивач звертав увагу суду на те, що постанова про відкриття виконавчого провадження на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЛЕНА-ПЛЮС» не надходила, що у свою чергу унеможливлювало своєчасне виконання вимог державного виконавця у добровільному порядку.

Відповідач в письмових запереченнях проти позову покликався на відсутність порушень прав позивача діями посадових осіб органу державної виконавчої служби, та зазначав, що спірна постанова є правомірною, позаяк прийнята з огляду на невиконання позивачем законного рішення компетентного органу, з огляду про що у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених Законом.

Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби (ч. 1 ст. 25 Закону).

Частиною другою статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

З матеріалів справи вбачається, що постановою №285/13 Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у місті Києві від 15.07.2013 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, Товариство з обмеженою відповідальністю «Селена-плюс» визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абз.6 п.6 ч.2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», та накласти штраф у сумі 1032300 (один мільйон тридцять дві тисячі триста) гривень 00 копійок.

Листом від 08.10.2014р. №7/26-42/0810/05 Інспекція державного архітектурно - будівельного контролю у місті Києві скерувала на адресу Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 15.07.2013, для виконання вказаного виконавчого документу у примусовому порядку. Даний лист у Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києва зареєстровано - 17.10.2014р.

На виконання постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 15.07.2013 №285/13, державним виконавцем відкрито виконавче провадження, про що винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 20.10.2014р. ВП 45127841.

Згідно частини другої статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює заходи для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Частиною першою статті 31 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Фактичні обставини справи свідчать, що у відповідності з вищенаведеними вимогами Закону України «Про виконавче провадження» та у спосіб, встановлений виконавчим документом, державний виконавець надіслав постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою боржника, вказаної у виконавчому документі, а саме: м. Київ, вул. Ярославів Вал, 16 літ. Б.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Статтею 57 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, зокрема, винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Частиною третьою статті 65 Закону встановлено, що державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувана.

Відповідно до частини 2 статті 52 Закону стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах.

Керуючись статтею 57 згаданого Закону державний виконавець 04.03.2015 виніс постанову ВП №45127841 про арешт майна боржника.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд звертає увагу на те, що твердження позивача, що на час винесення оскаржуваної постанови на його адресу не надсилалась копія постанови про відкриття виконавчого провадження, що унеможливило своєчасну сплату штрафу у добровільному порядку, спростоване доказами, наявними у матеріалах виконавчого провадження (копія якого відповідачем долучена до письмових заперечень проти позову), зокрема листом Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві №3024/2 від 20.10.2014р.

Також суд не приймає до уваги доводи позивача про винесення спірної постанови на підставі «неіснуючого рішення», зважаючи на наступне.

Так, резолютивною частиною постанови ВП№45127841 від 04.03.2015р. визначено:

«На підставі рішення суду накласти арешт на кошти, що містяться на рахунках: код фінансової установи: 321842, назва фінансової установи: КИЇВСЬКЕ ГРУ ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», М.КИЇВ, номер рахунку: 26053060226156, 26002060429993, 26002060429982, 26002060429915, 26008000334785, 26004000372149, код фінансової установи: 321659, назва фінансової установи: АКЦІОНЕРНИЙ БАНК «АЛЛОНЖ», М. КИЇВ, номер рахунку: 26068363101, 26002363101, код фінансової установи: 300937, назва фінансової установи: Ф «ЦРУ» АТ «Б «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ», М. КИЇВ, номер рахунку:26008011297980, та належить боржнику: ТОВ «Селана - плюс»».

Зі змісту описової частини постанови ВП №45127841 від 04.03.2015р. про арешт коштів боржника вбачається, що виконанню підлягала постанова ІДАБК від 15.07.2013 № 285/13.

Крім того, у письмових запереченнях проти позову, відповідач повідомив проте, що у резолютивній частині постанови ВП №45127841 від 04.03.2015р. про арешт коштів боржника допущено описку, так, замість вірного найменування документу за невиконання якого приймалась оспорювана постанова, а саме постанови ІДАБК від 15.07.2013 № 285/13, зазначено «рішення суду», що є технічною помилкою. При цьому, звертав увагу на те, що технічну описку допущено при формуванні постанови, причиною чого є те, що всі процесуальні документи формуються автоматизовано у Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень, в якому існують певні шаблони.

Про факт допущення технічної описки у резолютивній частині ВП №45127841 від 04.03.2015р. про арешт коштів боржника свідчать також і матеріали виконавчого провадження, з яких беззаперечно слідує, що виконавче провадження ВП №45127841 відкрите щодо примусового виконання постанови ІДАБК від 15.07.2013 № 285/13.

Суд звертає увагу на те, що допущення технічної описки не впливає на хід виконавчого документа та не є правовою підставою для звільнення боржника від сплати штрафних санкцій, визначених повноважним органом державної влади.

З постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №45127841 від 04.03.2015 вбачається, що документ, а саме постанова ІДАБК від 15.07.2013 № 285/13 набрала законної сили 29.07.2013р.; на примусове виконання поданий 17.10.2015; доказів добровільного виконання виконавчого документа матеріали виконавчого провадження ВП №45127841 не містять.

Таким чином, при вчиненні виконавчих дій, у тому числі, при винесенні постанови №45127841 про арешт майна боржника від 04.03.2015, державний виконавець діяв відповідно до вимог чинного законодавства, а тому підстав для визнання протиправною та скасування постанови ВП №45127841 про арешт майна боржника від 04.03.2015 судом не встановлено.

Поряд з цим матеріали справи свідчать, що відповідачем в ході виконання виконавчого документу встановлено, винесено та направлено до банківських установ постанову про арешт грошових коштів, винесено та направлено до органів реєстрації права власності постанову про арешт майна та оголошено заборону на його відчуження. Так, в результаті вжитих заходів, встановлено на відкритих розрахункових рахунках грошові кошти відсутні, або розрахункові рахунки закрито. Також, вжитими заходами встановлено, що майно зареєстроване за боржником на праві власності відсутнє, так як згідно відповідей УДАІ, майно зареєстроване на праві власності за боржником не виявлено, згідно інформаційної довідки у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відомості відсутні.

У зв'язку з цим, державним виконавцем 09.06.2015 винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу з роз'ясненням щодо його права на повторне пред'явлення до виконання у встановлений законом строк.

Судом приймається до уваги той факт, що при винесенні постанови про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі пункту 2 статті 47 Закону не передбачено зняття чинних арештів майна та коштів боржника. Такий механізм передбачений лише при закінченні виконавчого провадження у порядку і на підставах, встановлених статтею 49 Закону.

Враховуючи всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, а тому вважає їх такими, що задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили у відповідності зі ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А.Качур