Постанова № 53435431, 03.11.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2015 року о/об 17 год. 02 хв.Справа № 808/8386/15 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., при секретарі судового засідання Білоусі А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Запоріжбіосинтез» до Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про визнання незаконним рішенням та часткове скасування акту опису та арешту майна,

за участю:

Представник позивача - Янковець Василь Адамович

(НОМЕР_1 від 03.05.15);

Представник позивача - Дробишевський Олександр Анатолійович

(довіреність №01-346 від 29.10.15);

Представник відповідача - Зюбрицький Антон Валентинович

(довіреність №4121 від 02.06.15), -

ВСТАНОВИВ:

16 жовтня 2015 року до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) надійшов адміністративний позов від Приватного акціонерного товариства «Запоріжбіосинтез» (далі - позивач) до Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати незаконним рішення державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізький області Юлдашева А.А., в частині встановлення обмеження права користування описаним та арештованим майном за Актом опису та арешту майна від 30 вересня 2015 року складеного в межах виконавчого провадження № 48180189 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. від 13 липня 2015 року № 8072;

- скасувати акт опису та арешту майна від 30 вересня 2015 року складений державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізький області Юлдашевим А.А., в межах виконавчого провадження № 48180189 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. від 13 липня 2015 року № 8072, в частині що стосується встановлення обмеження права користування ПрАТ «Запоріжбіосинтез» описаним та арештованим майном.

Позов обґрунтовано тим, що 23 липня 2015 року державним виконавцем Юлдашевим А.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 48180189 з примусового виконання виконавчого напису. Позивач зазначає, що у виконавчому проваджені № 48180189 з примусового виконання Виконавчого напису винесено постанову про арешт майна Позивача та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на нерухоме майно, копію якої направлено на виконання до Реєстраційної служби ЗМУЮ. Державним виконавцем у виконавчому провадженні № 48180189 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса складено Акт опису та арешту майна, яким описано і накладено арешт на нерухоме майно, яке є власністю Позивача і встановлено обмеження права користування ним. Крім того, зазначає, що за Актом опису та арешту майна Державний виконавець передав описане нерухоме майно на відповідальне зберігання фізичній особі - ОСОБА_6, який є сторонньою особою та не має жодного відношення до позивача. На підставі викладено позивач вважає рішення Державного виконавця, в частині встановлення обмеження користування описаним та арештованим нерухомим майном за Актом опису та арешту майна, складеного в межах виконавчого провадження № 48180189 - незаконним, оскільки є таким, що прийняте з порушенням статей 6, 57 Закону України «Про виконавче провадження», в зв'язку з чим Акт опису та арешту майна у відповідній частині підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у запереченнях відповідно до яких зазначив, що державним виконавцем з метою виконання виконавчого напису № 8072, вчиненого 13 липня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. та 30 вересня 2015 року було здійснено вихід за адресою: м. Запоріжжя, вул. Дніпропетровське шосе, 17, для здійснення опису та арешту нерухомого майна боржника. Представник відповідача зазначає, що представники підприємства відмовились прийняти участь у виконавчих діях, надати доступ державному виконавцю до приміщень, чинили опір та перешкоджання державним виконавцям, про що складено відповідний акт державного виконавця від 30 вересня 2015 року. У зв'язку з здійсненням представниками позивача опору щодо здійснення виконавчих дій, державним виконавцем складено акт опису та арешту майна та встановлено обмеження користування нерухомим майном на яке накладено арешт. Представник відповідача зазначає, що встановлення обмеження користування державним виконавцем, не виключено право користування описаним майном, а тільки обмежено.

В судовому засіданні 30 вересня 2015 року представник відповідача проти позову заперечив та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) 30 вересня 2015 року сторонам проголошено вступну та резолютивну частину постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи суд встановив наступні обставини.

Відповідно до Довідки АА №554605 з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Приватне акціонерне товариство «Запоріжбіосинтез» 26 квітня 2012 року зареєстроване, як юридичну особу за адресою: 69069, м. Запоріжжя, Ленінський район, Дніпропетровське шосе буд. 17, ідентифікаційний код 05379553.

13 липня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А., з метою задоволення вимог стягувача на загальну суму 5 617 003,04 грн., вчинено виконавчий напис № 8072 про звернення стягнення на нерухоме майно позивача за Іпотечним договором, а саме:

- Будівлю цеху БКВ, інв. № 1, загальною площею 2 306,9 кв.м., що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Дніпропетровське шосе, 17;

- Котельню, інв. № 2, загальною площею 664,6 кв.м., що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Дніпропетровське шосе, 17;

- Заводоуправління, інв. № 5, загальною площею 535,5 кв.м., що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Дніпропетровське шосе, 17.

17 липня 2015 року стягувач звернувся до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізький області із заявою № 245 від 14 липня 2013 року про відкриття виконавчого провадження, в який просив зокрема, відкрити виконавче провадження по примусовому виконанню Виконавчого напису.

23 липня 2015 року державним виконавцем Юлдашевим А.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 48180189 з примусового виконання Виконавчого напису про звернення стягнення на:

- Будівлю цеху БКВ, інв. № 1, загальною площею 2 306,9 кв.м., що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Дніпропетровське шосе, 17 ;

- Котельню, інв. № 2, загальною площею 664,6 кв.м., що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Дніпропетровське шосе, 17;

- Заводоуправління, інв. № 5, загальною площею 535,5 кв.м., що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Дніпропетровське шосе, 17.

22 вересня 2015 року Державним виконавцем у виконавчому проваджені № 48180189 з примусового виконання Виконавчого напису винесено постанову про арешт майна Приватного акціонерного товариства «Запоріжбіосинтез» та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на нерухоме майно.

30 вересня 2015 року Державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізький області Юлдашевим А.А. у виконавчому провадженні № 48180189 з примусового виконання Виконавчого напису складено Акт опису та арешту майна, яким описано і накладено арешт на нерухоме майно та встановлено обмеження права користування описаним та арештованим майном, а саме користування можливе виключно за письмового дозволу державного виконавця.

Позивач не погоджуючись з діями Державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізький області стосовно встановлення обмеження права користування нерухомим майном звернувся до суду із позовом.

Суд, вислухавши думку представників позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини та перевіривши їх доказами, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21 травня 1999 року.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закон України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Відповідно до частини 1 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

У частині 2 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису й арешту майна боржника. Під час проведення опису й арешту майна боржника державний виконавець вправі оголосити заборону розпоряджатися ним, а у разі потреби - обмежити права користування майном або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису й арешту. Види, обсяги і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин (частина 5 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження»).

Окремі питання організації виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню визначає Інструкція з організації примусового виконання рішень Затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5.

Згідно пункту 4.2 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (надалі - Інструкція) опис та арешт майна боржника здійснюються в такій послідовності:

Після виявлення майна боржника державний виконавець проводить опис та арешт цього майна, про що складає акт. В акті опису та арешту майна боржника повинні бути вказані:

а) назва кожного внесеного в акт предмета і його відмінні ознаки (вага, метраж, розмір, форма, вид, колір, товарний знак, проби, виробнича марка, дата випуску, ступінь зносу тощо);

б) якщо вилучені предмети мають ознаки дорогоцінних металів, каменів органічного та неорганічного утворення, перлів тощо, то вони ретельно описуються з визначенням усіх особливих ознак, відповідним чином пакуються в конверт, прошиваються, підписуються державним виконавцем та іншими учасниками, які були присутніми під час опису;

в) якщо проводилось опечатування предмета, зазначається, які предмети, приміщення, сховища були опечатані, кількість накладених печаток та спосіб опечатування;

г) прізвище, ім'я та по батькові особи, якій передано майно на зберігання, а якщо майно передано на зберігання не боржнику, а іншій особі, - паспортні дані, її місце проживання (далі - зберігач);

ґ) відмітка про роз'яснення зберігачеві майна обов'язків із збереження майна, попередження про кримінальну та іншу відповідальність, встановлену законодавством, за його розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт;

д) якщо державний виконавець установив зберігачеві обмеження права користуватися майном, зазначаються вид, обсяги і строки обмеження;

е) зауваження або заяви стягувача, боржника, осіб, що були присутні при описі.

1. Що стосується позовних вимог про визнання незаконним рішення державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізький області Юлдашева А.А., в частині встановлення обмеження права користування описаним та арештованим майном за Актом опису та арешту майна від 30 вересня 2015 року складеного в межах виконавчого провадження № 48180189 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. від 13 липня 2015 року № 8072, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 5 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Відповідно до матеріалів адміністративної справи, Державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізький області Юлдашевим А.А. в Акті опису та арешту майна від 30 вересня 2015 року встановив обмеження права користування майном.

Таке право, як зазначалось раніше, надано державному виконавцю частиною 5 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження», а відтак маже бути реалізоване останнім за своїм внутрішнім переконанням щодо наявності поважної необхідності, а тому в цій частині позовних вимог, суд відмовляє у їх задоволенні.

2. Що стосується скасування обмеження права користування Приватним акціонерним товариством «Запоріжбіосинтез» описаним та арештованим майном встановлене актом опису та арешту майна від 30 вересня 2015 року складеного державним виконавцем Відділу примусового виконання рішення Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області в межах виконавчого провадження №48180189 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. №8072 від 13 липня 2015 року.

Так, відповідно до матеріалів адміністративної справи, Актом опису та арешту майна, описано і накладено арешт на нерухоме майно, а також обмежено право користування:

- Будівлю цеху БКВ, інв. № 1, загальною площею 2 306,9 кв.м., що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Дніпропетровське шосе, 17 ;

- Котельню, інв. № 2, загальною площею 664,6 кв.м., що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Дніпропетровське шосе, 17;

- Заводоуправління, інв. № 5, загальною площею 535,5 кв.м., що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Дніпропетровське шосе, 17.

В Акті опису та арешту майна державним виконавцем зазначено, що використання вищезазначеного майна можливе лише з письмового дозволу державного виконавця.

Суд критично ставиться до таких дій Державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізький області Юлдашева А.А. щодо використання вищезазначеного майна лише з письмового дозволу державного виконавця з наступних підстав.

Згідно частини 1 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Частиною 1 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Наведеними положеннями частини 5 статті 57 Закону та підпункту «д» пункту 4.2 Інструкції з організації примусового виконання рішень встановлено, що при встановлені зберігачеві обмеження права користуватися майном державний виконавець повинен зазначити вид, обсяг і строки встановленого обмеження.

Державним виконавцем вирішено вид та обсяг встановленого обмеження, але не визначено відповідного строку.

Також, суд звертає увагу відповідача на те, що жодним нормативним актом, який регулює діяльність державного виконавця в розрізі Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено право останньому надавати дозвіл на користування описаним та арештованим майном.

Суд зауважує, що при складанні оскаржуваного Акту відповідачем прийнято рішення без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, оскільки останнім при опису нерухомого майна не взято до уваги прав та інтересів позивача стосовно необхідності використання арештованого майна у господарській діяльності підприємства. Не встановлено строку обмеження права користування майном.

Відповідно до матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що державним виконавцем при складанні Акту опису та арешту майна встановлено заборону користування не лише на Будівлю цеху БКВ, інв. № 1, Заводоуправління, інв. № 5, Котельню, інв. № 2, а й на господарські потужності, товарно-матеріальні цінності, які знаходяться в середині приміщень під забороною користування.

Крім того, відповідно до матеріалів адміністративної справи Приватне акціонерне товариство «Запоріжбіосинтез» зверталося до Державного виконавця із заявою про надання дозволу на постійне користування майном, але станом на час розгляду адміністративної справи відповіді позивачу не надано.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що з метою запобігання порушення прав та інтересів позивача, в частині встановлення обмеження права користування описаним та арештованим майном Приватного акціонерного товариства «Запоріжбіосинтез», необхідно задовольнити позовні вимоги саме у частині скасування обмеження права користування описаним та арештованим майном.

При цьому, суд виходить з того, що частиною 1 статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено завдання адміністративного судочинства, а саме захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

При прийняті рішення суд перевіряє спірне рішення на відповідність вимогам частини 3 статті 2 КАС України.

Так, зазначеною нормою встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частиною 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (чатина 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи вищезазначене, та керуючись статтями 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Запоріжбіосинтез» - задовольнити частково.

Скасувати обмеження права користування Приватним акціонерним товариством «Запоріжбіосинтез» описаним та арештованим майном встановлене актом опису та арешту майна від 30 вересня 2015 року складеного державним виконавцем Відділу примусового виконання рішення Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області в межах виконавчого провадження №48180189 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. №8072 від 13 липня 2015 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Судові витрати у розмірі 1218,00 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять гривень 00 копійок) стягнути з Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області на користь Приватного акціонерного товариства «Запоріжбіосинтез».

Постанова набирає законної сили відповідно до частини 1 статті 254 КАС України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами встановленими статтями 185-186 КАС України.

Суддя Д.В. Татаринов