Постанова № 53435094, 21.10.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2015 р. Справа № 804/8163/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О. при секретарі судового засіданняПанченко Я.І. за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: Маслянікова І.О. Донцов Є.Е. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТАЛ» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0000542201 від 08.04.2015р. в частині збільшення грошового зобов'язання у сумі 635883,00 грн., податкового повідомлення-рішення №0000562201 від 08.04.2015р. в частині збільшення грошового зобов'язання у сумі 706536,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

06.07.2015р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТАЛ» звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області та просить:

- визнати протиправним та скасувати в частині податкове повідомлення-рішення №0000542201 від 08.04.2015р. про збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 635883,00 грн. (в т.ч. за основним платежем у сумі 423922,00 грн. та штрафні санкції у сумі 211961,00 грн.);

- визнати протиправним та скасувати в частині податкове повідомлення-рішення №0000562201 від 08.04.2015р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 706536,00 грн. ( в т.ч. за основним платежем у сумі 471024,00 грн. та штрафні санкції у сумі 235512,00 грн.).

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що висновки акту перевірки №1944/04-62-22-1-9/31540498 від 13.02.2015р., на підставі яких були прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення, є протиправними, необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності в частині порушень позивачем ст.ст.14, 138, 198, 201 Податкового кодексу України через те, що, на думку позивача, ним не порушувалося вищенаведених вимог, реальність здійснення господарських операцій із контрагентами позивача - ТОВ «Інтероптторг», ПП «Восток», ПП «Спецстройсистема» підтверджені належно оформленими первинними документами, які були надані позивачем на перевірку, всі податкові накладні були складені у межах господарської діяльності, виписані контрагентами позивача, зареєстровані у реєстрі податкових накладних та своєчасно надані позивачеві, виконання робіт підтверджується укладеними договорами, актами прийому-передачі виконаних робіт, рахунками, податковими накладними, видатковими накладними, банківськими платіжними дорученнями, господарська діяльність позивача по поставці та виконанню робіт і послуг була спрямована на настання реальних наслідків, правочини є дійсними, а тому вважає, що висновки посадової особи відповідача про нікчемність правочинів не відповідають нормам податкового законодавства, ґрунтуються лише на припущеннях посадової особи відповідача, не підтверджені достатніми доказами, без дослідження конкретних угод за участю учасників таких угод, є без вмотивованими та грубо порушують приписи ст.ст. 203,228, 627,628 ЦК України,ст.ст.1,9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, в усних поясненнях та у письмових запереченнях проти адміністративного позову просив відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог повністю посилаючись на те, що податковою інспекцією було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача за період з 01.01.2013р. по 31.12.2014р., за результатами якої було встановлено заниження податку на прибуток у сумі 1005300,00 грн. та податку на додану вартість на 1125142,00 грн. у зв'язку з чим прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення по збільшенню позивачеві грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 1507950,00 грн. та збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 1125142,00 грн. 20.04.2015р. між ДПІ та позивачем було досягнуто податковий компроміс по податку на прибуток на суму основного платежу 581376,00 грн., по ПДВ на суму основного платежу - 633456,00 грн., при цьому, залишились не узгодженими за оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями податок на прибуток в частині 635886,00 грн., в частині податку на додану вартість - 737529,00 грн. по взаємовідносинах позивача з ТОВ «Інтероптторг» ( договір поставки товарів електро-технічного призначення від 02.12.2013р. №ДП-56), ТОВ «Спецстройсистема» ( договір підряду на виконання робіт по встановленню приборів обліку від 16.07.2014р. №16/07-14-1), ПП «Восток» (договір на виконання робіт від 01.04.2014р. №01/04-У, договір поставки від 25.03.2014р. №25/03-У, договір на вантажно-розвантажувальні роботи від 01.11.2014р. № 01-11-П, договір про надання транспортно-експедиційних послуг від 01.08.2014р. №01082014/7). Проте, позивачем до перевірки не надані копії фінансово-господарських документів, що підтверджують передачу товарів, виконання робіт (надання послуг) за вчиненим правочином - товарно-транспорті накладні по взаємовідносинах за договором поставки з ТОВ «Інтероптторг» ( з урахуванням того, що в договорі поставки пунктом відвантаження визначено склад постачальника в Київській області), за договором поставки з ПП «Восток» (відпуск покупцеві товару на умовах ЕХW - обов'язок продавця надати в розпорядження покупця товар на своєму підприємстві чи в іншому названому місці, крім того, в податковій накладній №90111 від 01.09.2014р. серед товарів присутні легкозаймисті, вибухо-небезпечні речовини), договором про надання транспортно-експедиційних послуг та договором на вантажно-розвантажувальні роботи з тим же ПП «Восток», довіреності на отримання ТМЦ ( на які є посилання в видаткових накладних), сертифікати відповідності ( на які є посилання в договорі). Крім того, у актах приймання-передачі виконаних робіт неможливо визначити адресу фактично наданих послуг, об'єкти, на яких виконувались роботи, перевіркою не виявлено, а підприємством не надано будь-якого документального підтвердження місць виконання зобов'язань, також з наявних первинних документів (договорів, актів) неможливо встановити порядок формування ціни, кількість осіб, задіяних в роботах (кількість витрачених людино-годин), зміст та обсяг господарської операції. В ході перевірки встановлено відсутність трудових та матеріальних ресурсів, виробничої бази, складських приміщень, що унеможливлює здійснення господарської діяльності підприємств-постачальників. З огляду на наведене, перевіряючі дійшли висновку про здійснення позивачем операцій з вищевказаними контрагентами, які не направлені на реальне настання правових наслідків, що призвело до заниження податку на прибуток та податку на додану вартість. Крім того, від ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська податковою інспекцією було отримано акт перевірки від 31.12.2014р. по взаємовідносинах ПП «Восток» за висновками якого встановлено відсутність у даного підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації,зберігання та відвантаження ТМЦ між ПП «Восток» з постачальниками та покупцями, наявність та здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб. Також представник відповідача вказує і на те, що доводи платника податків, наведені у позові, не спростовують самого факту встановлення зазначених порушень та не є підставою для скасування оспорюваних податкових повідомлень-рішень, а тому вважає висновки акту та винесені рішення є правомірними та законними.

У судовому засіданні оголошувалася перерва до 21.10.2015р.

У ході судового розгляду справи судом встановлені наступні обставини у даній справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТАЛ» 19.06.2001р.зареєстроване рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради як юридична особа за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Генерала Пушкіна, буд.26 кв.171, перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська , є платником податку на прибуток та податку на додану вартість, що підтверджується відомостями, наведеними в акті перевірки від 06.04.2015р. (а.с. 20-21 том 1).

У період з 10.03.2015р. по 23.03.2015р. податковою інспекцією згідно п.20.1 ст.20, ст.ст.77, 82, 85 Податкового кодексу України відповідно до плану-гафіка виїзних перевірок, наказу від 27.02.2015р. № 298 була проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013р. по 31.12.2014р. за результатами якої був складений акт №1944/04-62-22-1/9/31540498 від 06.04.2015р. за висновками якого були встановлені наступні порушення, а саме:

- п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.п.138.1.1 п.138.1 п. 138.2 ст.138 Податкового кодексу України підприємством неправомірно завищено задекларовані показники у рядку 05 Декларацій «витрати операційної діяльності» у 2013-2014р.р. всього у сумі 5424352 грн.;

- п.198.6 ст.198, п.201.1 п.201.4, п.201.6, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість з лютого 2013р. по грудень 2014р. всього у сумі 1125130 грн. (а.с.20-84 том 1).

На підставі вищевказаного акту перевірки податковим органом 08.04.2015р. були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення форми «Р», а саме:

- №0000542201, за яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 1507950,00 грн., у тому числі за основним платежем - 1005300 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 502650 грн. (а.с.106 том 1);

- №0000562201, за яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у загальній сумі 1687713,00 грн., у тому числі за основним платежем - 1125142 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 562571 грн. (а.с.107 том 1).

В подальшому позивачем були подані до податкової інспекції заява про податковий компроміс в частині та уточнена заяву від 16.04.2015р. за результатами розгляду яких податковою інспекцією було прийнято рішення №13814 від 20.04.2015р. про погодження застосування процедури податкового компромісу з ПДВ по податковому повідомленню-рішенню від 08.04.2015р. №0000562201 на суму основного платежу 633456 грн. та з податку на прибуток по податковому повідомленню-рішенню від 08.04.2015р. №0000542201 на суму основного платежу 581376 грн., що підтверджується копіями відповідних заяв позивача та копією наведеного вище рішення контролюючого органу (а.с.108-137 том 1).

Також позивачем вищевказані податкові повідомлення-рішення в частині не визнаних грошових зобов'язань з урахуванням погодженого податкового компромісу були оскаржені до контролюючих органів вищого рівня шляхом подання скарг та за результатами їх розгляду Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області та ДФС України скарги позивача були залишені без задоволення, а оспорювані податкові повідомлення-рішення в частині не визнаних позивачем грошових зобов'язань залишені без змін, що підтверджується змістом копій рішень контролюючого органу, наявних у справі (а.с.142-168 том 1).

Позивач оспорює вказані вище податкові повідомлення-рішення, просить їх визнати протиправними та скасувати в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 635883,00 грн. ( у т.ч. за основним платежем у сумі 423922,00 грн., штрафні санкції у сумі 211961,00 грн.) та в частині збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на суму 706536,00 грн. ( у т.ч. за основним платежем - 471024,00 грн., штрафні санкції у сумі 235512,00 грн.) посилаючись на те, що позивачем були надані до перевірки усі первинні бухгалтерські документи, які підтверджують господарські операції з контрагентами позивача ТОВ «Інтероптторг», ТОВ «Спецстройсистема», ПП «Восток», а тому вважає, що порушень, які зазначені в акті перевірки і спірних рішеннях позивачем не вчинялось, а вказані у акті висновки про нікчемність правочинів ґрунтуються лише на припущеннях посадових осіб контролюючого органу, не підтверджені допустимими та достатніми доказами, що є грубим порушенням ст.ст. 202,203, 205, 228, 627, 628 ЦК України.

Заслухавши представників позивача та відповідача, які брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Згідно з п.44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань на підставі первинних документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ст. 9 вказаного вище Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснення господарської операції.

Отже, будь-які документи ( у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактично здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх оформлених реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відсутність доказів реального вчинення господарських операцій виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такими операціями, незважаючи на наявність у нього податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з ПДВ.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Також, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Таким чином, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість суду необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів, тощо.

Як вбачається зі змісту акту перевірки від 06.04.2015р., на підставі якого були прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення, стали ті обставини, що позивачем не було надано до перевірки копії фінансово-господарських документів, що підтверджують передачу товару, виконання робіт (надання, послуг) за вчиненим правочином - накладні, товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури, довіреності на отримання ТМЦ, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), сертифікати якості, не надано фінансово-господарських документів, що підтверджують сплату грошових коштів за вчиненим правочином - платіжні доручення, виписки банківських установ, прибуткові та видаткові касові ордери, тощо, перевіркою не виявлено, а підприємством не надано будь-якого іншого документального підтвердження місць виконання зобов'язань підприємства з урахуванням того, що з актів виконаних робіт неможливо визначити адресу фактично наданих послуг, також відсутність у ПП «Восток» трудових та матеріальних ресурсів, виробничої бази, складських приміщень у зв'язку з чим посадовими особами контролюючого органу зроблені висновки про нікчемність угод згідно до ст.216 ЦК України через те, що господарські операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходженням майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської,економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. ст.138, 139, 198, 201 ПК України (а.с.44-55 том 1).

Так, у ході судового розгляду справи судом було встановлено, що основним видом господарської діяльності позивача є оптова торгівля товарами електротехнічного призначення, що підтверджено представником позивача в судовому засіданні.

Свою господарську діяльність позивач здійснює за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Генерала Пушкіна, буд. 26 кв.171, окрім того, орендує нежитлові приміщення складів загальною площею 236,3 м.кв. та 205,00 м.кв. за адресою м. Дніпропетровськ, пр. Праці, 9 згідно договору суборенди №ДН с-80 від 01.04.2013р. з урахуванням додаткової угоди №1 до цього договору від 23.08.2013р., а також нежитлове складське приміщення загальною площею 40 кв.м., яке розташоване у м. Києві вул. Костянтинівська,72 згідно договору оренди №8/09 від 08.09.2011р. з урахуванням додаткової угоди №3 від 10.12.2013р., що підтверджується відомостями акту перевірки від 06.04.2015р. та копіями відповідних договорів суборенди та оренди складських приміщень (а.с.21 том 1, а.с.42-51, 68-76 том 4).

У перевіряємому періоді позивач мав господарські взаємовідносини, зокрема, з контрагентами - ТОВ «Інтероптторг», ПП «Восток», ПП «Спецстройсистема», які у ході перевірки не були визнані контролюючими органами як реальні та які є предметом даного спору з урахуванням того, що позивачем частково застосовано процедуру податкового компромісу за вказаними податковими повідомленнями-рішеннями від 08.04.2015р.

Так, 02.12.2013р. між ТОВ «Інтероптторг», м. Київ (Постачальником) та ТОВ «ЕЛЕКТАЛ» м. Дніпропетровськ (Покупцем) був укладений договір поставки №ДП-56 за умовами якого Постачальник зобов'язувався передати у власність Покупця електротехнічну і іншу продукцію на умовах цього договору (а.с.1-6 том 2).

На підтвердження реальності фактичного здійснення реальності господарських операцій за договором поставки позивачем надані копію відповідного договору, копії видаткових накладних, копії рахунків на оплату, копії податкових накладних, копії платіжних доручень про оплату грошових коштів, копії сертифікатів відповідності, копії товарно-транспортних накладних (ТТН) та копії вантажних декларацій (а.с. 1-212 том 2, а.с.93-221 том 3).

Між тим, вищевказані первинні документи не можуть бути прийняті судом в якості належних та допустимих доказів на підтвердження реальності здійснення господарських операцій за поставками товару від ТОВ «Інтероптторг» до позивача з огляду на те, що зі змісту умов вищенаведеного укладеного сторонами договору видно, що розділом 2 договору визначено умови поставки та приймання товару, а саме:

- пунктом відвантаження вважається склад Постачальника (Київська область, м.Вишневе, вул. Київська, 6-В) - п.2.1 договору;

- приймання товару по кількості, комплектності та якості здійснюється Покупцем у порядку, який визначений Інструкціями про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення, затвердженими постановами Держарбітражу СРСР від 15.06.1965р. №П-6, а також від 25.04.1966р. №П-7 - п.2.2 договору;

- передача товару Покупцеві за даним договором може здійснюватися наступними способами: вручення товару Покупцеві шляхом самостійної доставки товару Постачальником за адресою зазначеною Покупцем; надання товару в розпорядження Покупцеві у пункті відвантаження; передання товару перевізнику або організації зв'язку для доставки Покупцеві; спосіб передачі товару у кожному конкретному випадку визначається по узгодженню Сторін у порядку, передбаченому цим договором; підтвердженням якості з боку Постачальника є сертифікат відповідності на даний вид продукції, який діє на території України; Постачальник може здійснювати доставку товару Покупцеві за свій рахунок - п.п.2.5 - 2.8 договору;

- разом з товаром Постачальник направляє видаткові накладні, в яких зазначається ціна, кількість і асортимент товару та які повинні бути підписані Покупцем і повернуті Постачальнику разом з довіреностями, виданими особі, які підписала накладні зі сторони Покупця - п. 2.9 договору;

- оформлення замовлення Покупця на поставку товару здійснюється наступним чином: Покупець подає Постачальнику заявку шляхом направлення повідомлення електронною поштою; в замовленні обов'язково зазначається артикул, найменування і кількість товару заявленого до поставки і спосіб доставки; після отримання заявки Постачальник здійснює її обробку, після чого надсилає на електронну адресу Покупця повідомлення про можливість виконання замовлення з зазначенням способу доставки, строки поставки і ціни товару. У випадку поставки перевізником, додатково зазначаються дані перевізника, сторону, яка сплачує поставку і інші необхідні відомості; після отримання повідомлення Постачальника і згоди з умовами поставки Покупець протягом 5 робочих днів, надсилає на електронну адресу Постачальника повідомлення-підтвердження, в якому підтверджує спосіб і орієнтовний строк поставки товару. У випадку поставки товару перевізником, Покупцем додатково підтверджуються умови поставки перевізником, а також інші дані, зазначені в повідомленні Постачальника. Підтвердження Покупцем поставки перевізником, означає беззаперечну згоду Покупця на умови доставки ( здачі, перевезення і прийняття) товару, які встановлені правилами перевезення - п.2.11 договору;

- направлення повідомлення (замовлення, повідомлення, підтвердження) у рамках цього договору здійснюються за адресами електронної пошти, які зазначені у п. 2.16 договору;

- при цьому, роздруковані тексти повідомлень сторін, які направлені електронною поштою визнаються сторонами в якості офіційних, юридичних значимих документів, які посвідчують факт погодження усіх умов поставки і можуть бути використані в якості доказів - п. 2.17 договору (а.с.1-6 том 2).

Проте, у ході судового розгляду справи представником позивача не було надано суду жодних доказів на підтвердження виконання умов поставки позивачем як покупцем щодо прийняття товару у спосіб, визначений вищенаведеними пунктами договору, а саме: не було надано доказів прийняття уповноваженою особою позивача товару на складі постачальника з виїздом вказаної уповноваженої особи позивача до м. Вишневе, Київської області з урахуванням того, що пункт відвантаження визначено - Київська область, м. Вишневе, вул. Київська, 6-В, первинних документів щодо прийняття товару у спосіб, який визначений Інструкціями № П-6, П-7 не надано, відсутні також і копії довіреностей на отримання товару, які повинні були бути підписані позивачем як покупцем і повернуті Постачальнику за умовами п.2.9 договору, не надано позивачем і письмових замовлень, які повинні були направлятися на адресу Постачальника електронною поштою, а також і повідомлення-підтвердження з обох сторін щодо погодження умов поставки у замовленнях згідно до п.2.11 договору.

З огляду на наведене та враховуючи відсутність вищенаведених узгоджених документів, які передбачені умовами договору поставки, а саме: замовлень, повідомлень постачальника про можливість виконання замовлень з зазначенням способів доставки, повідомлень-підтверджень покупця, які повинні були направлятися на адресу Постачальника Покупцем, які не надавались ні до перевірки, ні у ході судового розгляду справи, судом критично оцінюються надані позивачем на підтвердження реальності поставки товару за вказаним вище договором з м. Вишневе Київської області до м. Дніпропетровська за наданими ТТН та вантажними деклараціями ПП «Нічний експрес», так як доказів погодження таких умов між сторонами не надано, а тому суд приходить до висновку, що вказані документи не можуть бути прийняті судом в якості підтвердження доказів реальності здійснення даної господарської операції по поставці товару у відповідності до вимог п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України.

Окрім того, представником позивача у ході судового розгляду справи не було підтверджено будь-якими належними і допустимими доказами фактів передачі товару перевізнику у місті відвантаження товару (відсутні докази приймання товару уповноваженою особою позивача у місці відвантаження товару) з метою транспортування товару на адресу позивача до м. Дніпропетровська.

Відсутні докази оприбуткування придбаного товару на складах позивача у спосіб, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Також, у ході судового розгляду справи представник позивача не зміг пояснити яким чином здійснювалося приймання товару уповноваженою особою позивача у місці його навантаження - м. Вишневе Київської області з метою його доставки до м.Дніпропетровська з урахуванням того, що надані ТТН містять місце навантаження товару адресу - м. Київ, Солом'янський район, пр. Відрадний, буд. 95-Г офіс 411 (а.с.209-210 том 3).

Приймаючи до уваги вищевикладене, відсутність у позивача документів, які визначені вищенаведеним договором поставки (замовлення на поставку, повідомлення, повідомлення-підтвердження), суд приходить до висновку, що позивачем не підтверджена реальність здійснення господарської операції за договором поставки №ДП-56 від 02.12.2013р. з ТОВ «Інтероптторг» з урахуванням того, що будь-які документи ( у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції вимог ст.ст.1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України».

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Спецстройсистема» судом встановлено, що 16.07.2014р. між ТОВ «ЕЛЕКТАЛ» (Замовником) та ПП «Спецстройсистема» (Генпідрядником) був укладений договір на виконання робіт №16/07-14-1 за умовами якого Генпідрядник зобов'язувався за завданням Замовника на свій ризик, з використанням власних матеріалів або матеріалів Замовника виконати відповідно до умов цього договору роботи, а Замовник зобов'язувався прийняти та оплатити роботи (а.с.113 том 3).

На підтвердження реальності фактичного здійснення реальності господарських операцій за вищевказаним договором на виконання робіт було надано копію акту №92504 прийому- передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 25.09.2014р., копію акту №92404 прийому-передачі від 24.09.2014р., копії податкових накладних, копії платіжних доручень про здійснення оплати за виконані роботи (а.с.113-117,152-154 том 3).

Проте, вищевказані первинні документи не можуть бути прийняті судом в якості належних та допустимих доказів на підтвердження реальності здійснення господарських операцій по виконанню робіт з огляду на те, що змістом договору передбачено виконання роботи ТОВ «Спецстройсистема» за завданням позивача, однак завдання на виконання робіт не було надано ні під час проведення перевірки, ні у ході судового розгляду справи.

Також зі змісту вищенаведених актів прийому-передачі виконаних робіт, які були складені на виконання умов вказаного вище договору, видно, що виконувалися монтажні роботи з прокладання двох силових кабелів у колію, з'єднання муфтами; земельні роботи із прокладання колій та розробки грунту у коліях глибиною до 2м; монтажні роботи з прокладання двох силових кабелів у колію та покриття цеглою, однак вказані акти не містять найменування об'єкту на якому проводилися відповідні роботи, представник позивача також не змогла надати будь-яких пояснень чи будь-яких інших доказів на підтвердження того на якій саме дільниці проводилися відповідні роботи на якому саме об'єкті і не змогла пояснити кому ж саме належить об'єкт де проводилися відповідні роботи (а.с.114-115 том 3).

Представник позивача не змогла також підтвердити яким чином на об'єкт здійснювався допуск працівників ТОВ «Спецстройсистема» та техніки за допомогою якої здійснювалися відповідні роботи та якими доказами вказаний факт підтверджується.

За таких обставин, вказані копії актів виконаних робіт, а також і інші оформлені первинні бухгалтерські документи, не можуть бути належними доказами на підтвердження реальності здійснення господарської операції за договором виконання робіт ТОВ «Спецстройсистема» за замовленням позивача, виходячи з того, що наданими наявними в матеріалах справи документами не підтверджено місце виконання робіт за вказаним договором та використання цих робіт у межах господарської діяльності позивача у відповідності до вимог ст.ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та ст.ст.138,198 Податкового кодексу України.

Щодо взаємовідносин позивача з ПП «Восток» судом встановлено, що 01.04.2014р. між позивачем як Замовником та ПП «Восток» як Підрядником був укладений договір на виконання робіт №01/04/1-У за умовами якого Підряник зобов'язавувся за завданням Замовника на свій ризик, з використанням власних матеріалів або матеріалів Замовника виконати відповідно до умов цього договору роботи, а Замовник прийняти та оплатити роботи (а.с.1 том 3).

На підтвердження реальності фактичного здійснення реальності господарських операцій за вказаним договором на виконання робіт позивачем надані копія відповідного договору, копії актів прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), копії податкових накладних, а також копії платіжних доручень про оплату за виконані роботи (а.с.1-71,118-151 том 3).

В судовому засіданні із пояснень представника позивача та зі змісту актів прийому-передачі виконаних робіт встановлено, що ПП «Восток» виконувалися роботи за зазначеним вище договором по заміні пошкодженої ізоляції на кабелі АПвЕгаПу-20 1х150/25, виконувалися роботи по перемотці проводів ПВ-3, ШВВП 2х4, СИП-4 4х16, ПВ-3-4, ПВ-3-6, перемотка кабеля ААБл-10 3х70, АВВГ 3х50=1х25-660, АПвБбШп 4х150-1, монтаж випробувальної колодки, зміна форми кріплення і зовнішньої кришки колод НИК-КП-25 (а.с.2-70 том 3).

Однак, вищевказані первинні документи не можуть бути прийняті судом в якості належних та допустимих доказів на підтвердження реальності здійснення господарських операцій по виконанню робіт ПП «Восток» за вказаним вище договором з огляду на те, що вказані акти виконаних робіт не містять місця їх виконання, при цьому, судом у ході судового розгляду справи з'ясовувалося вказане питання, проте представник позивача вказувала на те, що вказані роботи по заміні пошкодженої ізоляції на кабелі та перемотка кабелю відбувалися у м. Дніпродзержинську, де ні би то знаходяться склади ПП «Восток», в той же час будь-яких доказів на підтвердження вказаного щодо транспортування вказаного кабелю із м. Дніпропетровська до м. Дніпродзержинська не надала, також відсутні і докази, які б свідчили про прийняття посадовими особами ПП «Восток» кабелю на перемотку та передачі кабелю посадовим особам позивача після здійснення такої перемотки кабелю.

Окрім того, як встановлено в судовому засіданні будь-які завдання позивачем як замовником для ПП «Восток» як підрядника згідно умов вищевказаного договору не складалися та не передавалися, що не відповідає умовам п.1.1 договору.

Також, надаючи аналіз змісту аналогічного договору на виконання робіт №01/04/1-УП від 01.04.2014р. укладеного між позивачем як Замовником та ПП «Восток» як Підрядником за умовами якого ПП «Восток» повинен був за завданням позивача виконати роботи з плазмового напилення ВКНА 148.00.4104.224.000 цапфа передня, плазм. напилення ВКНА 148.00.4104.282.003. шар і інше, які оформлені актом приймання-виконаних робіт (наданих послуг), суд критично ставиться до вказаних документів на підтвердження реальності здійснення цієї господарської операції виходячи з того, що у ході судового розгляду справи судом було встановлено, що відповідні роботи позивачем виконувалися самостійно, що підтверджується умовами наданого договору №07/06 від 09.06.2008р. укладеного між ДП «ВО ПМЗ імені О.М. Макарова», де позивач виступав виконавцем відповідних робіт, що підтверджено актами здачі-прийомки робіт від 06.08.2014р., 11.09.2014р., 23.10.2014р. (а.с.34-39 том 4).

Представником позивача у ході судового розгляду справи також не підтверджено жодними доказами де саме, на якому об'єкті здійснювалися роботи по плазмовому напиленні ВКНА ПП «Восток» за завданням позивача, з урахуванням того, що відповідного завдання позивачем не надавалось, а посилання представника позивача на те, що такі роботи були проведені на складах позивача жодними доказами не підтверджені, оскільки доказів допуску посадових осіб ПП «Восток» та відповідного обладнання, яке належить ПП «Восток» до складів позивача суду не надано.

При цьому, судом враховується і те, що у позивача була можливість виконання відповідних робіт по плазмовому напиленні ВКНА власними силами, проте доцільність укладення вказаного договору з ПП «Восток» представник позивача не змогла пояснити та відповідних доказів не надала.

Також, 01.11.2014р. між ТОВ «ЕЛЕКТАЛ» та ПП «Восток» був укладений договір на вантажно-розвантажувальні роботи № _01-11-П___ за умовами якого ПП «Восток» зобов'язувався за дорученням позивача здійснювати роботи вантажно-розвантажувальні, включаючи весь комплекс пов'язаних з ними операцій по укладанню і кріпленню вантажу, його сепаруванню тощо, збереження вантажів, включаючи роботи по складській підготовці вантажу до перевезення так і переупаковку і ремонт тари для забезпечення повного збереження вантажу під час перевезення, сортування, нанесення на вантаж повного і чіткого маркування, передбаченого правилами перевезення вантажу і інші (а.с.72 том 3).

На підтвердження реальності фактичного здійснення господарської операції за вказаним договором надано копію відповідного договору, копію акту №123002 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 30.12.2014р., копію податкової накладної та копії платіжних доручень про оплату (а.с.72-74,118-151 том 3).

Проте, вказані документи не можуть підтверджувати реальність господарської операції по виконанню ПП «Восток» навантажувально-розвантажувальних робіт з огляду на те, що акт прийому-передачі не містить місця їх виконання, також позивачем не підтверджено жодними доказами фактів виконання цих робіт для позивача саме працівниками ПП «Восток».

01.08.2014р. між ТОВ «ЕЛЕКТАЛ» як Замовником та ПП «Восток» як Виконавцем був укладений договір №01082014/7 про надання транспортно-експедиційних послуг, за умовами якого ПП «Восток» зобов'язувався доставляти автомобільним транспортом довірений йому позивачем вантаж з місця відправлення до пункту призначення, а позивач зобов'язувався сплатити за перевезення вантажу встановлену плату, при цьому, згідно п.2.4 договору конкретні умови перевезення вантажу обумовлюються сторонами за взаємною угодою у разовій заявці, яка є невід'ємною частиною договору (а.с.78-81 том 3).

На підтвердження вчинення реальності господарської операції за вказаним договором позивачем надано копію відповідного договору, копію акту №83102 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 31.08.2014р., копію податкової накладної та копії платіжних доручень про оплату за надані послуги (а.с.78-81, 118-151 том 3).

Між тим, наведені оформлені первинні документи не приймаються судом на підтвердження реальності здійснення господарської операції за цим договором з огляду на те, що у ході судового розгляду справи не надано жодного документу, який би свідчив про місця відправлення та пункти призначення перевезення товару з урахуванням того, що представником позивача у судовому засіданні не надано доказів фактичного транспортування товару з перевезення пошкодженого кабелю та вантажно-розрантажувальних робіт, відповідні товарно-транспортні накладні не надані.

Також представник позивача не змогла пояснити, яким саме автомобільним транспортом здійснювалося надання транспортно-експедиційний послуг за вказаним договором, чи має ПП «Восток» відповідні ліцензії та дозволи на зайняття певним видом діяльності з перевезення вантажів, не надано також і доказів наявності разової заявки, оформленої у відповідності до умов п. 2.4 договору.

За викладеного, суд приходить до висновку про відсутність реальності здійснення господарських операцій по взаємовідносинах позивача з ПП «Восток» з урахуванням вищенаведених обставин та аналізу вищенаведених документів та умов, передбачених договором на надання транспортно-експедиційних послуг.

25.05.2014р. між ПП «Восток» як Постачальником та ТОВ «ЕЛЕКТАЛ» як Покупцем був укладений договір поставки №25/05-П, за умовами якого ПП «Восток» зобов'язувалося передавати у власність позивача товар, а покупець зобов'язувався в порядку та на умовах, передбачених цим договором приймати та оплачувати товар, найменування, одиницю виміру, кількість товару, його вартість відображаються у видаткових накладних, актах приймання-передачі, специфікаціях тощо, постачальник приймає усні або письмові заявки Покупця на поставку товару та відпускає Покупцеві товар на умовах ЕХW згідно з правилами ІНКОТЕРМС-2000 (а.с.84 том 3).

На підтвердження реальності здійснення вказаної господарської операції позивачем надано копію відповідного договору, копії видаткових накладних, копії податкових накладних, а також копії платіжних доручень про оплату за товар (а.с.84-112, 118-151 том 3).

Проте, вказані документи не можуть бути прийняті судом як докази підтвердження реальності здійснення вказаної господарської операції з поставки товару з огляду на те, що позивачем не надано доказів отримання товару на складах ПП «Восток», не надано доказів оприбуткування товару у спосіб, визначений чинним законодавством України, не надано і доказів, які б свідчили про транспортування товару саме від ПП «Восток» до позивача.

Окрім того, досліджуючи також і копії платіжних доручень, які були надані позивачем на підтвердження здійснення оплати за поставку товару, виконання робіт, надання послуг, судом встановлено, що вказані копії платіжних доручень не містять посилань на здійснення оплати за конкретно взятим договором, а свідчать про перерахування коштів за призначенням платежу - «за матеріали згідно звіряння», а тому вказані копії платіжних доручень не можуть служити належними доказами оплати за отриманий товар, виконані роботи, надані послуги за вищенаведеними договорами згідно до вимог ст. 69-70 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.118-163 том 3).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів руху активів за вищенаведеними господарськими операціями, доказів отримання прибутку за цими ж договорами та використання даних робіт, послуг, придбаних товарів у своїй господарській діяльності в порушення вимог ст. 198 ПК України.

Ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Водночас, ч. 1 ст. 71 вказаного Кодексу також покладає і обов'язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги і заперечення.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Представником позивача у ході судового розгляду справи не підтверджено належними та допустимими доказами реальність здійснення господарських операцій з його контрагентами - ТОВ «Інтероптторг», ПП «Восток», ПП «Спецстройсистема» з урахуванням встановлених судом вищенаведених обставин та доводів.

Згідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення ( вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення ( дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Проаналізувавши надані суду документи та дії відповідача з приводу обгрунтованості прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням ч. 3 ст. 2 вищевказаного Кодексу, суд приходить до висновку про те, що зазначені рішення прийняті відповідачем у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а тому у адміністративного суду відсутні правові обґрунтовані підстави для задоволення даного адміністративного позову.

За нормами ст.ст. 7,8,9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, принципом законності відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України.

Приймаючи рішення у даній справі судом також враховується правова позиція Вищого адміністративний Суд України, яка викладена в ухвалі від 29.04.2010р. № К-38733/06, а також в інформаційному листі № 742/11/13-11 від 02.06.2011р., в якому зазначено, що якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що рішення прийнято на користь суб'єкта владних повноважень, у зв'язку з чим судові витрати понесені позивачем не підлягають стягненню з державного бюджету відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

В той же час, відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» ( в редакції, чинній на момент подання позову - 06.07.2015р.) під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

За таких обставин, враховуючи відсутність підстав для задоволення позову, норми ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» ( в редакції,чинній на момент подання позову - 06.07.2015р.), суд вважає за необхідне стягнути з позивача в дохід Державного бюджету України - решту судового збору з урахуванням сплаченого судового збору - 487,20 грн.( у розмірі 10 відсотків розміру ставки судового збору при поданні позову) - у сумі 4384 грн. 80 коп.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12,71,72, 86, 94, 122,128, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТАЛ» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0000542201 від 08.04.2015р. в частині збільшення грошового зобов'язання у сумі 635883,00 грн., податкового повідомлення-рішення №0000562201 від 08.04.2015р. в частині збільшення грошового зобов'язання у сумі 706536,00 грн. - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТАЛ» (49107, м.Дніпропетровськ, вул. Генерала Пушкіна, 26, код ЄДРПОУ 31540498, п/р №26005143038001 у КБ «ПриватБанк» м. Дніпропетровська, МФО 305299) в дохід Державного бюджету України (р/р №31210206784008, банк УДКУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, код бюджетної класифікації доходів 22030001, код ЄДРПОУ 37989253) - решту судового збору у розмірі 4384 грн. 80 коп. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири грн. 80 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 26.10.2015р.

Суддя С.О. Конєва