Рішення № 53432967, 11.11.2015, Апеляційний суд Сумської області

.

Справа №592/679/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Алфьоров А. М.Номер провадження 22-ц/788/2069/15 Суддя-доповідач - Попруга С. В. Категорія - 46

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2015 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Попруги С. В.,

суддів - Рибалки В. Г. , Ткачук С. С.

з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4

на рішення Ковпаківського районного суду м.Суми від 05 жовтня 2015 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи: Комунальне підприємство «Сумижитло» Сумської міської ради, Служба у справах дітей Сумської міської ради

про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та стягнення частини понесених витрат по оплаті квартирної плати, житлово-комунальних послуг,

та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, -

в с т а н о в и л а :

27 січня 2015 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду з вищевказаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що згідно ордеру № 2725, виданого виконавчим комітетом Сумської міської ради 01 вересня 1987 року, ОСОБА_6 була надана однокімнатна квартира житловою площею 16,97 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 народила двох дочок - ОСОБА_4 та ОСОБА_7, які з дня народження були зареєстровані та мешкали у вказаній квартирі.

Квартира не приватизована, є комунальною власністю територіальної громади м. Суми, та знаходиться на обслуговуванні у КП «Сумижитло» СМР.

На даний час в квартирі проживають позивачі, ОСОБА_5 постійно проживала в спірній квартирі до 2007 року, після чого виїхала до квартири майбутнього чоловіка, ОСОБА_8, з яким в подальшому уклала шлюб.

ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідачка ОСОБА_5 народила дочку ОСОБА_9, яка також була зареєстрована у їхній квартирі, без їхньої згоди.

Увесь час (майже вісім років) відповідачка постійно проживає в чотирьохкімнатній квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_2 зі своєю родиною. Залишаючи квартиру, ОСОБА_5 забрала все своє майно та речі. З часу виїзду з квартири відповідачка рідко приходила до спірного житла.

Оскільки ОСОБА_5 зареєстрована у спірній квартирі, то всі платежі нараховувалися по кількості зареєстрованих осіб та сплачувалися лише позивачами.

Реєстрація відповідачки в квартирі порушує їх права, як наймача та члена сім'ї наймача цього житлового приміщення, оскільки вони позбавлені можливості оформити житлову субсидію, змушені нести додаткові витрати по оплаті житлово-комунальних послуг, не мають можливості приватизувати квартири, вселити та зареєструвати в квартирі інших осіб.

Посилаючись на такі обставини та уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 просили визнати ОСОБА_5 разом з малолітньою дитиною ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, такими що втратили право користування житловим приміщенням у квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 та стягнути з ОСОБА_5 1/3 частину сплачених витрат по оплаті квартирної плати, житлово-комунальних послуг за період 2012 - 2014 років у сумі 4261,69 грн.

26 лютого 2015 року ОСОБА_5 звернулася до суду з вищевказаним зустрічним позовом, який обґрунтовувала тим, що останнім часом з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 виникають конфлікти та сварки, сторони не можуть знайти порозуміння з приводу спільного користування квартирою. Після того, як у квартирі була зареєстрована малолітня дочка, стосунки з матір'ю та сестрою значно погіршилися. Вони почали чинити перешкоди в користуванні квартирою, не визнають її право на користування вказаною квартирою. Так, у лютому 2015 року було вивезено її речі із спірної квартири та змінено вхідні замки. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не пускають її до квартири та повідомили, що вона більше не буде проживати в ній.

Посилаючись на такі обставини, ОСОБА_5 просила суд зобов'язати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 усунути перешкоди у користуванні спірною квартирою шляхом надання їй дублікатів ключів від вхідних дверей та вселення до вищезазначеної квартири.

Рішенням Ковпаківського районного суду м.Суми від 05 жовтня 2015 року позов ОСОБА_3, ОСОБА_4 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3, ОСОБА_4 понесені витрати по оплаті квартирної плати та житлово-комунальних послуг у розмірі 3173,40 грн. та сплачений судовий збір у сумі 243,60 грн.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_5 задоволено.

Зобов'язано ОСОБА_3, ОСОБА_4 усунути перешкоди ОСОБА_5 у користуванні квартирою АДРЕСА_1, шляхом надання дублікатів ключів від вхідних дверей та вселення до вищезазначеної квартири.

Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 сплачений судовий збір в розмірі 243,60 грн., у дольовому порядку, тобто по 121,80 грн. з кожного.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права просять скасувати оскаржуване рішення в частині відмови в їх позові та в частині задоволення зустрічного позову та ухвалити в цих частинах нове рішення про задоволення їхнього позову в повному обсязі та відмову в зустрічному позові.

Всі доводи апеляційної скарги фактично зводяться до наступного: 1) судом першої інстанції не враховано, що ОСОБА_5 не проживає в спірній квартирі понад 6 місяців (ст.ст. 71, 72 ЖК України), а фактично - майже 8 років, що також підтверджується показаннями свідків; 2) ОСОБА_5 з своєю малолітньою дочкою проживає в квартирі свого чоловіка за адресою: АДРЕСА_2; 3) ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не чинили перешкод ОСОБА_5 у користуванні спірною квартирою; 4) звернення ОСОБА_5 до органів міліції відбулося після того, як позивачі звернулися до суду з вищевказаним первісним позовом; 5) є помилковим висновок суду, що через заміну замка у вхідних дверях спірної квартири ОСОБА_5 не мала змоги проживати в ній; 6) невелика площа спірної квартири не може вважатися поважною причиною не проживання ОСОБА_5 в ній; 7) малолітня дочка ОСОБА_5 не набула права проживання в спірній квартирі, оскільки від дня народження не проживала в ній, а проживала у вищевказаній квартирі її батьків, що також підтверджується довідкою КУ «Сумська міська дитяча клінічна лікарня Святої Зінаїди»; 8) реєстрація малолітньої дочки ОСОБА_5 відбулася без згоди позивачів відповідно до вимог ст. 65 ЖК України; 9) у частині стягнення з ОСОБА_5 понесених витрат по оплаті квартирної плати, житлово-комунальних послуг суд першої інстанції не навівши жодних розрахунків зменшив суму на 1088,29 грн.

В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується.

У судовому засіданні ОСОБА_3, ОСОБА_4 та їх представник ОСОБА_11 підтримали доводи апеляційної скарги, а представник ОСОБА_5 ОСОБА_12 заперечувала проти них, вважала рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим.

Інші особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, ухвалюючи рішення в оскаржуваній частині суд першої інстанції по суті виходив з того, що 01 вересня 1987 року виконавчим комітетом Сумської міської ради народних депутатів ОСОБА_6 видано ордер № 2725 на жиле приміщення, однокімнатну квартиру житловою площею 16,97 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1,

12 серпня 1988 року відділом реєстрації актів цивільного стану міського виконавчого комітету зареєстровано шлюб між ОСОБА_13 та ОСОБА_6 у зв'язку з чим остання змінила прізвище на «Жуковська».

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 народила двох дочок - ОСОБА_4 та ОСОБА_7

07 вересня 2012 року відповідачка ОСОБА_7 зареєструвала шлюб з ОСОБА_8 Від шлюбу вона народила дочку ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідно до довідки КП «СУМИЖИТЛО» СМР від 22 січня 2015 року № 4228 у вищевказаній квартирі зареєстровані: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3., її дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1., ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. та онука ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2. Квартира не приватизована, є комунальною власністю територіальної громади м. Суми, та знаходиться на обслуговуванні у КП «Сумижитло» СМР.

ОСОБА_5 та її малолітня дочка ОСОБА_9 не проживають понад шість місяців у спірній квартирі з поважних причин, оскільки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 чинять їм перешкоди, зокрема, шляхом заміни замків на вхідних дверях, вивезення особистих їх речей без згоди ОСОБА_5.

Оскільки ОСОБА_5 не ввесь час проживала у спірній квартирі, а відповідно не користувалася наданими послугами, то має відшкодувати понесені витрати по оплаті квартирної плати та житлово-комунальних послуги у розмірі 3173,40 грн.

Позивачі за первісним позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 створюють перешкоди у користуванні жилим приміщенням ОСОБА_5, а тому порушують її житлові права та права співвласника квартири, у зв'язку з чим відповідно до ст.ст. 356, 358, 391 ЦК України позовні вимоги за зустрічним позовом підлягають задоволенню.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про недоведеність позивачами за первісним позовом позовної вимоги про визнання ОСОБА_5 такою, що втратила право користування жилим приміщенням у зв'язку з відсутністю в цьому жилому приміщенні без поважних причин понад шість місяців та про наявність законних підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_5, ґрунтуються на зібраних у справі належних, допустимих та достовірних доказах та відповідають вимогам закону.

Так, статтею 47 Конституції України, зокрема, передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ч.ч. 5-6 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Відповідно до ст. 64 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.

До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач і члени його сім'ї.

Статтею 65 ЖК України передбачено, що наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.

Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Згідно з ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 СК України дружина та чоловік мають право на вільний вибір місця свого проживання.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.

Як роз'яснено у п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового Кодексу України» №2 від 12 квітня 1985 року, з послідуючими змінами та доповненнями, у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК України) необхідно з'ясовувати причину відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності перебування у відрядженні у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо), суд може продовжити пропущений строк.

У відповідності до ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна.

Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень.

Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону.

Згідно ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства» держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.

Діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

Як убачається з матеріалів справи, а інше позивачами за первісним позовом не доведено, відповідачка ОСОБА_5 з малолітньою дочкою зареєстровані у спірній квартирі, іншого закріпленого за нею та її дочкою житла, ОСОБА_5 не має. Відповідачка ОСОБА_5 не набула у встановленому законом порядку права на квартиру, що належить її чоловіку ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_2.

Позивачі доводили, що ОСОБА_5 близько восьми років не проживає у спірній квартирі без поважних причин, проте докази та доводи цих осіб стосуються періоду з ІНФОРМАЦІЯ_2 (дата народження дочки ОСОБА_5) до 27 січня 2015 року (звернення до суду з первісним позовом), тобто періоду менше, ніж шість місяців. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не спростували надані ОСОБА_5 докази щодо створення їй перешкод у користуванні квартирою.

Названі обставини підтверджуються наступними письмовими доказами: довідка КП «Сумижитло» СМР №4228 від 22 січня 2015 року (а.с. 6), листом заступника начальника Сумського МВ УМВС України в Сумській області (а.с. 71), довідкою КП «Сумитеплоенергоцентраль» №б/н від 20 вересня 2015 року (а.с. 123).

Показання свідків допитаних в суді першої інстанції також не спростовують вищевказаних письмових доказів, оскільки цим особам не відомі причини не проживання ОСОБА_5 у спірній квартирі.

За таких обставин, вищезазначені доводи апеляційної скарги під пунктами 1-8 не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки не ґрунтуються на законі та протирічать фактичним обставинам справи.

У той ще час доводи апеляційної скарги з приводу того, що суд першої інстанції безпідставно зменшив на 1088,29 грн. суму витрат понесених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по оплаті квартирної плати та житлово-комунальних послуг частково заслуговують на увагу.

Так, з матеріалів справи, зокрема, уточненої позовної заяви ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вбачається, що останні просили стягнути з ОСОБА_5 1/3 частину сплачених витрат по оплаті квартирної плати, житлово-комунальних послуг за період 2012 - 2014 років, що становить 4261,69 грн. (а.с. 28-29).

Із заперечень на первісний позов поданих представником ОСОБА_5 - ОСОБА_15 вбачається, що ОСОБА_5 частково визнала вказані позовні вимоги в сумі 3577,29 грн. (а.с. 64-66).

Надані позивачами за первісним позовом письмові докази (фотокопії квитанцій) не в повній мірі підтверджують ціну позовної вимоги, оскільки з них не можливо встановити, зокрема, за який період та в якій кількості (показання лічильників, обсяг наданих послуг та інше) відповідно них сплачені послуги (а.с. 30-60).

Таким чином, колегія суддів вважає, що дана позовна вимога підлягає задоволенню в межах визнаної відповідачкою суми 3577,29 грн. відповідно до ч. 4 ст. 174 ЦПК України.

Крім того, у мотивувальній частині оскаржуваного рішення суд першої інстанції помилково зазначив, що зустрічні позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням підлягають задоволенню відповідно до норм ЦК України, що регулюють право власності.

Як зазначалося вище, спірна квартира не приватизована, використовується сторонами як наймачами, а тому ОСОБА_5 не є її співвласником, вона та її малолітня дочка є членами сім'ї наймача квартири. Таким чином спірні правовідносини в цій частині регулюються нормами житлового законодавства, зокрема, ст. ст. 9, 64, 65 ЖК України, з яких вбачається, що порушене право ОСОБА_5, як члена сім'ї наймача квартири підлягає захисту.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в зв'язку з порушенням норм матеріального і процесуального права (п. 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України) підлягає зміні в частині ухваленій за первісним позовом щодо розміру витрат, які підлягають стягненню з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3, ОСОБА_4, із визначенням цього розміру в сумі 3577,29 грн. та в частині щодо мотивів задоволення вимоги за зустрічним позовом про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, із зазначенням у мотивувальній частині, що ці правовідносини регулюються відповідними нормами житлового законодавства, а не нормами, що регулюють право власності.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, ст.ст. 316, 319 ЦПК України, колегія суддів -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити частково.

Змінити рішення Ковпаківського районного суду м.Суми від 05 жовтня 2015 року в частині ухваленій за первісним позовом щодо розміру витрат, які підлягають стягненню з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3, ОСОБА_4, визначивши цей розмір в сумі 3577,29 грн.

Змінити рішення Ковпаківського районного суду м.Суми від 05 жовтня 2015 року щодо мотивів задоволення вимоги за зустрічним позовом про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, зазначивши в мотивувальній частині, що ці правовідносини регулюються відповідними нормами житлового законодавства, а не нормами, що регулюють право власності.

В іншій частині рішення Ковпаківського районного суду м.Суми від 05 жовтня 2015 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -