Рішення № 53432507, 10.11.2015, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа№592/8408/15-ц

Провадження №2/592/2458/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2015 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми в складі: головуючого - судді Котенко О.А., за участю секретаря судового засідання - Чайка Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сумської міської ради про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом і свої вимоги обґрунтовує тим, що він 12.09.1994 року уклав зі своєю матір'ю ОСОБА_3 договір довічного утримання, згідно якого він зобов'язувався утримувати ОСОБА_3 довічно, а остання передала йому у власність житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами АДРЕСА_2, право власності на який зареєстровано за ним 10.10.1994 року. При цьому земельна ділянка, на якій розташований будинок, залишилась перебувати у користуванні ОСОБА_3 При переході 10.10.1994 року за договором довічного утримання від ОСОБА_3 до нього права власності на будинок АДРЕСА_2, до нього одночасно перейшло і право користування земельною ділянкою площею 0,1225га, яка розташована по АДРЕСА_2, яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель та ведення особистого підсобного господарства, оскільки інше у договорі відчуження не було передбачено. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. Після смерті ОСОБА_3 з'ясувалось, що на підставі рішення Сумської міської ради від 23.06.1999 року їй була передана у приватну власність земельна ділянка площею 0,1225га, яка розташована по АДРЕСА_2 і призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, власником яких вже був він, та ведення особистого підсобного господарства. Про існування вказаного акту він дізнався лише рік тому назад. Після смерті ОСОБА_3 він є єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину. На час відкриття спадщини він постійно проживав разом із спадкодавцем. Оскільки протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України (6 місяців) він не заявив про відмову від спадщини після ОСОБА_3, то він відповідно до ст.1268 ЦК України вважається таким, що прийняв спадщину. Позивач просить суд ухвалити рішення яким визнати за ним право власності в порядку спадкування на земельну ділянку площею 0,1225га, яка розташована по АДРЕСА_2 і призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель (0,1000га), ведення особистого підсобного господарства (0,0225га).

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали із зазначених підстав та просили його задовольнити.

В судове засідання представник відповідача Сумської міської ради не з`явився, надав заяву про розгляд справи за відсутності їх представника. Приймаючи участь в судовому розгляді проти позову заперечував, пояснивши, що з документів вбачається, що позивач є спадкоємцем за законом після померлої ОСОБА_3 та прийняв спадщину шляхом постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, однак, позивачем документів на підтвердження зазначених обставин не надано, а місце реєстрації його місця проживання визначено за адресою: АДРЕСА_1. Крім того, позивач лише у 2014 році звернувся до нотаріальної контори з усним зверненням щодо прийняття спадщини після його померлої матері, що підтверджується копією листа Третьої Сумської державної нотаріальної контори від 13.10.2014 року №1528/01-16. Тобто, у встановлений законом строк із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори ОСОБА_1 не звернувся, а причини пропуску зазначеного строку не зазначено. Згідно з частиною першою статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяви про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. Положеннями вказаної статті також встановлено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. Відповідно до статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, зокрема, звертаючись за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у відповідний спосіб. Положеннями статті 392 ЦК України регламентовано, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Однак, із позовної заяви вбачається, що оригінали правовстановлюючих документів на вказане майно не втрачені, а перебувають у позивача. Відповідачем по справі зазначено Сумську міську раду, однак, не визначено, які саме права чи інтереси позивача порушує Сумська міська рада. Жодних вимог про зобов'язання вчинити певні дії чи утриматись від вчинення дій до Сумської міської ради не заявлялось. Зважаючи на вищевикладене, позивачем невірно обрано спосіб захисту свого права, оскільки ОСОБА_1 не надано документів на підтвердження факту його постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, крім того, до нотаріальної контори у встановлений законом строк для подання заяви про прийняття спадщини він також не звертався, а вимога позивача визнати за ним право власності на вказану земельну ділянку в порядку спадкування за законом після померлої ОСОБА_3 є необґрунтованою.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з таких підстав:

Судом встановлено, що 12.09.1994 року позивач ОСОБА_1 уклав з матір'ю ОСОБА_3 договір довічного утримання, відповідно до якого ОСОБА_3 передала у власність ОСОБА_1 житловий будинок з господарськими будівлями за адресою АДРЕСА_2.

Викладені обставини підтверджуються копією договору довічного утримання, довідкою Управління майна комунальної власності Сумської міської ради, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.5, 36, 42-43).

Відповідно до ст.23 Земельного кодексу України 1990 року право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Рішенням Сумської міської ради народних депутатів від 23.06.1999 року ОСОБА_3 була передана в приватну власність земельна ділянка, площею 0,1225 га, за адресою АДРЕСА_2, з них для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель - 0,1 га та для ведення особистого підсобного господарства - 0,0225 га. ОСОБА_3 був виданий державний акт на право приватної власності на землю 03.12.1999 року (а.с.4).

Згідно з ст. 30 Земельного кодексу України 1990 року при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених ст.67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди.

Позивач зазначає про те, що до нього перейшло право користування земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_2 при переході за договором довічного утримання права власності на будинок.

Позивачем заявлені вимоги про визнання права власності на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_2 в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с.6).

Право власності на земельну ділянку, площею 0,1225 га за адресою АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_3

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина. Позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3

Згідно з даними паспорта позивач ОСОБА_1 зареєстрований в АДРЕСА_1. Це місце реєстрації було у позивача і на час смерті матері.

Як вбачається з повідомлення Третьої Сумської державної нотаріальної контори, інформаційних довідок зі Спадкового реєстру з заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 ніхто не звертався, спадкова справа не заводилася (а.с.32-34). Третьою Сумською державною нотаріальною конторою надані детальні роз'яснення ОСОБА_1 після вивчення наданих ним документів щодо порядку прийняття та оформлення спадщини після смерті ОСОБА_3 (а.с.7).

Згідно з ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї. Згідно з ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

У шестимісячний строк з часу відкриття спадщини ОСОБА_1 не звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті матері.

Позивач, який на час смерті матері ОСОБА_3 не був зареєстрований за її місцем проживання, стверджує, що він постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Відсутнє судове рішення, яке б встановлювало факт постійного проживання ОСОБА_1 разом з матір'ю ОСОБА_3 на час відкриття спадщини. В цьому провадженні з вимогами про встановлення факту постійного проживання разом з спадкодавцем на час її смерті позивач ОСОБА_1 не звертався.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст.392 ЦК України).

Отже, докази, що позивач ОСОБА_1 є особою, який прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_3, але йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, тому він вимушений звернутися з відповідним позовом до суду про визнання права власності на майно в порядку спадкування, в матеріалах справи відсутні.

З врахуванням викладеного, в задоволенні вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_2 в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_3 необхідно відмовити за необґрунтованістю.

Керуючись ст.ст.392, 1268, 1269, 1270 ЦК України, Земельним кодексом України 1990 року, ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 209, 213-215 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В :

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Сумської міської ради про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування, за необґрунтованістю.

На рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення може бути подана

апеляційна скарга до апеляційного суду Сумської області через Ковпаківський районний суд м. Суми. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під чає проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя О.А. Котенко