Рішення № 53432308, 11.11.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/7634/15

Головуючий у першій інстанції Загороднюк В. І.

Доповідач Сватаненко В. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2015 року

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого - Сватаненка В.І.

суддів - Суворова В.О., Черевка П.М.,

за участю секретаря - Фабіжевської Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 7 серпня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Одеське РУ» - «Про закінчення строку дії договору банківського вкладу та повернення суми вкладу», -

ВСТАНОВИЛА:

27.04.2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом, який у подальшому був уточнений, по якому просив стягнути з ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» на його користь за укладеним між ними договором строкового банківського вкладу «Пенсійний» № 328823/12782/370-13 від 27.12.2013 року грошові кошти за вкладом в розмірі 623,69 дол. США; пеню за кожний день прострочення виконання договору в розмірі 3 % від суми грошей, яка підлягає поверненню після закінчення строку його дії в розмірі 2376,26 дол. США та стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилався на те, що 27.12.2013 року між ним та ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» в особі філії Одеське РУ був укладений договір банківського строкового вкладу (депозиту) «Пенсійний» № 328823/12782/370-13. Початкова сума депозиту становила 500 дол. США. 10.01.2014 року позивач поповнив свій депозитний вклад на суму 157,50 дол. США. Строк дії договору закінчився по 01.01.2015 року. 06.01.2015 року після спливу строку дії договору, позивач звернувся до керівництва відділення банку про повернення йому вкладу та нарахованих відсотків, але банк повернув позивачу тільки нараховані відсотки, а інші гроші пообіцяв повернути частинами на протязі деякого часу. На теперішній час банк грошові кошти не повернув.

Позивач до суду не з*явився, надавши суду заяву, відповідно до якої позов підтримав та просив розглянути справу за його відсутністю.

Представник відповідача до суду не з*явився, будучи сповіщеним належним чином.

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 07.08.2015 року позов задоволений частково: стягнути з ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» в особі філії Одеське РУ на користь ОСОБА_2 за укладеним між ними договором-заявою № 328823/12782/370-13 про банківський строковий вклад (депозит) «Пенсійний» на 370 днів в іноземній валюті від 27.12.2013 року суму внеску за вкладом в розмірі 623,69 дол. США., стягнуто з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 243,60 грн., в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

14.08.2015 року ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на вказане рішення суду, по якій просять рішення районного суду скасувати, ухвалити у справі нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі: стягнути суму не повернутого вкладу, проценти за весь час прострочення, 3% річних та індекс інфляції, посилаючись на порушення районним судом норм матеріального права, а також на неповне з'ясування районним судом обставин по справі.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість заочного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати або змінити рішення суду.

Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення відповідає частково.

Відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України, під час ухвалення судового рішення суд вирішує, чи мали місце обставини справи, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правових відносин та інші.

Таким чином, суд, розглядаючи цивільну справу у порядку позовного провадження, повинен повно і всебічно з'ясувати фактичні обставини справи, однак не вправі виходити за межі заявлених позовних вимог та тієї доказової бази, яка сформована за рахунок доказів, поданих до суду самими учасниками процесу.

Згідно до п.3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Частково задовольняючи позовні вимоги та відмовивши ОСОБА_2 у задоволенні вимог про стягнення процентів по депозиту, 3% річних та індексу інфляції, районний суд виходив з того, що це не передбачено договором депозиту.

Колегія суддів погоджується з таким висновком районного суду частково.

По справі встановлені наступні фактичні обставини та відповідні ним правовідносини.

27 грудня 2013 року між Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та кредит» в особі філії «Одесьаке РУ» та ОСОБА_2 було укладено договір № 328823/12782/370-13 про банківський строковий вклад (депозит) «Пенсійний» на 370 днів в іноземній валюті, відповідно до якого позивач передав відповідачу, а відповідач прийняв грошові кошти в розмірі 500 доларів США, строком розміщення з 27 грудня 2013 року по 1 січня 2014 року зі сплатою 11,10% річних за користування коштами.

Згідно додаткової угоди від 10 січня 2014 року до договору про банківський строковий вклад № 328823/12782/370-13 ОСОБА_2 здійснив поповнення свого банківського вкладу на суму 157,50 доларів США.

6 січня 2015 року позивач звернув до банку з вимогою про повернення вкладу та нарахованих процентів. В день звернення банк виплатив позивачу нараховані проценти, однак вклад повернутий не був.

З березня 2015 року позивач звернувся до відповідача із письмовою вимогою про повернення вкладу, однак його заява не задоволена з посиланням на заборону НБУ про видачу вкладів в іноземній валюті.

Згідно із частиною першою статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Згідно із частиною першою статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Отже, наведені положення закону передбачають відповідальність банку за прострочення виконання свого зобов*язання про повернення банківського вкладу згідно ст. 625 ЦК України.

Оскільки позивач звернувся до банку за повернення вкладу та процентів 6 січня 2015 року, то з цієї дати слід визначати строк порушення грошового зобов*язання банком по поверненню залишку вкладу у розмірі 623,69 доларів США згідно ст. 625 ЦК України до дня ухвалення судового рішення, тобто до 7 серпня 2015 року із розрахунку 3% річних.

Виходячи із наведеного та відповідного розрахунку сума стягнення 3% річних складає 10,97 доларів США..

Що стосується вимог ОСОБА_2 про нарахування на суму боргу індексу інфляції, то колегія суддів зазначає, що діючим законодавством України не передбачено нарахування на грошові зобов*язання в іноземній валюті таких штрафних санкцій як індекс інфляції.

Також, не відповідають положенням цивільного законодавства вимоги ОСОБА_2 про нарахування на суму неповернутого вкладу процентів установлені договором банківського вкладу за користування грошовими коштами за весь час прострочення.

Як випливає із змісту укладеного між банком та вкладником договору, його автоматична пролонгація (без додаткового погодження між сторонами) та зміна умов в односторонньому порядку не передбачена. Відповідно, оскільки безпосередньо в договорі встановлено строк його дії - 12 місяців з моменту укладання договору (27 грудня 2013 року), то по настанню визначеної в договорі дати повернення вкладу (01січня 2014 року), закінчується і дія укладеного між сторонами договору.

Отже, аналіз зазначених вище правових норм та умов договору банківського вкладу дає підстави для висновку про те, що відповідно до статті 598 ЦК України зобов'язання банку перед вкладником за договором банківського вкладу (депозиту) припинились у строк, встановлений договором банківського вкладу.

Закінчення строку дії договору і невиконання зобов'язань не припиняє зобов'язальні правовідносини, а трансформує їх в охоронні, що містять обов'язок відшкодувати заподіяні збитки, які встановлені договором чи законом, у даному випадку відповідно до ст. 625 ЦК України.

Така позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 10 червня 2015 року ( справа № 6-36цс15),

Одночасно колегія суддів вважає, що безпідставними є вимоги, наведені у позові щодо нарахування на зазначений борг пені за кожний день прострочення відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів».

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Після укладання договору строкового банківського вкладу між банком та позивачем виникли зобов*язальні відносини, які регулюються нормами зобов*язального права та положеннями укладеного договору банківського вкладу. Положення ч.5 с. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», яка встановлює відподальність виконавця робіт (послуг) за її невиконання в обумовлений договором строк у вигляді пені, виниклих між стронами відносин не регулюють.

Законним і обґрунтованим є рішення в частині відмови в стягненні моральної шкоди, оскільки стягнення моральної шкоди за порушення договірного зобов*язання діючим законодавством не передбачено, що вбачається із положень ст. 23 ЦК України.

Отже, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права є підставою для скасування рішення суду в частині відмови у стягненні 3% річних та ухвалення в цій частині нового рішення про задоволення позову.

В решті рішення є законним і обгрунтованим

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.2, п.4 ч.1 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 7 серпня 2015 року в частині відмови в стягненні 3% річних на суму боргу - скасувати.

В скасований частині ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» в особі «Одеське РУ» ( код ЄДРПОУ 21017660) на користь ОСОБА_2 « ІПН НОМЕР_1) 3% річних за порушення грошового зобов*язання в розмірі - 10,97 доларів США.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» в особі «Одеське РУ» ( код ЄДРПОУ 21017660) на користь держави судовий збір - 121,80 грн.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Судді апеляційного суду

Одеської області В.І. Сватаненко

П.М. Черевко

В.О. Суворов

11.11.2015 року м. Одеса