Рішення № 53432206, 13.11.2015, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/5238/15-ц

Провадження № 2/591/1933/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2015 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого: судді Бурда Б.В. при секретарі: Терещенко М.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», третя особа: ОСОБА_2 про здійснення перерахунку заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач свої вимоги мотивує тим, що на підставі кредитного договору від 08.08.2008 року укладеного між нею та ТОВ «Укрпромбанк» вона отримала кредит. 30.06.2010 року до відповідача відійшло право вимоги за цим кредитним договором. Через погіршення їй майнового стану з січня 2009 року вона не могла вчасно та у належному розмірі сплачувати поточні платежі за договором, у зв'язку з чим виникла заборгованість. Судовим рішенням від 21.05.2012 року з неї на користь банка було стягнуто усю заборгованість за кредитом в розмірі 19526,34 доларів США та заборгованість зі сплати відсотків. У продовж 2013 -2014 років вона здійснювала щомісячні погашення заборгованості та щомісячних платежів з метою входження у графік, визначений кредитним договором. Про те, відповідач спрямовував кошти, що були неї сплачені у 2013-2014 роках, на погашення кредиту не в порядку визначеному п. 4.2.2 договору. А саме, відповідач спрямовував внесені нею кошти на погашення тіла кредиту. Окрім того, вона неодноразово інформувала відповідача про те, що вона є військовослужбовцем, але відповідач у супереч вимогам закону продовжував нараховувати їй відсотки за користування кредитом. Тому просить зобов'язати відповідача здійснити перерахунок заборгованості зі сплати відсотків за кредитним договором на підставі п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», зобов'язати відповідача зробити перерахунок щомісячних платежів на погашення заборгованості у відповідності до п. 4.2.2 кредитного договору.

В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали.

Представник відповідача позов заперечив та пояснив, що позивач не повідомляла банк про полишення на неї закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а подані нею заяви стосувалися статусу ії чоловіка. Після отримання від позивача відповідної заяви та подання документів, банком було здійснено перерахунок відсотків. Зазначив, що кошти сплачені позивачем у 2013-2014 роках були спрямовані на погашення заборгованості на виконання судового рішення.

ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані суду докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 08.08.2008 року між ТОВ «Укрпромбанк» (правонаступником якого є ПАТ «ДельтаБанк») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 243-001/ФКВ-08, за яким остання отримала кредит на споживчі цілі у сумі 20 000 доларів США на строк до 08.08.2023 року зі сплатою 15,8% річних.

Проте, внаслідок неналежного виконання умов кредитного договору у позивача виникла заборгованість.

Заочним рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 21 травня 2012 року з ОСОБА_1 та ОСОБА_2, якій є поручителем, на користь ПАТ «ДельтаБанк» було стягнуто 218644,54 грн. заборгованості за кредитним договором заборгованості за кредитним договором № 243-001/ФКВ-08 від 08.08.2008 року. Вказана заборгованість складається з тіла кредиту в розмірі 155937,35 грн. та відсотків в сумі 62707,19 грн.

Також з пояснень сторін встановлено, що вказане вище рішення суду на даний час виконується та державним виконавцем відкрите відповідне виконавче провадження.

З Рішення Апеляційного суду Сумської області від 05 березня 2015 року вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 за даним кредитним договором по тілу кредиту станом на 03.02.2015 року складає 3164,93 дол. США, а по відсоткам 8246,31 дол. США.

Згідно довідки в/ч 3051 та копії посвідчення, ОСОБА_1 з 01.02.1997 року перебуває на військовій службі за контрактом у військовій частині 3051 Національної гвардії України.

За положеннями ст. 14 Закону України «Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» - Військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про оборону України» особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом в.о. Президента України від 17.03.14 №303/2014, затвердженого Законом України від 17.03.14 №1126-VII, в Україні оголошена мобілізація, у зв'язку з чим з 18.03.14 року настав особливий період.

Згідно з п.3 Прикінцевих положень вказаного Закону України від 20.05.14 №1275-VII дія цього Закону в частині звільнення від штрафних санкцій і пені та припинення нарахування процентів за користування кредитом поширюється на військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов'язаних - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.

Так як позивач є військовослужбовцем і не відноситься до резервістів і військовозобов'язаних, суд визнає, що дія пункту 15 ст.14 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»(в редакції Закону України від 20.05.14 №1275-VII) поширюється на позивача з початку особливого періоду, тобто з 18 березня 2014 року. Відтак з 18 березня 2014 року позивач має право на звільнення від сплати пені і процентів за користування кредитом, отриманим за Кредитним договором, а Банк зобов'язаний припинити їх нарахування.

Як встановлено судом, відповідач будучі обізнаним про статус позивача ( а саме те, що вона є військовослужбовцем) належним чином не виконав наведених вище приписів Закону та вчасно не припинив нарахування відсотків, чим порушив права позивача.

Посилання відповідача про те, що їм не було відоме про статус позивача, оскільки остання у своїх заявах посилалася лише на мобілізацію її чоловіка та надавали підтверджуючі документи саме з цього приводу суд не може взяти до уваги.

Так, Рішення Апеляційного суду Сумської області від 05 березня 2015 року вбачається, що судом встановлено наступний факт: позичальник та її чоловік ОСОБА_2 є військовослужбовцями (мобілізованими). Її чоловік з 21.10.2014 року по 25.12.2014 року перебував у районах, де проводиться антитерористична операція. Проте банк не врахував статус ОСОБА_1, положення Указу Президента України від 17.03.2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», Закону України «Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» включив у суму заборгованості відсотки, щодо нарахування яких в період мобілізації, ОСОБА_1 має пільги.

В той же час встановлено, що в ході розгляду даної справи відповідач на виконання приписів Закону 15 вересня 2015 року прийняв рішення про припинення нарахування відсотків позивача та здійснив перерахунок відсотків за період з 18.03.2014 року по 31.08.2015 року, що підтверджується копією протоколу засідання кредитного комітету (а.с. 89-94) та випискою по особовому рахунку позивача (а.с. 110)

У зв'язку з чим суд вважає, що хоча на час звернення з позовом до суду вимоги позивача в цій частині й були обґрунтовані, але враховуючі самостійне усунення відповідачем допущених порушень, підстав для повторного покладення на нього зобов'язання усунути такі порушення у суду не має.

Щодо вимог позивача щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок її щомісячних платежів у відповідності до вимог п. 4.2.2 та 4.3.6 договору, суд вважає за необхідне зазначити.

Порядок зарахування коштів в рахунок погашення кредитної заборгованості визначений п. 4.2.2 кредитного договору.

За положеннями ст. 534 ЦК України У разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов'язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - ст.1048 ЦК України), що підлягає сплаті.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, заочним рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 21 травня 2012 року достроково стягнуто з позичальника та поручителя заборгованість за тілом кредиту та по відсотках, після чого банк продовжував нараховувати заборгованість по відсотках за користування кредитом.

Договором між сторонами (п. 4.3.7) було обумовлено право банку змінювати черговість платежів у випадку недостатності грошових коштів для повного повернення заборгованості позичальника за договором.

З пояснень представника відповідача встановлено, що банк скористався своїм прав визначеним п. 4.3.7 договору та враховуючи те, що коштів що вносилися позивачем не було достатньо для погашення визначеної за судовим рішенням заборгованості у повному розмірі спрямовував їх на погашення тіла кредиту.

Наведені вище обставини, норми закону та договору між сторонами, вказують на те, що дії банку щодо спрямування коштів отриманих від позивача відповідають умовам договору та закону.

Враховуючи викладене, суд вважає що у задоволенні позову належить відмовити з необґрунтованістю вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 15-1, 30, 62, 75, 76, 203 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову за необґрунтованістю вимог.

Рішення суду може бути оскаржено сторонами до Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми, шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення суду (для осіб, що не були присутні при проголошення рішення, в той же строк з часу вручення копії рішення) апеляційної скарги.

Суддя