Ухвала суду № 53432145, 20.10.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/208/15

Головуючий у першій інстанції Нікітішин В.П.

Доповідач Погорєлова С. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Сидоренко І.П., Цюри Т.В.

при секретарі Швець В.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України» на рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 04 лютого 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом,-

встановила:

Представник позивача звернувся з цим позовом до відповідача вказуючи, що 13.12.2006 року між Котовською філією ПАТ «Державний Ощадний банк України» та відповідачем був укладений договір про надання кредиту № 460-Н, відповідно до умов якого, позивач прийняв на себе зобов'язання по видачі кредиту в сумі 5 000,00 гривень, строком до 13.12.2009 року, а ОСОБА_2 зобов'язувався своєчасно повернути позивачу всю суму кредиту, відсотки та дотримуватися строків та умов, вказаних у договорі. 13 грудня 2006 року між позивачем та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № 460-Н, відповідно до якого він відповідає по всіх зобов'язаннях за кредитним договором перед кредитором в тому ж обсязі, що і позичальник ОСОБА_2

В порушення умов вказаного договору відповідач прострочив виплату грошової суми, тому, у зв'язку з невиконанням відповідачем умов кредитного договору, представник позивача просив суд стягнути з відповідачів заборгованість у розмірі 9 520,14 гривень, а також стягнути судові витрати (а. с. 3).

В процесі розгляду справи представник позивача надав суду заяву про залишення позовних вимог до ОСОБА_3 без розгляду, у зв'язку з його смертю (а. с. 35). Ухвалою суду від 04.02.2013 року заяву позивача задоволено (а. с. 48).

Рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 04 лютого 2013 року у позові ПАТ «Державний Ощадний банк України» - відмовлено (а. с. 50-51).

В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати вказане рішення, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на його необґрунтованість, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права (а. с. 53-54).

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 22.05.2013 року апеляційну скаргу ПАТ «Державний Ощадний банк України» задоволено частково. Рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 04 лютого 2013 року скасовано, ухвалено нове рішення. В задоволенні позову ПАТ «Державний Ощадний банк України» - відмовлено (а. с. 94-96).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.11.2013 року касаційну скаргу ПАТ «Державний Ощадний банк України» задоволено. Рішення апеляційного суду Одеської області від 22.05.2013 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (а. с. 121-122).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПАТ «Державний Ощадний банк України» підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову ПАТ «Державний Ощадний банк України», суд першої інстанції виходив із того, кредитний договір № 460-н між ПАТ «Державний Ощадний банк України та ОСОБА_2 не укладався, а тому між ними не виникло договірних зобов'язань, як підстави для їх виконання сторонами по справі.

Такий висновок суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Судом встановлено, що в матеріалах справи міститься Кредитний договір № 460-Н від 13.12.2006 року, укладений ПАТ «Державний Ощадний банк України» в особі Котовської філії та відповідачем ОСОБА_2, відповідно до умов якого, Банк надав позичальнику на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти в сумі 5 000,00 гривень, а ОСОБА_2 отримав та зобов'язався повернути у строк до 13 грудня 2009 року грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 24 % річних (а. с. 8-9).

Банк згідно п.п.1.1.,3.1.3 Кредитного договору здійснив видачу кредиту готівкою в сумі 5000 гривень, відповідно до заяви на видачу готівки.

В забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору, між Банком та ОСОБА_3 13 грудня 2006 року був укладений договір поруки № 460-Н (а. с. 10-11).

В забезпеченні виконання зобов'язань по кредитному договору, між Банком та ОСОБА_2 13 грудня 2006 року був укладений договір застави майна № 460-Н, предметом якого є рухоме майно, а саме: телевізор «LG», стінка (полузакриті шафи - 2 шт., платтяна шафа, шафа для посуду), м'який куточок (диван, крісла - 2 шт., пуфик, столик), холодильник, кухня (навісні шафи - 4 шт., стіл-тумба - 3 шт., мийка), на загальну вартість - 10 100 гривень (а. с. 12-14).

ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснював, що кредитний договір з ПАТ «Державний Ощадний банк України» він не підписував, грошові кошти від Банку не отримував, в кредитному договорі та в інших документах кредитної справи його підпис підроблений.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 25 квітня 2014 року по справі була призначена судова - почеркознавча експертиза, на вирішення якої поставлені питання:

- Ким виконаний підпис в кредитному договорі № 460-н від 13.12.2006 року, укладеному між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_2, відповідачем ОСОБА_2 чи іншою особою?

- Ким виконаний підпис в заяві на видачу готівки від 13 грудня 2006 року і в кредитної заяві від 08 грудня 2006 року (а. с. 15, 18), відповідачем ОСОБА_2 чи іншою особою?

Відповідно до висновку № 5043/01 судово-почеркознавчої експертизи від 31 серпня 2015 року, складеного старшим судовим експертом ОНДІСЕ ОСОБА_4, підписи від імені ОСОБА_2 у наданих на експертизу кредитному договорі № 460-н від 13.12.2006 року, укладеному між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_2, розміщені в графах «підпис Позичальника», «Позичальник Підпис»; кредитній заявці від 08.12.2006 року на суму 5 000 гривень, розміщеній в графі «Прізвище та підпис позичальника», виконані не самим ОСОБА_2, а іншою особою (особами). Ці підписи виконані з наслідуванням підпису (підписам) ОСОБА_2 2. Питання ухвали «Чи виконаний підпис від імені ОСОБА_2 у копії заяви на видачу готівки від 13.12.2006 року, розміщений в графі «Підпис отримувача», самим ОСОБА_2 або іншою особою?» не вирішувалося з причин того, що згідно акту про вилучення для знищення документів не внесених до національного архівного фонду від 21.05.2013 року № 1, досліджуваний документ - заява про видачу готівки від 13.12.2006 року - був знищений (а. с. 208-212).

Звертає увагу той факт, що в період розгляду цієї справи Банком був знищений оригінал заяви про видачу готівки від 13.12.2006 року на суму 5 000 гривень, яка нібито підписаний ОСОБА_2, що унеможливило проведення експертизи у цій частині.

Частиною 1 статті 146 ЦПК України визначено, що в разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Отже, дії Банку, пов'язані із знищенням оригіналу заяви про видачу готівки від 13.12.2006 року в період розгляду справи, колегія суддів розцінює не на користь ПАТ «Державний Ощадний банк України», а вважає, що такі дії свідчать про ухилення Банку від подання експертам необхідних матеріалів, що надає можливість застосувати наслідки, передбачені ст. 146 ЦПК України.

Законодавець пов'язує момент укладення договору з моментом передання грошей у випадку укладення договору позики (ст. 1046 ЦК України). Кредитний договір, спір щодо якого вирішено у справі, є укладеним з моменту досягнення його сторонами у письмовій формі згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Однією з підстав виникнення зобов'язання є договір або інший правочин (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зокрема, сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами (ч. 2 ст. 6 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 638 та ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.

На підставі ч. 2 ст. 640 ЦК України у разі, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання майна або вчинення певної дії.

За змістом ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення, що регулюють договір позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

З огляду на вказані положення закону, договір позики є реальним та вважається укладеним із моменту передання грошей.

При вирішенні справ про визнання кредитного договору недійсним суди повинні враховувати роз'яснення, наведені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", суди повинні розмежовувати кредитний договір, який є недійсним у силу закону (нікчемний) або може бути визнаний таким у судовому порядку (оспорюваний) з підстав, встановлених частиною першою статті 215 ЦК України, та кредитний договір, який є неукладеним (не відбувся), що не може бути визнаний недійсним, зокрема, у випадку, коли сторони в належній формі не досягли згоди щодо хоча б з однієї його істотної умови або зміст яких неможливо встановити виходячи з норм чинного законодавства (статті 536, 638, 1056 1 ЦК України).

Відповідно до положення ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином, суд першої інстанції встановивши, що ОСОБА_2 не укладав кредитний договір з ПАТ «Державний Ощадний банк України», банк не надавав грошових коштів ОСОБА_2, дійшов правильного висновку про те, що договір між ПАТ «Державний Ощадний банк України та ОСОБА_2 не відбувся, а відтак заборгованість у ОСОБА_2 перед Банком відсутня.

Враховуючи, що вирішення позову про стягнення заборгованості залежить від встановлення факту укладення договору, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в його задоволенні.

Проте, суд першої інстанції, в мотивувальній частині дійшов помилкового висновку про застосування строків позовної давності, оскільки відповідна заява ОСОБА_2 у матеріалах справи відсутня. Такі посилання повинні бути виключені з мотивувальної частини.

При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 04 лютого 2013 року ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України» - відхилити.

Рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 04 лютого 2013 року - залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий Погорєлова С.О.

Судді Цюра Т.В.

Сидоренко І.П.