Ухвала суду № 53432016, 12.11.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/6614/15

Головуючий у першій інстанції Леонов О.С.

Доповідач Панасенков В. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.11.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - судді Панасенкова В.О.

суддів: Парапана В.Ф.

Громіка Р.Д.,

при секретарі: Добряк Н.І.,

за участю: представника позивачки ОСОБА_3 - ОСОБА_4, та представника відповідача, арбітражного керуючого, ліквідатора Відкритого акціонерного товариства «Холдінгова компанія «Краян» - Фоменко М.С., - Недашківського А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою арбітражного керуючого, ліквідатора Відкритого акціонерного товариства «Холдінгова компанія «Краян» - Фоменко Мілени Сергіївни, на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 17 червня 2015 року за позовом представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4, до Відкритого акціонерного товариства «Холдінгова компанія «Краян» про поновлення на попередній роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, заборгованості по заробітної платі, невикористану відпустку, вихідну допомогу, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а:

25 квітня 2015 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 звернувся до суду з вказаним позовом, який остаточно уточнив 03 червня 2015 року, обґрунтовуючи вимоги тим, що з 02 грудня 1969 року ОСОБА_3 була прийнята до Одеського заводу вантажного кранобудування ім. Січневого повстання, правонаступником якого є ВАТ «Холдінгова компанія «Краян», з 06 липня 2004 року її переведено на посаду начальника відділу інструментального господарювання. Згідно наказу №02-13/2/03/15к від 26 березня 2015 року її було звільнено за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з ліквідацією підприємства, який вона отримана по пошті 04 квітня 2015 року. Вона вважає звільнення незаконним, оскільки не була персонально попереджена про наступне вивільнення у встановлений законом строк. Ухвалою господарського суду Одеської області від 09 серпня 2006 року порушено

провадження про банкрутство ВАТ «Холдінгова компанія «Краян» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Ухвалою господарського суду Одеської області від 22 листопада 2007 року введено процедуру санації компанії. Постановою господарського суду Одеської області від 25 липня 2014 року у відношенні компанії відкрита ліквідаційна процедура та призначена ліквідатором банкрута - арбітражного керуючого Фоменко М.С., на яку покладено повноваження керівника компанії. На момент звільнення з роботи у відповідача була давня заборгованість із невиплаченої заробітної плати, яка станом на 01 березня 2015 року з урахуванням суми погашеної заборгованості через виконавчу службу складала 16221, 00 грн. (30340,05 грн. - 14119,05 грн.). З 01 травня 2013 року по 26 березня 2015 року ОСОБА_3 виходила на роботу, але робота не виконувалась через простої підприємства. Час простою не з вини працівника має бути оплачено не менш двох третин тарифної ставки (окладу). З урахування окладу позивача 3200 грн., заборгованість за період з 01 травня 2013 року по 26 березня 2015 року складає 48761,82 грн. а всього сума заборгованості становить 64498,82 грн. (16221,00 грн. + 48761,82 грн.). Крім того, їй не сплачено суми вихідної допомоги в розмірі 3200 грн. та компенсація за невикористані дні відпустки у розмірі 9224 грн. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за два місяця становить 6400 грн. Порушенням трудових прав позивачці завдана моральна шкода, яка вона оцінює у 20000 грн.

Посилаючись на ці обставини, та на ст. ст. 40, 44, 49-2, 83, 97, 103, 113, 115, 116, 231, 233, 235, 237-1, 238, 240-1 КЗпП України, представник позивачки ОСОБА_3 - ОСОБА_4 просив суд визнати ОСОБА_3 такою, що звільнена з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП України з дня прийняття рішенням суду, про що внести відповідний запис у трудову книжку, стягнути з ВАТ «ХК «Краян» на користь позивачки заборгованість по заробітній платі у розмірі 64498,82 грн., середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27 березня 2015 року по день виконання рішення, компенсацію за невикористані дні відпусток, вихідну допомогу при звільненні у розмірі 3200 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 3200 грн. та моральну шкоду в розмірі 20000 грн. (а.с. 1-3, 77-78).

Представник відповідача, ВАТ «ХК Краян», - Недашківський А.В., проти позову заперечував й в своїх усних й письмових поясненнях зазначав, що позивачка ОСОБА_3 звільнена з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з ліквідацією підприємства на законних підставах і в встановленому законом порядку, тому підстав для задоволення позову немає. (30-36). 19 травня 2015 року представник відповідача звернувся до суду першої інстанції з заявою про закриття провадження у справі, з тих підстав, що згідно діючого законодавства, а саме ч. 4 ст. 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутства, в редакції Закону України від 06 грудня 2012 року №5518-УІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо подальшого удосконалення адміністрування податків і зборів», ч. 7 ст. 12 ст. 16 ГПК України, з 01січня 2013 року справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати, поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятків спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу) … підвідомчі господарським судам (а.с. 16-17).

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 17 червня 2015 року у закритті провадження у справі відмовлено.

Рішенням суду першої інстанції позов представника позивачки ОСОБА_3 - ОСОБА_4, задоволено частково. Суд визнав позивачку такою, яку було звільнено за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України з 27.05.2015 року, про що внести відповідний запис до трудової книжки, стягнув з ВАТ «ХК «Краян» на користь позивачки

заробітну плату за весь час вимушеного прогулу у розмірі 6400,00 гривень, заборгованість із заробітної плати у розмірі 64172,40 гривень, середній заробіток за весь період затримки розрахунку у розмірі 6400,00 гривень, компенсацію моральної шкоди у розмірі 2500,00 гривень, компенсацію за всі невикористані дні відпусток у розмірі 9224,00 гривень, суму вихідної допомоги при звільненні у розмірі 3200,00 гривень, У задоволенні інших позовних вимог відмовив. Судові витрати відніс за рахунок держави.

Суд встановив порядок виконання рішення суду в частині внесення відповідного запису до трудової книжки ОСОБА_3, згідно якого у разі набрання рішенням суду законної сили воно є підставою для внесення ліквідатором ВАТ «ХК «Краян» до трудової книжки ОСОБА_3 запису про звільнення за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України з 27 травня 2015 року (а.с. 185-192).

В апеляційній скарзі арбітражна керуюча, ліквідатор ВАТ «ХК «Краян» - Фоменко М.С., просить рішення суду першої інстанції скасувати, провадження у справі закрити за підставою п.1 ч.1 ст. 205 ЦПК України, мотивуючи тим, що судом порушенні норми матеріального та процесуального права, а саме, судом помилково застосовані норми матеріального права щодо наслідків банкрутства та ліквідації відповідача та не враховано, що діючим законодавством встановлено виключну юрисдикцію даного спору господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (а.с. 200-209).

В запереченні на апеляційну скаргу представник позивачки ОСОБА_3 - ОСОБА_4, просить скаргу відхилити у зв'язку з безпідставністю її доводів.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги арбітражної керуючої, ліквідатора ВАТ «ХК «Краян» - Фоменко М.С., пояснення на апеляцію представника позивачки ОСОБА_3 - ОСОБА_4, та представника відповідача, арбітражного керуючого, ліквідатора Відкритого акціонерного товариства «Холдінгова компанія «Краян» - Фоменко М.С., - Недашківського А.В., перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ВАТ «Холдингова компанія «Краян» є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку і діє на підставі Статуту, затвердженого головою Фонду державного майна України від 27.07.2005 р. (а.с. 97-127).

Відповідно до запису №1 в трудовій книжці від 03.12.1969 року ОСОБА_3 була прийнята на роботу до Одеського заводу вантажкого кранобудування ім. Січневого повстання (правонаступником якого є ВАТ «Холдингова компанія «Краян») на підставі наказу №791/к від 02.12.1969 року (а.с.6).

Наказом №74/к від 06.07.2004 року позивача було переведено на посаду начальника відділу інструментального господарства (а.с.37).

Постановою господарського суду Одеської області від 25 липня 2014 року у відношенні компанії відкрита ліквідаційна процедура та призначена ліквідатором банкрута - арбітражного керуючого Фоменко М.С., на яку покладено повноваження керівника компанії.

Згідно до наказу №02-13/26/03-01/15к від 26.03.2015 року (запис у трудовій №8 від 27 березня 2015 року) позивачку ОСОБА_3 було звільнено 27.03.2015 р. на підставі п. 1 ст.40 КЗпП України у зв'язку із ліквідацією підприємства (а.с.4). Копію наказу позивачкою було отримано по пошті 03.04.2015 року, про що свідчать дані з реєстру Укрпошти (а.с.5), а трудову книжку - 06.04.2015 року.

Відмовляючи у задоволенні заяви про закриття провадження у справі та вирішуючи трудовий спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Позивачка звільнена з роботи за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з ліквідацією підприємства, з порушення встановленого порядку вивільнення у встановлений законом строк й з порушення трудових прав щодо виплати заробітної плати, тому її вимоги є законними й обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитися неможливо, виходячи з наступного.

У пунктах 2, 3 та 15 постанови №3 Пленуму "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ" від 01 березня 2013 року Вищий спеціалізований суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, роз'яснив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону № 2453-VI).

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності.

Цивільна юрисдикція - це визначена законом сукупність повноважень судів щодо розгляду цивільних справ, віднесених до їх компетенції (стаття 15 ЦПК). Підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції (статті 108-114 ЦПК).

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що відповідно до статей 15, 16 ЦПК у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17; далі - КАС), Господарським процесуальним кодексом України (статті 1, 12; далі - ГПК), Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК) або Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

У зв'язку з наведеним суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Оскільки згідно зі статтею 16 ЦПК не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого виду судочинства. Разом із тим суд також має врахувати, що в порядку цивільного судочинства підлягають розгляду справи у разі, якщо однією зі сторін є фізична особа, а вимоги взаємопов'язані між собою і окремий їх розгляд неможливий.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 12 ГПК справи про банкрутство підвідомчі господарським судам.

Поняття банкрутства, порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом, порядок та умови застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредитора визначаються Законом України від 14 травня 1992 року № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

За цим Законом банкрутство - це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури (стаття 1 вказаного Закону).

У зв'язку з наведеним вимоги про поновлення строку звернення до боржника щодо його грошових зобов'язань, що виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, та про зобов'язання включити до переліку кредиторів не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права, визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно із пп. 1, 3 ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо 1) захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; 3) інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Статтею 28 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що у разі банкрутства підприємства чи ліквідації його у судовому порядку зобов'язання перед працівниками такого підприємства щодо заробітної плати, яку вони повинні одержати за працю (роботу, послуги), виконану у період, що передував банкрутству чи ліквідації підприємства, виконуються відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

У зв'язку з набранням чинності Законом України від 22 грудня 2011 р. № 4212-VI «Про внесення змін до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» зазначений Закон викладено в новій редакції. Закон набрав чинності 19 січня 2013 р. (за винятком окремих його положень).

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» статтю 12 ГПК доповнено пунктом 7, відповідно до якого до підвідомчості господарських судів віднесено справи у спорах, зокрема про стягнення заробітної плати з боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство (як і поновлення на роботі посадових і службових осіб боржника).

Відповідно до Закону України від 02 жовтня 2012 р. № 5405-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання господарських зобов'язань» розділ Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» доповнено пунктом 1-1, яким визначено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Таким чином, вирішуючи питання про визначення юрисдикції (предметної підсудності) справи за позовом про стягнення заробітної плати з роботодавця, необхідно враховувати положення пункту 1-1 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», вимоги статті 15 ЦПК України, статті 12 ГПК України та брати до уваги дату порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо таку ухвалу постановлено після 19 січня 2013 р.

Справи про банкрутство боржника, порушені господарськими судами до 19 січня 2013 р., не впливають на визначення юрисдикції справ про стягнення з боржника зарплати і їх слід розглядати в порядку цивільного судочинства.

Постановою господарського суду Одеської області від 25.07.2014 року (справа № 1-24-7-5/297-06-7817) припинена процедура санації ВАТ «ХК «Краян» та припинено повноваження керуючого санацією арбітражного керуючого Фоменко М.С., визнано ВАТ «ХК «Краян» банкрутом, відкрито ліквідаційну процедури ВАТ «ХК «Краян», передбачену ст. ст. 37-46 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, призначено ліквідатором ВАТ «ХК «Краян» арбітражного керуючого Фоменко Мілену Сергіївну, на яку згідно до закону покладено повноваження керівника відповідача (а.с. 18-23).

За змістом ст. 38 вказаного Закону з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури підприємниць діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу; припиняються повноваження органів управління щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, керівник боржника звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства; припиняються повноваження власника майна банкрута.

Ліквідатор з дня свого призначення виконує, зокрема, очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної комісії повідомляє працівників банкрута про звільнення з роботи та здійснює його відповідно до законодавства про працю; до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи - банкрута.

З Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що станом на 02 квітня 2015 року ВАТ «ХК «Краян» з 05 серпня 2014 року перебуває в стані припинення за судовим рішення господарського суду Одеської області від 25 липня 2014 року (а.с. 125).

З позовом про вирішення трудового спору щодо поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, заборгованості по заробітної платі, невикористану відпустку, вихідну допомогу, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди представник позивачки ОСОБА_3 - ОСОБА_4, звернувся до суду 28 квітня 2015 року (а. с. 1).

Колегія суддів не погоджується з доводами представника позивачки ОСОБА_3 - ОСОБА_4, про те, що справа підлягає розгляду в порядку цивільного провадження, так як провадження про банкрутство ВАТ «ХК «Краян» порушено ухвалою господарського суду Одеської області від 09 серпня 2006 року та вважає їх помилковими, оскільки положення закону щодо підвідомчості господарським судам справ у спорах про стягнення заробітної плати з боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство (як і поновлення на роботі посадових і службових осіб боржника) застосовуються лише стосовно положень, що регулюють ліквідаційну процедуру та припинення підприємства (Розділ ІІІ вказаного Закону).

Абзацом 9 ст. 16 ГПК України встановлено виключну підсудність справ господарським судам і зазначено, що справи у майнових спорах, передбачених пунктом 7 частини першої статті 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи трудовий спір по суті, на вказані положення Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», який у даному випадку є спеціальним, уваги не звернув, не з'ясував належним чином можливість розгляду справи в порядку цивільного судочинства та не перевірив, чи входить позивачка до категорії осіб, справи про поновлення на роботі яких у випадку порушення справи про банкрутство особи, з якою вони перебувають у трудових відносинах, підлягають розгляду у господарських судах.

Аналізуючи наведені норми права, роз'яснення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, з'ясовуючи обставини, які мають значення для вирішення справи, оцінуючи наявні у справі докази, колегія суддів дійшла висновку про те, що дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦП К України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч.1 ст. 310 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі або залишення без розгляду з підстав, визначених статтями 205 і 207 ЦПК України.

Отже, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, провадження у справі за позовом представника позивачки ОСОБА_3 - ОСОБА_4, слід закрити та роз'яснити йому право на звернення до суду за захистом порушеного права в порядку господарського судочинства. У зв'язку з цим втрачає чинність та підлягає скасуванню й ухвала суду першої інстанції про відмову у закритті провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 4, 310 ч. 1, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу арбітражного керуючого, ліквідатора Відкритого акціонерного товариства «Холдінгова компанія «Краян» - Фоменко Мілени Сергіївни, задовольнити, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 17 червня 2015 року та ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 17 червня 2015 року скасувати.

Провадження у справі за позовом представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4, до Відкритого акціонерного товариства «Холдінгова компанія «Краян» про поновлення на попередній роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, заборгованості по заробітної платі, невикористану відпустку, вихідну допомогу, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди закрити.

Роз'яснити ОСОБА_3 право на звернення до суду за захистом порушених трудових прав в порядку господарського судочинства.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили ухвалою.

Судді апеляційного суду Одеської області: В.О. Панасенков

В.Ф. Парапан

Р.Д. Громік