Ухвала суду № 53431113, 12.11.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/7070/14-ц 12.11.2015 12.11.2015 12.11.2015

Провадження №22-ц/784/2427/15

Головуючий у першій інстанції-Притуляк І.О.

Доповідач апеляційної інстанції-Данилова О.О.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Данилової О.О.,

суддів - Лівінського І.В., Шаманської Н.О.,

при секретарі - Гавор В.Б.,

за участю позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк»

на заочне рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 27 жовтня 2014 року у цивільній справі за позовом

ОСОБА_1 до

публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк»

про стягнення коштів за договором банківського вкладу

У С Т А Н О В И Л А:

У липні 2014 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ПАТ «ВіЕйБі Банк» про стягнення коштів за договором банківського вкладу.

Позивачка зазначала, що 1 вересня 2009 року уклала з банком договір банківського вкладу № 40494/2009, за яким внесла 40 000 грн. строком на 12 місяців зі ставкою 25 % річних та з можливістю поповнення депозиту. В подальшому дія договору продовжувалась, а сума вкладу була збільшена до 100 000 грн. 4 квітня 2014 року вона звернулася до банку з заявою про розірвання договору і повернення грошових коштів та отримала відповідь про те, що договір розірвано 11 жовтня 2013 року, а кошти переведені на кореспондентський рахунок.

Посилаючись на безпідставне дострокове розірвання договору у жовтні 2013 року та переведення коштів на кореспондентський рахунок, ОСОБА_1 просила стягнути 100 000 грн. депозитного вкладу та 21 496, 82 грн. відсотків (а.с. 35).

Представник банку у судові засідання не з'являвся, своєї думки стосовно позову не висловив.

Заочним рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 27 жовтня 2014 року позов задоволено, з ПАТ «ВіЕйБі Банк» стягнуто 100 000 грн. депозитного вкладу та 21 496, 82 грн. відсотків. На користь держави з відповідача стягнуто 1 214, 97 грн. судового збору.

Ухвалою цього ж суду від 21 травня 2015 року заява банку про скасування заочного рішення залишена без задоволення.

В апеляційній скарзі представник ПАТ «ВіЕйБі Банк» просив заочне рішення скасувати та відмовити у задоволенні позову. Апелянт посилався на те, що перерахувавши депозитні кошти з вкладного рахунку на поточний, а потім на картковий рахунок, відкритий на ім'я ОСОБА_1, банк виконав всі договірні зобов'язання. Крім того, суд безпідставно стягнув з відповідача судовий збір, оскільки уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, призначена за процедурою ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк», звільнена від сплати судового збору.

В судові засідання апеляційного суду представник апелянта не з'явився повторно, хоча його явка ухвалою суду визнана обов'язковою (а.с.112). Про час та місце судових засідань апелянт повідомлений належним чином (а.с.111,123).

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про банки та банківську діяльність" вклад (депозит) - це кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або іноземній валюті, які розміщені клієнтами на іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Відповідно до статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунку (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

За правилами статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Судом встановлено, що 1 вересня 2009 року між ОСОБА_1 та ВАТ «ВіЕйБі Банк» укладено договір банківського вкладу «Строковий» №40494/2009 у національній валюті з виплатою процентів по закінченню строку дії вкладу строком на 12 місяців зі ставкою 25 % річних (далі Договір вкладу, а.с. 2-3).

За умовами пунктів 1.1 та 3.2.2 Договору вкладу банк відкриває ОСОБА_1 вкладний рахунок № НОМЕР_1, а першого робочого дня за днем закінчення першого та кожного наступного строку дії Договору вкладу перераховувати нараховані проценти на рахунок № НОМЕР_2, відкритий у банку на ім'я вкладника (особовий рахунок держателя платіжної карти).

Відповідно до пункту 1.6 Договору вкладу, якщо по закінченню терміну дії договору, вклад не витребувано, договір вважається автоматично пролонгованим на такий же строк.

Пунктом 3.2.3 Договору вкладу передбачено обов'язок банку на вимогу вкладника видати вклад та перераховану суму процентів по вкладу відповідно до умов договору.

Порядок дострокового розірвання договору передбачено пунктом 2.2.3 Договору вкладу, який передбачає письмове повідомлення вкладника, вказівку дати розірвання договору та направлення такого повідомлення не пізніше 7 днів до цієї дати.

У день укладення договору (1 вересня 2009 року) ОСОБА_1 внесла 40 000 грн. на вкладний рахунок № НОМЕР_1, що передбачено пунктом 1.1 Договору вкладу (а.с. 10), а 18 серпня 2010 року - 20 000 грн. за квитанцією № 1333410 (а.с. 9).

Судом також встановлено, що Договір вкладу пролонговувався і на вкладний рахунок ОСОБА_1 зараховувались кошти -1 вересня 2010 року - 10 150 грн. за квитанцією № 69367 (а.с. 9), 1 вересня 2011 року - 14 271 грн. за квитанцією № 14843 (а.с. 8), 3 вересня 2012 року - 12 880 грн. за квитанцією № 44945 (а.с. 7), 2 вересня 2013 року - 2699 грн. за квитанцією №31217 (а.с.6).

Отже, загальний розмір вкладу ОСОБА_1 станом на 2 вересня 2013 року на вкладному рахунку № НОМЕР_1 складав 100 000 грн.

Додатковим договором № 1 (без дати) внесені зміни до Договору вкладу, в тому числі пунктом 1 передбачена зміна процентної ставки (22,5%) та визначено строк дії депозитної угоди з 1 вересня 2013 року по 1 вересня 2014 року (а.с.4).

4 квітня 2014 року ОСОБА_1 звернулася до банку з заявою про повернення грошових коштів, а 30 травня 2014 року отримала відповідь про виконання банком умов депозитного договору в повному обсязі (а.с. 11, 12).

Проте, встановлені обставини свідчать про те, що ПАТ «ВіЕйБі Банк» належним чином не виконав умов, передбачених пунктом 3.2.3 Договору вкладу, та приписів статті 1060 ЦК, статті 2 Закону «Про банки та банківську діяльність», відмовивши позивачці в поверненні суми вкладу з нарахованими відсотками на її вимогу.

Колегія суддів не може прийняти до уваги посилання відповідача на те, що всі умови Договору вкладу ним виконані.

На підтвердження цих обставин ПАТ «ВіЕйБі Банк» надав суду апеляційної інстанції відомості про рух коштів на рахунках № НОМЕР_1 (депозитний рахунок) та № НОМЕР_2 (нарахування процентів), з яких вбачається наступне.

11 жовтня 2013 року з рахунку № НОМЕР_1 перераховано 100 000 грн. на рахунок № НОМЕР_2 з зазначенням - дострокове повернення вкладу (а.с.41 зворот). Того ж числа кошти з рахунку № 26206140400484 перераховані на інший картковий рахунок № НОМЕР_3.

Проте, апелянт не надав апеляційному суду доказів звернення ОСОБА_1 у жовтні 2013 року з письмовою вимогою про дострокове розірвання Договору вкладу, а тому не довів і правомірність дострокового розірвання Договору вкладу у жовтні 2013 року.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що правоохоронними органами виявлені злочини, вчинені працівниками банку по заволодінню грошовими коштами фізичних осіб, розміщених на депозитних рахунках банку.

Так, вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 24 червня 2015 року (кримінальна справа № 487/6664/14-к провадження 1-кп/487/46/15), який набув законної сили, засуджено за вчинення злочинів, передбачених частиною 2 статті 191, частинами 2, 3 статті 362 КК, головного експерта з продажу та роздрібного бізнесу відділення № 151 ОСОБА_2, який, зловживаючи службовим становищем, шляхом несанкціонованих змін інформації, яка обробляється в автоматизованій системі банку, заволодів грошовими коштами, які розміщені на депозитних вкладах, в тому числі і вклад ОСОБА_1 (а.с. 89-104).

При розгляді кримінальної справи встановлено, що ОСОБА_2 без відома клієнта банку ОСОБА_1 10 жовтня 2013 року відкрив картковий рахунок на ім'я позивачки № НОМЕР_3 (а.с.5), заволодів банківською карткою до вказаного рахунку та, використовуючи доступ до мережних ресурсів, знімав через «інтернет-банкінг» грошові кошти та розпоряджався ними на свій розсуд (а.с. 90 зворот). Заяву про відкриття поточного рахунку № НОМЕР_3 та підключення до системи електронного банкінгу позивачка не подавала, картку не отримувала (а.с. 120 заява-анкета).

Отже, факт безпідставного дострокового розірвання Договору вкладу та перерахування коштів на картковий рахунок № НОМЕР_3 без вручення позивачці банківської картки до цього рахунку, встановлено вироком суду, що набув законної сили, що відповідно до статті 61 ЦПК є приюдиційним фактом.

Обставини несанкціонованих трансакцій з рахунків ОСОБА_1 за Договором вкладу підтверджено і заявою ПАТ «ВіЕйБі Банк» в порядку статті 60 КПК від 24 лютого 2014 року (том 3. а.с. 177-179, кримінальна справа № 487/6664/14-к).

При вирішенні питання про розмежування відповідальності ПАТ «ВіЕйБі» та особи, що вчинила злочин, колегія суддів виходить з характеру правовідносин та вважає доведеним наявність між ОСОБА_1 та ПАТ «ВіЕйБі Банк» відносин за договором банківського вкладу, які останній не виконав.

Порушення відповідачем умов пунктів 2.2.3 Договору та невиконання обов'язку щодо належного повернення вкладу за пунктом 3.2.3 Договору вкладу та вимог статей 1058 та 1060 ЦК є підставою для стягнення депозиту з ПАТ «ВіЕйБі Банк» як сторони договору.

Підстави відповідальності банку за несанкціоновані трансакції коштів клієнта підтверджені і відповідачем (а.с. 121-122).

Безпідставне дострокове розірвання банком договору банківського вкладу у жовтні 2013 року та неповернення вкладу по закінченню строку дії договору 1 вересня 2014 року є підставою для виплати позивачці процентів відповідно до вимог статті 1058 та пункту 3.2.3 Договору вкладу.

Процентна ставка, яка за Додатковим договором №1 (а.с.4), укладеним на строк з 1 вересня 2013 року до 1 вересня 2014 року, складає 22,5 відсотків річних. Проценти мають нараховуватись на депозитний вклад в розмірі 100 000 грн.

Отже, вимоги ОСОБА_1 про стягнення в межах заявленого позову - 21 496,82 грн. процентів підлягають задоволенню.

Заперечень проти розміру цих сум апеляційна скарга не містить.

Таким чином, колегія суддів вважає законним та обґрунтованим стягнення на користь ОСОБА_1 з ПАТ «ВіЕйБі Банк» 121 496,82 грн. за Договором вкладу відповідно до статей 1058, 1060 ЦК.

Не можна погодитись і з доводами апеляційної скарги про звільнення відповідача від сплати судового збору.

Процедуру ліквідації ПАТ «ВіЄйБі Банк» розпочато у березні 2015 року (а.с. 80), тобто не тільки після виникнення у відповідача зобов'язань по поверненню депозитного вкладу та сплати процентів, а і після ухвалення судом рішення від 27 жовтні 2014 року.

Керуючись статтями 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» відхилити.

Заочне рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 27 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді