Ухвала суду № 53429843, 12.11.2015, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 145/711/15-ц Провадження № 22-ц/772/2756/2015Головуючий в суді першої інстанції Ліщишина М. Ю.Категорія 19Доповідач Зайцев А. Ю.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2015 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого: Зайцева А.Ю.,

суддів: Денишенко Т.О., Луценка В.В.

при секретарі: Торбасюк О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ТОВ «Можайське» на рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 11.08.2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Можайське» про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Можайське» про стягнення коштів, мотивуючи свої вимоги тим, що 15 січня 2012 року між відповідачем ТОВ «Можайське» та ОСОБА_3 з однієї сторони та ним, ОСОБА_2, з іншої сторони, було укладено договір. Пунктом 3 цього Договору передбачено, що «Сторони домовляються, що затрати, які будуть внесені в діяльність товариства на підставі відповідних документів та договорів, при розподілі прибутку Товариства повертаються сторонам 100%-во». Позивачем у справі ОСОБА_2 в діяльність товариства були внесені матеріальні цінності, що підтверджується відповідними актами: № 1 від 03.05.2012 року на суму 71250,00 грн.; № 2 від 30.06.2012 року, на суму 22163,55 грн.; № 4 від 30.08.2012 року, на суму 35965, 12 грн.; № 6 від 30.06.2012 року на суму 65810 грн. Відповідно до п. 6 Договору оцінка результату господарської діяльності і розподіл прибутку сторонами здійснюється до 15 грудня кожного року. Тобто, 15.12.2012 року відповідач повинен був повернути позивачу всі витрати, які він поніс на його господарську діяльність, але відповідач не виконав цей обов'язок. Затрати понесені позивачем на передані товариству матеріальні цінності до даного часу відповідач не повернув, тому має сплати інфляційні втрати та 3% річних за користування коштами відповідно до вимог чинного законодавства. Загальна сума боргу становить 195188,67 грн., 3% річних 14133,79грн.; інфляційні - 335978,25 грн. Дані обставини стали підставою для звернення до суду.

Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 11.08.2015 року позов задоволено. Стягнуто з ТОВ «Можайське» на користь ОСОБА_2 борг з урахуванням індексу інфляції в сумі 335978,25 грн., проценти за час порушення виконання грошового зобов'язання в сумі 14133,79 грн. та судовий збір в сумі 3501,12 грн., а всього 353613,16 гривень.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції представник ТОВ «Можайське» оскаржив його в апеляційному порядку та просив рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову, вважаючи рішення незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, також зазначає, що при розгляді справи судом було неповно з'ясовано усі обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

За змістом ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права; не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Частина 1 статті 303 ЦПК України передбачає, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом встановлено, що 15.01.2012 року між ТОВ «Можайське» в особі директора ОСОБА_4 та засновника ОСОБА_3 з однієї сторони, та ОСОБА_2 з другої сторони, було укладено договір № 3, пунктом 3 якого передбачено: «Сторони домовляються, що затрати, які будуть внесені в діяльність товариства на підставі відповідних документів та договорів, при розподілі прибутку товариства повертаються сторонам 100 %-во».

Позивачем у справі ОСОБА_2 в діяльність товариства були внесені матеріальні цінності, що підтверджується відповідними актами: № 1 від 03.05.2012 року на суму 71250,00 грн.; № 2 від 30.06.2012 року, на суму 22163,55 грн.; № 4 від 30.08.2012 року, на суму 35965, 12 грн.; № 6 від 30.06.2012 року на суму 65810 грн.

По вказаних актах, підписаних відповідачем, ОСОБА_2 понесено витрат на діяльність ТОВ «Можайське» на суму 195188,67 грн.

Відповідно до п. 6 Договору № 3 від 15.01.2012 року оцінка результату господарської діяльності і розподіл прибутку сторонами здійснюється до 15 грудня кожного року.

Тобто, до 15.12.2012 року відповідач повинен був повернути позивачу у справі ОСОБА_2 всі витрати, які ОСОБА_2 поніс на господарську діяльність товариства.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції вірно виходив з того, що відповідач не виконав умови п.3 договору №3 від 15 січня 2012 року, а відтак має сплатити 3% річних та інфляційні втрати за користування чужими коштами, відповідно до вимог ст.625 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги, що станом на 28.01.2013 року, 29.01.2013 року та 01.02.2013 року всі затрати понесені ОСОБА_2 були йому повернуті, а тому і будь-які нарахування 3 % річних та індексу інфляції суперечать нормам ЦК України, не ґрунтуються на доказах.

Зокрема, з наявних у матеріалах справи копій видаткових касових ордерів від 28.01.2013 року на суму 49 000 грн., від 29.01.2013 року на суму 215 000 грн. та від 01.02.2013 року на суму 49 000 грн. (а.с.44-47) вбачається, що позивачу були виплачені дивіденди, а не затрати на передані матеріальні цінності. Будь-яких доказів, що в суму дивідендів увійшли крім прибутку і затрати понесені ОСОБА_2, суду не надано.

Таким чином, судова колегія прийшла до висновку, що відповідачем було порушено зобовязання по своєчасній оплаті отриманих матеріальних цінностей, в звязку з чим позов обґрунтований, в тому числі і щодо стягнення нарахувань передбачених ст.. 625 ЦК України, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «Можайське» - відхилити.

Рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 11.08.2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Можайське» про стягнення коштів - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: А.Ю. Зайцев

Судді: Т.О. Денишенко

В.В. Луценко