Ухвала суду № 53428889, 03.11.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 6402/7955/14ц

Провадження: 22-ц/790/6315/15 Головуючий 1 інстанції - Пашнєв В.Г.

Доповідач - Гуцал Л.В.

Категорія: кредитні

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Гуцал Л.В.,

суддів - Піддубного Р.М., Пилипчик Н.П.,

за участю секретаря - Литвин О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м.Харкова від 23 липня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_2, про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2014 року Публічне акціонерне товариство (далі ТОВ) «Державний ощадний банк України», в особі філії Харківське обласне управління АТ Ощадбанк, звернулось до суду з зазначеним позовом.

Після неодноразового уточнення вимог, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 (до шлюбу - ОСОБА_1.) заборгованість за кредитним договором №1913 від 27 червня 2007 року, що виникла станом на 10 липня 2015 року, а саме:

-прострочену заборгованість в розмірі 5588,94 Євро;

-нараховану суму пені за прострочення терміну повернення кредиту та відсотків за період з 01 жовтня 2014 року по 09 липня 2015 року в розмірі 12257,82 гривень;

-нараховану суму 3% річних за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 4083,45 гривень;

-нараховану суму 3% річних за несвоєчасне повернення відсотків - 55,06 гривень.

Посилався на те, що 27 червня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір, за умовами якого Позичальник отримала кредит у сумі 9960 Євро на строк 240 місяців з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 26 червня 2027 року, зі сплатою 10,3 % річних за користування кредитом, на придбання квартири.

Того ж дня на забезпечення зобов'язань ОСОБА_2 за цим кредитним договором, між Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_2, як Позичальником, ОСОБА_1, як Поручителем, був укладений договір поруки №1913/1, за умовами якого Поручитель зобов'язалась відповідати солідарно з Позивальником у повному обсязі за своєчасне та повне виконання ОСОБА_2 договірних зобов'язань по поверненню кредитних коштів за кредитним договором та додатковими угодами до нього, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому.

Внаслідок того, що Позичальник взятих на себе зобов'язань належним чином не виконує, утворилась заборгованість у зазначеному вище розмірі.

Рішенням Ленінського районного суду м.Харкова від 23 липня 2015 року позов задоволено. Суд стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість за договором №1913 у такому розмірі: прострочена заборгованість по кредиту 5588,94 Євро, що за офіційним курсом НБУ станом на день ухвалення рішення, складає 134121,06 гривень; нарахована сума пені за прострочення терміну повернення кредиту та відсотків за період з 01 жовтня 2014 року по 09 липня 2015 року - 12179,97 гривень, що за офіційним курсом НБУ станом на день ухвалення рішення складає 507,55 Євро; нарахована сума 3% річних за несвоєчасне повернення кредиту 4057,51 гривень, що за офіційним курсом НБУ станом на день ухвалення рішення складає 169,08 Євро; нарахована сума 3% річних за несвоєчасне повернення відсотків 54,71 гривні, що за офіційним курсом НБУ станом день ухвалення рішення складає 2,28 Євро, та вирішив питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу.

Перевіряючи законність і обґрунтованість судового рішення відповідно до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України - у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судовим розглядом встановлено, що 27 червня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, за яким Позичальник отримала грошові кошти у розмірі 9960 Євро на строк 240 місяців, з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 26 червня 2027 року, зі сплатою 10,3 % річних за користування кредитом, на придбання квартири.

За умовами кредитного договору (п.п.1.1.;1.6;3.4;4.3.1;4.3.2;4.3.3;5.2) сторони погодили, що Позичальник зобов'язується повернути кредитні кошти в сумі 9960 Євро, сплатити проценти за користування Кредитом в розмірі 10,3% відсотків річних та інші платежі в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором; щомісячно до 01 числа місяця, наступного за звітним, провадити погашення кредиту рівними частинами в сумі 41,50 Євро починаючи з 01 липня 2007 року; належним чином виконувати взяті на себе зобов'язання за цим договором; у випадку невиконання або неналежного виконання взятих на себе зобов'язань по кредитному договору сплатити штрафні санкції, у строки та на умовах, що визначені цим договором; у разі порушення умов цього договору та/або договору іпотеки достроково повернути кредит з одночасною сплатою процентів за фактичний час користування кредитними ресурсами, комісійних винагород та штрафних санкцій; за порушення взятих на себе зобов'язань по поверненню основної суми кредиту та своєчасній сплаті процентів за користування кредитом, сплатити на користь Банку пеню в розмірі 0,03% від суми несплаченого платежу, за кожний день прострочення; виконати вимоги Банку щодо дострокового повернення суми кредиту, належних до сплати процентів, та інших платежів відповідно до умов цього договору протягом 30 календарних днів з дати надіслання Банком відповідної вимоги.

У забезпечення зобов'язань за кредитним договором того ж дня між Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_2, як Позичальником, і ОСОБА_1, як Поручителем, було укладено договір поруки №1913/1.

Відповідно до умов договору поруки (п.п.1.1.;2.1;2.4;2.5) Поручитель ОСОБА_1 взяла на себе зобов'язання відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання Позичальником кредитних зобов'язань за договором №1913 від 27 червня 2007 року, а також додатковими угодами до нього, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому. Сторони також погодили, що у разі порушення Позичальником виконання зобов'язання Кредитор має право вимагати від поручителя виконання зобов'язання Боржника перед Кредитором згідно з умовами кредитного договору в порядку, передбаченому цим договором. Якщо при настанні строку платежу Позичальником не буде сплачено платіж Кредитору, Боржник та/або Кредитор зобов'язується повідомляти Поручителя про прострочення платежу. Поручитель зобов'язувалась протягом п'яти календарних днів з моменту отримання повідомлення Кредитора або Боржника згідно п.2.4. даного договору виплатити несплачену Боржником суму Кредитору.

Судовим розглядом також встановлено, що Позичальник ОСОБА_2 умови договору щодо повернення кредитних коштів належним чином не виконувала, внаслідок чого утворилась заборгованість. Відповідно наявному у матеріалах справи розрахунку, станом на 10 липня 2015 року розмір заборгованості становить:

-прострочена заборгованість по кредиту 5 588,94 Євро;

-нарахована сума пені за прострочення терміну повернення кредиту та відсотків за період з 01 жовтня 2014 року по 09 липня 2015 року 12179,97 гривень;

-нарахована сума 3% річних за несвоєчасне повернення кредиту 4057,51 гривень;

-нарахована сума 3% річних за несвоєчасне повернення відсотків 54,71 гривні.

Розмір заборгованості відповідачем не спростовується.

Матеріали справи свідчать, що АТ «Ощадбанк» було пред'явлено позов до Позичальника про звернення стягнення на предмет іпотеки. Заочним рішенням Ленінського районного суду від 20 листопада 2014 року (справа №642/7075/14) позов був задоволений у повному обсязі. Проте, 30 січня 2015 року заочне рішення скасовано та справу призначено до нового розгляду і на даний час у цій справі рішення не постановлено.

У зв'язку з укладанням шлюбу Поручитель ОСОБА_1 змінили прізвище на «ОСОБА_1».

Задовольняючи позов суд першої інстанції обгрунтовано виходив з приписів ст.ст.526,536,612,553,554,1046,1049,1050,1054 ЦК України та дійшов правильного висновку про те, що сума заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання Позичальником зобов'язань за кредитним договором, підлягає стягненню з Поручителя відповідно до умов кредитного договору та договору поруки.

Доводами апеляційної скарги такий висновок не спростовується.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом невірно визначена сума простроченої заборгованості, з огляду на встановлений кредитним договором строк повернення кредитних коштів - 26 червня 2027 року, не можна визнати обґрунтованим з наступних підстав.

Частиною 2 ст.1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Таке право Банку передбачено і п.п.3.4; 4.2.2; 4.3.2; 4.3.3 кредитного договору.

Судом встановлено, що Позичальник прострочила повернення кредиту відповідно до умов договору, що дало Кредитору право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

Банк таким правом скористався та 01 липня 2014 року направив на адресу реєстрації місця проживання Боржника вимогу про дострокове повернення кредиту відповідно до умов договору, яка була отримана Боржником, але виконана не була.

Таким чином, суд вірно визначив, що прострочена заборгованість по кредиту складає 5 588,94 Євро.

Відповідно до вимог ст.553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку; поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя; поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За змістом ст.534 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Зважаючи на зміст п.п.1.1.;2.1 договору поруки та зазначені норми матеріального права, у суду є правові підстави для стягнення спірної заборгованості на користь Кредитора з Поручителя ОСОБА_1.

Не впливають на правильність висновків суду і посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідач та третя особа не отримували письмових вимог від Кредитора, оскільки умовами кредитного договору (п.7.3) та договору поруки (п.6.1) сторони погодили, що належним повідомленням є його направлення на адресу Позичальника (Поручителя) рекомендованим листом на замовлення, що і було виконано Банком. Дані про те, що Поручитель своєчасно повідомила Кредитора про зміну прізвища, а Боржник про зміну місця проживання (реєстрації), як то передбачено п.4.3.7 Кредитного договору, матеріали справи не містять.

Не є підставою для зміни, чи скасування рішення суду першої інстанції і та обставина, що після його ухвалення ОСОБА_2 були здійсненні платежі на погашення заборгованості за кредитним договором. Ця обставина визнається позивачем у наданих суду письмових заявах і є підставою для зменшення розміру, стягнутої за судовим рішенням заборгованості в порядку його виконання.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ч.1 ст.303, ст.304, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст. 308, 313, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м.Харкова від 23 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді