Вирок № 53428560, 29.04.2015, Лисичанський міський суд Луганської області

Справа № 415/3856/14-к

Провадження 1-КП/415/79/15

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.04.15 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Калмикової Ю.О.,

при секретарі Добуграй В.К.,

за участю прокурора Авраменка О.М.,

захисника ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Лисичанська кримінальне провадження № 12014130000000216 за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, розлученого, ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючого стовбурним-підземним шахти «Тошківка», інваліда ІІІ групи, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, проживаючого за адресою: Луганська область, Попаснянський район, смт. Тошківка, вул. Горького, 19/1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 260, ч. 1 ст. 263 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Епізод 1

З початку червня 2014 року, більш точну дату під час досудового розслідування та судового розгляду встановити не виявилося можливим, в структурний підрозділ збройного формування, не передбаченого законами України «Армия Юго-Востока», діючого на території міста Лисичанськ Луганської області, створеного іншою особою, на добровільній основі увійшов ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, який мав умисел приймати активну участь в діяльності даного збройного формування, при цьому, розуміючи, що його діяльність спрямована на заволодіння окремими територіями та їх утримання, силову підтримку окремих владних структур, депортацію населення з регіону знаходження даного збройного формування, знищення живої сили супротивника та його матеріальних коштів, з використанням вогнепальної зброї, вибухових речовин та іншої зброї.

Вступивши в зазначене збройне формування, ОСОБА_2, діючи з прямим умислом, розуміючи незаконність такої діяльності, став приймати активну участь в збройному формуванні «Армия Юго-Востока», а саме: виконував вказівки осіб, які були рангом вище нього.

Зокрема, з червня 2014 року до липня 2014 року ОСОБА_2, діючи в складі збройного формування «Армия Юго-Востока», розташованого на території Луганської області, керуючись прямим умислом, маючи при собі автоматичну зброю (карабін) та боєприпаси до нього, ніс чергування на блокпосту «Карбоніт», розташованому на перехресті доріг Первомайськ-Гірське-Карбоніт-Луганськ, та на блокпосту м. Лисичанська Луганської області, розташованому на посту ДАІ при виїзді з міста (в районі заводу «РТІ»). Під час несення чергування ОСОБА_2 проводив особистий догляд громадян, огляд речей, що при них знаходяться, транспортних засобів та речей, які ними перевозяться.

Також, ОСОБА_2, маючи при собі автоматичну зброю (карабін) та боєприпаси до нього, ніс чергування в сформованому вищезазначеним збройним формуванням штабі, розташованому в кафе «Торнадо», за адресою: Луганська область, м. Перевальськ, вул. Дзержинського, 4-а, а саме: виконував контрольно-пропускні функції, доглядав за затриманими особами.

Епізод 2

Наприкінці травня 2014 року, більш точну дату під час досудового розслідування та судового розгляду встановити не виявилося можливим, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, діючи в складі не передбаченого законами України збройного формування, створеного іншою особою, маючи намір на придбання, носіння та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу, біля приміщення кафе «Торнадо», розташованого за адресою: Луганська область, м. Перевальськ, вул. Дзержинського, 4-а, раніше незаконно захопленої збройним формуванням, створеним іншою особою, отримав від невстановленої в ході досудового розслідування та судового розгляду особи не менше 54 патронів, що призначені для стрільби з військової стрілецької зброї, тим самим незаконно придбав бойові припаси, на які законодавством України встановлені обмеження у використанні в цивільному обігу. Вказані 54 патрони ОСОБА_2 носив при собі без передбаченого законом дозволу.

Продовжуючи здійснювати злочинний умисел, направлений на носіння та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу, в середині червня 2014 року, більш точну дату під час досудового розслідування та судового розгляду встановити не виявилося можливим, ОСОБА_2 разом з придбаними ним раніше патронами в кількості не менше 54 шт., що призначені для стрільби з військової стрілецької зброї, переїхав до місця свого проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6 (згідно з Постановою ВР України 1693-VII від 07.10.2014 року землі Тошківської селищної ради Первомайської міської ради (в тому числі територію селища міського типу Тошківка) передані Попаснянському району), де їх зберігав без передбаченого законом дозволу.

27.08.2014 року, у період часу з 16 год. 48 хв. до 17 год. 19 хв., під час проведення огляду місця події за місцем проживання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, за адресою: Луганська область, місто Первомайськ, смт. Тошківка, вул. Горького 19/1 (згідно з Постановою ВР України 1693-VII від 07.10.2014 року землі Тошківської селищної ради Первомайської міської ради (в тому числі територію селища міського типу Тошківка) передані Попаснянському району), було виявлено та вилучено 54 патрони, що належали останньому.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою провину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 260, ч. 1 ст. 263 КК України, визнав повністю, щиро розкаявся у скоєних правопорушеннях, підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті, суду пояснив, що він дійсно добровільно вступив в структурний підрозділ збройного формування не передбаченого законами України «Армия Юго-Востока», діючого на території міста Лисичанськ Луганської області. Характер, а після того як освідомив незаконність даного формування, припинив свої незаконні дії, освідомивши їх наслідки, через що і покинув добровільно незаконне формування. Підтвердив знаходження у нього патронів в кількості не менше 54 шт., що призначені для стрільби з військової стрілецької зброї, які були вилучені за місцем його мешкання за адресою: Луганська область, місто Первомайськ, смт. Тошківка, вул. Горького 19/1 (згідно з Постановою ВР України 1693-VII від 07.10.2014 року землі Тошківської селищної ради Первомайської міської ради (в тому числі територію селища міського типу Тошківка) передані Попаснянському району), де їх зберігав на горищі дому без передбаченого законом дозволу. Він дійсно освідомив характер своєї протиправної поведінки та її наслідки та просив суд суворо його не карати.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_2 у судовому засіданні свою провину визнав повністю, фактичні обставини справи ніхто з учасників судового розгляду не оспорював, суд, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, визнає дослідження доказів у судовому засіданні недоцільним. Обвинувачений проти даного рішення суду не заперечував.

Оцінюючи зібрані по справі докази, суд вважає, що винність обвинуваченого ОСОБА_2:

- по епізоду № 1 в участі у діяльності не передбаченого законами України збройного формування, доведена повністю, а його дії правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 260 КК України;

- по епізоду № 2 у придбанні, носінні та зберіганні бойових припасів без передбаченого законом дозволу, доведена повністю, а його дії правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 263 КК України.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_2, суд, відповідно до ст. 65 КК України, приймає до уваги ступінь тяжкості вчинених злочинів, які належать до категорії тяжких злочинів, особу обвинуваченого, який має постійне місце роботи, є інвалідом ІІІ групи, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, раніше не судимий.

Обставиною, яка помякшує покарання обвинуваченого ОСОБА_2, суд визнає щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_2, суд не вбачає.

Враховуючи викладені вище обставини по справі, тяжкість вчинених злочинів, особу обвинуваченого ОСОБА_2, а саме: його вік, освіту, є інвалідом ІІІ групи; працюючого, поведінку обвинуваченого до вчинення злочину, маючого позитивну виробничу характеристику та за весь час перебування у місці тримання під вартою не маючого жодного дисциплінарного стягнення; є громадянином України, маючого постійне місце проживання, злочин вчинив вперше, свою провину визнав повністю, розкаявся у вчиненому злочині, що свідчить про його схильність до правомірної поведінки, поваги до правил людського співжиття, про що також свідчить той факт, що він добровільно вийшов з незаконного збройного формування та припинив свої злочинні дії, зрозумівши їх незаконність, ще до свого затримання, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без відбування покарання, шляхом звільнення від відбування покарання з випробуванням із застосуванням ст. 75 КК України і покладенням на нього обовязків, передбачених ст. 76 КК України.

Застосовуючи ст. 75 КК України, одночасно суд бере до уваги та враховує положення ч. 2 ст. 50 КК України, яка передбачає, що покарання має на меті не тільки кару, яка повинна відповідати принципам індивідуалізації, справедливості, гуманності, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

На підставі викладеного та з урахуванням обставин справи, особи обвинуваченого, у суду виникло переконання в тому, що для виправлення ОСОБА_2 немає необхідності в реальному виконанні покарання, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь. Таке покарання суд вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_2

Цивільний позов по справі не заявлений.

Долю речових доказів по справі слід вирішити у порядку, передбаченому ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати на проведення експертизи підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_2

Керуючись ст.ст. 368-370 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 260, ч. 1 ст. 263 КК України, та призначити йому покарання:

- за ч. 2 ст. 260 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки;

- за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки;

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_2 призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з іспитовим строком 3 (три) роки.

Відповідно до п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на нього наступні обовязки:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи;

- періодично зявлятися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_2 у виді тримання під вартою скасувати, звільнивши його з-під варти в залі суду негайно.

Речові докази по справі:

- камуфльований одяг, георгіївську стрічку, кепки, маску, кріплення, берци, пару шкіряних рукавичок, захист, посвідчення № 415 Козачої національної гвардії на імя ОСОБА_2, блокнот з рукописними записами, що знаходяться в камері схову речових доказів Сєвєродонецького МВ ГУМВС, знищити;

- 54 патрони, що знаходяться на зберіганні у СУ ГУМВС України у Луганській області, знищити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати на проведення балістичної експертизи № 15 від 19.09.2014 року у сумі 245 (двісті сорок пять) гривень 70 копійок.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку суду негайно, після його проголошення, вручити засудженому, захиснику та прокурору.

СУДДЯ Ю.О. КАЛМИКОВА