Ухвала суду № 53428230, 11.11.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

Провадження № 22ц/790/7635/15 Головуючий 1 інст. - Библів С.В.

Справа № 632/1957/15-ц

Категорія : спадкові Доповідач - Черкасов В.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :

головуючого судді - Черкасова В.В.

суддів - Бобровського В.В., Кокоші В.В,

за участю секретаря - Лашаковій Д.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 14 вересня 2015 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Верхньобишкинської сільської ради Первомайського району Харківської області про визнання права власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок з надвірними будівлями, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Верхньобишкинської сільської ради Первомайського району Харківської області про визнання права власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок з надвірними будівлями.

В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_2 вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3, після смерті якого залишилося спадкове майно, а саме, житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1. Спадщину вона, як донька померлого, прийняла. Дружина спадкодавця ОСОБА_4 від своєї частки у спадщині відмовилася на її користь. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла і мати, ОСОБА_4. У видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок їй відмовлено постановою нотаріуса, бо спадкодавець ОСОБА_3 за життя не оформив правовстановлюючий документ на належне нерухоме майно. Відсутність правовстановлюючих документів на нерухоме майно унеможливлює оформлення нею спадкових прав на житловий будинок.

Тому, ОСОБА_2 просила суд визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 14 вересня 2015 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_3.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення, яким відмовити позивачці у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вказує, що оскаржуваним рішенням зачіпаються його права та законні інтереси, оскільки 09 травня 2004 року ОСОБА_2 склала розписку про відмову від спірного нерухомого майна на його користь. На цій підставі рішеннями сільради йому була виділена земельна ділянка, що має таку ж адресну реєстрацію як і спірна будівля. Він відремонтував житловий будинок, відкрито та безперервно володів ним понад 10 років.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, знаходить апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню.

При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 292 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Виходячи зі змісту положень даної статті, особи, які не брали участі у розгляді справи але звертаються з апеляційною скаргою, оскільки вважають, що суд вирішив питання про їх права та обв'язки, повинні довести, а апеляційний суд повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати до суду апеляційної інстанції всі наявні в них докази на підтвердження порушення їх прав.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з доведеності того, що позивачка є єдиною спадкоємицею за законом після смерті батька, оскільки дружина батька, мати позивачки, відмовилася від прийняття спадщини на користь дочки, а також єдиною власницею домоволодіння.

Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає правильними.

Судом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3, який є батьком ОСОБА_2 (а.с.5). Після його смерті залишилося спадкове майно, яке складається з житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1.

У відповідності до ч.1,2 ст. 524 ЦК УРСР ( у редакції, що діяла станом на час відкриття спадщини) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Згідно ст. 525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.

Статтею 527 ЦК УРСР передбачено, що спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.

Відповідно до вимог ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_2 прийняла спадщину у повному обсязі, оскільки її мати та дружина померлого ОСОБА_4 від своєї частки в спадщині відмовилася на користь доньки (а.с.7-9).

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 (а.с.11).

Частиною 1 ст. 1297 ЦК України встановлено обов'язок спадкоємця звернутися до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними в п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. Особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження в разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину.

Постановою державного нотаріуса Первомайської державної нотаріальної контори від 31 липня 2014 року ОСОБА_2 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме, відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 через відсутність правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві (а.с.22).

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов ОСОБА_2

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що він є новим власником домоволодіння з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 не приймаються колегією суддів до уваги виходячи з наступного.

Матеріали справи свідчать, що 09 травня 2004 року ОСОБА_2 склала розписку, в якій зазначила, що відмовляється від житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1

Відповідно до ст. 41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку визначеному законом і є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів.

Статтею 657 ЦК України передбачено, що договір купівлі-продажу житлового будинку або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Положеннями ч.2 ст. 220 ЦК України передбачена можливість суду визнати дійсним договір, який підлягає нотаріальному посвідченню, у разі, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення.

В абзаці 2 пункту 13 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", роз'яснено, що вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма ч.2 ст. 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до ст.ст.210 та 640 ЦК України пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.

Таким чином, розписка від 09 травня 2004 року не є підставою набуттям права власності на житловий будинок ОСОБА_1, оскільки розписка не є договором купівлі-продажу, вона не відповідає вимогам чинного законодавства через відсутність її нотаріального посвідчення та державної реєстрації, вона не створює прав та обов'язків для сторін.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з вимогами ст.ст. 57-60 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи та вимогами чинного законодавства.

Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, постановлено з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1ч.1ст.307, ст..ст.308,313,314,315,317,319,324 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 14 вересня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий -

Судді: