Ухвала суду № 53427372, 12.11.2015, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/16616/15-ц

н/п 2-з/640/205/15

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про відмову заявнику у задоволенні заяви про забезпечення позову

"12" листопада 2015 р. Київський районний суд у складі:

головуючого судді Якуші Н.В.

при секретарі Пічугіної А.Г.

розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про стягнення заборгованості за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

11.11.2015 року автоматизованою системою документообігу на суддю Якушу Н.В. було розподілено заяву представника позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, а також грошові кошти, належні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в межах ціни позову.

12.11.2015 року заява була передана судді на розгляд.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Вирішуючи клопотання про забезпечення позову, заявлене представником позивача, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» суддя, розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем, пересвідчитися, зокрема, що між сторонами дійсно виник спір, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може приховати майно, продати, знищити чи знецінити його тощо.

Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Таким чином, керуючись наведеними нормами цивільного процесуального законодавства та враховуючи роз'яснення Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Так, згідно ч. 3 ст. 151 ЦПК України, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Разом з тим, у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: 1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; 2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову (ч. 2 ст. 151 ЦПК України).

У зазначеній вище заяві причини, на які посилається заявник як на підставу для забезпечення позову ґрунтуються на припущеннях, обґрунтованість яких в заяві відсутня.

Крім того, представник позивача у заяві не зазначив на яке саме майно та грошові кошти відповідачів на його думку необхідно накласти арешт, не вказав їх місцезнаходження та родові ознаки, які суд самостійно позбавлений можливості встановити, оскільки клопотання про витребування відомостей з відповідних уповноважених органів щодо наявності рухомого, нерухомого майна, а також відкритих рахунків у банківських установах, від представника позивача не надходило.

Відсутність зазначених відомостей у заяві позбавляє суд дійти висновку про наявність достатньо обґрунтованих підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а також робить неможливим виконання такої ухвали.

Сам же факт звернення позивача до суду не є підставою для забезпечення позову.

Відповідно до ч.3ст.10 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог бо заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Крім того, відповідно до ч.4 ст. 151 ЦПК України визначено, що до заяви про забезпечення позову додаються також її копії відповідно до кількості осіб, щодо яких просять вжити заходи забезпечення позову, що в свою чергу заявником дотримано не було.

На підставі викладеного, керуючись п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» , ст.ст. 151-153 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про стягнення заборгованості за договором позики - відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через Київський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом 5 днів з дня отримання її копії.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо її не було подано, а у разі її подання - після розгляду справи апеляційним судом, якщо її не скасовано судом апеляційної інстанції.

Суддя Київського районного суду м. Харкова Н.В. Якуша