Вирок № 53420233, 12.11.2015, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

дата документа 12.11.2015

Справа № 320/8464/14-к

2015 рік

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2015 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

головуючого - судді Калугіної І.О.,

при секретарі судового засідання - Горбань Н.А.,

за участю - прокурора Фурманенко М.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі кримінальне провадження № 12014080140005538 відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Бахмач, Чернігівської області, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, середньо-спеціальною освітою, не працюючого, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 Кримінального кодексу України, -

В С Т А Н О В И В:

26.11.2014 приблизно о 05 годині 45 хвилин, водій обвинувачений ОСОБА_1 в умовах ожеледиці керував автомобілем ГАЗ-2410 реєстраційний номер НОМЕР_3 та рухався по вул. Ломоносова в м. Мелітополі Запорізької області з боку вул. Гризодубової в напрямку вул. В.Інтернаціоналістів.

На шляху прямування, в районі буд. № 133 ОСОБА_1 маючи технічну можливість запобігти ДТП, не урахував дорожню обстановку, не вибрав безпечну швидкість руху в умовах ожеледиці, не впорався з керуванням, виїхав за межі проїзної частини та допустив наїзд на опору лінії електричних мереж.

Внаслідок ДТП пасажир автомобіля ГАЗ-2410 реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження і був доставлений до лікарні, де 01.12.2014 року від отриманих тілесних ушкоджень помер.

В діях водія обвинуваченого ОСОБА_1 є порушення п. 12.1 ПДР України, згідно з яким:

12.1. «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним».

Порушення п. 12.1 ПДР України, скоєне водієм ОСОБА_1, знаходиться в прямому причинному зв'язку з подією ДТП та її наслідками.

Згідно з висновком судової медичної експертизи №2092 від 05.06.2015, смерть ОСОБА_2 настала від травми голови, що супроводжувалася відкритим оскольчатим переламом кісток склепіння та основи черепа, крововиливами над і під оболонки головного мозку, осередками забоїв головного мозку з розтрощуванням. Травма ускладнилася вираженим набряком головного мозку, серозно-гнійної пневмонією, поліорганною недостатністю.

При експертизі трупа ОСОБА_2 були виявлені наступні пошкодження в області голови:

- синець в окружності правої орбіти;

- осколковий перелом скроневої кістки з переходом на основу черепа;

- забій правої скроневої частки з розтрощуванням тканини головного мозку;

- осередки забоїв і розтрощення мозку в області лобових і скроневих часток.

За життя подібна травма кваліфікувалася б як тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя, і в даному випадку полягає в прямому причинному зв'язку з настанням смерті.

Допитаний в судовому засіданні в якості обвинуваченого ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст. 286 КК України визнав повністю, згоден з обсягом і кваліфікацією вчиненого, щиросердно розкаявся і пояснив, що дійсно він 26 листопада 2014 року приблизно о 06 годині ранку він керував автомобілем ГАЗ-2410, реєстраційний номер НОМЕР_3 та рухався по вул. Ломоносова в м. Мелітополі, разом з ним на пасажирському місці сидів його товариш ОСОБА_2. Дорога була слизька , він не впорався з керуванням, виїхав за межі проїзної частини та допустив наїзд на опору. У результаті наїзду, його товариш получив тілесні ушкодження, від яких помер.

Вислухавши думки учасників судового розгляду, приймаючи до уваги, що обвинувачений ОСОБА_1 не оспорює фактичні обставини справи, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що обвинувачений вірно розуміє зміст обставин справи, відсутні сумніви в добровільності його позиції, тобто визнання ним вини не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, суд в порядку ч.3 ст.349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорювалися, і обмежився допитом обвинуваченого, законного представника потерпілої ОСОБА_3 та дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч.2 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд згідно із вимогами ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачений ОСОБА_1 вчинив тяжкий злочин, однак щиросердно дієво розкаявся у скоєному, своїми правдивими і послідовними показаннями сприяв встановленню істини у справі, характеризується за місцем служби виключно позитивно, тому суд вважає за необхідне призначити покарання в межах санкції статті із застосуванням ст. 75 КК України, поклавши на нього обов'язки, передбачені п.п. 2, 3 ст. 76 КК України, оскільки його виправлення і перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, з застосуванням додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Витрати за проведення експертизи, з урахуванням вимог ч.2 ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишити попередній у вигляді особистого зобов'язання.

Керуючись ст.ст. 371, 373-374 Кримінального процесуального кодексу України (в редакції 2012 року), суд, -

З А С У Д И В :

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років 6 (шість) місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.

Відповідно ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_1 від відбування призначеного судом основного покарання з випробуванням, встановивши 2 (два) роки іспитового строку.

Відповідно до ст. 76 КК України, впродовж іспитового строку на засудженого ОСОБА_1 покласти обов'язки:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи та навчання;

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ід. код НОМЕР_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, на користь держави рахунок № 31116115700009; одержувач - УК у Шевч. Р-ні м. Зап./Шевч./24060300; код банку: 813015; код ЄДРПОУ - 38025367; назва банку: ГУДКСУ у Запорізькій області витрати на проведення експертизи по кримінальному провадженню № 12014080140005538 згідно висновку експерта №127/14 від 22.12.2014 року у розмірі 589 /п'ятсот вісімдесят дев'ять/ гривень 68 копійок за проведення судової експертизи, згідно висновку експерта №52/15 від 16.07.2015 року у розмірі 736 /сімсот тридцять шість / гривень 56 копійок.

Речові докази по кримінальному провадженню: автомобіль НОМЕР_2, який переданий на відповідальне зберігання засудженому ОСОБА_1 - залишити йому.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 - особисте зобов'язання, до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

СУДДЯ: