Рішення № 5341910, 25.04.2008, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" квітня 2008 р.Справа № 4/93

Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Хилька Ю.І. розглянувши справу № 4/93

за позовом: приватного підприємця - фізичної особи ОСОБА_1, м. Кіровоград

до відповідача: приватного підприємства "Грейн - Знам'янка", с. Дмитрівка;

про стягнення 5714 грн. 62 коп.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача ОСОБА_2, довіреність ВВС 230778 від 16.06.05

Від відповідача участі не брали. Про час та місце розгляду справи відповідач належним чином повідомлений у відповідності до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України. Направлене поштове відправлення за місцем реєстрації Знамянський район с.Дмитрівка вул Фрунзе 34 повернуто до суду без вручення з відміткою установи поштового звязку про поверненням за закінченням терміну зберігання, тобто через відсутність відповідача за місцем реєстрації.

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Водночас, законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із ст.93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах. В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній” і т.п. можуть вважатись належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відповідач несе відповідальність за всі можливі наслідки неподання відомостей стосовно змін свого місцезнаходження, оскільки згідно правил статті 19 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” юридичні особи зобовязані подавати відомості стосовно змін свого місцезнаходження державному реєстратору.

Натомість направлене відповідачу за вказаною позивачем поштовою адресою про можливе перебування там відповідача, поштове рекомендоване повідомлення №2889975 вручене представнику відповідача Донець та повернуто до суду. Про час та місце розгляду справи відповідач належним чином повідомлений, але не виявив бажання скористатись своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні. Витребуваних судом матеріалів, будь-яких заперечень чи пояснень по суті позовних вимог до суду не подав.

СУТЬ СПОРУ.

Заявлено позов про стягнення 5714 грн. 62 коп. заборгованості за виконані роботи при наданні послуг по культивації сільськогосподарських угідь, з яких 4860 грн. сума основного боргу, 256 грн. 84 коп. пені, 58 грн. 32 коп. проценти річних та 539 грн. 49 коп. втрати від інфляції та судових витрат.

Розглянувши справу за наявними в ній матеріалами, заслухавши пояснення представника позивача у відповідності до ст.75 ГПК України, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Правовідносини між учасниками спору виникли на підставі договору підряду на виконання механізованих сільськогосподарських робіт від 01.10.2007 року ( в подальшому договір), предметом якого сторони в результаті вільного волевиявлення визначили проведення господарських операцій по культивації в розмірі попереднього узгодження 200 га. Згідно до розділу 5 договору встановлено винагороду виконавця робіт у розмірі 27 грн за 1 га. Крім того, за спільним погодженням між сторонами згідно до п.6.1 договору визначено порядок розрахунків за кожне оброблене поле землі, а у відповідності до п.8.1 договору здача- приймання виконаних робіт здійснюється сторонами за актом після звірення і підрахунку обсягів виконаних робіт. Термін дії договору визначено до повного виконання умов договору сторонами, але у всякому випадку до 20.12.2007 року. Крім того, згідно до п.10.2 договору сторони встановили спосіб забезпечення виконання зобовязання у вигляді пені, яка повинна сплачуватись за порушення строків оплати, передбачених договором, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплачених послуг, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення.

Вказані умови договору прийняті сторонами без будь-яких заперечень чи зауважень, договір підписано повноважними представниками сторін, а їх підписи посвідчено відбитками печаток підприємства і підприємця.

Відповідно до пп. 3.4.1. „Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, та затвердження Умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів”, яка затверджена наказом МВС України № 17 від 11.01.1999 р. та зареєстрована в Мінюсті України 28.04.1999 р. за № 264/3557, відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, субєктів господарської діяльності. Відповідач не надав доказів того, що печатку було втрачено або викрадено.

Однак, порушуючи умови договору в односторонньому порядку, відповідач не провів оплату фактично виконаних і переданих йому за актом від 07.10.2007 року робіт, вартість по оплаті яких після підписання актів приймання- передачі робіт набула статусу заборгованості в розмірі 4860 грн.

Таким чином, починаючи з 08.10.2007 року відповідач не виконує взяті на себе зобов'язання по проведенню оплати наданих послуг в розмірі 4860 грн.

Господарський суд вважає, що між сторонами виникли правовідносини з договору про надання послуг, що регулюються главою 63 Цивільного кодексу України.

Аналізуючи позовні вимоги про стягнення суми основного боргу, господарський суд вважає, що вони підлягають до повного задоволення, оскільки факт виконання робіт повністю підтверджено матеріалами справи, не оспорюється відповідачем.

Висновок про обгрунтованість позовних вимог господарський суд робить на підставі аналізу законодавства, що регулює спірні правовідносини.

Суд вважає, що між сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору, наявні договірні відносини у відповідності до вимог ст.ст. 11, 639,901 ЦК України підтверджують що це саме договір про надання послуг.

Згідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст.526 ЦК України зобовязання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк. Саме невиконання умов договору з боку відповідача і стало причиною звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права.

Відповідач позовні вимоги не заперечив, доказів сплати заборгованості суду не надав.

Аналізуючи позовні вимоги щодо стягнення з відповідача втрат від інфляції та 3 % річних господарський суд вважає, що вимоги підлягають до повного задоволення, оскільки відповідач прострочив виконання зобов”язання. Таким чином, на день розгляду заяви борг на користь позивача складає 3% річних в розмірі 58 грн. 32 коп. та втрати від інфляції за період з листопада 2007 року по лютий 2008 року включно в розмірі 539 грн. 49 коп. Підставою для нарахування та стягнення втрат від інфляції та процентів річних господарський суд визнає приписи ч. 2 ст. 625 ЦК України згідно до яких боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми.

Проаналізувавши обгрунтованість позовних вимог в частині заявленої до стягнення пені на суму 256 грн. 84 коп. господарський суд визнає їх такими, що підлягають до задоволення повністю враховуючи наступне.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено виконання зобовязання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею), згідно статті 549 ЦК України, є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування пені в сумі 1137 грн. 70 коп. підтверджується розрахунком, позовні вимоги підлягають до повного задоволення. При цьому позивачем враховано вимоги ч.6 ст.232 ГК України про те, що нарахування пені припиняється через 6 місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконане.

Відповідно до ч.1 ст.2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі - особи).

Згідно ч.2 ст.4 Цивільного кодексу України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон).

Згідно ч.6 ст. 4 Цивільного кодексу України цивільні відносини регулюються однаково на всій території України.

Статтею 1Господарського кодексу України визначено, що цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

У відповідності до ч.2 ст.4 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом. Отже, норми Господарського кодексу є спеціальними щодо встановлення відповідальності по грошових зобовязаннях субєктів господарювання.

Частина1 ст.231 Господарського кодексу України має імперативний характер і встановлює, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно ч.2 ст.343 цього ж кодексу платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Окрім того, згідно ст.1 спеціального Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543/96-ВР (із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 10.01.2002р. №9221-ІІІ), який регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасневиконання грошових зобов'язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. В той же час, стаття3 Закону, яка також носить імперативний характер, вводить певні обмеження щодо меж згоди сторін, а саме: розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Заявлена до стягнення пеня перебуває в межах подвійної облікової ставки НБУ за вказаний період, яка фактично складала 16 та 20 % у відповідні періоди, оскільки заявлена до стягнення пеня нараховується з 08.10.2007 року по 31.12.2007 року виходячи з облікової ставки НБУ 8%, а за період з 01.01.2008 року по обліковій ставці НБУ в розмірі 10%.

Таким чином, на думку господарського суду до стягнення може бути визначена лише пеня, яка нарахована у відповідності до вимог вказаних нормативних актів, тобто виходячи з розміру, що не перевищує подвійну облікову ставку НБУ, тобто 16% та 20% річних у відповідні періоди.

Господарським судом не вбачається підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки належні до сплати штрафні санкції у вигляді пені не є надмірно великими порівняно із збитками кредитора та відповідачем не подано до суду доказів про майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні та про наявність не лише майнових але й інших інтересів сторін, що заслуговують на увагу при вирішенні питання про зменшення штрафних санкцій. При цьому господарським судом враховується, що відповідачем зовсім не виконувалось зобов'язання по проведенні оплати вартості наданих послуг, тобто ступінь виконання зобов'язання, який суд може взяти за підставу для зменшення розміру штрафних санкцій фактично є нульовим. Поряд з цим, господарський суд звертає увагу на ту обставину, що згідно до проведеного судом розрахунка пеня складає 258 грн. 84 коп., але враховуючи що позивачем заявлена до стягнення в розмірі 256 грн. 84 коп. та клопотання про збільшення розміру пені від позивача не надходили, суд не вбачає підстав для стягнення в більшому розмірі ніж заявлений, тобто для виходу за межі позовних вимог через відсутність про це клопотання зацікавленої сторони.

Суми, що підлягають до стягнення перебувають в межах позовних вимог.

Натомість, господарський суд вважає за можливе розглянути справу без проведення взаємозвірки розрахунків враховуючи наступне.

За приписами Постанови Вищого господарського суду України від 22.07.2003 року по справі № иємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами - договором, накладними, рахунками тощо.

Судові витрати, відповідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача повністю, оскільки через невиконання відповідачем своїх зобовязань позивач змушений був за захистом своїх прав звертатись до суду та поніс додаткові витрати на сплату судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.33,36,43,44,49, 80,82, 84,85,116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства "Грейн - Знам'янка", с. Дмитрівка; вул.Фрунзе 34 Знамянського району Кіровоградської області р/р 26004052901473 в ЗАТ КБ "Приватбанк" м. Кіровоград МФО 323583 код ЄДРПОУ 33623963 на користь приватного підприємця - фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 р/р НОМЕР_2 в Філії ВАТ КБ "Надра" м. Кіровоград МФО 323624 заборгованість по оплаті за надані послуги в розмірі 5714 грн. 62 коп., з яких 4860 грн. сума основного боргу, 256 грн. 84 коп. пені, 539 грн. 49 коп. втрати від інфляції та 58 грн. 32 коп. проценти річних, суму сплаченого державного мита в розмірі 102 грн. та 118 грн. витрат по сплаті за послуги інформаційно - технічного забезпечення судового процесу. Наказ видати. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до апеляційного суду на вказане рішення через господарський суд Кіровоградської області.

Суддя Ю. І. Хилько