Рішення № 53417087, 30.10.2015, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/6788/15-ц

Категорія 42

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2015 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Ларіонової Н. М. ,

при секретарі - Матіос А. О., Ткаченко (Малявко) І.І.,

за участю позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

представника третьої особи Бойко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Служба у справах дітей Подільської у місті Києві районної державної адміністрації (далі служба СД Подільської у м.Києві Подільської РДА) про визначення порядку користування житловим приміщенням, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, діючи від себе та в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_4, звернувся до суду з позовом, в якому просить визначити порядок користування квартирою АДРЕСА_2 таким чином: в користування неповнолітньої дочки відлити кімнату жилою площею 18,0 кв.м, в користування позивача - кімнату жилою площею 10,5 кв.м, в користування відповідача - кімнату жилою площею 12,3 кв.м.

Позов мотивований тим, що 06.09.1997 р. було зареєстровано шлюб між позивачем та відповідачем, в якому ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дочка ОСОБА_5. 04.07.2001 р. ними була куплена 3-х кімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_2, яка була оформлена на праві власності за відповідачем. Вказана квартира була постійним та зареєстрованим місцем проживання всієї сім'ї. Згідно зі ст.156 Житлового кодексу України члени сім'ї власника житлового будинку (квартири), що проживають разом з ним у квартирі, що йому належить, користується жилим приміщенням нарівні із власником квартири, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Відповідно до вимог частини 4 цієї статті, до членів сім'ї власника квартири належать особи, зазначені в частині другій ст. 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником квартири не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. Частиною другою ст. 64 Житлового кодексу України визначено, що до членів сім'ї наймача належать колишня дружина наймача та його неповнолітня донька. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інші особи, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Вищевказана квартира складається із трьох кімнат жилою площею 40,8 кв. м, має загальну площу 54,9 кв. м., в т.ч. кімната площею 18.0 кв.м. є прохідна, у кімнаті площею 12,3 кв.м проживає відповідач, у кімнаті площею 10.5 кв.м. проживає позивачка з неповнолітньою дочкою на одному ліжко-місці. Враховуючи спір із відповідачем, щодо порядку користуванням жилим приміщенням, є необхідність судом встановити порядок користування жилим приміщенням між мною та відповідачем. Відповідач чинить перешкоди у вільному проживанні в квартирі її та дитини, але добровільно відновити порушене житлове право, відповідач відмовляється.

Позивачка в судовому засіданні підтримала позовні вимоги в повному обсязі та дала пояснення, аналогічні викладеним в позові обставинам, вказавши, що порядок користування кімнатами, при якому відповідач займає ізольовану кімнату площею 12,3 кв.м, а вона з дочкою - кімнату 10,5 кв.м, склався у них з 2008 р. Квартира придбалася у шлюбі за сумісні гроші, але право власності було зареєстровано за відповідачем, як за чоловіком. Додала, що з 01.09.2015 року неповнолітня дочка вступила на навчання до ВНЗ, тому їй необхідні умови для навчання. В кімнаті площею 18,0 кв.м вона має намір зробити ремонт.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав та подав письмові заперечення, посилаючись на таке. 06.09.1997 р. він уклав шлюб з позивачем. За час шлюбу, а саме 04.07.2001 р., за кошти подаровані йому його матір'ю, він придбав вищевказану квартиру і право власності на дану квартиру було зареєстровано виключно за відповідачем. В даній квартирі він проживає з моменту її придбання, він є власником особового рахунку цієї квартири та несе витрати на її утримання та сплату житлово-комунальних послуг. Відомості про те, що вищевказана квартира була постійним місцем проживання позивача, не відповідає дійсності,оскільки позивачка з дитиною були зареєстровані без права власності лише з 27.03.2007р. й надалі проживають в даній квартирі. Незважаючи на те, що шлюб між ним та ОСОБА_1 припинений внаслідок його розірвання, остання не зверталась за поділом майна, й не має жодних документів, якими би вищезазначена квартира визнавалась спільною сумісною власністю подружжя, та за ОСОБА_1 визнавалось право власності на якусь частину цієї квартири. Ним не вчинялись та не вчиняються жодні дії, які були б спрямовані на виселення та/або перешкоджання в користуванні та проживанні ОСОБА_1 та неповнолітньої ОСОБА_4 у належній йому квартирі. Крім того, ним фактично використовується, окрім приміщень загального користування, лише одна кімната площею 12,3 кв.м, рештою житлової частини квартири без жодних перешкод користується позивач. Позивач ОСОБА_1, зазначаючи в позові на наявність між ними спору щодо порядку користування жилим приміщенням та на чинення ним перешкод у вільному користуванні квартирою, не наводить та не надає жодних доказів на підтвердження. Оскільки сімейні відносини з ОСОБА_1 припиненні, й зважаючи на відсутність укладеного між ним та нею договору про безоплатне користування квартирою, відповідно до положень ст. 162 Житлового кодексу Української РСР, ОСОБА_1 зобов'язана вносити квартирну плату (визначену за згодою сторін) і плату за комунальні послуги. Незважаючи на це, ним самостійно оплачуються спожиті ними житлово-комунальні послуги, й плату за її проживання в належній йому квартирі від неї не вимагає. Згідно ч. 1 ст. 405 Цивільного кодексу України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. А відповідно, колишній член сім'ї, який не є власником, не має переваги у користуванні квартирою, а тим більше визначати порядок користування нею.Зважаючи на те, що ОСОБА_1 не є власником вищезгаданої квартири, а ним не чиняться перешкоди в користуванні та проживанні ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у належній йому квартирі, відповідно відсутнє порушення житлового права позивачки, яке вона просить відновити у своїй позовній заяві, а відповідно відсутні підстави для задоволення позовних вимог. Додав, що в кімнаті площею 18,0 кв.м неможливо проживати, вже 2 роки вони намагаються продати квартиру. На теперішній час він звернувся до суду з позовом про оспорювання свого батьківства щодо дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Представник третьої особи (за довіреністю) Бойко М.В. підтримала позовні вимоги та пояснила, що районною службою СД була проведена перевірка умов проживання неповнолітньої у вищевказаній квартирі. З урахуванням інтересів дитини, в т.ч. і на забезпечення належних умов для проживання та навчання, та з метою захисту житлових прав неповнолітньої, вважала за необхідне виділення дитині кімнати.

Суд, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, приходить до таких висновків.

Встановлено, що спірна квартира розташована за адресою: АДРЕСА_2, складається, згідно з технічним паспортом, з 3 кімнат житловою площею 40,8 кв.м, у т.ч.: 1 кімната - 18,0 кв.м (є прохідною), 2 кімната - 10,5 кв.м (є ізолюванню), 3 кімната - 12,3 кв.м (є ізольованою); кухні, ванної кімнати, вбиральні, коридору, вбудованої шафи, балкону.

На час розгляду справи в квартирі постійно зареєстровані та проживають: відповідач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, - з 07.08.2001 р., позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, - з 27.03.2007 р., неповнолітня дочка сторін ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, - з 27.03.2007 р.

На підставі договору купівлі-продажу від 04.07.2001 р., посвідченого державним нотаріусом Чотирнадцятої Київської державної нотаріальної контори за реєстром № 1-962 та зареєстрованого в БТІ м.Києва 10.07.2001 р. за реєстром № 3939, власником вищевказаною квартири є відповідач по справі ОСОБА_2

Як вбачається з наданих документів , сторони по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 06.09.1997 р. Рішенням Подільського районного суду м.Києва від 22.11.2013 р., яке набрало законної сили 29.01.2014 р., постановленим по цивільній справі № 758/10754/13-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 шлюб між подружжям розірвано.

Відповідно до ст.22 ч.1 КпроШС України (що діяла на час придбання вищевказаної квартири), якою передбачено , що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю, квартира АДРЕСА_2 є сумісною власністю сторін по справі.

Тому суд не приймає до увагу заперечення позивача, що при розірванні шлюбу питання про розподіл майна між подружжям не вирішувалося.

Згідно з ст.68 СК України (що діє на час виникнення спірних правовідносин), розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте під час шлюбу. Розпорядження майном, що є об'єктом права сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частинами 1-4 ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує.

Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно роз'яснень у п.14 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" № 20 від 22 грудня 1995 року (з наступними доповненнями) квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.

Посилаючись на те, що між сторонами постійно виникають конфліктні ситуації з приводу порядка користування квартирою, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Вищевказаним рішенням Подільського районного суду від 22.11.2013 р. встановлено, що подружжя ОСОБА_1 протягом 5 років проживають окремо, дочка проживає з ОСОБА_1, на час винесення судового рішення житлового спору між сторонами не було.

В судовому засіданні встановлено, що з 01.09.2015 р. неповнолітня ОСОБА_4, є студенткою 1 курсу денної форми навчання Національного університету харчових технологій, закінчує навчання 30.06.2019 р. Крім того, перебуває під наглядом в дитячій лікарні № 2 Подільського району м.Києва з 24.09.2001 р.

В судовому засіданні сторони, та допитана, з її згоди, в якості свідка дочка сторін по справі ОСОБА_4 підтвердили порядок користування спірною квартирою, який склався між ними з 2008 р., та який і просить визначити позивачка. Крім того, як вбачається з акту обстеження житлових умов, складеного службою у СД Подільської РДА у м.Києві, неповнолітня ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає у спірній квартирі в окремій ізольованій кімнаті разом з матір'ю ОСОБА_1

Частиною 2 ст. 29 ЦК України передбачено, що фізична особа, яка досягла 14 років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

У ч. 2 ст. 176 СК України зазначено, що права батьків та дітей на користування житлом, яке є власністю когось із них, встановлюється законом.

Згідно ч. 2 ст. 18 Закону України "Про охорону дитинства" діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Визначаючи порядок користування суд виходить з того, що встановлення між співвласниками порядку користування квартирою з виділенням конкретних кімнат у користування не припиняє право спільної сумісної власності, тому що ці приміщення не перетворюються в об'єкт самостійної власності кожного з них. Також виходить з рівності прав користування квартирою сторін по справі та їх неповнолітньої дочки.

Як встановлено в судовому засіданні, житлова площа спірної квартири складає 40,8 кв.м, таким чином частка жилої площі, що припадає на кожного з осіб, що проживають в квартирі, складає 13,6 кв.м (40,8 кв.м : 2).

Оскільки на час розгляду справи ОСОБА_4 є неповнолітньою, тому суд виходить з виділення в користування кімнат саме позивачки разом з неповнолітньою дочкою, яка проживає разом з нею.

Таким чином на позивачку разом з дочкою припадає 27,2 кв.м,

Позивачка просить виділити 2 кімнати житловою площею 28,5 кв.м, що перевищує на 1,3 кв.м частку жилої площі, що припадає на неї та дитину, і навпаки, зменшує на 1,3 кв.м частку жилої площі, що припадає на відповідача.

Між тим, вказаний розмір не є погіршенням житлових умов відповідача, оскільки не зачипляє його право власності та не призводить до погіршення житлових умов з постановкою на квартирний облік для поліпшення житлових умов. Службові приміщення квартири слід залишити в загальному користуванні сторін.

З огляду на викладені норми чинного законодавства та виходячи із загальної житлової площі вказаної квартири, розміру кожної жилої кімнати, кількості осіб, що проживають у квартирі, розміру частки жилої площі, що припадає на одну особу, конфліктної ситуації, яка склалась між сторонами, враховуючи інтереси неповнолітньої дочки сторін по справі, суд приходить до висновку про те, що порядок поділу, запропонований позивачем, є розумним та справедливим і максимально наближеним до поділу між сторонами жилої площі в рівних частинах, та не призведе до порушення прав, свобод чи інтересів сторін у справі.

Вказані обставини дають суду підстави зробити висновок, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, оскільки порядок користування спірним житловим приміщенням необхідно визначати з виділенням кімнат безпосередньо позивачці (разом з неповнолітньою дочкою) та відповідачеві. Таким чином, слід встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_2 шляхом виділення в користування: позивача, яка діє від себе та в інтересах неповнолітньої дочки, на двох - кімнати жилою площею 10,5 кв.м та кімнати жилою площею 18,0 кв.м; відповідача - кімнати жилою площею 12,3 кв.м; кухню, ванну кімнату, вбиральню, коридор, вбудовану шафу, балкон - залишити в загальному користуванні.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача в дохід бюджету підлягає стягненню судовий збір в розмірі 243,6 грн., від сплати якого була звільнена позивачка на час подання позову.

На підстав викладеного, ст.22 ч.1 КпроШС України, ст.ст.68, 176 СК України, ст.ст.29 ч.2, 317, 319, 321 ЦК України, ст. 18 Закону України "Про охорону дитинства", керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 208-209, 212, 213, 214-215, 218 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Служба у справах дітей Подільської у місті Києві районної державної адміністрації про визначення порядку користування житловим приміщенням - задовольнити частково.

Визначити порядок користування квартирою АДРЕСА_2, виділивши в користування ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, яка діє від себе та в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з неповнолітньою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, кімнату жилою площею 10,5 кв.м та кімнату жилою площею 18,0 кв.м; виділивши в користування ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, кімнату жилою площею 12,3 кв.м; залишивши в загальному користуванні кухню, ванну кімнату, вбиральню, коридор, вбудовану шафу, балкон.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) судовий збір в доход бюджету в розмірі 243,6 грн. (двісті сорок три грн. 60 коп.).

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва через Подільський районний суд м.Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Рішення набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано протягом встановленого законом строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Н. М. Ларіонова