Ухвала суду № 53415803, 04.11.2015, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1915/15Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 23 Кравчук В. М. Доповідач в апеляційній інстанції Подорога В. М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2015 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоПодороги В. М.суддівДемченка В. А. , Василенко Л. І. при секретаріАнкудінові О. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства ім. Шевченка на рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 17 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Приватного акціонерного товариства ім. Шевченка в особі голови правління Гончаренка Валерія Миколайовича про припинення договору оренди землі та витребування земельної ділянки із чужого незаконного користування, -

в с т а н о в и л а :

У квітні 2015 року ОСОБА_6 звернувся в суд з позовом до ПрАТ ім. Шевченка про припинення договору оренди землі та витребування земельної ділянки із чужого незаконного користування.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 15 червня 2010 року між ним та ЗАТ ім. Шевченка (нині ПрАТ ім. Шевченка) в особі голови правління Гончаренка В.М., був укладений договір оренди землі. Пунктом 3.1 договору оренди землі визначено, що договір укладено на 5 років з урахуванням вегетації с/г культур до 31 грудня 2014 року. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Орендар ПрАТ ім. Шевченка не надсилав позивачу письмового повідомлення про намір поновити договір оренди землі.

Зазначав, що 16 серпня 2014 року він надіслав відповідачеві лист-попередження про намір не укладати на новий строк договір оренди землі і просив його керівника, Гончаренка В.М. не засівати землю, на що отримав негативну відповідь.

Вважає, що орендар не має права утримувати земельну ділянку після припинення договору оренди землі. Повернення земельної ділянки доцільно оформити актом приймання-передачі земельної ділянки, який мають підписати орендар і орендодавець.

Відповідач повинен повернути йому земельну ділянку в тому стані, якою вона була на момент укладення договору оренди землі - станом на 15 червня 2010 року, а саме у засіяному стані, тому вважає, що відповідач повинен повернути земельну ділянку у засіяному стані, так як він попереджав відповідача не засівати землю.

Відповідач порушує його право власності на земельну ділянку, позбавляє права самостійно використовувати землю, тому позивач вимушений був звернутися до суду за захистом порушеного права.

Змінивши позовні вимоги, остаточно просив припинити договір оренди землі, укладений 15 червня 2010 року до 31 грудня 2014 року між ним, ОСОБА_6, та ПрАТ ім. Шевченка в особі голови правління Гончаренка В.М., внаслідок закінчення строку дії договору оренди землі.

Зобов'язати ПрАТ ім. Шевченка в особі голови правління Гончаренка В.М. повернути йому, ОСОБА_6, із чужого незаконного користування земельну ділянку площею 3,50 га, що належить йому на підставі Державного акта на право приватної власності на землю НОМЕР_1 від 20 травня 2002 року.

Зобов'язати Гончаренка В.М., голову правління ПрАТ ім. Шевченка, оформити та підписати акт приймання-передачі вказаної земельної ділянки в стані не гіршому, ніж вона була на момент укладення договору оренди землі - у засіяному стані.

Зобов'язати Гончаренка В.М., голову правління ПрАТ ім. Шевченка, не чинити йому будь-які перешкоди щодо вільного доступу до земельної ділянки, використання земельної ділянки на власний розсуд.

Судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 17 червня 2015 року позов задоволено частково.

Договір оренди землі, укладений 15 червня 2010 року між ОСОБА_6 і ПрАТ ім. Шевченка в особі голови правління Гончаренка В.М., зареєстрований 09 листопада 2010 року за №041079900827 у Шполянському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» визнано припиненим 31 грудня 2014 року внаслідок закінчення строку дії договору оренди землі, відповідно до п. 3.1 договору оренди землі.

Зобов'язано ПрАТ ім. Шевченка в особі голови правління Гончаренка В.М.:

- повернути ОСОБА_6 із чужого незаконного користування земельну ділянку площею 3,50 га, що належить ОСОБА_6 на підставі Державного акта на право приватної власності на землю НОМЕР_1 від 20 травня 2002 року;

- оформити та підписати акт приймання-передачі земельної ділянки, в стані не гіршому, ніж вона була на момент укладення договору оренди землі;

- не чинити ОСОБА_6 будь-які перешкоди щодо вільного доступу до земельної ділянки, використання земельної ділянки на власний розсуд.

Вирішено питання щодо судових витрат.

В задоволенні решти змінених позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ПрАТ ім. Шевченка оскаржило його в апеляційному порядку.

Вважає, що суд, ухвалюючи рішення по справі, допустив помилку, вказавши, що реєстрація не може змінювати моменту укладення договору, так як на день підписання та реєстрації договору оренди в 2010 році діяла інша норма закону - ст. 18, 20 ЗУ «Про оренду землі». Тобто, строк дії вказаного договору оренди землі закінчується 09 листопада 2015 року, тому повідомлення про наміри поновити договір оренди землі визначили у жовтні 2015 року, тобто за 1 місяць до його державної реєстрації.

Крім того, зазначало, що ОСОБА_6 не проводив землевпорядні роботи по відновленню меж даної ділянки в натурі на місцевості зі встановленням межових знаків та не звертався до керівника з вимогою складання акту прийому-передачі земельної ділянки.

Просило скасувати рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 17 червня 2015 року та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до відхилення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 214 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають зі встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Суд першої інстанції задовольняючи частково позовні вимоги виходив з того, що строк дії договору до 31 грудня 2014 року, а відповідач не попереджав орендодавця ОСОБА_6 про намір поновити строк дії договору, натомість позивачем було направлено відповідачу в серпні 2014 року попередження про відсутність наміру продовжувати дію договору оренди та наявність бажання самостійно обробляти земельну ділянку.

З такими висновками суду погоджується і судова колегія.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1 від 20 травня 2002 року, ОСОБА_6 належить земельна ділянка площею 3,5 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва(а.с.13).

15 червня 2010 року між ОСОБА_6 та ЗАТ ім. Шевченка (нині ПрАТ ім. Шевченка) в особі голови правління Гончаренка В.М., був укладений договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку площею 3,50 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в адмінмежах Терешківської сільської ради Шполянського району Черкаської області (а.с.7-10).

Зазначений договір зареєстрований у Шполянському відділі Черкаської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 09 листопада 2010 року за № 041079900127 .

Відповідно до ч.2 ст. 792 ЦК України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України "Про оренду землі".

Згідно ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

За змістом статей 18, 20 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі підлягає державній реєстрації, якщо такий договір укладений. Після державної реєстрації укладеного договору оренди землі він набирає чинності.

Відповідно до п.15.1 договору, він набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації.

Відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК України Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно правової позиції, викладеної Верховним Судом України у справі №6-162ц 13 від 19 лютого 2014 року, сторони договору, дійшовши згоди щодо істотних умов договору оренди землі скріплюють його своїми підписами, що і є моментом укладення договору.

Разом із тим цивільні права та обов'язки, на досягнення яких спрямоване волевиявлення сторін договору оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації. В момент державної реєстрації набирає чинності (набуває юридичної сили) договір, укладення якого вже відбулося, і така реєстрація не може змінювати моменту укладання договору.

У даному випадку ОСОБА_6 та ПрАТ ім. Шевченка дійшли згоди щодо істотних умов договорів оренди земельних ділянок, скріпивши 15 червня 2010 року договір своїми підписами, що і є моментом укладення договорів.

Відповідно до п. 3.1 договору оренди землі, договір укладено на 5 років з урахуванням вегетації сільськогосподарських культур до 31 грудня 2014 року. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Згідно правової позиції, викладеної Верховним Судом України у справі № 6-219цс14 від 25 лютого 2015 року, стаття 33 Закону України "Про оренду землі" об'єднує два випадки пролонгації договору оренди.

Так, у частині першій статті 33 цього Закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Реалізація зазначеного переважного права на поновлення договору оренди можлива лише за умови дотримання встановлених цією нормою певної процедури і строків (частини 2 - 5 цієї статті).

Так, для застосування частини першої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити наступні юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачена інша підстава поновлення договору оренди, а саме у тому разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність наступних юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов'язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

З матеріалів справи вбачається, що орендар ПрАТ ім. Шевченка не надсилав орендодавцю ОСОБА_6 письмового повідомлення про намір поновити договір оренди землі, а 16 серпня 2014 року позивач ОСОБА_6 надіслав відповідачеві лист-повідомлення про намір не укладати на новий строк договір оренди землі і просив керівника товариства Гончаренка В.М. не засівати його землю, що підтверджується заявою ОСОБА_6 від 16 серпня 2014 року та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 19 серпня 2014 року(а.с.11-12).

Пунктом 13.2 договору оренди встановлено, що дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Вказаний договір оренди укладений на 5 років та має кінцеву дату, а саме 31 грудня 2014 року.

Згідно з частиною першою статті 19 Закону України "Про оренду землі" строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. В силу частини першої статті 31 цього Закону договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

За таких обставин, колегія суддів встановивши недотримання орендодавцем ним строків та процедури повідомлення про намір реалізувати своє переважне право на поновлення договору оренди на новий строк; надіслання орендодавцем відмови у поновленні договору на новий строк, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ПрАТ ім. Шевченка було достовірно відомо про те, що договір оренди землі закінчується 31 грудня 2014 року, а орендодавець не бажає продовжувати договір на новий строк.

Крім того п. 8.1 договору встановлено, що після припинення дії договору на наступний день після закінчення строку дії договору оренди орендар повертає орендареві земельну ділянку у стані не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Згідно п. 19 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 р. №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним.

Таким чином суд першої інстанції вірно виходив з того, що вказана земельна ділянка підлягає поверненню ОСОБА_6 в стані не гіршому, ніж вона була на момент укладення договору оренди землі із складенням акту прийому-передачі.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з положень ч. 4 ст. 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно застосовано норми матеріального права та ухвалено рішення з додержанням положень чинного законодавства.

Доводи апеляційної скарги були предметом дослідження та вивчення суду, суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства ім. Шевченка - відхилити.

Рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 17 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Приватного акціонерного товариства ім. Шевченка в особі голови правління Гончаренка Валерія Миколайовича про припинення договору оренди землі та витребування земельної ділянки із чужого незаконного користування, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий :

Судді :