Ухвала суду № 53413635, 12.11.2015, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 1-кп/537/145/2015

Справа № 537/6964/14-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.11.2015 року Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області в складі: головуючої судді Зоріної Д.О., за участю прокурора Якимець А.С., захисника обвинуваченого - адвоката Костуренко Є.М., при секретарі Чернявській А.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області в режимі відеоконференції кримінальне провадження №12014170110000420 по обвинуваченню

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Кременчука Полтавської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого:

-23.03.2010 року Автозаводським районним судом м. Кременчука за ч. 3 ст. 185, 75 КК України до 3 років позбавлення волі, від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 1 рік;

-22.06.2011 року Кременчуцьким районним судом Полтавської області за ч. 2 ст. 185, 71 КК

України до 3 років 1 місяця позбавлення волі;

-14.02.2012 року Автозаводським районним судом м. Кременчука за ч.2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі. На підставі ч.4 ст. 70 КК України приєднано 1 рік 1 місяць позбавлення волі за вироком Кременчуцького районного суду Полтавської області від 22.06.2011 року за ч. 2 ст. 185, 71 КК України. Остаточно засуджений до 3 років 1 місяця позбавлення волі. Звільнений умовно-достроково за ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 05.07.2013 року на невідбутий термін покарання - 11 місяців 18 днів;

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 190, частиною 3 статті 185 КК України

в с т а н о в и в:

В провадженні судді Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області Зоріної Д.О. перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 по обвинуваченню у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 190, ч. 3 ст. 185 КК України.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15.09.2015 року відносно обвинуваченого ОСОБА_2 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на два місяці, тобто до 15.11.2015 року.

Відповідно до частини 3 статті 331 Кримінально-процесуального кодексу України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

В судовому засіданні прокурор прокуратури м. Кременчука Якимець А.С. заявила клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_2 строком на два місяці.

Представник Полтавського СІЗО УДПтС України в Полтавській області в режимі відеоконференції повідомив суду, що проведення дистанційного судового засідання з обвинуваченим ОСОБА_2 неможливе у зв'язку з тим, що останній відмовився виходити з камери для участі у розгляді справи.

Захисник обвинуваченого - адвокат Костуренко Є.М. в судовому засіданні вважав, що клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_2 неможливо розглядати без участі обвинуваченого, при цьому проти задоволення клопотання заперечив, та просив суд замінити запобіжний захід у виді тримання від вартою більш м'яким, а саме - домашнім арештом.

Вислухавши клопотання прокурора, думку захисника обвинуваченого, враховуючи, що обвинувачений не доставлений в судове засідання із СІЗО, при цьому відмовився від виходу з камери для участі у судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку, суд приходить до висновку про можливість розгляду клопотання прокурора, оскільки в засідання прибув захисник обвинуваченого, який діючи в інтересах свого підзахисного зможе навести щодо застосування достатнього та необхідного виду запобіжного заходу. Виходячи з викладеного суд приходить до наступних висновків.

Згідно зі статтею 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першої цієї статті.

Відповідно до частини 1 статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити чи доводять сторони кримінального провадження докази обставини, які свідчать про : 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий , прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначених у клопотанні.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжних заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Вирішуючи заявлене прокурором клопотання щодо продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд виходить із вимог статті 29 Конституції України, якими передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Наведені Конституційні гарантії права на свободу та особисту недоторканість поєднується з такими ж вимогами п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року), яка відповідно до вимог частини 1 статті 9 Конституції України ратифікована 17 липня 1997 року Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположним свобод людини (1950 року), Першого протоколу та протоколів №№2, 4, 7 та 11 до Конвенції».

Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_2, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, відсутність офіційного місця роботи та усталених соціальних зв'язків, факт того, що він не має постійного джерела доходу і фактичного місця проживання, спробу обвинуваченого ухилитись від суду шляхом неявки в судові засідання без поважних причин, а в подальшому неодноразових відмов від етапування до суду для участі у судовому засіданні, а також той факт, що злочини, у вчиненні яких він підозрюється, останній вчинив в період умовно-дострокового відбування покарання за попереднім вироком суду, суд вважає, що існує реальний ризик того, що обвинувачений може переховуватись від суду, приймаючи до уваги те, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченого під час розгляду справи, у зв'язку з чим вважає за недостатнє заміну запобіжного заходу більш м'яким, оскільки строк тримання під вартою обвинуваченого закінчується 15.09.2015 року суд приходить до висновку, що клопотання прокурора підлягає задоволенню, а обраний обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно продовжити терміном на два місяці.

Керуючись статтями 177, 178, 183, 194, 331 Кримінально-процесуального кодексу України, суд , -

у х в а л и в:

Клопотання прокурора прокуратури м. Кременчука Якимець А.С. про продовження обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю міста Кременчука Полтавської області, українцю, громадянину України, з середньою освітою, не одруженому, не працюючому, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1, строк тримання під вартою, який не може перевищувати двох місяців, тобто до 12.01.2016 року.

Копію ухвали вручити учасникам судового провадження.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Д.О. Зоріна