Ухвала суду № 53413159, 12.11.2015, Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/2466/14-к

Провадження 1 - кп\368\16\15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2015 р. Кагарлицький районний суд Київської області

В складі:

Головуючого судді: Закаблука О.В.

При секретарі: Широкоступ К.М.

Прокурора: Москаленко В.І.

Присяжних: Курілко Т.М.

Орел Ю.І.

Тутик Г.П.

Обвинувачених: ОСОБА_4

ОСОБА_5

Захисників: ОСОБА_6

ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кагарлик Київської області кримінальне провадження 1 - кп\368\16\15, справа № 368\2466\14 - к, за обвинувальним актом у кримінальному провадженні № 12013100220000757 від 16.08.2013 року за обвинуваченням

- ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та зареєстрованого в АДРЕСА_1, українця, громадянина України, не працюючого, раніше не судимого, який обвинувачується у вчиненні злочину, який передбачено ч. 4 ст. 187 КК України;

- ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця та зареєстрованого в АДРЕСА_2, українця, громадянина України, одруженого, не працюючого, судимого 12.07.2006 року Козятинським районним судом Вінницької області за ст. 187 ч. 1 КК України до 3 років позбавлення волі, 21.01.2009 року Шевченківським районним судом м. Києва за ст. 186 ч. 2 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення золі, який обвинувачується у вчиненні злочинів, які передбачені п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України, суд,

В С Т А Н О В И В :

В судовому засіданні, яке відбулося 12.11.2015 року обвинувачений ОСОБА_5 заявив клопотання про зміну йому запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, обґрунтовуючи своє клопотання наступним:

За десять місяців судового розгляду даної справи, жоден доказ сторони обвинувачення не підтвердив його причетність до даного злочину, так як даний злочин по відношенню до нього є повністю сфабрикованим та безпідставним, а дана справа є надуманою та безпідставною та незаконною.

А також, відповідно до вимог ч. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ, викладена у п. 60 рішення від 06.11.2008 року у справі Єлов проти України»), після спливу певного проміжку часу судового розгляду, наявність обґрунтованої підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а тому суд в разі задоволення поданого стороною обвинувачення клопотання про продовження терміну тримання її під вартою, - суду необхідно зазначити конкретно у судовому рішенні про наявність іншої підстави або ризику, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи, є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції (п. 85 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року).

Також просить суд звернути увагу, що ухвали про продовження строків тримання під вартою з урахуванням вимог ст.. 62 Конституції України, та п. 2 ст. 6 Конвенції мають бути викладені у формулюваннях, які забезпечують дотримання принципу невинуватості особи, (Постанова Пленуму Верховного Суду № 15 п. 21 - 1 від 24.10.2008 р.)

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5, - ОСОБА_6 клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу підтримав.

Обвинувачений ОСОБА_4 клопотання підтримав.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4, - ОСОБА_7 вирішення питання клопотання поклав на розсуд суду.

Прокурор Москаленко В.І. заперечував проти клопотання, так як вважає його не обґрунтованим.

Суд, вислухавши клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 про заміну запобіжного заходу, вислухавши думку захисника ОСОБА_6, які клопотання підтримали, вислухавши думку захисника ОСОБА_7, який вирішення клопотання поклав на розсуд суду, вислухавши думку прокурора Москаленка В.І., який заперечував проти заявленого клопотання, приходить до висновку щодо відмови в задоволенні клопотання, обґрунтовуючи своє рішення наступним.

Запобіжні заходи, затримання у кримінальному провадженні застосовуються тільки з метою та за наявності підстав, визначених ст. 177 КПК України.

У відповідності до ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження є, крім інших, і запобіжні заходи.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК України, тримання під вартою є одним з видів запобіжних заходів.

Відповідно до статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, допускається взяття особи під варту з метою запобігти цій особі зникнути після скоєння злочину.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає над принципом поваги до особистої свободи, закріплений статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В даному випадку суд вважає, що існує суспільний інтерес, який полягає в притягненні до кримінальної відповідальності винної особи, яка вчинила особливо тяжкий злочин, пов»язаний з позбавлення життя іншої людини, що є найвищою цінністю в демократичному суспільстві.

Слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу (визначеним у КПК конкретним підставам і меті), що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Окремо слід зазначити, що строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 закінчується 13.11.2015 року, а судове слідство триває, зокрема, згідно винесеної ухвали про порядок дослідження доказів суд має ще допитати 14 свідків, дослідити матеріали кримінального провадження, (письмові докази).

Окрім того суд наголошує на тій обставині, що такий великий обсяг дослідження доказів з моменту попереднього продовження строків тримання під вартою зумовлений об»єктивними обставинами, які не залежать від суду, а саме:

- чисельними клопотаннями обвинувачених, які фактично всі задоволені, та вирішення яких вимагає значного процесуального часу.

Так, слід зазначити, що практично всі клопотання обвинуваченого ОСОБА_5, які він заявляв під час судових засідань судом задоволені, що, відповідно, тягне за собою збільшення обсягу доказів, які необхідно дослідити в судовому засіданні, та, звісно, збільшує тривалість судового слідства.

Тому посилання обвинуваченого ОСОБА_5 на тривалий час слухання справи з вини суду є не коректним, та таким, що суд розцінює як намагання обвинуваченого як найдовше затягнути судовий процес, та з посиланням на норми Європейського права змінити міру запобіжного заходу, з метою в подальшому впливати на свідків, та, можливо, ухилитися від суду та кримінального покарання, що унеможливить здійснення кримінальної репресії держави за скоєний злочин.

Крім того, слід зауважити, що дослідження доказів по справі, окрім допиту свідків, практично судом ще не проводилося, з огляду на клопотання обвинувачених по даному кримінальному провадженню.

- неявками свідків, які повідомлялися судом належним чином про день, час та місце слухання справи, невиконанням примусового приводу свідків.

Так, неявка свідків обумовлена тим, що свідки проживають далеко за межами Київської області, що, звісно, тягне за собою певну не зручність для свідків для явки до зали судового засідання.

- неявкою інших осіб по кримінальному провадженню.

Так, судові засідання відкладалися в зв»язку з неявкою як основних присяжних, так і неявкою запасних присяжних з тих чи інших причин, що, звісно, унеможливлювало розгляд справи.

- недоставкою засуджених в залу судового засідання для продовження розгляду справи, тощо.

Так, мала місце недоставка обвинувачених в судові засідання в зв»язку з виборчим процесом в Україні, що об»єктивно не залежало від суду.

Крім того, остання не доставка обвинувачених по даній справі відбулася по причині того, що обвинувачений ОСОБА_5 поскаржився на незадовільні умови тримання його в ІТТ Кагарлицького РВ ГУ МВС України в Київській області, в зв»язку з чим напередодні судового засідання був етапований до СІЗО в м. Київ.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає, що дії обвинуваченого у виді постійного збільшення обсягу доказів, які підлягають дослідженню, зрив судового засідання, спрямовані на затягування судового процесу, та, в подальшому при тривалому його розгляді, свідчить про намагання обвинуваченого ОСОБА_5 скористатися можливістю подачі подань про зміну запобіжного заходу, посилаючись на норми європейського права.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

До спливу продовженого строку суд зобов»язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченого, якщо судове засідання не було завершене до його спливу.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Отже, враховуючи те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, які характеризуються великою суспільною небезпекою, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад 10 років, а тому, суд вважає, що існує ризик того, що перебуваючи на волі, обвинувачений ОСОБА_5 з метою уникнення кримінального покарання своїми умисними діями буде перешкоджати встановленню істини по справі шляхом впливу на свідків, ухилятися від суду, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам.

Крім того, слід зазначити, що ризики, які передбачені ст. 177 КПК України, на підставі яких відносно обвинуваченого ОСОБА_5 було обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не зникли.

Тому, з метою забезпечення виконання обвинуваченими ОСОБА_5 процесуальних обов'язків і їх належну поведінку, а також запобігти спробам переховуватися від суду, незаконного впливу на свідків, слід відмовити в задоволенні клопотання.

З урахуванням наявності достатніх підстав вважати, що обвинувачений ОСОБА_5 буде намагатися перешкодити встановленню істини у справі, зокрема, шляхом впливу на свідків, уникненню від судового слідства, суд вважає, що відсутні достатні підстави для зміни обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу з тримання під вартою на інший, більш м»який вид запобіжного заходу.

Згідно ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ч. 3 ст. 331 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця та зареєстрованого в АДРЕСА_2, українця, громадянина України, одруженого, не працюючого, судимого 12.07.2006 року Козятинським районним судом Вінницької області за ст. 187 ч. 1 КК України до 3 років позбавлення волі, 21.01.2009 року Шевченківським районним судом м. Києва за ст. 186 ч. 2 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення золі, який обвинувачується у вчиненні злочинів, які передбачені п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України, про зміну міру запобіжного заходу про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою в Київському слідчому ізоляторі Державної пенітенціарної служби департаменту виконання покарань в м. Києві та Київській області на домашній арешт, - відмовити.

Ухвала апеляційному оскарженню окремо від вироку суду не підлягає і набирає законної сили з моменту оголошення.

Головуючий суддя: О.В. Закаблук

Суддя: В.І. Кириченко

Присяжні: Курілко Т.М.

Орел Ю.І.

Тутик Г.П.