Ухвала суду № 53412258, 11.11.2015, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №296/4352/14-ц Головуючий у 1-й інст. Маслак В. П.

Категорія 27 Доповідач Товянська О. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого: судді Товянської О.В.

суддів: Микитюк О.Ю., Гансецької І.А.

при секретарі: Кравчук Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» про захист прав споживача шляхом визнання договору іпотеки припиненим

за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» на заочне рішення Корольовського районного суду м. Житомира Житомирської області від 10 лютого 2015 року,

в с т а н о в и л а:

В травні 2014р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, уточнивши вимоги, просив захистити права споживача визнати : припиненим договір іпотеки б/н від 12.02.2008р., укладений з ВАТ «ВІЕЙБІБАНК», недіючою заборону відчуження магазину у АДРЕСА_1, накладену нотаріусом за №2666/155. Зазначав, що 12.02.2008р. між сторонами укладено кредитний договір №357, за яким отримав на споживчі цілі 250000дол.США кредиту терміном до 09.02.2018р. під 12.5% річних. В забезпечення виконання між сторонами 12.02.2008р. укладено договір іпотеки спірного приміщення. В 2013р. банк повідомив про підписання 03.07.2008р. додаткової угоди №1 до кредитного договору, відповідно до якої збільшено розмір ставки до 14.5% річних, збільшивши обсяг зобов'язання за кредитом. Проте, сторони не укладали додаткової угоди до іпотечного договору, хоча п.1.2 іпотечного договору зазначено, що обсяг зобов'язань іпотекодавця обмежується 12.5% річних. Оскільки збільшено загальну суму зобов'язання, відповідно збільшився обсяг відповідальності позивача за іпотечним договором. Таке збільшення мало місце без його згоди, тому правовідносини між сторонами за іпотечним договором припинилися.

Заочним рішенням Корольовського районного суду м. Житомира Житомирської області від 10 лютого 2015 року позов задоволено. Визнано припиненим договір іпотеки б/н від 12.02.2008р., укладений між ВАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я. за №2665, визнано недіючою заборону відчуження АДРЕСА_1, накладену приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я. за №2666/155.

В апеляційній скарзі Банк просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що позивач погодився із запропонованою зміною % ставки, так як продовжував сплачувати відповідні платежі за кредитом та підписав Додаткову угоду №1 від 03.07.2008р. При підписанні іпотечного договору сторонами було погоджено визначення розміру за кредитним договором у майбутньому на підставі додаткових угод, тому встановлення % ставки за додатковими договорами не є збільшенням обсягу відповідальності.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як видно із матеріалів справи, 12.02.2008р. між сторонами укладено кредитний договір №357, за яким Банк надав позичальнику ОСОБА_1 250000дол.США строком до 09.02.2018р. зі сплатою за користування кредитними коштами 12,5% річних (а.с.3-6).

З метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором 12.02.2008р. сторони уклали іпотечний договір, відповідно до якого іпотекодавець (позивач) передав в іпотеку іпотекодержателю (відповідачу) в порядку і на умовах визначених договором, нерухоме майно - магазин по АДРЕСА_1 (а.с. 9 - 11).

Розділом І іпотечного договору визначено, що термін «Зобов'язання» в договорі використовується в наступному значенні - зобов'язання позичальника, що випливають з кредитного договору, а також зобов'язання іпотекодавця, зокрема : повернути іпотекодержателю кредит у розмірі 250000дол.США зі сплатою 12,5% річних за користування кредитом на умовах визначених у кредитному договорі та додаткових угодах до кредитного договору.

На підставі ст.73 Закону України «Про нотаріат» у зв'язку із посвідченням договору іпотеки до припинення його дії на спірне приміщення було накладено заборону відчуження. 3 липня 2008р. сторони уклали додаткову угоду №1 до кредитного договору, за яким ставка за користування була збільшена до 14,5% річних» (а.с.7).

Судом встановлено, що відповідних змін до іпотечного договору від 12.02.2008р. щодо змісту та розміру основного зобов'язання внесено не було. Цю обставину Банк не заперечує.

Відповідно до ст.1,18,19 Закону України «Про іпотеку» (надалі - Закону №898-IV) іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Іпотечний договір повинен містити такі істотні умови, зокрема, зміст і розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання. Зміни і доповнення до іпотечного договору підлягають нотаріальному посвідченню. Відповідні відомості про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку. Будь-яке збільшення основного зобов'язання або % за основним зобов'язанням, крім випадків, коли таке збільшення прямо передбачене іпотечним договором, може бути здійснене після державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою.

Матеріалами справи доведено, що спірним договором не передбачено збільшення основного зобов'язання або % за ним. Іпотечним договором визначено, що іпотекодавець (позивач) за користування кредитом зобов'язаний повернути 12,5% річних. Державної реєстрації відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою не проведено.

Відповідно до ч.2 ст.604 ЦК України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про зміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами.

Згідно з ч.ч.4,5 ст.3, ч.2 ст.7 Закону №898-IV іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що зміна основного зобов'язання або % за ним, у розумінні Закону №898-IV, має наслідком виникнення нового основного зобов'язання, якщо в договорі, яким визначається це зобов'язання, не встановлені критерії такого збільшення. При цьому, навіть окреме застереження в іпотечному договорі щодо згоди на майбутні зміни обсягів зобов'язання, за відсутності зазначених вище критеріїв, не усуває невизначеності обсягів майбутньої відповідальності іпотекодавця та не є вимогою, як може виникнути в майбутньому, виконання якої забезпечується іпотекою, оскільки порядок та інші необхідні умови такої вимоги на майбутнє повинні бути конкретизовані на момент укладення договору іпотеки.

Є обґрунтованим висновок, що наслідком зміни % за основним зобов'язанням, визначеним кредитним договором №357 від 12.02.2008р., стало виникнення нового основного зобов'язання. Оскільки, до іпотечного договору від 12.08.2008р. не внесено зміни щодо забезпечення нового основного зобов'язання про повернення кредиту у розмірі 250 000дол.США та процентів у розмірі 14,5% річних, іпотека припинилася з припиненням основного первісного зобов'язання згідно ч. 5 ст.3 Закону №898-IV.

Виходячи зі змісту ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Діяльність власника може бути обмежена лише у випадку і порядку, встановлених законом. Всім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення відсутні. Судове рішення ухвалено на наданих сторонами доказах.

Керуючись ст.ст. 303,304,307,308,313-315,319,324,325 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» відхилити.

Заочне рішення Корольовського районного суду м. Житомира Житомирської області від 10 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий :

Судді: