Рішення № 53412157, 12.11.2015, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №290/226/15-ц Головуючий у 1-й інст. Кравчук В.П.

Категорія 27 Доповідач Широкова Л. В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Широкової Л.В.,

суддів Галацевич О.М., Матюшенка І.В.,

при секретарі судового

засідання Мишаковської В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3 на заочне рішення Романівського районного суду Житомирської області від 30 червня 2015 року

по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (далі - ПАТ КБ «Приватбанк») до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и л а :

У лютому 2015 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з даним позовом. Свої вимоги банк мотивував тим, що між ним та відповідачем 05.05.2008 року був укладений кредитний договір № ZRQWGA00004368, за умовами якого останній отримав кредит на споживчі цілі у сумі 20850,00 доларів США з кінцевим терміном повернення 04.05.2013 року.

Посилаючись на те, що боржник у порушення умов договору та вимог ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України не виконав належним чином свої кредитні зобов'язання, у результаті чого утворилась заборгованість у сумі 75455,52 доларів США, що у гривневому еквіваленті становить 1189933,52 грн., банк просив суд стягнути з нього вказану суму боргу та судові витрати.

05 травня 2015 року ОСОБА_2 подав зустрічну позовну заяву про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними, яку ухвалою суду від 30.06.2015 року було залишено без розгляду.

Заочним рішенням Романівського районного суду Житомирської області від 30 червня 2015 року позов ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь банку 75455,52 доларів США, що у гривневому еквіваленті становить 1189933,52 грн. заборгованості за кредитним договором № ZRQWGA00004368 від 05.05.2008 року. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі апелянти просять скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції за необґрунтованістю та справу направити на новий розгляд до того ж суду.

На обґрунтування апеляційної скарги посилаються на те, що судове рішення є незаконним та необґрунтованим, суд неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права. Вважають, що суд формально підійшов до вирішення справи, не врахував їх заперечень, а також у порушення ч. 3 ст. 551 ЦК України не вирішив питання про зменшення розміру пені та штрафних санкцій.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні, з огляду на таке.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 549 ЦК України у разі невиконання чи несвоєчасного виконання зобов'язань в частині повернення кредиту та/або сплати процентів, згідно з умовами договору, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу неустойку (штраф, пеню).

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем), у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплати проценти.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, між сторонами по справі 05.05.2008 року укладений кредитний договір № ZRQWGA00004368, за умовами якого ОСОБА_2 отримав кредит у сумі 20850,00 доларів США з кінцевим терміном повернення 04.05.2013 року (а. с. 10-12).

Позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору станом на 15.01.2015 року утворилась заборгованість у сумі 75455,52 доларів США, що у гривневому еквіваленті становить 1189933,52 грн., з яких: 19674,25 доларів США - сума заборгованості за кредитом; 15297,36 доларів США - сума заборгованості за відсотками за користування кредитом; 3767,96 доларів США - сума заборгованості по комісії за користування кредитом; 33107,73 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 15,85 доларів США - штраф (фіксована частина); 3592,37 доларів США - штраф (процентна складова) (а. с. 5-8).

Судом першої інстанції правильно визначено юридичну природу спірних правовідносин та закон, який їх регулює, застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору. Проте, не враховано наступне.

Так, відповідно до вимог ч. 3 ст.551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відтак, ч. 3 ст.551 ЦК України з урахуванням положень ст.3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та ч. 4 ст.10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки (пені) за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

Установивши, що розмір пені значно більший від розміру боргового зобов'язання, справа судом розглянута заочно, апелянт просить застосувати положення вищевказаної норми права, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зменшення суми пені до розміру заборгованості по тілу кредиту (19674,25 доларів США). При цьому колегія суддів бере до уваги, що відповідач хворіє (а.с.122) є інвалідом 2 групи (а.с.51) має на утриманні неповнолітню дочку (а.с.52), частково виконав боргові зобов'язання, що підтверджується матеріалами справи.

Оскільки судом зменшено розмір пені на підставі ч. 3 ст.551 ЦК України, загальна сума заборгованості також зменшиться до 879670,63 грн.

У решті рішення суду відповідає вимогам закону та встановленим обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги про незаконність судового рішення оскільки є підстави для визнання самого договору кредиту та договору іпотеки недійсними, на законність судового рішення не впливають, оскільки вказані позовні вимоги судом були залишені без розгляду (а. с. 89, 90), вказана ухвала не оскаржена та апеляційною інстанцією не переглядається.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3 задовольнити частково.

Заочне рішення Романівського районного суду Житомирської області від 30 червня 2015 року змінити, зменшивши суму стягнутої з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором № ZRQWGA00004368 від 05.05.2008 року з 1189933,52 грн. до 879670,63 грн.

У решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Судді: