Постанова № 53410443, 12.11.2015, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2015 р.Справа № 916/3981/14Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ярош А.І.,

суддів: Журавльова О.О., Головея В.М.,

при секретарі судового засідання Максиміхіній Ю.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, за довіреністю ;

від відповідача: ОСОБА_2, за довіреністю ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства Дослідне господарство Андріївське Інституту сільського господарства Причорноморя ОСОБА_3 Аграрник наук України

на рішення господарського суду Одеської області від 08 грудня 2014 року

по справі № 916/3981/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім УКРАГРОПРОМ

до відповідача Державного підприємства Дослідне господарство Андріївське Інституту сільського господарства Причорноморя ОСОБА_3 Аграрник наук України

про стягнення 8 382 688,95 грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Украгропром звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Державного підприємства Дослідне господарство Андріївське Інституту сільського господарства Причорноморя ОСОБА_3 Аграрник наук України 8 382 688,95 грн. суми неповернутої попередньої оплати за форвардним контрактом №ФК 22/11-10-01 від 22.11.2010 року.

Рішенням господарського суду Одеської області від 08 грудня 2014 року по справі № 916/3981/14 (суддя Петров В.С.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Украгропром задоволено частково.

Стягнуто з Державного підприємства „Дослідне господарство „Андріївське Інституту сільського господарства Причорноморя ОСОБА_3 академії аграрних наук України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Украгропром 4046823 грн. 00 коп. попередньої оплати, 46233 грн. 57 коп. 3% річних, 242809 грн. 38 коп. інфляційних втрат, витрати по сплаті судового збору в сумі 37799 грн. 93 коп.

В задоволенні решти частини позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Украгропром відмовлено.

Приймаючи рішення, господарський суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, зазначивши що строк позовної давності на подачу позову про повернення коштів не сплинув, оскільки позивачем предявлено вимогу про повернення коштів лише 29.04.2014 року, відповідно перебіг строку для звернення позивача до суду із заявленими вимогами про стягнення з відповідача вказаної суми заборгованості розпочався після спливу 3-денного строку на повернення коштів.

Суд зазначив, що зобовязання з повернення сплачених позивачем коштів в якості оплати за товар не виникло автоматично з 01.08.2011 р. з огляду на те, що позивачем не предявлялась така вимога.

Разом з тим, суд дійшов висновків про пропущення позивачем строку позовної давності для стягнення штрафу, а інфляційні витрати складають більше, ніж заявлено, а саме 246856,20 грн., однак оскільки заявлена до стягнення сума інфляційних втрат є меншою, ніж вище встановлена судом, суд стягнув інфляцію, зазначену в позові.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Державне підприємство Дослідне господарство Андріївське Інституту сільського господарства Причорноморя ОСОБА_3 Аграрник наук України звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних ТОВ Торговий дім Украгропром у повному обсязі, з посиланням при цьому на не повне зясування господарським судом першої інстанції обставин справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

В апеляційній скарзі апелянт зазначав, що оскільки сторони після підписання договору не узгодили в договорі такі істотні умови, як асортимент товару (класність пшениці), зобовязання продавця визначене п.3.2 форвардного контракту про здійснення поставки товару до 31.07.2011 року не виникло, так як воно виникає лише після узгодження сторонами кількості та асортименту товару.

Також скаржник зазначає, що він не отримував вимогу про повернення коштів поштою, а позивачем не надано доказів надсилання відповідачеві саме листа-вимоги про повернення коштів, оскільки не надано опису поштового вкладення до рекомендованого повідомлення.

Крім того, апелянт наголошує на тому, що позивачем пропущений строк позовної давності для звернення до суду, оскільки вважає, що строк позовної давності розпочав свій відлік зі спливом строку виконання зобовязання, який був визначений в форвардному контракті.

Представник апелянта у судовому засіданні підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі та наполягав на її задоволенні. Представник позивача ТОВ Торговий дім Украгропром просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, з мотивів, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов до наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 22 листопада 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Украгропром (покупець) та Державним підприємством „Дослідне господарство „Андріївське ОСОБА_3 академії аграрних наук України (продавець) був укладений форвардний контракт № ФК 22/11-10-01, згідно п. 1.1. якого продавець в порядку та на умовах, визначених контрактом, зобовязується передати покупцю у власність базовий актив, а покупець зобовязується прийняти та оплатити його у кількості, строки та за ціною, передбаченими контрактом.

В пункті 2.1. контракту визначено, що базовим активом (товар) за цим контрактом виступає пшениця фуражна 5-6 класу власного урожаю 2011 року, або набута продавцем в інший, не заборонений законодавством України спосіб, що відповідає ДСТУ-П-3768:2010 „Пшениця. Технічні умови: вологість - 13,5% макс., смітна домішка 3,% макс., зернова домішка 10% макс., натурна вага 720 г/л, без насіння карантинних рослин і сторонніх запахів.

В п. 3.1. контракту зазначено, що поставка товару здійснюється на умовах Інкотермс 2000 EXW (франко-елеватор) сертифікований Білгород-Дністровський ХПП, який розташований за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський.

За умовами п. 3.3. контракту поставка вважається здійсненою в момент підписання акту приймання передавання товару на базисі поставки відповідно до умов п. 3.1. цього контракту.

В п. 3.5 договору вказано, продавець зобовязаний одночасно з передачею товару передати покупцеві наступні документи: видаткову накладну, податкову накладну, складську квитанцію (із зазначенням кількісних та якісних показників), виписану на імя продавця, свідоцтво про якість/сертифікат якості, акт приймання-передачі товару між продавцем та Елеватором згідно з базисними умовами поставки.

Відповідно до п. 4.1. контракту ціна однієї тони товару в заліковій вазі на базисі поставки EXW (франко-елеватор) відповідно до умов п. 3.1. контракту встановлюється сторонами в сумі 750,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 125,00 грн. Встановлена у п. 4.1. ціна товару є твердою і не підлягає перегляду за будь-яких обставин протягом дії контракту (п. 4.2. контракту).

Згідно п. 4.4 контракту загальна вартість контракту складає 900 000,00 грн., в тому числі ПДВ 150 000,00 грн., є кінцевою і зміні не підлягає.

У відповідності з п. 5.1. контракту оплата вартості товару проводиться покупцем на умовах 100% попередньої оплати траншами за наступним графіком, узгодженим сторонами:

-перший транш у розмірі 60% вартості товару у строк до 20.04.2011 року;

- другий транш в розмірі 20% вартості товару у строк до 31.05.2011 року;

- третій транш в розмірі 20% вартості товару у строк до 15.06.2011 року.

Згідно п. 6.1. контракту товар вважається переданим продавцем за кількістю - згідно заліковій вазі, вказаній в складській квитанції, оформленій з продавця на покупця.

Відповідно до п. 6.2. контракту продавець зобов'язаний передати у власність покупця товар, якість якого відповідає умовам, наведеним у п. 2.1. цього договору. Якість товару повинна бути підтверджена свідоцтвом про якість, виписаним сертифікованою лабораторією Елеватора, чи сертифікатом якості Державної хлібної інспекції.

За умовами п. 6.3. контракту моментом переходу права власності на товар вважається момент передачі товару покупцю згідно з п.3.3. контракту.

Контракт набирає чинності з дня підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим контрактом (п. 12.1 контракту).

Додатковою угодою № 2 від 31.07.2011 р. до вказаного форвардного контракту № ФК 22/11-10-01 сторонами викладено п. 2.1 контракту в новій редакції: „Базовим активом за цим контрактом виступає пшениця власного урожаю 2011 року, або набута продавцем в інший не заборонений законодавством України спосіб, що відповідає ДСТУ-П-3768:2010 „Пшениця. Технічні умови: вологість - 13,5% макс., смітна домішка 3,% макс., зернова домішка 10% макс., натурна вага 720 г/л, без насіння карантинних рослин і сторонніх запахів.

Також сторонами змінено умови п. 2.2 контракту щодо кількості базового активу (товару): 3603,22 тон в заліковій вазі Елеватора. Крім того, згідно з вказаною додатковою угодою сторонами внесено зміни до п. 4.1 і п. 4.4 стосовно вартості товару, яку встановлено у розмірі 1150,00 грн. з ПДВ, і вартості контракту, яку встановлено у розмірі 4143703,00 грн.

При цьому в додатковій угоді № 2 сторони передбачили, що у звязку зі зміною ціни базового активу та загальної вартості контракту оплату різниці загальної вартості контракту, що виникла в результаті такої зміни, покупець здійснює до 10 вересня 2011 року.

В подальшому ДП „Дослідне господарство „Андріївське ОСОБА_3 академії аграрних наук України було перейменовано у ДП „Дослідне господарство „Андріївське Інституту сільського господарства Причорноморя ОСОБА_3 академії аграрних наук України.

На виконання умов вказаного контракту та додаткової угоди до нього, позивачем перераховано відповідачу грошові кошти на загальну суму 4398953,15 грн., що підтверджується:

-банківською випискою від 30.03.2011 року на суму 228 500,00 грн.,

-банківською випискою від 21.04.2011 року на суму 332 900,00 грн.,

-платіжним дорученням №430387 від 22.04.2011 року на суму 202600,00грн.,

-платіжним дорученням №430438 від 27.04.2011 року на суму 8 700,00 грн.,

-платіжним дорученням №430458 від 28.04.2011 року на суму 127 00,00 грн.,

-платіжним дорученням №586335 від 17.11.2011 року на суму 3243703,00грн.,

-платіжним дорученням №586367 від 18.11.2011 року на суму 255250,15 грн.

24.11.2011 року відповідач повернув позивачу надлишково сплачені грошові кошти в сумі 255 250,15 грн., про що свідчить наявна в матеріалах справи виписка банку (а.с. 28).

Відтак, загальна сума отриманих відповідачем коштів за вказаним форвардним контрактом № ФК 22/11-10-01 склала 4143703,00 грн., тобто ним сплачено повну суму за товар, який повинен поставити відповідач.

Відповідно до умов п. 3.2. контракту кінцевий строк поставки товару сторонами було визначено 31 липня 2011 року.

В свою чергу, відповідач не виконав прийняті на себе зобовязання по поставці обумовленого в п. 2.1 форвардного контракту № ФК 22/11-10-01 (в редакції додаткової угоди № 2) товару (пшениці).

Відповідно до п.9.9 контракту, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав покупцеві товар у встановлений цим контрактом строк, і прострочення поставки складає більше, ніж 3 робочих дні, покупець має право за власним вибором вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. У випадку повернення суми попередньої оплати продавець зобовязаний сплатити покупцю штраф у розмірі 100% суми попередньої оплати.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення у 3-денний строк суми попередньої оплати в сумі 4046823,00 грн. (лист №17/04/14-01 від 17.04.2014 р.), яка відповідно до відмітки поштової служби на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення була отримана відповідачем 29.04.2014 року.

Разом з тим, відповідач не здійснив дій щодо виконання вимог позивача та повернення перерахованих ним коштів попередньої оплати в сумі 4046823,00 грн., що і послугувало підставою для звернення до суду з відповідним позовом, в якому позивач також просив стягнути штраф, 3% річних та інфляційні втрати.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла наступних висновків.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що форвардний контракт, укладений між сторонами, за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, до якого застосовуються приписи параграфу першого глави 54 Цивільного кодексу України.

За п.14.1.45.3 ст.4 ПК України форвардний контракт - цивільно-правовий договір, за яким продавець зобов'язується у майбутньому в установлений строк передати базовий актив у власність покупця на визначених умовах, а покупець зобов'язується прийняти в установлений строк базовий актив і сплатити за нього ціну, визначену таким договором. Усі умови форварду визначаються сторонами контракту під час його укладення. Укладення форвардів та їх обіг здійснюються поза організатором торгівлі стандартизованими строковими контрактами

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 692 вказаного Кодексу покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною другою статті 693 ЦК України передбачено право покупця у разі порушення продавцем строку передання йому попередньо оплаченого товару або пред'явити вимогу про передання оплаченого товару, або вимагати повернення суми попередньої оплати (тобто відмовитися від прийняття виконання).

Як вже було зазначено вище, позивачем було здійснено передплату у розмірі у розмірі 4143703,00 грн., що підтверджується матеріалами справи та не спростовується сторонами.

Встановлені обставини справи свідчать, що відповідачем свої зобовязання щодо передання у власність покупця товару не виконано.

Згідно зі ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобовязання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобовязання.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п.9.9 контракту якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав покупцеві товар у встановлений цим договором строк, і прострочення поставки складає більш ніж 3 робочих дні, покупець має право за власним вибором вимагати передання оплаченого товару або повернення попередньої оплати. У випадку повернення суми попередньої оплати продавець зобовязаний сплатити покупцю штраф у розмірі 100% суми попередньої оплати.

Звертаючись до суду з позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий Дім УКРАГРОПРОМ на підставі п.9.9 контракту вимагав повернення попередньої оплати товару, оскільки прострочення поставки товару склало більш ніж 3 робочих дні від кінцевого строку поставки, встановленого п.3.2 контракту 31 липня 2011 року.

Отже, судова колегія доходить висновку про наявність підстав для предявлення позивачем вимоги щодо повернення коштів у розмірі 4046823,00 грн., перерахованих за форвардним контрактом № ФК 22/11-10-01, використовуючи своє право за пунктом 9.9 контракту вимагати повернення коштів.

Разом з тим, судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, та вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про заявлення таких вимог в межах строку позовної давності, з таких підстав.

Відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частинами 3,4 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Приписами ст.253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За частиною 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Як вже було зазначено вище, за п. 9.9. контракту якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав покупцеві товар у встановлений договором строк, і прострочення поставки складає більше ніж 3 (три) робочих дні, покупець має право за власним вибором вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, даним пунктом контракту сторони узгодили, що через три робочих дні після закінчення строку поставки товару, який сплинув 31.07.2011 року, у позивача виникло право предявити відповідачу відповідну вимогу, а саме з 03.08.2011р.

Таким чином, строк позовної давності за вимогою з повернення передоплати розпочав свій перебіг з 03.08.2011 року та сплинув 03.08.2014р.

Разом з тим, позивач звернувся до господарського суду першої інстанції з відповідним позовом лише 29.09.2014 року, тобто після спливу строку позовної давності.

За таких обставин, судова колегія доходить висновку, що суд першої інстанції помилково зазначив, що в даному випадку перебіг строку позовної давності розпочинається з моменту предявлення вимоги про повернення коштів.

При цьому, судова колегія погоджується з висновками господарського суду першої інстанції про неприйняття накладних № 1381 від 02.09.2013 року на суму 61 880,00 грн., №398 від 01.04.2014 року на суму 11 000,00 грн. і №400 від 01.04.2014 року на суму 24 000,00 грн., з підстав того, що зі змісту вказаних накладних вбачається, що відповідачем було поставлено позивачу пшеницю, що не є предметом купівлі-продажу за спірним форвардним контрактом № ФК 22/11-10-01, оскільки базовим активом (товаром) за спірним контрактом є виключно пшениця власного врожаю 2011 року або придбана у встановленому порядку.

Доводи позивача про переривання строку позовної давності підписанням актів звірки взаєморозрахунків станом на 28.02.2013 року, станом на 29.11.2013 року судова колегія не приймає, оскільки відповідно до вказаних актів відповідач визнав свою заборгованість по поставці товару на певну суму.

Зобовязання ж повернути кошти в нього не виникло до моменту предявлення такої вимоги, тобто до 17.04.2014 року, яка отримана відповідачем 29.04.2014 року.

Решта доводів апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

За ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що строк позовної давності за позовними вимогами ТОВ Торговий дім Украгропром сплинув, а отже наявні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог з огляду на приписи ч.4 ст. 267 ЦК України.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід скасувати, а апеляційну скаргу Державного підприємства Дослідне господарство Андріївське Інституту сільського господарства Причорноморя ОСОБА_3 академії аграрних наук України - задовольнити.

Відповідно до вимог ст.49 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 99, п.2 ст.103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства Дослідне господарство Андріївське Інституту сільського господарства Причорноморя ОСОБА_3 академії аграрних наук України задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 08 грудня 2014 року по справі №916/3981/14 скасувати.

У задоволенні позовних вимог ТОВ Торговий дім Украгропром відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім УКРАГРОПРОМ на користь Державного підприємства Дослідне господарство Андріївське Інституту сільського господарства Причорноморя ОСОБА_3 Аграрник наук України 72 165,48 (сімдесят дві тисячі сто шістдесят пять грн. сорок вісім коп.) грн. судового збору.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ із зазначенням реквізитів сторін.

Постанова набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до ВГСУ.

Повний текст постанови складено 13.11.2015 року.

Головуючий суддя А.І. Ярош

Суддя В.М. Головей

СуддяО.О. Журавльов