Постанова № 53410373, 10.11.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2015 р. Справа№ 910/13771/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Алданової С.О.

Коршун Н.М.

при секретарі Рибаруку М.М.

за участю представників:

від позивача Коверги А.П. - дов. б/н від 12.05.2014 р.

Олексіюка М.В. - дов. б/н від 26.01.2015 р.

Прокоп'єва І.К. - дов. б/н від 26.01.2015 р.

від відповідача Собка О.В. - дов. №2-15д від 19.12.2014 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сап Україна»

на рішення господарського суду міста Києва

від 21.09.2015 р. (суддя Грєхова О.А.)

у справі №910/13771/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сап Україна»

(далі - ТОВ «Сап Україна»)

до Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування»

(далі - ПАТ «Укргазвидобування»)

про стягнення 16 797 701,32 грн. неустойки

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.09.2015 р. у справі №910/13771/15 позов задоволено частково, стягнуто з ПАТ «Укргазвидобування» на користь ТОВ «Сап Україна» 1 679 770,13 грн. неустойки та 73 080,00 грн. витрат зі сплати судового збору. В решті позову - відмовлено.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, просив змінити в частині розміру неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача, позов задовольнити повністю, стягнути з ПАТ «Укргазвидобування» на користь ТОВ «Сап Україна» неустойку в розмірі 16 797 701,32 грн. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що позивач погоджується із встановленою місцевим судом обставиною невиконання відповідачем договірного обов'язку підписати акт приймання-передачі прав на використання програмного забезпечення, із законним та обґрунтованим висновком суду про правомірне нарахування та заявлення позивачем до стягнення неустойки в розмірі 16 797 701,32 грн., проте скаржник вважає недоведеними обставини, наявність яких дає право суду зменшувати розмір штрафних санкцій. Тому, на думку апелянта, оскаржене рішення є необґрунтованим та незаконним в частині зменшення розміру неустойки на 90% тощо.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями, справу №910/13771/15 за апеляційною скаргою ТОВ «Сап Україна» передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Алданова С.О., Коршун Н.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.10.2015 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 10.11.2015 року.

В судовому засіданні представники апелянта (позивача) доводи скарги підтримали, просили її задовольнити, оскаржене рішення змінити в частині розміру неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача, й позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні доводи скарги заперечив, просив не брати їх до уваги, скаргу залишити без задоволення, оскаржене рішення суду як законне та обґрунтоване - без змін.

Відповідно до ст. 99 ГПК України справи в апеляційній інстанції переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням передбачених у цьому розділі особливостей. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується наданими суду першої інстанції правами.

На підставі ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню.

Так, позивачем заявлено позов про стягнення з відповідача 16 797 701,32 грн. неустойки. Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов ліцензійної угоди та угоди про підтримку програмного забезпечення №7-ркп/2013 від 29.03.2013 р. (далі - Угода) тощо.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши докази, на яких ґрунтується позов, місцевий суд дійшов висновку про обґрунтованість частини позовних вимог, відтак прийняв рішення про часткове задоволення позову.

Так, задовольняючи позов частково, місцевий суд встановив, що пунктом 6.5 Угоди сторони погодили, що у разі надіслання позивачем відповідачу оформленого належним чином акту приймання-передачі прав на використання програмного забезпечення за 2-гу або 3-ю фазу за умовами Угоди та порушення відповідачем зобов'язань за Угодою щодо підписання акту в 15-денний строк з дати передачі прав використання програмного забезпечення, це вважається відмовою останнього прийняти та оплатити ці права, що зобов'язує відповідача сплатити позивачу неустойку в розмірі 16 797 701,32 грн. протягом 15-ти робочих днів.

Судом встановлено, що відповідачем не виконано визначеного п. 6.5 Угоди обов'язку щодо підписання акту приймання-передачі прав на використання програмного забезпечення за 3-ю фазою, тому позивачем правомірно нараховано та заявлено до стягнення штраф в розмірі 16 797 701,32 грн.

Разом з тим, нарахований позивачем штраф місцевий суд вважав надмірно великим, з огляду на те, що штрафна відповідальність, на відміну від відповідальності за завдання збитків, має передусім караючу, а не компенсаційну функцію, дійшов висновку зменшити розмір належної до стягнення з відповідача суми неустойки (штрафу) на 90% - до 1 679 770,13 грн. тощо.

Апеляційний господарський суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Так, як встановлено матеріалами справи, 29.03.2013 р. між ТОВ «Сап Україна» (SAP) та ПАТ «Укргазвидобування» (ліцензіатом та/або замовником) укладено Угоду, за умовами якої SAP надає ліцензіату майнові права на використання об'єкту інтелектуальної власності, а ліцензіат приймає такі права на використання програмного забезпечення, документації та інших матеріалів SAP, бази даних і програмного забезпечення стороннього виробника в межах території в тому вигляді, в якому ці умови визначено в загальних умовах Угоди та/або умовах використання. Під «використанням» слід розуміти активацію технологічних властивостей програмного забезпечення, завантаження, виконання, застосування, зберігання програмного забезпечення та отримання доступу до нього, відображення інформації, отриманої в результаті використання таких можливостей або виконання будь-яких інших дій із програмним забезпеченням відповідно до цілей, для яких воно призначене (п. 1.2 Угоди).

За умовами п. 2.1 Угоди програмне забезпечення, для якого ліцензіату було надано ліцензію згідно цієї угоди, і пов'язані з цим виплати складаються з компонентів, зазначених у Додатку 1 і позначених як ліцензовані. Надання прав використання відбувається шляхом підписання акту приймання-передачі прав на використання програмного забезпечення SAP, якщо інше не передбачене самим актом. На дату складання Угоди загальна сума оплати за надання прав на використання згідно додатку №1 складає 82 192 408,64 грн. з ПДВ, в тому числі: вартість фази 1 - 18 606 684,53 грн. з ПДВ з датою передачі прав на використання 29.03.2013 р.; вартість фази 2 - 24 680 172,91 грн. з ПДВ з датою передачі прав на використання 02.12.2013 р.; вартість фази 3 - 38 905 551,20 грн. з ПДВ з датою передачі прав на використання 02.06.2014 року.

За умовами п. 5.2 Угоди зобов'язання ліцензіата щодо здійснення платежів за отримання прав на використання програмного забезпечення починається з моменту підписання акту приймання-передачі прав на використання по кожній фазі на підставі додатку №1 до Угоди. Оплата здійснюється протягом 30 календарних днів згідно підписаного сторонами акту приймання-передачі по кожній фазі та виставленого SAP рахунку.

Відповідно до п. 6.1 Угоди права на використання програмного забезпечення за цією угодою передаються ліцензіату поетапно за 3-ма фазами відповідно до додатку №1 цієї угоди, при цьому фази є обов'язковими для ліцензіата.

Надання прав на використання програмного забезпечення відбувається шляхом підписання акту приймання-передачі прав на використання програмного забезпечення по кожній фазі, якщо інше не передбачене самим актом (п. 6.2 Угоди).

За 5 календарних днів до початку надання прав використання програмного забезпечення по кожній фазі (п. 6.5 Угоди), SAP кур'єром або рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про отримання надсилає ліцензіату оригінал акту приймання-передачі прав на використання програмного забезпечення та рахунку. У разі коли SAP надішле ліцензіату оформлений належним чином акт приймання-передачі прав на використання програмного забезпечення за 2-гу або 3-ю фазу відповідно до умов Угоди, а ліцензіат порушить свої зобов'язання та не підпише акт в 15-денний строк з дати передачі прав використання програмного забезпечення, це вважається відмовою ліцензіата прийняти та оплатити права на використання програмного забезпечення за 2-гу або 3-ю фазою. В такому разі ліцензіат зобов'язаний сплатити SAP неустойку в розмірі 16 797 701,32 грн. протягом 15-ти робочих днів.

Як встановлено матеріалами справи, 29.03.2013 р. між сторонами підписано акт приймання-передачі прав на використання програмного забезпечення SAP за фазою 1 №1260108-01R, а 01.08.2013 р. підписано акт приймання-передачі прав на використання програмного забезпечення SAP за фазою 2 №1260108-02R.

В подальшому позивачем на адресу відповідача було надіслано акт приймання-передачі прав на використання програмного забезпечення SAP за фазою 3 №1260108-03R від 29.03.2013 року, його отримано відповідачем 27.05.2014 р., про що свідчить наявна в матеріалах справи копія рекомендованого поштового відправлення з повідомленням про вручення.

Однак відповідачем у встановлений Угодою строк акту від 29.03.2013 р. не підписано, тому позивач скористався своїм правом на виставлення відповідачу вимоги про сплату неустойки (штрафу) за відмову прийняти та оплатити права на використання програмного забезпечення за третьою фазою.

У відповідності до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Цивільним законодавством (ст.ст. 525, 526 ЦК України) встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) ( ст. 530 ЦК України).

Порушенням зобов'язання на підставі ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений договором або законом строк (ст. 612 ЦК України).

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій на підставі ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та штраф, їх розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 та ч. 6 ст. 232 ГК України.

Приписами ст.ст. 549, 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У відповідності до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Як вище згадувалось, сторони п. 6.5 Угоди погодили розмір неустойки в сумі 16 797 701,32 грн. за порушення відповідачем зобов'язань щодо підписання акту в 15-денний строк з дати передачі прав використання програмного забезпечення, відтак місцевий суд дійшов вірного висновку про правомірне нарахування та заявлення до стягнення позивачем штрафу в розмірі 16 797 701,32 грн.

Разом з тим, скористався правом господарського суду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України при прийнятті рішення зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Наведена процесуальна норма застосовується виключно в сукупності з приписами права матеріального, які передбачають можливість зменшення розміру неустойки, зокрема, ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України.

У разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі в порівнянні із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому слід брати до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (ст. 233 ГК України).

Аналогічне передбачено й положеннями ч. 3 ст. 551 ЦК України, відтак розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити чи є даний випадок винятковим виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що нарахований позивачем штраф є надміру великим порівняно із ступенем порушення відповідачем зобов'язань за Угодою, його розмір неспівставним з розміром збитків та упущеної вигоди позивача, відтак доцільним зменшення розміру належної до стягнення з відповідача суми неустойки (штрафу) на 90% - до 1 679 770,13 грн.

За таких обставин, висновки місцевого суду є законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його немає. Доводи апелянта по суті скарги, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сап Україна» залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 21.09.2015 р. у справі №910/13771/15 - без змін.

Матеріали справи №910/13771/15 повернути за належністю до господарського суду міста Києва.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді С.О. Алданова

Н.М. Коршун