Постанова № 53410299, 02.11.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2015 р. Справа№ 910/10454/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Рябухи В.І.

Калатай Н.Ф.

за участю представників сторін:

від прокуратури: Дибець О.Ю. - прокурор Військової прокуратури Дарницького гарнізону, посв. № 036108 від 26.10.2015;

від позивача: Півторак Т.О. - представник, дов. № 220/д/395 від 02.06.2015;

від відповідача: Байда О.Г. - представник, дов. № 36 від 05.06.2015;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Концерну "Техвоєнсервіс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2015

у справі № 910/10454/15 (суддя Мандриченко О.В.)

за позовом Військового прокурора Дарницького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України

до Концерну "Техвоєнсервіс"

про стягнення 73 209,67 грн.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України у судовому засіданні 07.09.2015 оголошено перерву у розгляді апеляційної скарги у справі № 910/10454/15 до 19.10.2015, а ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2015 розгляд апеляційної скарги у справі № 910/10454/15 відкладено на 02.11.2015.

Згідно із ст. 69 ГПК України ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2015 строк розгляду апеляційної скарги у справі № 910/10454/15 продовжено.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.06.2015 у справі № 910/10454/15 позов задоволено повністю; підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 73 209,67 грн. штрафних санкцій та в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 827,00 грн.

Рішення мотивоване тим, що оскільки факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо надання звітних документів про використання попередньої оплати встановлений судом, нараховані позивачем 5 215,94 грн. штрафні санкції є обгрунтованими та підлягають задоволенню; перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та штрафу, суд дійшов висновку, що він є обґрунтованим, відповідає передбаченим законодавством порядку та способу нарахування, у зв'язку з чим позовні вимоги, в частині стягнення з відповідача штрафних санкцій, підлягають задоволенню у повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2015 у справі № 910/10454/15 скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити .

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник зазначає, що попередню оплату за договором в розмірі 399 963,18 грн. відповідач одержав 13.10.2014, про що було повідомлено позивача відповідним листом від 14.10.2014 № 73/10-14; дві станції радіоперешкод Р-325М2 відповідачем було відремонтовано та пред'явлено на перевірку 5277 ВП МОУ 03.11.2014 листом від 03.11.2014 № 88/14-11; 04.11.2014 представником 5277 ПВ МОУ Бірюковим С.С. та представниками в/ч 1262 було перевірено відремонтовані станції радіоперешкод; 04.11.2014 було зроблено висновок щодо відповідності вимогам договору відремонтованих станцій радіоперешкод Р-325М2 зав. № 037081, 06.11.2014 - станції радіоперешкод Р-325М2 зав. № 047823, таким чином, станом на 06.11.2014 відповідачем було надано, а позивачем прийнято послуги з ремонту 2-х станцій радіоперешкод на суму 799 923,36 грн.; не зважаючи на те, що зобов'язання в частині надання послуг з ремонту техніки були виконані в повному обсязі і своєчасно, що давало відповідачу достатньо часу для надання звітних документів щодо використання попередньої оплати, з невідомих та незалежних від сторони відповідача причин, командування в/ч А1262 від підписання актів приймання наданих послуг відмовилось, при цьому висунуло ряд додаткових вимог по ремонту переданої відповідачу техніки, що суперечило вимогам ДСТУ В 3576-97 "Експлуатація і ремонт військової техніки", Інструкції про порядок організації і супроводження ремонту озброєння та військової техніки Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 05.08.2013 № 541, Керівництва з технічної експлуатації техніки радіоелектронної боротьби у Збройних Силах України (КТЕТ РЕБ), введеного в дію наказом Начальника Генерального Штабу Збройних Сил України від 14.08.2003 № 59 та перш за все укладеному між позивачем та відповідачем договору від 08.09.2014 № 294/14/66; незважаючи на викладене, з огляду на потреби армії, вимоги в/ч А1262 були задоволені відповідачем навіть всупереч договору; зазначений факт невідповідності переданої позивачем на ремонт техніки вимогам договору, підтверджується наданими відповідачем документами; із зазначених причин, необхідність виконання додаткових ремонтних робіт, не передбачених договором і саме з вини позивача, станція радіоперешкод Р-325М2 зав. № 037081 була передана військовій частині А1262 за актом приймання-передавання від 29.11.2014 № 66/2В та накладною від 01.12.2014 № 36; якісне та в повному обсязі надання послуг з ремонту станції радіоперешкод Р-325М2 зав. № 037081 зафіксовано в акті приймання наданих послуг № 66/1-П; станція радіоперешкод Р-325М2 зав. № 047823 була передана військовій частині А1262 за актом приймання-передавання військового майна від 20.11.2014 № 66/1-В та накладною від 20.11.2014 № 25; якісне та в повному обсязі надання послуг з ремонту станції радіоперешкод Р-325М2 зав. № 037081 зафіксовано в акті приймання наданих послуг № 66/2-П, підписаному представником в/ч А1262 29.11.2014 і затвердженому позивачем 11.12.2014; листом від 21.11.2014 № 225/к/1528-10 відповідач повідомив позивача про те, що станом на 20.11.2014 станція радіоперешкод Р-325М2 зав. № 037081 відремонтована, укомплектована та здана представнику в/ч А1262 з оформленням акта приймання наданих послуг, станція радіоперешкод Р-325М2 зав. № 047823 відремонтована, укомплектована та здана представнику в/ч А1262 в частині відповідності її характеристик вимогам Інструкції з експлуатації.

На думку скаржника, судом першої інстанції не взято до уваги те, що за другим етапом договору відповідач здійснював ремонт станцій радіоперешкод Р325М2 зав. №№ 047823, 057531 для в/ч А1828; за фактичним технічним станом та згідно із актами технічного стану, затверджених командиром в/ч А1828 і які були складені стороною відповідача після доставки її для проведення ремонту вказані станції радіоперешкод Р-325М2 зав. №№ 047823, 057531, потребували не ремонтування та технічного обслуговування, як це було визначено в умовах договору, а капітального ремонту, про що відповідач повідомив позивача листом від 10.11.2014 № 91/14-11; в цьому ж листі було вказано, що приведення станцій радіоперешкод Р-325М2 зав. №№ 047823, 057531 відповідно до вимог експлуатаційної документації потребує додаткових матеріальних і трудових витрат, розмір яких буде визначено після проведення поглибленої дефектації; зважаючи на реальний технічний стан та укомплектованість станцій радіоперешкод Р-325М2, які потребували додаткових витрат, відповідач неодноразово пропонував позивачу перенести термін виконання другого етапу договору, а саме: лист від 14.10.2014 № 73/10-14, лист від 17.10.2014 № 80/10-14, відповіді позивача з даного питання відповідач не одержав; на претензію позивача від 12.01.2015 № 294/110 відповідач надав роз'яснення та пропозиції.

Скаржник звертає увагу апеляційної інстанції на те, що листом від 14.10.2014 відповідач звертався до уповноваженої особи позивача з проханням перенести терміни виконання ремонтів у зв'язку із затримкою передоплати та значними обсягами витрат на ремонт до 10.11.2014 та 15.12.2014; додатковою угодою було продовжено термін виконання ремонту лише по першому етапу до 10.11.2014, однак, фактично позивач, перенісши термін виконання ремонту по першому етапу, фактично визнав, що техніка, яка передавалась на ремонт відповідачеві, фактично не відповідала вимогам та умовам укладеного договору між позивачем та відповідачем і дійсно її ремонт потребував додаткових затрат з боку позивача, що випливало і на терміни надання послуг за договором та відповідно, і терміни подачі звітних документів про використання наданих грошових коштів; суд першої інстанції, розглядаючи справу, даних фактів до уваги не прийняв, та визнав наперед встановленими та доведеними факти, в частині законності нарахування штрафних санкцій, які сторона відповідача належним чином не довела.

Скаржник вважає, що суд першої інстанції не врахував, що саме відсутність вини з боку відповідача в порушенні умов договору за ненадання звітних документів щодо використання попередньої оплати та порушення строків надання послуг, є підставою для звільнення відповідача від штрафних санкцій.

Як зазначає скаржник, про порушення норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції свідчить той факт, що господарським судом при розгляді справи не було вирішено частину вимог відповідача, зокрема, зазначене у відзиві на позовну заяву клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкції у зв'язку із тяжким матеріальним становищем.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів скарги, вказує на те, судом першої інстанції перевірено наданий позивачем розрахунок штрафу та пені за порушення строків надання послуг, він є обґрунтованим, відповідає передбаченим законодавством порядку та способу нарахування, тому позовні вимоги, в частині стягнення з відповідача штрафних санкцій, підлягають задоволенню у повному розмірі.

Статтею 99 ГПК України встановлено, що апеляційний господарський суд переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2015 у справі № 910/10454/15 було зобов'язано прокурора, позивача надати докази щодо майнового стану, наявності та розміру збитків кредитора, наявності інших обставин позивача, які мають істотне значення та які належить врахувати при розгляді клопотання про зменшення розміру санкцій, що підлягають стягненню (ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України).

02.11.2015 позивачем надані документи на виконання зазначеної ухвали апеляційного господарського суду.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши прокурора, представників сторін, враховуючи доводи письмового відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.

Військовим прокурором подано до Господарського суду міста Києва позовну заяву про стягнення з відповідача на користь позивача коштів на загальну суму 73 209,67 грн., з них 5 215,94 грн. - штрафних санкцій за несвоєчасне подання звітних документів щодо використання попередньої оплати та 67 993,73 грн. пені та штрафних санкцій; покладення на відповідача витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Як вбачається із матеріалів справи, 08.09.2014 між позивачем та відповідачем укладено договір № 294/14/66 на закупівлю (надання) послуг з ремонтування та технічного обслуговування машин і устаткування спеціальної призначеності (33.12.2) (ремонт за технічним станом станцій радіоперешкод Р-325М2) за державні кошти, відповідно до п. 1.1 якого, на виконання замовлення відповідач, за договором виконавець, зобов'язується у 2014р. надати позивачу, за договором замовнику, послуги в термін та за обсягом за цінами, зазначеними в специфікації надання послуг (додаток № 1 до договору), який є невід'ємною частиною договору з ремонтування та технічного обслуговування машин і устаткування спеціальної призначеності (33.12.2) (ремонт за технічним станом станцій радіоперешкод Р-325М2), а позивач прийняти надані послуги та оплатити їх на умовах та у порядку, визначеному цим договором.

Відповідно до п. 3.1 договору № 294/14/66 ціна договору становить 1 599 852,72 грн., в тому числі податок на додану вартість у розмірі 266 642,12 грн.

Згідно із п.п. 4.1, 4.3 договору № 294/14/66 позивачем сплачуються із резервного фонду Державного бюджету України за бюджетною програмою "Проведення невідкладних заходів щодо забезпечення національної безпеки" 2101710, КЕКВ 2260; відповідач зобов'язаний у термін до 30 діб з дати надходження коштів, як попередньої оплати, підтвердити їх використання наданням позивачу на підпис акт приймання наданих послуг; у разі ненадання у визначений термін зазначених документів (або/чи не повного використання коштів), кошти попередньої оплати у триденний термін повертаються на рахунки позивача.

Відповідно до специфікації, яка є додатком № 1 до договору № 294/14/66 від 08.09.2014, І-й етап - ремонт за технічним станом станції радіоперешкод Р-325М2 серія-03 зав. № 037084; № 047823; вартість послуг з ПДВ за одну одиницю - 399 963,18 грн.; термін надання послуг - до 30.10.2014; ІІ-й етап - ремонт за технічним станом станції радіоперешкод Р-325М2 серія-03 зав. № 057537, № 047824; вартість послуг з ПДВ за одну одиницю 399 963,18 грн.; термін надання послуг до - 30.11.2014.

Відповідачем виставлено позивачу рахунок-фактуру № 3 від 03.10.2014 на суму у розмірі 399 963,18 грн.

Позивачем 13.10.2014 за платіжним дорученням № 294/65 перераховано відповідачу грошові кошти у розмірі 399 963,18 грн., в якості попередньої оплати за договором № 294/14/66.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач листами від 10.11.2014 № 294/4305, від 12.11.2014 № 294/4349 та від 17.11.2014 № 294/4436 звертався до відповідача з вимогою щодо належного виконання договору та застереженням про застосуванням позивачем штрафних санкцій.

Відповідач у листі від 10.11.2014 за № 91/14-11 повідомив позивача, зокрема, про те, що за фактичним технічним станом та згідно із супровідними документами (актами технічного стану, затвердженими командиром в/ч А1828 20.10.2014) прийняті у військовій частині А1828 с.м.т. Черкаське станції радіоперешкод Р-325М2 зав. №№ 047824, 057531 потребують капітального ремонту; приведення вказаних станцій у відповідність до вимог експлуатаційної документації потребує додаткових матеріальних і трудових витрат; пропозиції щодо ремонту будуть надані після проведення поглибленої дефектації.

30.10.2014 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду № 1 до договору від 08.09.2014 № 294/14/66 на надання послуг з ремонтування за технічним станом станцій радіоперешкод за державні кошти, згідно із п. 1, якої відповідно до п. 6.5, 13.2 та 13.3 договору від 08.09.2014 № 294/14/66 за результатами розгляду звернення відповідача, сторони погодилися внести зміни до договору стосовно перенесення термінів надання послуг першого етапу та специфікацію надання послуг викласти в новій редакції.

Згідно із специфікацією надання послуг з ремонту станцій радіоперешкод Р-325М2, яка є додатком 1 до додаткової угоди № 1 від 30.10.2014 до договору від 08.09.2014 № 294/14/66 на надання послуг з ремонтування за технічним станом станцій радіоперешкод за державні кошти, І-й етап - ремонт за технічним станом станції радіоперешкод Р-325М2 серія-03 од. 2; вартість послуг з ПДВ - 799 926,36 грн.; термін надання послуг - до 10.11.2014; ІІ-й етап - ремонт за технічним станом станції радіоперешкод Р-325М2 серія-03 од. 2; вартість послуг з ПДВ 799 926,36 грн.; термін надання послуг - до 30.11.2014.

Відповідно до п.п. 6.1, 6.3 договору № 294/14/66 приймання-передавання виробів (виробу) від військових частин (представників позивача) до відповідача і від відповідача до військових частин здійснюється на підставі нарядів (форма 5 Тимчасового керівництва з обліку військового майна у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 24.12.2010 № 690), виданих командиром військової частини А0159 з обов'язковим оформленням актів технічного стану (форма 12 Тимчасового керівництва), актів приймання військового майна (форма 4 Тимчасового керівництва) та актів приймання-передавання військового майна (додаток № 4 до договору) окремо на кожний зразок; на підставі акта приймання наданих послуг, затвердженого позивачем, уповноважені представники відповідної військової частини та відповідача складають акт приймання-передавання військового майна (додаток № 4 до договору).

Як вбачається із матеріалів справи, за першим етапом робіт за договором № 294/14/66 були підписані та затверджені позивачем і відповідачем акти приймання наданих послуг від 01.12.2014 № 66/1-П та від 12.12.2014 № 66/2-П, а за другим етапом робіт за договором № 294/14/66 підписані та затверджені акти приймання наданих послуг від 24.12.2014 № 66/3-П та № 66/4-П.

Також у зазначених актах вказано, що ремонт виконано якісно та в повному обсязі, техніка радіоелектронної боротьби випробувана та перевірена, технічний стан відповідає вимогам експлуатаційної документації; сторони взаємних претензій не мають.

Частиною ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідачем не надано доказів надання позивачу послуг в строки, передбачені специфікацією надання послуг з ремонту станцій радіоперешкод Р-325М2, яка є додатком 1 до додаткової угоди № 1 від 30.10.2014 до договору від 08.09.2014 № 294/14/66 на надання послуг з ремонтування за технічним станом станцій радіоперешкод за державні кошти.

Відповідно до п.п. 7.1, 7.2.1, 7.2.2 договору № 294/14/66 у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань, за договором сторони несуть відповідальність відповідно до законодавства та цього договору; види порушень та санкції за них: за порушення строків виконання послуг відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1 відсотка від граничної вартості (з ПДВ) за кожний день прострочення поза встановлені договором строки, а за прострочення понад 30 днів з відповідача додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості; у разі ненадання відповідачем у зазначений термін документів, що підтверджують фактичне виконання послуг, або неповернення позивачу залишку невикористаних коштів з урахуванням індексу інфляції, що були отримані у якості попередньої оплати у строк, визначений п. 4.3 договору, до виконавця застосовують штрафні санкції у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неповернутих коштів простроченого платежу; штрафні санкції нараховуються за весь період прострочення.

Згідно із ч. 2 ст. 193, ч. 1. ст. 216 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

В ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах, зокрема,за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Здійснивши власний розрахунок пені та штрафу, передбачених п.п. 7.2.1, 7.2.2 договору № 294/14/66, апеляційний господарський суд вважає суми штрафних санкцій у розмірі 73 209,67 грн., відповідно до розрахунку, наведеному у позовній заяві, правильними.

11.06.2015 відповідачем до суду першої інстанції подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення пені та штрафу повністю, а у випадку наявності підстав для їх стягнення просить зменшити розмір нарахованих штрафних санкцій, враховуючи майновий стан відповідача, до 1 грн.

Судом першої інстанції не розглянуто зазначеного клопотання відповідача із урахуванням усіх обставин справи № 910/10454/15.

Статтею 99 ГПК України встановлено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі; апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Слід зазначити про таке.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує на те, що є державним господарським об'єднанням, заснованим на державній власності, кредиторська заборгованість перед державною в особі податкових органів становить 19,0 млн.грн., а перед органами пенсійного фонду майже 1,5 млн.грн.; фактично відповідач перебуває на межі банкрутства, постійні арешти рахунків призводять до того, що відповідач не має можливості сплачувати погашення заборгованості перед кредиторами, а також заборгованості по виплаті заробітної плати перед працівниками відповідача; також відповідач вказує на те, що згідно із Указом Президента України "Про часткову мобілізацію" від 17.03.2014 № 4466 відповідача було залучено до виконання мобілізаційних завдань, здійснення ремонту бронетанкової техніки і майна, автомобільної техніки і засобів зв'язку, таким чином, відповідач приймає участь у посиленні обороноздатності України, відновленні бойової техніки, крім того, відповідач зазначає, про факт наявності боргу позивача перед відповідачем близько 2,5 млн.грн. по виконаних господарських договорах, тому саме позивач, через несвоєчасний розрахунок зі свого боку за договорами із відповідачем, несе відповідальність за фінансовий стан останнього.

Згідно із ч. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У ч. 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Із врахуванням усіх обставин справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність виняткового випадку, який надає підстави для застосування норми п. 3 ст. 83 ГПК України про зменшення штрафних санкцій, які підлягають стягненню з відповідача.

До матеріалів справи відповідачем надані бухгалтерські довідки від 10.06.2015, відповідно до яких: станом на 10.06.2015 відповідач має заборгованість з виплати заробітної плати працівникам відповідача в сумі, що становить 805 318,63 грн., за період з грудня 2014р. по квітень 2015р., включно; станом на 10.06.2015 відповідач має заборгованість зі сплати податків до бюджету та ЄСВ (Єдиний соціальний внесок) із заробітної плати працівникам відповідача в сумі, що становить 560 567,52 грн. за період з грудня 2014р. по квітень 2015р.; відповідач повідомляє, що позивач станом на 10.06.2015 має борг перед відповідачем, в сумі 2 243 179,68 грн.

Згідно із наданими відповідачем звітом про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за І кв. 2015р. форма № 2, балансом (Звіт про фінансовий стан) на 31.03.2015 форма № 1, відповідач перебуває у тяжкому фінансовому стані.

Також відповідачем до матеріалів справи надано ксерокопію постанови про відкриття виконавчого провадження від 06.07.2009 ВП № 13579955.

Поряд із цим, позивач у довідці від 01.11.2015 просить врахувати, що несвоєчасне виконання договірних зобов'язань з боку відповідача призвело до порушення поставки справного військового майна до військових частин.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання (п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню з відповідача, на 50%, а саме у розмірі 36 604,84 грн.

Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки (п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав, встановлених нормами законодавства та відповідно до матеріалів справи, для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Концерну "Техвоєнсервіс" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2015 у справі № 910/10454/15 скасувати частково і прийняти нове рішення.

3. Позов задовольнити частково.

Стягнути з Концерну "Техвоєнсервіс" (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 6; 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 13/24; ідентифікаційний код 33689867) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6, ідентифікаційний код 00034022) 36 604,84 грн. штрафних санкцій.

Стягнути з Концерну "Техвоєнсервіс" (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 6; 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 13/24; ідентифікаційний код 33689867) в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 827,00 грн.

В решті позов залишити без задоволення .

4. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

5. Справу № 910/10454/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Повний текст постанови складено 12.11.2015.

Головуючий суддя Л.М. Ропій

Судді В.І. Рябуха

Н.Ф. Калатай