Постанова № 53410272, 09.11.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2015 р. Справа№ 927/267/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Новікова М.М.

Мартюк А.І.

секретар: Горбунова М.Є.

представники:

позивача: не з'явився;

відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення

Фонду соціального страхування з тимчасової втрати

працездатності

на рішення Господарського суду міста Києва

від 19.05.2015р.

у справі №927/267/15 (суддя Борисенко І.І.)

за позовом Виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення

Фонду соціального страхування з тимчасової втрати

працездатності

до Публічного акціонерного товариства "КБ Надра" в особі філії

Публічного акціонерного товариства "КБ Надра"

Чернігівське РУ

про зобов'язання виконати платіжні доручення

ВСТАНОВИВ:

Виконавча дирекція Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - позивач) звернулася до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (далі - відповідач) про зобов'язання відповідача виконати надані Козелецькою міжрайонною виконавчою дирекцією Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності платіжні документи про перерахування коштів, а саме: платіжні доручення від 28.01.2015р. №1463 на суму 60,00 грн., від 30.01.2015р. №1464 на суму 15,21 грн., від 30.01.2015р. №1470 на суму 256,82 грн., від 30.01.2015р. №1475 на суму 120,00 грн., від 30.01.2015р. №1478 на суму 16,09 грн., від 03.02.2015р. №1479 на суму 57,20 грн., від 03.02.2015р. №1480 на суму 20 927,59 грн. та меморіальний ордер від 02.02.2015р. №181496677 на суму 99,52 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору банківського рахунку №6/2011/6331/2560 від 26.10.2011р. не виконав вищезгадані платіжні документи.

Відповідач проти позову заперечував, наголошуючи на необґрунтованості та непідтвердженості позовних вимог. Зокрема, відповідач зазначав наступне:

- у банку з 06.02.2015р. було запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці до 06.05.2015р., яку згодом продовжено до 05.06.2015р.;

- відповідно до ст. 1074 Цивільного кодексу України, ст. ст. 36, 37, 45, 46, 49, 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" задоволення вимог позивача здійснюється виключно у порядку, строки та черговості, встановлені названим Законом;

- заявлена позивачем вимога про зобов'язання виконати платіжні доручення порушує порядок, встановлений для пред'явлення та задоволення вимог кредиторів, визначений ст. ст. 45, 49, 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 12.03.2015р., на підставі ст. ст.15, 17 Господарського процесуального кодексу України, справу №927/267/15 було передано за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва (том справи - 1, аркуші справи - 72-75).

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі №927/267/15 від 19.05.2015р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва у справі №927/267/15 від 19.05.2015р. та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити в повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. Зокрема, позивач зазначав про те, що платіжні доручення були надані позивачем на виконання відповідачу у період з 30.01.2015р. по 03.02.2015р., тобто до запровадження тимчасової адміністрації в банку. Також позивач вважає, що посилання як суду, так і відповідача на постанову Верховного Суду України від 25.03.2015р. у справі №910/9232/14 є безпідставним, оскільки у вказаній справі платіжні доручення були передані на виконання банку в період дії тимчасової адміністрації, а у справі №927/267/15 - до введення тимчасової адміністрації.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2015р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 11.08.2015р.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 11.08.2015р. було змінено склад суду та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії суддів у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів: Зеленіна В.О., Корсакової Г.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.08.2015р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження колегії суддів у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів: Зеленіна В.О., Корсакової Г.В. та призначено до розгляду в судовому засіданні на 11.08.2015р.

В судове засідання 11.08.2015р. з'явився лише представник відповідача. Представник позивача не з'явився, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.08.2015р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 17.09.2015р.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2015р. було змінено склад суду та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії суддів у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів: Зеленіна В.О., Мартюк А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2015р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження колегії суддів у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів: Зеленіна В.О., Мартюк А.І. та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 17.09.2015р.

Представники сторін в судове засідання 17.09.2015р. не з'явилися, про поважність причин нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2015р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 09.11.2015р.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2015р. було змінено склад суду та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії суддів у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів: Мартюк А.І., Новікова М.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2015р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження колегії суддів у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів: Мартюк А.І., Новікова М.М. та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 09.11.2015р.

Представники сторін в судове засідання 09.11.2015р. не з'явилися, про поважність причин нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Оскільки явка представників сторін у судові засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення представників сторін про місце, дату і час судового розгляду, колегія суддів визнала за можливе розглядати справу у відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 09.11.2015р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

26.10.2011р. між Козелецькою міжрайонною виконавчою дирекцією Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, як клієнтом, та відповідачем, як банком, було укладено договір банківського рахунку №6/2011/6331/2560 (далі - Договір) (том справи - 1, аркуші справи - 18-20).

За умовами Договору (розділ 1) банк відкриває клієнту поточний рахунок №25600006331001 (рахунок для господарської діяльності) у гривні; №25609006331002 (транзитний накопичувальний рахунок) у гривні, №25608006331003 (рахунок зворотнього фінансування) у гривні для зберігання коштів та здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов Договору та законодавства України, та зобов'язується приймати та зараховувати на рахунок грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій з рахунком, що передбачені чинним законодавством України. Операції за рахунком здійснюються після отримання банком повідомлення про взяття рахунку на облік органом державної податкової служби. Банк надає клієнту платні послуги відповідно до переліку та на умовах, викладених у затверджених банком «Тарифах на розрахунково-касове обслуговування клієнтів - юридичних осіб та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності (далі - тарифи).

В розділі 2 Договору наведені права та обов'язки сторін, згідно з п.п.2.2.1, 2.3.3 якого клієнт має право самостійно розпоряджатися коштами на своєму рахунку з дотриманням вимог чинного законодавства України, крім випадків обмеження прав розпорядження коштами на рахунку за рішенням суду у випадках, встановлених законом. Банк бере на себе зобов'язання своєчасно здійснювати розрахунково-касове обслуговування клієнта, у відповідності з чинним законодавством України. У разі відсутності або недостатності коштів на рахунку клієнта для здійснення операції та сплати відповідної комісії за РКО на момент подання розрахункових документів до банку, здійснювати списання коштів з рахунку в межах суми встановленого овердрафту, якщо це обумовлено окремо укладеним договором між клієнтом та банком, в іншому випадку повертати розрахункові документи без виконання не пізніше наступного робочого дня з відміткою про причини повернення.

В п.8.1 Договору передбачено, що останній укладений на невизначений строк та набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками.

26.10.2011р. між Козелецькою міжрайонною виконавчою дирекцією Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, як клієнтом, та відповідачем, як банком, було укладено додатковий договір №1 до Договору банківського рахунку №6/2011/6331/2560 від 26.10.2011р. (том справи - 1, аркуш справи - 21), за умовами якого (п.п.1, 2) клієнт доручає банку, а банк бере на себе зобов'язання щоденно здійснювати договірне списання залишку грошових коштів станом на 17 год. 30 хв. з поточного рахунку клієнта в банку шляхом оформлення меморіального ордеру. Для здійснення договірного списання надання до банку будь-яких документів не передбачається.

У період з 28.01.2015р. по 03.02.2015р. Козелецькою міжрайонною виконавчою дирекцією Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності були передані відповідачу платіжні документи на перерахування з рахунків позивача грошових коштів на загальну суму 21 552,43 грн., а саме: платіжні доручення від 28.01.2015р. №1463, від 30.01.2015р. №1464, від 30.01.2015р. №1470, від 30.01.2015р. №1475, від 30.01.2015р. №1478, від 03.02.2015р. №1479, від 03.02.2015р. №1480 та меморіальний ордер від 02.02.2015р. №181496677.

Однак, в порушення умов укладеного між сторонами Договору, дані платіжні документи відповідачем виконані не були і кошти на рахунок отримувача не були перераховані.

Позивач вважає, що відповідач своїми діями порушує норми чинного законодавства України та укладений між сторонами Договір, а також обмежує право Козелецької міжрайонної виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на розпорядження своїми грошовими коштами, що знаходяться на рахунках, відкритих у відповідача.

З урахуванням викладеного, позивач просив суд зобов'язати відповідача виконати платіжні документи, тобто здійснити розрахунково-касові операції по перерахуванню грошових коштів на підставі платіжних доручень від 28.01.2015р. №1463, від 30.01.2015р. №1464, від 30.01.2015р. №1470, від 30.01.2015р. №1475, від 30.01.2015р. №1478, від 03.02.2015р. №1479, від 03.02.2015р. №1480 та меморіального ордеру від 02.02.2015р. №181496677 на загальну суму 21 552,43 грн.

При цьому позивач зазначав про те, що відповідно до Положень про робочі органи відділень Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у новій редакції, затвердженій постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності №45 від 08.10.2013р., Козелецька міжрайонна виконавча дирекція Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності діє на території Чернігівської області без прав юридичної особи та є структурним підрозділом виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. За наведених обставин, позов було подано до суду не Козелецькою міжрайонною виконавчою дирекцією Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а саме позивачем - виконавчою дирекцією Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Місцевий господарський суд відмовив в задоволенні позову повністю, визнавши вимоги позивача необґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

За договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком (ст. 1066 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України).

В процесі судового розгляду було встановлено, що у період з 28.01.2015р. по 03.02.2015р. відповідачу було передано платіжні доручення від 28.01.2015р. №1463, від 30.01.2015р. №1464, від 30.01.2015р. №1470, від 30.01.2015р. №1475, від 30.01.2015р. №1478, від 03.02.2015р. №1479, від 03.02.2015р. №1480 та меморіальний ордер від 02.02.2015р. №181496677 на перерахування з рахунків Козелецької міжрайонної виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності грошових коштів на загальну суму 21 552,43 грн.

Натомість вказані платіжні документи були залишені відповідачем без виконання.

Вказані обставини не заперечуються сторонами та підтверджуються наявними в матеріалах справи виписками по рахунку позивача (том справи - 1, аркуші справи - 22-28, 66-67, 69).

Посилаючись на те, що відповідач фактично обмежує право Козелецької міжрайонної виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на розпорядження своїми грошовими коштами, позивач просив суд зобов'язати відповідача здійснити перерахування грошових коштів на підставі вищезгаданих платіжних документів на загальну суму 21 552,43 грн.

З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити.

В ст. 1074 Цивільного кодексу України передбачено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків визначає Закон України «Про банки і банківську діяльність», який встановлює правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

05.02.2015р. Правлінням Національного банку України було винесено постанову №83 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "Надра" до категорії неплатоспроможних".

Згідно зі ст. 76 Закону України «Про банки і банківську діяльність» Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

05.02.2015р. Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення №26 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Надра» (том справи - 1, аркуші справи - 49-50), яким, зокрема, вирішено:

- розпочати з 06.02.2015р. процедуру виведення Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації;

- тимчасову адміністрацію запровадити строком на три місяці з 06.02.2015р. по 05.05.2015р.;

- призначити уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Комерційний Банк «Надра» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Стрюкову Ірину Андріївну.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №85 від 23.04.2015р. «Про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Надра» було вирішено продовжити здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Надра» по 05.06.2015р. включно.

04.06.2015р. Правлінням Національного банку України було винесено постанову №356 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "КБ "НАДРА".

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про банки і банківську діяльність» забороняється здійснювати банківську діяльність без отримання банківської ліцензії.

Відповідно до ч.ч.5. 6 ст. 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність» Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, повідомляє про це банк та надсилає рішення до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

05.06.2015р. Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №113 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Надра» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», яким, зокрема, вирішено:

- припинити здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Комерційний Банк «Надра» з 05.06.2015р.;

- відсторонити з 05.06.2015р. від виконання обов'язків уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Стрюкову Ірину Андріївну;

- розпочати процедуру ліквідації ПАТ «КБ «Надра» з відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб, відповідно до Плану врегулювання, з 05.06.2015р.;

- призначити уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Стрюкову Ірину Андріївну строком на 1 рік з 05.06.2015р. по 04.06.2016р. включно.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду в процесі здійснення тимчасової адміністрації у відповідача.

Процедура з виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", яким встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

В свою чергу ліквідацією банку є процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Таким чином, у спорах пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

В ст. 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що Фонд розпочинає виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних. Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Відповідно до ч.5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів); зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим законом.

Після запровадження Фондом гарантування вкладів фізичних осіб тимчасової адміністрації стосовно неплатоспроможного банку з метою виведення його з ринку та в подальшому відкликання Національним банком України банківської ліцензії та переходу до процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів банку здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Згідно з п.4 ч.6 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати аліментів, пенсій, стипендій, інших соціальних, державних виплат, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, ушкодженням здоров'я або смертю, тощо.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вкладником в розумінні названого Закону є фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката. Вкладом є кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Згідно з положеннями ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кредитором банку є юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань. Банківські рахунки - це рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які надають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів.

В ч.ч.1, 2 ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що уповноважена особа Фонду діє від імені Фонду відповідно до цього Закону і нормативно-правових актів Фонду. Уповноважена особа Фонду має право, зокрема, продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій та відмовлятися від виконання або розривати в порядку, встановленому законодавством України, будь-які договори (правочини) за участю банку, які є збитковими чи непотрібними для банку або виконання яких має негативний вплив на фінансовий стан банку.

За результатами перегляду справи колегія суддів дійшла висновку про те, що на підставі укладеного між сторонами Договору банківського рахунку у відповідача виникли зобов'язання перед Козелецькою міжрайонною виконавчою дирекцією Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, зокрема, щодо виконання розпорядження Козелецької міжрайонної виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Як уже зазначалося вище, відповідно до п.5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, зокрема, щодо майнових зобов'язань, які здійснюються виключно у межах процедури ліквідації банку.

В даному випадку між сторонами склалися зобов'язальні відносини на підставі договору банківського рахунку, які носять майново-грошовий характер, а тому позивач виступає кредитором за майновою вимогою з розпорядження належними йому коштами, на якого поширюється обмеження, встановлені п.1 ч.5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", у зв'язку із введенням у відповідача тимчасової адміністрації, а відповідач є боржником (аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 25.03.2015р. у справі №910/9232/14 та постановах Вищого господарського суду України від 16.09.2014р. у справі № 910/7157/14, від 02.12.2014р. у справі №910/10423/14, від 23.12.2014р. у справі №910/9228/14, від 29.04.2015р. у справі №910/5560/14).

Відповідно до ст. ст. 45, 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку. З дня призначення уповноваженої особи Фонду: припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється; банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав; припиняється нарахування відсотків, неустойки (штрафу, пені) та застосування інших санкцій за всіма видами заборгованості банку; відомості про фінансове становище банку перестають бути конфіденційними чи становити банківську таємницю; укладення правочинів, пов'язаних з відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому статтею 51 цього Закону; втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається. Вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

З наведеного випливає, що задоволення вимог окремих кредиторів поза межами процедури ліквідації банку порушує в цілому баланс інтересів кредиторів банку та не узгоджується з положеннями Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», якими передбачено, що під час ліквідаційної процедури неплатоспроможного банку визначається загальна сума його заборгованості перед кредиторами (пасив), формується ліквідаційна маса банку (актив) та здійснюється її реалізація з подальшим спрямуванням коштів, одержаних від продажу майна банку, на погашення акцептованих (визнаних) вимог кредиторів в порядку черговості відповідно до ст. 52 цього Закону.

Заходи з підготовки задоволення вимог кредиторів наведені в ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», згідно з якою уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами. Протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону уповноважена особа Фонду здійснює такі заходи: визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні уповноваженої особи Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів; складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду. Реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду. Будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебіг ліквідаційної процедури. Уповноважена особа Фонду не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за виключенням погашення за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури.

Як уже зазначалося вище, було розпочато процедуру ліквідації відповідача, як юридичної особи і Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено спеціальну процедуру (порядок і черговість) пред'явлення майнових вимог до відповідача (банку) та їх задоволення. Задоволення вимог окремого кредитора, заявлених поза межами ліквідаційної процедури банку, не допускається.

Таким чином, відповідач не має права здійснити перерахування грошових коштів позивачу у спосіб або в іншому порядку, ніж у порядку задоволення вимог кредиторів, що визначений Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Водночас, встановлені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» обмеження та положення щодо порядку задоволення вимог кредиторів банку при тимчасовій адміністрації є імперативними і застосовуються навіть за умови подання платіжного документа до введення тимчасової адміністрації, у зв'язку з чим колегія суддів не бере до уваги посилання позивача на те, що відповідач повинен виконати свої зобов'язання за укладеним договором банківського рахунку, оскільки невиконані платіжні документи були подані до запровадження у відповідача тимчасової адміністрації. При цьому, слід зазначити, що позивач не позбавлений можливості захистити свої права на грошові кошти, які знаходяться на рахунках у відповідача в порядку, передбаченому розділом VIIІ Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (аналогічна правова позиція наведена в постанові Вищого господарського суду України від 06.10.2015р. у справі №910/10060/15).

Окрім того, предметом розгляду у даній справі є зобов'язання відповідача перерахувати кошти з рахунків позивача.

Згідно зі ст.ст. 47, 51 «Про банки і банківську діяльність» відкриття та ведення поточних (кореспондентських) рахунків клієнтів, у тому числі у банківських металах та відповідно здійснення розрахункових банківських операцій є банківською послугою. Банк має право здійснювані банківську діяльність шляхом надання банківських послуг виключно на підставі банківської ліцензії.

Оскільки 04.06.2015р. було відкликано ліцензію у відповідача, то останній в будь-якому випадку не має ані права, ані можливості виконувати розрахункові документи, в тому числі по рахунках позивача.

Також колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на наступне. Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.

В ст. 1 вказаного Закону зазначено, що одним із видів соціального страхування є страхування у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, а одним із страхових випадків за соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності є - подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи, членів її сім'ї або іншої особи на отримання відповідно до цього Закону матеріального забезпечення або соціальних послуг.

З матеріалів справи вбачається, що призначення платежів за спірними платіжними документами, переданими на виконання відповідачу, стосується витрат, які не є соціальними (державними) виплатами, зокрема, оплата водопостачання (платіжне доручення №1478 від 30.01.2015р.), комісія банку (платіжне доручення №1464 від 30.01.2015р.), доплата за проїзд у відрядження (платіжне доручення №1475 від 30.01.2015р.), тощо.

Приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд прийшов до обґрунтованого висновку про те, що на них не розповсюджуються обмеження, встановлені ч.6 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

За таких обставин, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення вимог позивача.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

З вищенаведеного слідує, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів на спростування висновків місцевого господарського суду.

Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За результатами перегляду справи колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Натомість місцевим господарським судом було надано належну оцінку поданим доказам, у повному обсязі з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування рішення відсутні і апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на позивача (апелянта).

Однак відповідно до п.18 ч.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на час подання апеляційної скарги), органи Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звільнені від сплати судового збору. Тобто, за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва у справі №927/267/15 від 19.05.2015р. судові витрати позивачем понесені не були.

Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 32-34, 43, 49, 75, 77, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва у справі №927/267/15 від 19.05.2015р. - без змін.

2. Матеріали справи №927/267/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді М.М. Новіков

А.І. Мартюк