Рішення № 53409727, 05.11.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2015Справа №910/24467/15

За позовом Приватної організації «Українська ліга авторських та суміжних прав»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алнікс»

про стягнення 45 215, 22 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Ластовін О.С.;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватна організація «Українська ліга авторських і суміжних прав» (далі-позивач) звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алнікс» (далі-відповідач) про стягнення 45 215, 22 грн., у тому числі: 26 450, 00 грн. - основний борг, 14 402, 75 грн. - інфляційні втрати, 3 472, 94 грн. - пеня, 889, 53 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати винагороди за договором №КБР - К-16/03/11 від 16.03.2011.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.09.2015 порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 16.10.2015 за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У судовому засіданні 16.10.2015 оголошувалась перерва до 05.11.2015 у порядку ст. 77 ГПК України.

05.11.2015 через загальний відділ діловодства суду представник відповідача подав заяву про витребування доказів у справі, в якій просить суд витребувати у Приватної організації «Українська ліга авторських та суміжних прав» належним чином засвідчену копію договору доручення № ЛУ-01/20/11 від 20.01.2011, з усіма додатками та додатковими угодами для долучення до матеріалів справи та оригінал для огляду у судовому засіданні.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, через загальний відділ діловодства суду подав заяву про відкладення розгляду справи, в якому просить суд продовжити строк розгляду справи та відкласти розгляд даної справи на іншу дату, у зв'язку з необхідністю часу для укладення Товариством з обмеженою відповідальністю «Алнікс» відповідного договору з адвокатом.

З приводу поданої заяви суд відзначає наступне.

Згідно зі ст. 28 Господарського процесуального кодексу України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Таким чином, юридична особа не обмежена колом осіб, які можуть представляти її інтереси в суді, а зазначені в заяві обставини не є підставою для її задоволення, тому суд відмовляє у задоволенні заяви про відкладення розгляду справи.

Щодо заяви відповідача про витребування доказів, суд зазначає, що відповідно до ст. 38 ГПК України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

У клопотанні повинно бути зазначено: - який доказ витребовується; - обставини, що перешкоджають його наданню; - підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; - обставини, які може підтвердити цей доказ.

Оскільки відповідач належним чином не обґрунтував, які саме обставини можуть підтвердити вказані у клопотанні докази, відповідно суд відмовляє у задоволенні поданої заяви про витребування доказів.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 05.11.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.03.2011 між Приватною організацією «Українська ліга авторських та суміжних прав» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Алнікс» укладено договір № КБР - К-16/03/11, умовами якого передбачено, що позивач надає відповідачу на умовах, визначених даним договором право (невиключну ліцензію) на публічне виконання оприлюднених музичних творів, публічне виконання фонограм, а також зафіксованих у фонограмах виконань у кафе «Угорський дім», що розташоване за адресою: м. Київ, пров. Нестерівський, 10, кількість місць - 40, а відповідач зобов'язується виплачувати винагороду (роялті) позивачу відповідно до даного договору та закону.

Згідно п. 1 договору, позивач є організацією, що має повноваження надавати дозвіл на використання об'єктів авторського права та здійснювати збір винагороди (роялті) за використання об'єктів суміжних прав способом публічного виконання на підставі Свідоцтва про реєстрацію в якості організації колективного управління майновими правами суб'єктів авторського права, виданого Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України за № 19/2011 від 24.01.2011 та Договору доручення №ЛУ-01/20/11 від 20.01.2011 з єдиною в Україні уповноваженою організацією колективного управління по збору і розподілу винагороди за використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, та зафіксованих в них виконань - ОП «Українська ліга музичних прав».

Відповідно до п. 2.3. договору, відповідач зобов'язується перерахувати на поточний рахунок позивача винагороду (роялті), що складає 2 % (два відсотки) від доходу відповідача, отриманого від його діяльності за останній період, за який здана звітність, не пізніше, ніж за 5 (п'ять) днів до початку місяця, за який здійснюється платіж.

У разі затримки платежів, відповідач зобов'язаний виплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 16.03.2012, а в частині невиконання фінансових зобов`язань, фінансових санкцій, та будь-яких інших зобов'язань до їх повного виконання (п. 4.1. договору).

Згідно п. 4.2. договору, у випадку, якщо жодна із сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії договору протягом місяця до настання зазначеної в п. 4.1 дати припинення дії договору, дія договору вважається подовженою на той самий строк і на тих же умовах. Таке повідомлення має бути надіслане засобами поштового зв'язку (рекомендованим листом), при цьому належним доказом повідомлення є квитанція відділу поштового зв'язку із зазначенням вказаних в цьому договорі поштових реквізитів сторони, на адресу якої направлено листа.

Оскільки суду не надано жодного доказу наявності повідомлення про припинення дії договору № КБР-К-16/03/11 від 16.03.2011, суд приходить до висновку, що договір автоматично пролонговувався та станом на день прийняття рішення по справі є чинним.

Відповідно до п. 1.2. додатку №2 до договору, сторони погодили, що у період з 01.03.2012 по 31.08.2012 загальна сума щомісячної винагороди, встановлена у п. 1.2. додатку № 1 до договору, становить 400, 00 грн.

По закінченню вищевказаного періоду, а саме з 01.09.2012, сума щомісячної винагороди становитиме 1 000, 00 грн., відповідно до п. 1.2. додатку № 2 до договору.

Так, 01.01.2014 між Приватною організацією «Українська ліга авторських та суміжних прав» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Алнікс» укладено додаткову угоду № 2 до договору № КБР - К-16/03/11 від 16.03.2011, відповідно до якої сторони прийшли згоди викласти п. 1.1. додатку № 2 договору у наступній редакції:

Розмір щомісячної винагороди нараховується відповідно до закону, але в будь-якому випадку має складати не менше 700, 00 грн. за кожен заклад відповідача, зазначений у відповідний додатках до договору.

Пункт 1.2. додатку № 2 договору викладено у наступній редакції:

Загальна сума щомісячної винагороди становить 700, 00 грн. Зазначена сума щомісячно перераховується користувачем на розрахунковий рахунок позивача відповідно до умов договору.

Як вказує позивач та підтверджується матеріалами справи, відповідачем мали бути здійснені платежі за 54 місяці, натомість відповідач сплатив тільки перші 27 місяців - 53 704, 00 грн., що підтверджується реєстром платіжних документів по фільтру, внаслідок чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 26 450, 00 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання щодо оплати винагороди за договором № КБР - К-16/03/11 від 16.03.2011, у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 26 450, 00 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 889, 53 грн. - 3 % річних, 3 472, 94 грн. - пені та 14 402, 75 грн. - інфляційних втрат.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є організацією колективного управління, яка здійснює управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується Свідоцтвом про облік організації колективного управління на колективній снові майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, виданого Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України за №19/2011 від 24.01.2011.

Судом перевірено правильність наданого позивачем розрахунку суми основного боргу та встановлено, що в останньому допущено помилки у розмірі нарахування щомісячної винагороди.

Так, позивачем здійснено розрахунок винагороди на підставі додаткової угоди № 1 від 29.02.2012, відповідно до якого загальна сума щомісячної винагороди становить 1 000, 00 грн., та не враховано умови додаткової угоди № 2 від 01.01.2014.

Таким чином, за розрахунком суду обґрунтованою до стягнення є сума роялті у розмірі 20 850, 00 грн., розрахована відповідно до п. 2 додаткової угоди № 2 від 01.01.2014 - 700, 00 грн. щомісячної винагороди.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № КБР - К-16/03/11 від 16.03.2011, а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому вимоги позивача про стягнення відповідача заборгованості підлягають задоволенню частково у розмірі 20 850, 00 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 889, 53 грн. - 3 % річних, 3 472, 94 грн. - пені та 14 402, 75 грн. - інфляційних втрат.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Так, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено правильність наданого позивачем розрахунку пені, 3 % річних та індексу інфляції і встановлено, що в останніх допущено помилку у визначенні моменту виникнення прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання та відповідно розміру нарахування штрафних санкцій.

За розрахунком суду, обґрунтованою визнається позовна вимога про стягнення з відповідача пені у розмірі 2 564, 97 грн., 3 % річних у сумі 752, 28 грн. та інфляційних втрат у розмірі 10 981, 68 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватної організації «Українська ліга авторських і суміжних прав» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алнікс» (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 111/113, ідентифікаційний код - 24934049) на користь Приватної організації «Українська ліга авторських і суміжних прав» (02002, м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, буд. 2-Б, офіс 287, ідентифікаційний код - 37396233) 20 850 (двадцять тисяч вісімсот п'ятдесят) грн. 00 коп. - основного боргу, 10 981 (десять тисяч дев'ятсот вісімдесят одну) грн. 68 коп. - інфляційних втрат, 2 564 (дві тисячі п'ятсот шістдесят чотири) грн. 97 коп. - пені, 752 (сімсот п'ятдесят дві) грн. 28 коп. - 3% річних та 1 420 (одну тисячу чотириста двадцять) грн. 26 коп. - судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 12.11.2015.

Суддя Бондарчук В.В.