Рішення № 53409534, 05.11.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2015Справа №910/21260/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВП «Побутрембудматеріали»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Солстрой»

Про стягнення 1 014 041,65 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Дідурик Л.І., Піонтковська В.С.

Від відповідача: Шипов К.Ю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВП «Побутрембудматеріали» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Солстрой» (далі - відповідач) про стягнення 1 014 041,65 грн., а саме: 209 951,29 грн. основного боргу, 321 558,67 грн. заборгованості з виплати гарантійного фонду, 314 514,47 грн. інфляційних втрат, 18 350,35 грн. 3% річних, 149 666,87 грн. пені.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем не виконано в повному обсязі свої зобов'язання за Договором підряду № 12/09-06 від 12.09.12.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.15. порушено провадження у справі № 910/21260/15 та призначено її до розгляду на 10.09.15.

В зв'язку з неявкою в судове засідання 10.09.15. представника відповідача, невиконання ними вимог ухвали суду від 19.08.15., розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України було відкладено на 01.10.15., про що судом було прийнято відповідну ухвалу.

В судовому засіданні 01.10.15. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 07.10.15., про що сторони були повідомлені під розписку.

В судовому засіданні 07.10.15. відповідачем було подано клопотання про зупинення провадження в даній справі до вирішення Київським апеляційним господарським судом справи № 911/1827/14.

Позивач проти зупинення провадження у справі № 910/21260/15 заперечував.

Розглянувши в судовому засіданні 07.10.15. клопотання відповідача про зупинення провадження в даній справі, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні з огляду на наступне.

Клопотання обґрунтовано ти, що предметом розгляду у справі № 911/1827/14 є стягнення з ТОВ «Алакор Сіті» як замовника за Договором на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Солстрой» суми гарантійного фонду, тобто грошових коштів, які є предметом розгляду даної справи.

Відповідно до приписів ст. 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави. Господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках: призначення господарським судом судової експертизи; надсилання господарським судом матеріалів прокурору або органу досудового розслідування; заміни однієї з сторін її правонаступником.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Зі змісту наведеної норми випливає, що причиною зупинення провадження у справі в даному випадку є неможливість її розгляду до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом.

Господарський суд повинен зупинити провадження у справі за наявності інформації про розгляд іншої справи, незалежно від заяв учасників судового процесу. Така інформація підтверджується тільки судовими документами: ухвалами, рішеннями, постановами судів, позовними заявами, скаргами.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід з'ясовувати: як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості; обмеженості предметом позову; неможливості розгляду тотожної справи; певної черговості розгляду вимог.

З матеріалів справи № 911/1827/14 вбачається, що предметом спору між Товариством з обмеженою відповідальністю «Алакор Сіті» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Солстрой» є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алакор Сіті» грошових коштів за Договором генерального підряду № 23/02-06 від 15.07.10. щодо сплати суми гарантійного фонду, збитків від інфляції, 3% річних.

Предметом спору даної справи № 910/21260/15 є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Солстрой» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВП «Побутрембудматеріали» основного боргу, заборгованості з виплати гарантійного фонду, інфляційних втрат, 3% річних, пені за Договором підряду № 12/09-06 від 12.09.12.

Обставини даної справи суд може встановити самостійно в межах її розгляду, оскільки суд в даній ситуації жодним чином не обмежений ні своєю юрисдикцією, ні предметом позову щодо збирання та оцінки доказів.

Крім того, із обставин даної справи не вбачається, що справа про стягнення грошових коштів за договором підряду, укладеним між позивачем і відповідачем має бути розглянута тільки після завершення розгляду справи про стягнення грошових коштів за договором генерального підряду, укладеним між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Алакор Сіті».

В судовому засіданні 07.10.15. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 15.10.15., про що сторони були повідомлені під фіксацію.

В судовому засіданні 15.10.15. відповідачем було подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю «Солстрой» проти позову заперечує з підстав, викладених в відзиві.

Крім того, відповідачем в усному порядку та в письмовому відзиві на позов було заявлено клопотання про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені.

В судовому засіданні 15.10.15. позивачем було подано письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 15.10.15. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 03.11.15., про що сторони були повідомлені під фіксацію.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.15. на підставі ст. 69 ГПК України було продовжено строк вирішення спору в даній справі на п'ятнадцять днів.

В судовому засіданні 03.11.15. відповідачем було подано клопотання про зупинення провадження в даній справі до вирішення Київським апеляційним господарським судом справи № 911/1827/14.

Позивач проти зупинення провадження у справі № 910/21260/15 заперечував.

Розглянувши в судовому засіданні 03.11.15. клопотання відповідача про зупинення провадження в даній справі, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні з огляду на наступне.

Клопотання обґрунтовано ти, що предметом розгляду у справі № 911/1827/14 є стягнення з ТОВ «Алакор Сіті» як замовника за Договором на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Солстрой» суми гарантійного фонду, тобто грошових коштів, які є предметом розгляду даної справи. Крім того, відповідач вказує на те, що у справі № 911/1827/14 було призначено судову експертизу для виявлення недоліків у будівництві.

Відповідно до приписів ст. 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави. Господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках: призначення господарським судом судової експертизи; надсилання господарським судом матеріалів прокурору або органу досудового розслідування; заміни однієї з сторін її правонаступником.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Зі змісту наведеної норми випливає, що причиною зупинення провадження у справі в даному випадку є неможливість її розгляду до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом.

Господарський суд повинен зупинити провадження у справі за наявності інформації про розгляд іншої справи, незалежно від заяв учасників судового процесу. Така інформація підтверджується тільки судовими документами: ухвалами, рішеннями, постановами судів, позовними заявами, скаргами.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід з'ясовувати: як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості; обмеженості предметом позову; неможливості розгляду тотожної справи; певної черговості розгляду вимог.

З матеріалів справи № 911/1827/14 вбачається, що предметом спору між Товариством з обмеженою відповідальністю «Алакор Сіті» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Солстрой» є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алакор Сіті» грошових коштів за Договором генерального підряду № 23/02-06 від 15.07.10. щодо сплати суми гарантійного фонду, збитків від інфляції, 3% річних.

Предметом спору даної справи № 910/21260/15 є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Солстрой» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВП «Побутрембудматеріали» основного боргу, заборгованості з виплати гарантійного фонду, інфляційних втрат, 3% річних, пені за Договором підряду № 12/09-06 від 12.09.12.

Обставини даної справи суд може встановити самостійно в межах її розгляду, оскільки суд в даній ситуації жодним чином не обмежений ні своєю юрисдикцією, ні предметом позову щодо збирання та оцінки доказів.

Крім того, із обставин даної справи не вбачається, що справа про стягнення грошових коштів за договором підряду, укладеним між позивачем і відповідачем має бути розглянута тільки після завершення розгляду справи про стягнення грошових коштів за договором генерального підряду, укладеним між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Алакор Сіті».

При цьому, відповідач не позбавлений права звернутись з окремим регресним позовом до позивача у випадку виявлення неякісно виконаних робіт за наявності відповідних на те правових підстав.

В судовому засіданні 03.11.15. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 05.11.15., про що сторони були повідомлені під фіксацію.

В судовому засіданні 05.11.15. позивачем підтримано свої позовні вимоги.

Відповідач в судовому засіданні 05.11.15. проти позову заперечував.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/21260/15.

В судовому засіданні 05.11.15. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.09.12. між позивачем (далі - Підрядник) та відповідачем (далі - Генпідрядник) було укладено Договір підряду № 12/09-06 (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) в порядку та на умовах, визначених даним Договором, позивач зобов'язується організувати та виконати повний комплекс проектних та монтажних робіт з використанням власних матеріалів та обладнання, необхідних для введення в експлуатацію об'єкту «Торговельно-складський комплекс з офісними приміщеннями та парковкою на перетині вулиці Академіка Заболотного та Столичного шосе в Голосіївському районі м. Києва» - (в подальшому «Об'єкт») в експлуатацію, у відповідності до цього Договору (та додатків до нього), ДБН України та вимог державних та муніципальних установ м. Києва, Замовника будівництва, а саме: влаштування гіпсокартонних перегородок, оздоблювальні роботи стін, стель та підлоги на відмітці + 7,200 в осях 3-13, відповідно до Договірної ціни на роботи без вартості матеріалів (Додаток №1).

Додатковою угодою № 1 від 30.10.12. до Договору сторони погодили, що Підрядник приймає на себе зобов'язання власними силами організувати, якісно виконати і здати Генпідряднику шляхом підписання акту про прийняття виконаних робіт, повний комплекс додаткових робіт у відповідності з вимогами проектно-кошторисної документації, ДБН України на об'єкті: «Торговельно-складський комплекс з офісними приміщеннями та парковкою на перетині вулиці Академіка Заболотного та Столичного шосе в Голосіївському районі м. Києва», а саме: влаштувати гіпсокартонні перегородки, оздоблювальні роботи стін, стель та підлоги на відмітці + 7,200 в осях 3-13.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін (п. 10.1 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору, договірна ціна робіт без вартості матеріалів постачання Генпідрядника - Додаток № 1, погоджена сторонами і становить 1 433 923,08 грн., в тому числі ПДВ (20%) 238 987,18 грн.

Згідно з п. 3.3 Договору, договірна ціна, визначена у пункті 3.1 Договору, може бути переглянутою Сторонами лише у випадку: зміни обсягу робіт; виконання робіт, не передбачених даним Договором; внесення змін до проектної документації; шляхом підписання сторонами Додаткової угоди до даного Договору.

Додатковою угодою № 1 від 30.10.12. до Договору сторони погодили, що договірна ціна будівельних робіт, передбачених до виконання додатковою угодою становить 832 682,28 грн. з ПДВ. З дати підписання додаткової угоди № 1 договірна ціна, вказана в п. 3.1 Договору збільшується на розмір вартості додаткових робіт передбачених цією додатковою угодою та разом становить 2 266 605,36 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 1.2 Договору Генпідрядник приймає якісно виконані роботи шляхом підписання Актів виконаних робіт згідно п. 4 Договору, та зобов'язується оплатити якісно виконані роботи на умовах даного Договору.

Пунктом 2.3 Договору сторони погодили, що датою завершення Робіт вважається дата підписання акта приймання-передачі виконаних за цим Договором робіт представником Замовника будівництва.

Матеріали справи містять підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт виконаних робіт № 12 за вересень 2013 року на суму 259 468,31 грн. і підписану сторонами та скріплену їх печатками Довідку про вартість виконаних робіт за вересень 2012 року на суму 259 468,31 грн.

Отже, виконані підрядні роботи за Договором на суму 259 468,31 грн. були прийняті відповідачем без зауважень і застережень у вересні 2013 року, а отже, у відповідача виник обов'язок їх оплатити у строки на умовах, визначених Договором.

Положеннями п. 4.2 Договору сторони погодили, що Генпідрядник приймає та оплачує роботи, у наступному порядку:

4.2.1 Розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі підписаних Генпідрядником актів приймання-передачі виконаних робіт (надалі - «Акт»), які подає Підрядник не пізніше 25 числа звітного місяця, а Генпідрядник розглядає і підписує протягом 5 днів з дати отриманні або надає мотивовану відмову від приймання робіт, де обґрунтовано повідомляє причини відмови від підписання поданих документів. В разі надходження від Генпідрядника мотивованої відмови від прийняття виконаних робіт, Генпідрядник і Підрядник складають двосторонній акт, з переліком необхідних доробок і строків та умов їх виконання. Право підпису з боку Генпідрядника актів приймання-передачі виконаних робіт, актів про прийняття/передачу під охорону Генпідрядника ТМЦ Підрядника, а також іншої документації стосовно виконання цього Договору має начальник виробництва ОСОБА_4. Право підпису первинних бухгалтерських документів на будмайданчику на об'єкті має ОСОБА_5, який є відповідальним за штамп із надписом «Солстрой 2»

4.2.2 Генпідрядник розраховується з Підрядником за виконані роботи з пропорційним утриманням розміру авансового платежу отриманого згідно п. 4.1 Договору в 15-денний термін після підписання Акту про прийняття виконаних робіт та надходження від Замовника будівництва коштів шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок Підрядника, за умови отримання коштів від Замовника будівництва.

4.2.3 При розрахунках за фактично виконані роботи Замовник утримує:

- 12.73 % вартості фактично виконаних робіт для формування гарантійного фонду,

- вартість матеріалів постачання Генпідрядника наданих Підряднику для виконання робіт за цим Договором.

Відповідно до п. 4.4 Договору, Підрядник відшкодовує Генпідряднику кошти за надання послуг генерального підряду у розмірі 2,5% від вартості фактично виконаних робіт у звітному періоді.

Оскільки вартість робіт за актом виконаних робіт № 12 за вересень 2013 року та Довідкою про вартість виконаних робіт за вересень 2012 року склала 259 468,31 грн., то за вирахуванням передбачених п. 4.4 Договору послуг генерального підряду в розмірі 2,5% та утримання гарантійного фонду в розмірі 12,73% (п. 4.2.3 Договору), до сплати відповідачем позивачу за Договором за виконані роботи за актом № 12 за вересень 2013 року підлягає сума 219 951,29 грн.

У відповідності до наявної в матеріалах справи банківської виписки по особовому рахунку позивача, від відповідача в оплату належних до сплати 219 951,29 грн. надійшло 10 000,00 грн.

Таким чином, відповідач повинен сплатити позивачу 209 951,29 грн. за Договором за виконані роботи за актом № 12 за вересень 2013 року, строк оплати є таким, що настав, оскільки вказаний акт було підписано відповідачем буз застережень та зауважень, що за приписами п. 4.2.2 Договору є підставою для оплати.

Вказане спростовує твердження відповідача про те, що сам по собі підписаний акт № 12 не є підставою для його оплати.

Щодо доводів відповідача про те, що виконані роботи не підлягають оплаті оскільки позивачем порушено строки виконання робіт з огляду на те, що додаткові угоди № № 2, 3 до Договору про продовження строків виконання робіт не підписані сторонами, суд відзначає наступне.

Дійсно, додані до позову додаткові угоди № № 2, 3 до Договору не підписані відповідачем та не скріплені його печаткою, однак, порушення строків виконання позивачем робіт не є предметом розгляду даної справи та не звільняє відповідача від обов'язку оплатити фактично виконані та прийняті роботи.

Відповідач заперечуючи проти позову вказує на те, що вимоги про стягнення 209 951,29 грн. є передчасними, оскільки в матеріалах справи відсутні докази передання виконавчої документації відповідачу.

Відповідно до п. 4.3 Договору, розрахунок за виконані роботи, передбачені даним Договором, Генпідрядник здійснює тільки після надання Підрядником виконавчої документації у повному обсязі.

Доведення належними засобами доказування певних обставин по справі, ГПК України покладається саме на особу, яка на ці обставини посилається (аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України в постанові № 30/5009/2733/11 від 02.04.12.).

Відповідачем доказів непередання виконавчої документації позивачем до матеріалів справи не подано.

Крім того, судом враховано, що відповідачем було здійснено часткову оплату в розмірі 10 000,00 грн. за виконані роботи за актом № 12 за вересень 2013 року, а Об'єкт 24.10.13. введено в експлуатацію.

Згідно з п. 4.2.4 Договору, кошти Гарантійного фонду перераховуються Підряднику у наступному порядку:

- 50% гарантійного фонду Генпідрядник перераховує на користь Підрядника після 60 (шестидесяти) календарних днів із дати підписання Акту про прийняття об'єкту в експлуатацію, протягом 15 днів, при умові отримання коштів від Замовника будівництва.

- Генпідрядник утримує 50% Гарантійного фонду після дати введення об'єкту в експлуатацію протягом 1-го року із дати введення Об'єкту в експлуатацію або до часу перерахування 50% коштів Гарантійного фонду Замовником будівництва (з події, яка настане раніше) і перераховує його Підряднику у наявному залишку на розрахунковий рахунок протягом 15 днів, після перерахування коштів Гарантійного фонду Замовником будівництва.

Відповідно до матеріалів справи, 24.10.13. було видано Сертифікат серії IV № 165132970850, яким Державна архітектурно-будівельна інспекція України засвідчила відповідність закінченого будівництвом об'єкту: «Торговельно-складський комплекс з офісними приміщеннями та парковкою на перетині вулиці Академіка Заболотного та Столичного шосе в Голосіївському районі м. Києва», проектній документації та підтверджує його готовність до експлуатації з 23.10.13.

Отже, з врахуванням положень п. 4.2.4 Договору та з огляду на введення Об'єкту в експлуатацію, обов'язок відповідача перерахувати позивачу 321 558,67 грн. коштів гарантійного фонду є таким, що настав 28.11.14.

При цьому, заперечуючи проти позову в цій частині, відповідач не заперечує розміру коштів гарантійного фонду, що підлягають перерахуванню Генпідрядником позивачу, проте вказує на те, що відповідно до п. 4.2.4 Договору, кошти Гарантійного фонду підлягають сплаті позивачу виключно після отримання таких коштів від замовника будівництва - ТОВ «Алакор Сіті» та наголошує на тому, що оскільки відповідачем і замовником будівництва передано на розгляд суду спір про стягнення з ТОВ «Алакор Сіті» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Солстрой» 321 558,67 грн. коштів гарантійного фонду, то відповідачем надано докази того, що у нього не виникло обов'язку перед позивачем з оплати коштів гарантійного фонду.

Такі твердження відповідача не відповідають дійсності та за своєю суттю є викривленням умов Договору, оскільки, як відзначалось судом, згідно з п. 4.2.4 Договору, Генпідрядник утримує 50% Гарантійного фонду після дати введення об'єкту в експлуатацію протягом 1-го року із дати введення Об'єкту в експлуатацію або до часу перерахування 50% коштів Гарантійного фонду Замовником будівництва (з події, яка настане раніше) і перераховує його Підряднику у наявному залишку на розрахунковий рахунок протягом 15 днів, після перерахування коштів Гарантійного фонду Замовником будівництва.

Тобто строк настання сплати відповідачем позивачу 50% гарантійного фонду містить альтернативну прив'язку до тієї з двох подій, визначених п. 4.2.4 Договору, яка настане раніше.

Судом встановлено вище, що Об'єкт було введено в експлуатацію 24.10.13., тобто вказана подія настала раніше, а отже обов'язок відповідача перерахувати позивачу 321 558,67 грн. коштів гарантійного фонду є таким, що настав.

Спір у справі виник в зв'язку з несплатою відповідачем позивачу за Договором 209 951,29 грн. основного боргу, 321 558,67 грн. заборгованості з виплати гарантійного фонду, що зумовило нарахування позивачем 314 514,47 грн. інфляційних втрат, 18 350,35 грн. 3% річних, 149 666,87 грн. пені.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.12. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором підряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту (ст. 846 ЦК України).

Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В зв'язку з неоплатою відповідачем позивачу за Договором 209 951,29 грн. основного боргу, 321 558,67 грн. заборгованості з виплати гарантійного фонду, позивач звернувся до відповідача з вимогою № 202 від 25.11.13., вимогою № 209 від 03.12.13., вимогою № 220 від 26.12.13., вимогою № 221 від 26.12.13.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростовано, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та Договором обов'язку по сплаті 209 951,29 грн. грошових коштів за виконані роботи та по сплаті 321 558,67 грн. заборгованості з виплати гарантійного платежу не виконав, вказані суми станом на час прийняття судового рішення не погашено, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 314 514,47 грн. інфляційних втрат, 18 350,35 грн. 3% річних.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

За перерахунком суду розмір збитків від інфляції становить 306 382,13 грн., внаслідок чого вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. В іншій частині в розмірі 8 132,34 грн. збитки від інфляції нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

За перерахунком суду розмір 3% річних становить 18 350,35 грн., що відповідає обґрунтованому розрахунку позивача, внаслідок чого вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Позивач просить суд на підставі п. 7.6 Договору просить суд стягнути з відповідача 149 666,87 грн. пені.

Відповідно до п. 7.6 Договору, у випадку прострочення Генпідрядником термінів розрахунків, передбачених Договором, Генпідрядник сплачує Підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожний прострочений день.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Позивач нараховує пеню окремо на суму основного боргу та окремо на заборгованість з виплати гарантійного платежу.

Судом встановлено, що прострочення відповідачем оплати основного боргу настало з 16.10.13., а прострочення зі сплати гарантійного фонду настало з 10.11.14.

Судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, та здійснено перерахунок пені з урахуванням того, що до пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Крім того, під час здійснення перерахунку суми пені, нарахованої на суму основного боргу по оплаті за виконані роботи, судом враховано момент виникнення прострочення і момент звернення позивача 17.08.15. з даним позовом до суду, і застосовано позовну давність до вимог про стягнення пені, нарахованої на суму основного боргу по оплаті за виконані роботи, який у відповідності до приписів п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України становить один рік та є строком, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права (постанова Вищого господарського суду України від 14.12.10. № 4/49-42).

По пені, нараховані на заборгованість з виплати гарантійного платежу, позивачем строк позовної давності не пропущено, отже судом з урахуванням приписів ст. 232 ГК України та періодів позивача здійснено перерахунок пені та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 45 617,28 грн. пені. Вимоги про стягнення 104 049,59 грн. пені задоволенню не підлягають.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Солстрой» (02140, м. Київ, вул. Б.Гмирі, б. 1-А; ідентифікаційний код 30210582) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВП «Побутрембудматеріали» (02121, м. Київ, вул. Ялинкова, б. 60/1; ідентифікаційний код 16468589) 209 951 (двісті дев'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят одну) грн. 29 коп. - основного боргу, 321 558 (триста двадцять одну тисячу п'ятсот п'ятдесят вісім) грн. 67 коп. - заборгованості з виплати гарантійного фонду, 18 350 (вісімнадцять тисяч триста п'ятдесят) грн. 35 коп. - 3% річних, 306 382 (триста шість тисяч триста вісімдесят дві) грн. 13 коп. - збитків від інфляції, 45 617 (сорок п'ять тисяч шістсот сімнадцять) грн. 28 коп. - пені, 18 037 (вісімнадцять тисяч тридцять сім) грн. 18 коп. - судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.11.15.

Суддя Т.М. Ващенко