Ухвала суду № 53409336, 11.11.2015, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

11.11.2015 Справа № 908/5655/15

м. Запоріжжя

Суддя Соловйов В.М., розглянувши матеріали

за позовом: Антимонопольного комітету України (03680, м. Київ-35, вул. Митрополита Василя Липківського, 45, ідентифікаційний код 00032767)

до відповідача: ОСОБА_1 підприємства ФУД-ЦЕНТР (69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 2, ідентифікаційний код 30929444)

про стягнення 904400,00 грн. та зобовязання виконати рішення комітету

ВСТАНОВИВ:

Антимонопольний комітет України звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до відповідача ДП ФУД-ЦЕНТР про:

стягнення з відповідача в дохід Держаного бюджету України на рахунок УК у Соломянському районі м. Києва штрафу в сумі 680000,00 грн. та пені в сумі 224400,00 грн.;

зобовязання ДП ФУД-ЦЕНТР виконати пункт 37 резолютивної частини рішення від 29.04.2015р. № 182-р, а саме: припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції шляхом приведення своєї діяльності із отримання та розповсюдження інформації до вимог законодавства про захист економічної конкуренції;

зобовязання ДП ФУД-ЦЕНТР виконати пункт 38 резолютивної частини рішення від 29.04.2015р. № 182-р, а саме: припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції шляхом приведення своєї діяльності, в тому числі договірних відносин з постачальниками та/або виробниками товарів, та підходів до ціноутворення для своїх споживачів у відповідність до законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.11.2015р. судову справу розподілено судді Соловйову В.М.

Позовна заява підлягає поверненню в звязку з наступним.

Згідно ст. 61 ГПК України, питання про прийняття позовної заяви вирішується суддею, якому вона була передана у порядку, встановленому частиною третьою статті 2-1 цього Кодексу.

Частинами 1, 2 статті 4-3 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 54 ГПК України, позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором, громадянином - субєктом підприємницької діяльності або його представником.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

За приписами п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Позивачем до позовної заяви від 20.10.2015р. № 300-20.3/02-10662 не надано доказів сплати судового збору в порядку та розмірі, визначеному Законом України "Про судовий збір".

Натомість, позивачем надано клопотання від 20.10.2015р. № 300-20.3/02-10653 про звільнення від сплати судового збору або відстрочення його сплати.

Обґрунтовуючи клопотання, заявник зазначає, що згідно Закону України Про Антимонопольний комітет України фінансування Антимонопольного комітету України здійснюється за рахунок загального та спеціального фондів державного бюджету. Обсяг асигнувань з державного бюджету на утримання Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень, у тому числі розмірів видатків на оплату праці їх працівників щорічно здійснюється Верховною ОСОБА_2 України окремим рядком під час затвердження державного бюджету.

Відповідно до ст. 5 Закону України Про судовий збір в редакції, що діяла до 01.09.2015р., АМКУ був звільнений від сплати судового збору у справах, що вирішуються на підставі законодавства про захист економічної конкуренції та законодавства про здійснення державних закупівель.

У звязку з цим, у кошторисі АМКУ на 2015 рік не було передбачено коштів для сплати судового збору у справах, що вирішуються на підставі законодавства про захист економічної конкуренції та законодавства про здійснення державних закупівель.

З 01.09.2015р. набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору від 22.05.2015р. № 484-VIII.

Цим Законом внесено зміни до Закону України Про судовий збір, якими АМКУ вилучено з переліку осіб, що звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

27.05.2015р. до АМКУ надійшов лист Міністерства юстиції України, яким було зобовязано надати фінансово-економічні розрахунки щодо необхідного збільшення бюджетних асигнувань Антимонопольному комітету України та його територіальним відділенням для оплати судового збору у 2015 році.

Антимонопольний комітет України надіслав до Міністерства юстиції України лист від 05.06.2015р. № 33-29/01-5812 з відповідним фінансово-економічним розрахунком щодо необхідного збільшення бюджетних асигнувань для оплати судового збору у 2015 році.

Відповідно до листа Міністерства фінансів України від 10.08.2015р. № 31-08010-02-3/25812, адресованого Кабінету міністрів України, питання сплати державними органами судового збору у 2015 році має вирішуватись кожним органом за рахунок і в межах видатків, затверджених йому у Законі України Про Державний бюджет України на 2015 рік.

Антимонопольний комітет України звернувся листом від 19.08.2015р. № 300-29.4/01-8719 до Кабінету міністрів України з проханням надати доручення Міністерству фінансів України збільшити обсяг видатків для сплати судового збору.

На теперішній час розмір видатків Антимонопольного комітету України не збільшено. З огляду на викладене, позивач не може наразі сплатити судовий збір.

На підтвердження обставин, викладених у клопотанні від 20.10.2015р. № 300-20.3/02-10653, позивачем надано:

довідку від 20.10.2015р. № 33/95-6 про відсутність у Антимонопольного комітету України станом на 20.10.2015р. коштів у сумі 16002,00 грн. на сплату судового збору;

копію листа Міністерства фінансів України від 10.08.2015р. № 31-08010-02-3/25812;

копію листа Антимонопольного комітету України від 19.08.2015р. № 300-29.4/01-8719;

копію листа Антимонопольного комітету України від 05.06.2015р. № 33-29/01-5812 з додатком.

Проаналізувавши та оцінивши доводи позивача, суд вважає аргументи та підстави, наведені у клопотанні про звільнення від сплати судового збору, недостатньо переконливими з таких підстав.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08.07.2011р. N 3674 VI Про судовий збір.

Так, частиною 1 статті 4 Закону України Про судовий збір унормовано, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктами 1, 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України Про судовий збір (в редакції від Закону № 484-VIII від 22.05.2015р., який набув чинності 01.09.2015р.) визначено, що ставки судового збору встановлюються у таких розмірах:

за подання до господарського суду:

1) позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати;

2) позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Позовна заява Антимонопольного комітету України подана до суду 06.11.2015р.

Статтею 8 Закону України від 28.12.2014р. № 80-VIII "Про Державний бюджет України на 2015 рік" (в редакції Закону № 704-VIII від 17.09.2015) встановлено мінімальну заробітну плату:

у місячному розмірі з 1 січня - 1218 гривень, з 1 вересня - 1378 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України Про судовий збір, судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі виключно через установи банків чи відділення зв'язку.

Статтею 8 Закону України Про судовий збір визначено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Аналіз правового змісту зазначених норм свідчить про те, що звільнення позивача від сплати судового збору може мати місце за наявності виключних обставин.

Це підтверджено також Вищим господарським судом України.

Так, пунктом 3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України розяснено господарським судам, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін.

Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

При цьому оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

Конституційний Суд України неодноразово наголошував на тому, що звернення до суду повязане з необхідністю сплати судового збору, що впливає на можливість доступу особи до правосуддя та отримання нею судового захисту, гарантованого статтею 55 Конституції України.

Зокрема, в рішенні від 28.11.2013р. № 12-рп/2013 по справі № 1-17/2013 Конституційний Суд України зазначав, що Законом № 3674 визначено правові засади справляння судового збору, платників, обєкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору. Згідно зі статтею 1 Закону № 3674 судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим законом, і включається до складу судових витрат. За статтею 2 Закону № 3674 платниками судового збору є: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим законом.

Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету ОСОБА_2 Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя‚ від 14 травня 1981 року № R (81) 7: „В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати (підпункт 12 пункту D).

Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України.

У частині другій статті 3 Закону № 3674 визначено перелік обєктів - заяв до суду, за подання яких судовий збір не справляється, а в статті 5 цього закону - вичерпний перелік субєктів, які звільняються від сплати судового збору за подання до суду позовів, заяв, скарг та за видачу судами документів, а також підстави звільнення від сплати судового збору осіб, які звертаються із заявами про захист не власних прав, а охоронюваних законом прав та інтересів інших осіб.

Захист у судах прав та інтересів інших осіб є однією з гарантій реалізації конституційного права кожного на судовий захист і полягає у зверненні до суду державних органів, органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб, яким законом надано право звертатися із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб (стаття 45 Цивільного процесуального кодексу України, стаття 60 Кодексу адміністративного судочинства України, абзац третій частини першої статті 2, частина друга статті 21, стаття 28 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 5 Закону України Про судовий збір (в редакції від Закону № 484-VIII від 22.05.2015р., який набув чинності 01.09.2015р.), Антимонопольний комітет України не звільнено від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Згідно ст. 4-2 ГПК України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Верховенство права є однією з основних вимог ОСОБА_3.

Звільнення Антимонопольного комітету України від сплати судового збору слід розцінювати як надання йому певних процесуальних переваг перед іншими учасниками судового процесу - юридичними та фізичними особами, які зобов'язані сплачувати відповідний збір, що не узгоджується з пунктом 2 частини третьої статті 129 Конституції України, відповідно до якого основними засадами судочинства в Україні є рівність всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Також суд зазначає, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950р. кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", - право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (Рішення ЄСПЛ у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні ЄСПЛ у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Крім того, суд звертає увагу на те, що довідка Антимонопольного комітету України про відсутність коштів у сумі 16002,00 грн. на сплату судового збору віддана ще 20.10.2015р. та станом на 20 жовтня 2015 року. В той же час, позов поданий до суду 06.11.2015р.

Відтак, клопотання позивача від 20.10.2015р. № 300-20.3/02-10653 про відстрочення сплати судового збору або звільнення від його сплати відхиляється судом.

При новому звернені з позовом до суду позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі 16002,00 грн. (13566,00 грн. за вимогу майнового характеру та 2436,00 грн. за дві вимоги немайнові вимоги).

Як зазначено в абзацах 1, 10 пункту 3.5 постанови пленуму Вищого господарського суд України від 26.12.2011р. № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції, недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК.

І лише в тому випадку, якщо передбачені у п. 2, 3, 4, 5 і 6 ч. 1 ст. 63 ГПК підстави повернення позовної заяви виявлено господарським судом після прийняття позовної заяви до розгляду, справа підлягає розглядові по суті.

На підставі викладеного позовна заява Антимонопольного комітету України підлягає поверненню без розгляду.

За приписами ч. 3 ст. 63 ГПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Керуючись ст. 50-51, п. 3 ч. 1 ст. 57, п. 4 ч. 1 ст. 63, ст. 86 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Антимонопольного комітету України до відповідача ОСОБА_1 підприємства ФУД-ЦЕНТР про:

стягнення з відповідача в дохід Держаного бюджету України на рахунок УК у Соломянському районі м. Києва штрафу в сумі 680000,00 грн. та пені в сумі 224400,00 грн.;

зобовязання ДП ФУД-ЦЕНТР виконати пункт 37 резолютивної частини рішення від 29.04.2015р. № 182-р, а саме: припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції шляхом приведення своєї діяльності із отримання та розповсюдження інформації до вимог законодавства про захист економічної конкуренції;

зобовязання ДП ФУД-ЦЕНТР виконати пункт 38 резолютивної частини рішення від 29.04.2015р. № 182-р, а саме: припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції шляхом приведення своєї діяльності, в тому числі договірних відносин з постачальниками та/або виробниками товарів, та підходів до ціноутворення для своїх споживачів у відповідність до законодавства про захист економічної конкуренції

та додані до неї матеріали на 65 аркушах повернути без розгляду.

Суддя Соловйов В.М.