Рішення № 53409059, 12.11.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.11.15р. Справа № 904/9283/15

За позовом Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської Ради Дніпропетровської області, м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до комунального підприємства "Житлово-експлуатаційної організації №8", м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці позивача комунальне підприємство "Парковка та реклама", м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості

Суддя Петренко І.В.

Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.

Представники:

від позивача: представник ОСОБА_1 - довіреність № 4806 від 25.12.14р.;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Управління комунальної власності міста виконавчого комітету Криворізької міської ради Дніпропетровської області, м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація №8", м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область (далі по тексту - відповідач) про стягнення 20391,71грн. заборгованості з орендної плати та 540,32грн. пені.

Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідача.

За результатами розгляду позовної заяви за вих. №3430 від 18.09.2015р. ухвалою суду від 26.10.2015р. порушено провадження по справі та призначено слухання на 12.11.2015р.

Ухвалою суду від 26.10.2015р. до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці позивача залучено комунальне підприємство "Парковка та реклама" (50057, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, ідентифікаційний код 34811376).

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Позивач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 03.11.2015р. з відміткою представника позивача про отримання ухвали суду 30.10.2015р. та явкою представника в судове засідання.

Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 10.11.2015р. з відміткою представника відповідача про отримання ухвали суду 04.11.2015р.

Третя особа про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 05.11.2015р. з відміткою представника відповідача про отримання ухвали суду 03.11.2015р.

12.11.2015р. повноважний представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні в повному обсязі, просить суд розглянути справу без участі представників відповідача та третьої особи, оскільки останні про розгляд справи повідомлені належним чином, про що подав відповідне клопотання.

Повноважний представник відповідача в судове засідання не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не надав, відзив на позов не заявляв, витребуванні судом документи не представив, про розгляд справи повідомлений належним чином.

Повноважний представник третьої особи в судове засідання не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не надав, письмові пояснення по суті позовних вимог не заявляв, про розгляд справи повідомлений належним чином.

Абзацом 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. за №18 визначено, що у випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представника сторони - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без його участі, якщо нез'явлення цього представника не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

Пунктом 3.14. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. за № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що нез'явлення представників учасників судового процесу в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин, якщо їх явку судом визнано обов'язковою, також може розцінюватися судом як зловживання процесуальними правами.

Відповідна практика, спрямована на умисне затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

На думку суду неявка у судове засідання представників відповідача та третьої особи не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами.

В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті.

Враховуючи вимоги статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи у судовому засіданні, яке відбулося 12.11.2015р. в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, що містяться в матеріалах справи, заслухавши пояснення представника позивача, -

ВСТАНОВИВ:

03.01.2013р. між Управлінням комунальної власності міста виконавчого комітету Криворізької міської ради Дніпропетровської області (далі по тексту - позивач, орендодавець) та комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація №8" (далі по тексту - відповідач, орендар) укладено договір №8/30 оренди об'єктів нерухомості комунальної власності міста (далі по тексту - договір). Відповідно до пункту 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно (далі по тексту - об'єкт оренди) нежиле приміщення в окремо розташованій нежилій будівлі площею 506,98м2 з огорожею господарського двору - 75 п.м., розташований за адресою Тбіліська, 8А для використання під розміщення службових приміщень комунального підприємства, яке надає житлово-комунальні послуги населенню з утримання житлового фонду балансоутримувачем якого є УБЖП.

Об'єкт оренди облаштований водопостачанням, водовідведенням, централізованим опаленням, електромережею тощо.

Використання орендованого комунального майна не за призначенням забороняється.

Пунктом 2.1 договору визначено, що договір оренди вважається укладеним з моменту його підписання сторонами.

Вступ орендаря у строкове платне користування об'єктом оренди настає одночасно з підписанням акту прийому-передачі, який треба оформити в п'ятиденний термін з комунальним підприємством "Парковка та реклама" (пункт 2.2 договору).

Відповідно до пункту 2.3 договору у разі припинення або розірвання цього договору орендар повертає об'єкт оренди орендодавцю в п'ятиденний термін.

Об'єкт оренди вважається повернутим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта прийому-передачі з комунальним підприємством "Парковка та реклама" (пункт 2.4 договору).

Згідно з пунктом 4.1 договору за користування об'єктом оренди орендар сплачує річну орендну плату у розмірі 15% від незалежної вартості об'єкту оренди.

Орендна плата становить 4235,29грн. без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) - листопад 2012р.

Орендна плата за перший місяць оренди січень 2013р. визначається шляхом коригування її розміру за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа наступного за базовим місяця до останнього числа першого місяця оренди.

Орендна плата перераховується на розрахунковий рахунок комунального підприємства "Парковка та реклама", щомісячно, не пізніше 20-го числа місяця, наступного після сплачуваного, з подальшим перерахуванням 70% коштів до міського бюджету. Розмір орендної плати за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Індекс інфляції визначається щомісячно Держкомстатом України. Розмір орендної плати може бути переглянуто у разі зміни методики її розрахунку та в інших випадках, передбачених чинним законодавством. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється згідно з чинним законодавством.

Пунктом 10.1 договору визначено, що цей договір діє з 01.01.2013р. по 30.12.2015р. включно.

06.09.2013р. між позивачем та відповідачем укладено угоду №1 про внесення змін до договору оренди від 03.01.2013р. №8/30 нежитлового приміщення, розташованого за адресою: вул.Тбіліська, 8а, зокрема про наступне:

- пункт 1.1

слова "нежиле приміщення в окремо розташованій нежилій будівлі площею 506,98м2 з огорожею господарського двору - 75 п.м., розташоване за адресою вул.Тбіліська, 8а ..."

змінити на слова "... комплекс будівель та споруд загальною площею 596,0м2 , у тому числі побутове приміщення (Літ.А-1) площею 84,8м2 , побутове приміщення (Літ.Д-1) площею 25,2м2 , побутове приміщення (Літ.З-1) площею 15,0м2 , побутове приміщення (Літ.И-1) площею 4,7м2 , побутове приміщення (Літ.Е-1) площею 3,8м2 , побутове приміщення (Літ.Л-1) площею 19,4м2 , побутове приміщення (Літ.М-1) площею 27,9м2 , майстерня (Літ.Б-1) площею 137,6м2 , гараж на чотири бокси (Літ.В-1) площею 205,4м2 , склад (Літ.Г-1) площею 20,8м2 , навіс (Літ.Ж) площею 16,1м2 , сарай (Літ.К) площею 35,3м2 , огорожа №1,3,5,6 площею 204,0м2 , ворота №2,4 площею 12,1м2 , замощення площею 102,3м2 ..."

- пункт 4.1

слова "... Орендна плата становить 4235,29грн. без ПДВ за базовий місяць розрахунку..."

замінити словами "... Орендна плата становить 4993,89грн. без ПДВ за базовий місяць розрахунку..."

На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач передав, а відповідач прийняв нежиле приміщення в окремо розташованій нежилій будівлі площею 506,98м2 з огорожею господарського двору - 75 п.м., розташоване за адресою: вул.Тбіліська, 8а, що підтверджується долученим до матеріалів справи актом прийому-передачі від 01.01.2013 року (а.с.14).

Приміщення передано для використання під розміщення службових приміщень комунального підприємства, яке надає житлово-комунальні послуги населенню з утримання житлового фонду.

Балансоутримувачем якого є управління благоустрою та житлової політики виконкому міськради.

Відповідно до наказу управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради від 01.04.2009р. №4, обслуговуючим комунальним підприємством комунального майна, яке перебуває на балансовому обліку управління комунальної власності міста та житлово-комунального господарського виконкому міськради було визнано комунальне підприємство "Парковка та реклама".

Фактично термін договору оренди становить з 01.01.2013р. по 30.12.2015р. включно.

Позивач стверджує, що відповідач в період з лютого по травень 2015 року неналежним чином виконував свої обов'язку зі своєчасної та в повному обсязі внесення орендної плати за укладеним між сторонами договором, у зв'язку з чим утворилася спірна заборгованість у розмірі 20391,71грн., яка і стала підставою звернення позивача до господарського суду з даною позовною заявою.

В свою чергу, відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.

Згідно з частиною другою статті 43 та статтею 33 Господарського кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (стаття 32 цього Кодексу).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами процесуального законодавства, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Дослідивши матеріали справи, оригінали документів наданих позивачем на вимогу суду в судове засідання та заслухавши повноважного представника позивача в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 20391,71грн. заборгованості з орендної плати за період з лютого 2015 року по травень 2015 року, слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, такими, що не суперечать чинному законодавству України, а отже є такими, що підлягають задоволенню.

Доказів оплати спірної заборгованості з орендної плати відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

В статті 762 Цивільного кодексу України зазначено про те, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Згідно ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Частиною 1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

В ч. 3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ч. 4 ст.286 Господарського кодексу України зазначено про те, що строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 4.6 договору орендна плата, перерахована або не в повному розмірі, стягується за весь період заборгованості з урахуванням пені згідно з чинним законодавством у розмірі 0,5% від простроченої до оплати суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Позивач нарахував відповідачу за період з 21.03.2015р. по 07.07.2015р. (за кожен період прострочення окремо) пеню у розмірі 540,32грн.

Господарський суд перевірив розрахунок пені, визнав його правильним, а вимогу такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір при задоволенні позову покладається на відповідача.

З урахуванням положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1218,00грн.

До уваги. Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Пленум Вищого господарського суду України у п. 9 постанови від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", роз'яснив, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою Господарського процесуального кодексу України покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Аналогічна правова позиція підтримана постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014р. по справі № 904/9428/13, недотримання якої стало підставою скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст.1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, ст.ст.18, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст.ст. 525, 526, 509, 530, 549, 599, 610, 612, 627, 629, 759, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 231, 232, 286 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація №8" (50027, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул.Хабаровська, буд.9; ідентифікаційний код 13440031) на користь держави в особі управління комунальної власності міста виконавчого комітету Криворізької міської ради Дніпропетровської області (50101, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, пл.Радянська, 1; ідентифікаційний код 25522449; отримувач: Управління Державної казначейської служби України у м.Кривому Розі, Дніпропетровської області; банк отримувача: ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, м.Дніпропетровськ; поточний рахунок: 33218871700019; ідентифікаційний код 38032510; МФО 805012) 20391,71грн. (двадцять тисяч триста дев'яносто одна грн. 71 коп.) заборгованості з орендної плати; 540,32грн. (п'ятсот сорок грн. 32 коп.) пені, видати наказ.

Стягнути з комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація №8" (50027, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул.Хабаровська, буд.9; ідентифікаційний код 13440031) на користь управління комунальної власності міста виконавчого комітету Криворізької міської ради Дніпропетровської області (50101, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, пл.Радянська, 1; ідентифікаційний код 25522449; отримувач: управління комунальної власності міста виконавчого комітету Криворізької міської ради Дніпропетровської області; банк отримувача: ГУДКСУ у Дніпропетровській області, м.Дніпропетровськ; поточний рахунок: 35415003084898; ідентифікаційний код 25522449; МФО 805012) 1218,00грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять грн. 00 коп.) судового збору, видати наказ.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

13.11.2015 року

Суддя ОСОБА_2