Ухвала суду № 53408553, 10.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2015 року м. Київ К/800/43148/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.за участю секретаряТитенко М.П.та представників сторін: від позивача Пушкарьова К.В.від відповідачане з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській областіна постановуДніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.12.2013та ухвалуДніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.07.2014у справі № 804/16848/13-аза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ДОБРОБУД»доДержавної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській областіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДОБРОБУД» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів Дніпропетровській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0007661501, № 0007671501 від 26.11.2013.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.12.2013, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.07.2014, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У письмовому заперечені на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- відповідачем проведено камеральну перевірку даних, задекларованих позивачем у податковій звітності з податку на додану вартість за вересень 2013 року № 9066427936 від 19.10.2013 року, з урахуванням уточнюючого розрахунку до декларації з ПДВ, за результатами якої складено акт № 119/22-04/32781455 від 29.10.2013;

- названим актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.200.4 «б» ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, за вересень 2013 року на суму 4 538 764 грн. та занижено податок на додану вартість, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет, за вересень 2013 року на суму 1 087 303 грн.;

- на підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято:

1) податкове повідомлення-рішення №0007661501 від 26.11.2013, яким позивачу зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість за вересень 2013 року у розмірі 4 538 764 грн.;

2) податкове повідомлення-рішення №0007671501 від 26.11.2013, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1 630 954,50 грн. (з яких: 1 087 303 грн. - основний платіж та 543 651,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Позиція податкового органу полягає в тому, що позивачем у податковій декларації з ПДВ за вересень 2013 року помилково не враховано результати попередньої перевірки за квітень 2013 року, а саме акт № 202/15-1/32781455 від 15.07.2013 та винесені на його підставі податкові повідомлення-рішення №0000391501, №00004011501 від 08.08.2013.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов, дійшли висновку щодо відсутності з боку позивача порушень податкового законодавства, встановлених відповідачем згідно акту перевірки.

Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на таке.

Відповідно до пп.14.1.39 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

За змістом пп.14.1.179 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Згідно п.46.1 ст.46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання.

Відповідно до п.4.6.7 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1492 від 25.11.2011 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) рядок 21.3 передбачений для відображення збільшення або зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) за результатами камеральної чи документальної перевірки, проведеної органом державної податкової служби.

Судами попередніх інстанцій встановлено та не заперечується відповідачем, що податкові повідомлення-рішення №0000391501, №00004011501 від 08.08.2013 були оскарженні позивачем у судовому порядку.

Згідно п.56.18 ст.56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Отже, у випадках, коли платник податків звертається до суду з позовом про оскарження рішення контролюючого органу, яким йому визначено суму грошового зобов'язання, таке грошове зобов'язання є неузгодженим до набрання законної сили відповідним рішенням, прийнятим судом за результатами розгляду справи.

Суди попередніх інстанцій встановили, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.10.2013 у справі № 804/10998/13-а податкові повідомлення-рішення №0000391501, №00004011501 від 08.08.2013 скасовані та на момент розгляду даної справи судом першої інстанції справа № 804/10998/13-а перебувала на стадії апеляційного провадження.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що норми чинного податкового законодавства не встановлюють обов'язок платника податку враховувати у податковій звітності суми неузгодженого грошового зобов'язання.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає вірним висновок судів попередніх інстанцій, що сума неузгодженого податкового зобов'язання правомірно не врахована платником податку до моменту її узгодження при визначенні розміру від'ємного значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позову та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За встановлених обставин справи та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.12.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.07.2014 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді В.В. Кошіль

О.А. Моторний