Ухвала суду № 53408238, 26.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2015 року м. Київ К/800/33118/14

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г., розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.12.2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2014 року

у справі № 826/17507/13-а

за позовом Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Асканія-Сервіс»

про стягнення заборгованості з розрахункових рахунків у банках,

встановив:

Державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві звернулась до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Асканія-Сервіс» про стягнення заборгованості з розрахункових рахунків у банках у розмірі 72 906, 01 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.12.2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2014 року, відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу відповідач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.

За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Асканія-Сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та з податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «ТПК «Техномашпостач» за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року відповідачем складено акт від 07.06.2013 року № 24/22.7-31245422, на підставі якого податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 25.06.2013 року: - № 0004442207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 32 010, 00 грн. за основним платежем та 5 634, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; - № 0004432207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 40 013, 00 грн. за основним платежем та 7 041, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

У зв'язку із непогашенням відповідачем сум грошового зобов'язання, що визначене у наведених вище податкових повідомленнях-рішеннях, податковим органом винесено податкову вимогу форми «Ю» від 06.09.2013 року № 209-22 на суму 72 855, 01 грн., в тому числі 39 154, 61 грн. за податковим повідомленням-рішенням № 0004432207 та 33 700, 40 грн. за податковим повідомленням-рішенням № 0004442207, яка вручена відповідачу 10.09.2013 року.

01.10.2013 року відповідачем подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, в якому визначено суму штрафу в розмірі 51,00 грн., нараховану платником самостійно у зв'язку з виправленням помилки.

Таким чином, податковий орган звернувся до суду про стягнення податкового боргу за рахунок коштів з розрахункових рахунків відповідача в розмірі 72 906, 01 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили із того, що позивач звернувся до суду передчасно.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, зважаючи на таке.

Відповідно до абз. 1 п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (абз. 4 п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України).

Згідно із пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого у порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

За змістом пп. 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України передбачено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

З аналізу наведених норм слідує, що право податкового органу на надіслання податкової вимоги виникає у разі наявності у платника податків податкового боргу, а стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що податкове зобов'язання у розмірі 72 855, 01 грн. є податковим боргом, оскільки постанова Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 826/14330/13-а від 30.09.2013 року, де предметом оскарження є податкові повідомлення-рішення від 25.06.2013 року № 0004432207 та № 0004442207, набрала законної сили.

Однак податкова вимога форми «Ю» від 06.09.2013 року № 209-22 на суму 72 855, 01 грн. отримана директором відповідача 10.09.2013 року, а відповідний позов було подано 05.11.2013 року, тобто раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) платнику податкової вимоги.

З огляду на встановлені обставини, колегія суддів касаційної інстанції погоджується із висновком про передчасність звернення податкового органу до суду із вказаним позовом.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено обґрунтовані рішення, які постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.12.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2014 року у справі № 826/17507/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук