Ухвала суду № 53408225, 26.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/31998/14

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Промімекс-техно»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.11.2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2014 року

у справі № 826/15624/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промімекс-техно»

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними дій,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Промімекс-техно» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, в якому просило: визнати протиправними дії податкового органу по проведенню зустрічної звірки ТОВ «Промімекс-техно» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту за період жовтень, листопад, грудень 2012 року; визнати протиправними дії податкового органу по оформленню результатів зустрічної звірки ТОВ «Промімекс-техно» у формі акта від 16.08.2013 року №196/26-51-22-01/33147917 про неможливість проведення зустрічної звірки з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту за період жовтень, листопад, грудень 2012 року; зобов'язати податковий орган відновити відомості у інформаційних базах даних податкової служби по звітності ТОВ «Промімекс-техно», що були змінені через складання акта від 16.08.2013 року №196/26-51-22-01/33147917 про неможливість проведення зустрічної звірки з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту за період жовтень, листопад, грудень 2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.11.2013 року у справі № 826/15624/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2014 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку із неприбуттям в судове засідання належним чином повідомлених осіб, які беруть участь у справі, ця справа розглядалася у порядку письмового провадження згідно із статтею 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем складено акт від 16.08.2013 року №196/26-51-22-01/33193161 про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Промімекс-Техно» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту за період жовтень, листопад, грудень 2012 року.

Підставою неможливості проведення зустрічної звірки позивача слугували доводи податкового органу про відсутність позивача та його посадових осіб за місцем реєстрації.

Згідно з висновками зазначеного акта не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) позивачу від постачальників за жовтень, листопад, грудень 2012 року, що свідчить про те, що правочини, укладені між позивачем та його постачальниками - ТОВ «Генсельшафт» та ТОВ «Східноконтракт», здійснені без мети настання реальних наслідків, а також про здійснення позивачем діяльності, пов'язаної із наданням податкової вигоди третім особам.

Не погоджуючись із діями податкового органу щодо проведення зустрічної звірки, а також діями щодо оформлення результатів зустрічної звірки у формі акта про неможливість її проведення, позивач звернувся до суду із відповідним позовом, в якому просив визнати такі дії відповідача протиправними та зобов'язати його відновити відомості у інформаційних базах податкової служби по звітності ТОВ «Промімекс-техно», які були змінені через складання відповідного акта.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що дії відповідача щодо складання вищезазначеного акта відповідають вимогам, встановленим Методичними рекомендаціями щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА України №236 від 22.04.2011 року, у зв'язку з чим відсутні підстави вважати, що акт складений з порушенням норм чинного законодавства.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення спірних правовідносин, вважає рішення судів попередніх інстанцій передчасними, враховуючи таке.

Підпунктом 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

З метою отримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Відповідно до п. 73.5 ст. 75 Податкового кодексу України зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Механізм проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок визначається Порядком проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року № 1232.

Також, наказом Державної податкової адміністрації України від 22.04.2011 року № 236 було затверджено Методичні рекомендації щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок.

Пунктом 4.4 названих Методичних рекомендацій визначено, що в разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

Форма акту про неможливість проведення зустрічної звірки затверджена Додатком № 3 до згаданих Методичних рекомендацій. Відповідна форма, серед іншого, передбачає внесення до акту про неможливість окремих відомостей, що стосуються суб'єкта проведення звірки.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що від ГВ ПМ ДПІ у Дарницькому районі м. Києва відповідач отримав службову записку, в якій зазначалося, що ТОВ «Промімекс-Техно» має ознаки фіктивності, зокрема при обстеженні податкової адреси позивача встановлено відсутність там підприємства.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання протиправними дій податкового органу по оформленню результатів зустрічної звірки у формі акта про неможливість її проведення, суди виходили з того, що позивачем не була надана первинна документація на спростування висновків податкового органу щодо фіктивності правочинів з ТОВ «Генсельшафт» та ТОВ «Східноконтракт».

Разом із тим, суди першої та апеляційної інстанції не врахували, що зі змісту статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України та визначення понять «позивач» та «адміністративний позов», наведених у статті 3 цього Кодексу, випливає, що судовому захисту підлягають лише порушене право або інтерес особи, при чому такі порушення мають полягати у відповідних правових наслідках у вигляді зміни стану прав та обов'язків позивача або створення об'єктивних перешкод у реалізації законного інтересу відповідної особи.

В даному випадку дії податкового органу, вчинені з метою проведення зустрічної звірки, та саме складання відповідного акта, є лише способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції, що не порушує права платника, а сам акт перевірки не є рішенням (актом індивідуальної дії) в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України і є лише носієм інформації, встановленої під час проведення перевірки. Даний акт не несе для позивача жодних юридичних наслідків.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, податковим органом зустрічної звірки позивача не проведено та відповідної довідки не складено, про що свідчить і сам акт про неможливість проведення зустрічної звірки.

Отже, мотиви, з яких суди виходили при вирішення відповідних позовних вимог, є помилковими.

Разом з тим, як вбачається зі матеріалів справи, позивачем заявлялись позовні вимоги щодо зобов'язання податкового органу відновити відомості у інформаційних базах даних податкової служби по звітності Товариства, що були змінені через складання акту від 16.08.2013 року №196/26-51-01/33147917 про неможливість проведення зустрічної звірки з питань правомірності нарахування податних зобов'язань та податкового кредиту за період жовтень, листопад, грудень 2012 року.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із пунктом 3 частини першої статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України постанова складається, зокрема з мотивувальної частини із зазначенням: встановлених судом обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів; мотивів, з яких суд виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.

Аналогічні вимоги визначені у статті 206 Кодексу адміністративного судочинства України для ухвали суду апеляційної інстанції.

Всупереч відповідним нормам закону рішення судів попередніх інстанцій не містять інформації про відповідні позовні вимоги. Також судами не зазначено мотиви, з яких слід виходити при їх вирішенні, а також відповідні положення закону, якими слід керуватися.

Враховуючи те, що судами попередніх інстанцій вищеназвані обставини враховано не було, і це призвело до не обґрунтованих належним чином висновків щодо прав і обов'язків сторін у даному спорі, а також те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Таким чином, касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 210, 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Промімекс-техно» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.11.2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2014 року у справі № 826/15624/13-а скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та не може бути оскаржена.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук