Ухвала суду № 53408205, 26.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/32156/14

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 05.03.2014 року

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2014 року

у справі № 817/3008/13-а

за позовом Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради

до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області

про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення рішення,

встановив:

Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення рішення.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 05.03.2014 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2014 року, позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Рівному щодо проведення перевірки своєчасності сплати податкового зобов'язання, за наслідками якої складено акт від 19.11.2012 року № 292. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному форми «Ш» від 03.12.2012 року №0004081543.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

У зв'язку із неприбуттям в судове засідання належним чином повідомлених осіб, які беруть участь у справі, ця справа розглядалася у порядку письмового провадження згідно із статтею 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за наслідками проведеної на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України перевірки своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності Управлінням капітального будівництва ВК РМР податковим органом (відповідачем) складено акт від 19.11.2012 року №292, яким встановлено порушення позивачем п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України, в результаті чого затримано сплату узгодженої суми податкового зобов'язання, нарахованого за звітний податковій декларації з плати за землю від 15.11.2011 року №9010999559 та від 20.02.2012 року №9013054236.

На підставі відповідного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від форми «Ш» від 03.12.2012 року № 0004081543, яким позивача зобов'язано сплатити штраф за платежем орендна плата з юридичних осіб у розмірі 20% у сумі 20 052, 81 грн.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку щодо протиправності дій податкового органу по проведенню відповідної перевірки та неправомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, вважає рішення судів попередніх інстанцій передчасними, оскільки вони ухвалені не на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі відповідно до вимог чинного законодавства України.

Відповідно до п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Пунктом 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України передбачено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Згідно із п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки (абз. 2 п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, про проведення документальної невиїзної позапланової перевірки позивача не приймалося та не надсилалося (не вручалося) його посадовим особам. Також позивач не отримував письмове повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

При цьому, скасовуючи спірне податкове повідомлення-рішення, суди попередніх інстанцій встановили обставини щодо неправомірного зарахування податковим органом сплачених позивачем сум податку у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування коштів до бюджету.

З даного приводу колегія суддів зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано те, що якщо податковий орган вийшов за межі наданих йому повноважень і діяв поза межами правового поля, це, в свою чергу нівелює наслідки проведення такої перевірки у вигляді прийняття податкового повідомлення-рішення.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що акт від 19.11.2012 року № 292 про своєчасність сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності не містить даних про вид спірної перевірки.

Відповідно до пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).

В силу п. 76.1 ст. 76 75 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Таким чином, з аналізу зазначених вище правових норм можна зробити висновок про те, що прийняття наказу про проведення камеральної перевірки та завчасне повідомлення платника податку про початок проведення такої Податковим кодексом України не передбачено.

Отже, для з'ясування питання щодо правомірності проведеної перевірки у даній справі судам необхідно було з посиланням на відповідні докази встановити її вид, від чого, в свою чергу, залежить питання щодо законності чи протиправності спірного податкового повідомлення-рішення.

За змістом частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасної їх подачі.

Встановивши, що надані сторонами докази є недостатніми для встановлення обставин справи, суд з власної ініціативи має право вжити необхідні заходи для витребування належних доказів.

Оскільки прийняття правильного по суті спору рішення потребує додаткового встановлення обставин даної справи, тоді як відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або визнавати доведеними обставини, які не були встановлені у судовому рішенні, це виключає можливість перевірити правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору, а ухвалені у справі судові акти підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 210, 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області задовольнити частково.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 05.03.2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2014 року у справі № 817/3008/13-а скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та не може бути оскаржена

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук